ПЛАН Екологія, біосфера, основні екологічні закони. Гігієнічне значення клімату,погоди.

1. Екологія як наука та навчальна дисципліна, предмет, завдання, основні екологічні закони. Історія розвитку екології. Навколишнє середовище. Глобальні проблеми екології. Природні та антропогенні катастрофи.

2. ПЛАН • Екологія, біосфера, основні екологічні закони. • Гігієнічне значення клімату,погоди. • Геліометеотропні реакції та їх профілактика. • Акліматизація. • Проблеми урбанізації населення.

3. Екологія • Екологія- комплекс наук про будову, функціонування, взаємозв’язки багатокомпонентних і багаторівневих систем у природі і суспільстві та засоби кореляції взаємного впливу техносфери і біосфери з метою збереження людства і біосфери.

4. Біосфера • Біосфера– своєрідна оболонка Землі, що містить усю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети, що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами.

5. Склад біосфери • 1) Жива речовина, тобто самі живі організми. • 2) Біогенна речовина, утворена в процесі життєдіяльності живих організмів, а саме: • кисень і вуглекислий газ атмосфери, що утворилися внаслідок фотосинтезу, дихання живих організмів та руйнування загиблих рослин і тварин; • • кам'яне вугілля і торф — результат неповної мінералізації давніх або сучасних рослин; • вапняки, побудовані з черепашок скелетів водних тварин та інших викопних залишків.

6. 3) Інертна речовина, утворена без участі живих організмів,— базальт, граніт, породи метеоритів тощо. • 4) Біоінертна речовина — результат взаємодії живих організмів із інертною речовиною, наприклад з речовиною літосфери. Жива речовина безпосередньо впливає на формування вигляду Землі.

7. Функції живої речовини • 1. Газова функція — утворення атмосфери, до складу якої входять кисень, що виділяють при фотосинтезі зелені рослини, і двооксид вуглецю, утворений при диханні живих організмів, бродінні та гнитті органічних залишків. Основний компонент атмосфери — азот залучається до біотичного кругообігу за допомогою азотфіксувальних бактерій. • 2. Концентраційна функція — накопичення живими організмами хімічних елементів, розсіяних у довкіллі. Рослини акумулюють при фотосинтезі елементи з ґрунту (К, Р, Н, N та ін.) і з повітря (С), включаючи їх до складу органічних речовин, з яких утворені живі клітини.

8. 3. Окисно-відновна функція — перетворення хімічних елементів з мінливою валентністю (Ре, 8, Мп, N та ін.), наприклад, у процесі їх хемосинтезу ґрунтовими бактеріями. Внаслідок діяльності цих бактерій утворюються Н28, деякі види залізистих руд, оксиди азоту. • 4. Біохімічна функція — біохімічні перетворення в організмах у процесі їх життєдіяльності та після загибелі.

9. Основні властивості біосфери • • мозаїчність будови (складається з окремих екосистем); • • біосферний кругообіг елементів, що входять до складу живих організмів; • • швидке поновлення живої речовини біосфери.

10. Екосистема • Екосистемою називають сукупність організмів, які спільно проживають, та умови їх існування, що знаходяться в закономірному зв'язку одне з одним, об’єднання абіотичного середовища та живих організмів, які проживають у ньому.

12. Біогеоценоз – це сукупність на певному просторі земної поверхні однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів, ґрунту, гідрологічних умов), що мають свою особливу специфіку взаємодії цих складових її компонентів та певний тип обміну речовин й енергією їх між собою та іншими явищами природи і така, що представляє собою внутрішньо суперечливу діалектичну єдність, що знаходиться в постійному pyci, розвитку

13. Живі організми. Біоценози. • Сукупність всіх живих організмів екосистеми називають біоценозом. • Біоценозом (угрупованням) називають групу організмів різних видів, що співіснують на одній і тій же ділянці території та взаємодіють між собою за рахунок трофічних або просторових зв'язків.

14. ЗМІСТ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗАКОНІВ • 1) закон обмеженості природних ресурсів. Деякі вчені вважають сонячну енергію практично невичерпною, однак при цьому не беруть до уваги, що серйозною перепоною для її використання є біосфера, антропогенна зміна якої понад допустиму межу (за правилом — 1%) може призвести до серйозних і тяжких наслідків: штучне привнесення енергії в біосферу досягло вже значень, близьких до граничних;

15. 2) зменшення природно-ресурсного потенціалу — в межах однієї суспільно-економічної формації чи способу виробництва й одного типу технології — веде до того, що природні ресурси стають щораз менше доступними і вимагають збільшення затрат праці й енергії на їх добування та транспортування;

16. 3) піраміди енергій — з одного трофічного рівня екологічної піраміди переходить на інші рівні не більше 10% енергії, цей закон дає змогу обчислювати необхідні земельні площі для забезпечення населення продуктами харчування тощо;

17. 4) рівнозначності всіх умов життя — всі природні умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначну роль;

18. 5) розвиток природної системи за рахунок навколишнього середовища — будь-яка природна система може розвиватися лише за умови використання матеріально-енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища; абсолютно ізольований саморозвиток неможливий. Із цього закону випливає декілька наслідків: • а) абсолютно безвідходне виробництво неможливе;

19. б) будь-яка високоорганізована біотична система, використовуючи та видозмінюючи своє життєве середовище, є потенційною загрозою для більш високоорганізованих систем (завдяки цьому в земній біосфері неможливе нове зародження життя — воно буде знищене організмами більш високоорганізованими, ніж первісні форми живого); • в) біосфера Землі як система розвивається не тільки за рахунок ресурсів планети, але й опосередковано, за рахунок і під впливом розвитку космічних систем;

20. 6) системогенетичний — багато природних систем, зокрема геологічні утворення, особини, біотичні спільноти, екосистеми тощо, в індивідуальному розвитку повторюють у скороченій (в закономірно зміненій та узагальненій) формі еволюцію своєї системної структури; цей закон зумовлює необхідність урахування при управлінні природними процесами закономірного проходження ними проміжних фаз. Наприклад, вирубаний ліс не можна відновити безпосередньо. Його розвиток повинен мати декілька фаз: молодняка, жердняка, середньовікового, стиглого та перестійного лісу.

21. 7) системоперіодичний, який, наприклад, проявляється у періодичній системі хімічних елементів чи у гомологічних рядах. Базою для ство­рення періодичних таблиць (не лише хімічних елементів чи генетичних взаємозв'язків) служить встановлена глобальна ієрархія природних систем. Дослідження з використанням цього закону дають змогу глиб­ше зрозуміти склад і функціонування природних систем, їх співпідпорядкованість, визначити кількісний вираз прояву іншого закону — закону оптимальності;

22. 8) сукупності (спільної дії) природних факторів — наприклад, врожай залежить не від окремого, нехай навіть дуже важливого, фактора, а від сукупності екологічних факторів; коефіцієнт дії кожного окремого фактора в їх спільному впливові різний і може бути обчислений;

23. 9) сукцесивного уповільнення — процеси, які відбуваються у зрілих урівноважених системах, як правило, виявляють тенденцію до уповільнення; звідси безперспективними є спроби "творити" природу господарськими заходами без виведення її системи з рівноваги чи створення якихось інших особливих умов для здійснення господарської акції. Наприклад, акліматизація нового виду культурних рослин дає спочатку ефект, далі популяційний вибух згасає, і якщо цей вид не стає масовим шкідником, то його господарське значення різко зменшується;

24. 10) прискорення еволюції — швидкість формоутворення з бігом геологічного часу збільшується, а середня тривалість існування видів всередині більш крупної єдності (групи) знижується, тобто високоорганізовані форми існують менше часу, ніж низькоорганізовані. Прискорення еволюції передбачає і більш швидке зникнення видів, їх вимирання, яке відбувається повільнішими темпами, ніж формоутворення, внаслідок чого кількість видів у біосфері в процесі еволюції зростає. Протилежний процес — наростання темпів винищення окремих видів тварин і рослин — пов'язаний із антропогенним впливом, а не з дією зазначеного вище закону;

25. 11) еволюції, які виявляються в трьох аспектах: • а) як спілкування тварин зі зовнішнім світом, або двоякості живих елементів; • б) поступового утворення всього сущого — в природі ніщо не вічне, все має свою історію; • в) ускладнення організації — полягає в ускладненні організації як окремого організму, так і екосистем завдяки зростанню диференціації функцій і органів, які виконують ці функції;

26. 12) екологічні кореляції — в екосистемі, як і в будь-якому цілісному природному утворенні, всі її компоненти функціонально відповідають один одному; випадання однієї частини системи (знищення виду) неминуче призводить до виключення всіх тісно пов'язаних з цією частиною системи інших її частин і до функціональної зміни цілого в рамках дії закону внутрішньої динамічної рівноваги.

27. Урбанізація • Урбанізація-це світовий історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в міське за характером праці, способу життя, культури, що пов'язані із розвитком цивілізації, ходом науково-технічного прогресу

29. Позитивні наслідки урбанізації • 1. Комфортабельність умов життя. • 2. Ширший вибір товарів і послуг. • 3. Можливість доброї освіти і професійної реалізації особи. • 4. Доступ до культурних цінностей.

30. Негативні наслідки урбанізації • 1. Висока щільність населення. • 2. Конкуренція на ринку праці. • 3. Стреси. • 4. Соціальні хвороби. • 5. Ріст злочинності. • 6. Забруднення довкілля.

31. Можливі негативні екологічні наслідки урбанізації • 1. Шкідливі газові та димові викиди. • 2. Зменшення приміської рекреаційної зони. • 3. Проблеми постачання місць відпочинку продуктами, водою та енергією. • 4. Зростання кількості і розмірів сміттєзвалищ. • 5. Перенаселення прибережних районів та деградація їх екосистеми. • 6. Руйнування житлових споруд у центральних районах міста.

36. Клімат і погода • Погода-це сукупність фізичних властивостей приземного шару атмосфери за відносно короткий проміжок часу. • Клімат-це багаторічний режим погоди,що закономірно повторюється у даній місцевості.

37. Чинники,які формують погоду: • Природні-сонячне випромінювання,підстилаюча поверхня,циркуляція повітряних мас. • Антропогенні-забруднення атмосфери,знищення лісів,створення штучних водойм,меліорація.

38. Погодохарактеризуючі чинники: • Геліофізичні-інтенсивність сонячного випромінювання та сонячна активність. • Геофізичні-планетарне та геомагнітне поля. • Електричний стан атмосфери. • Метеорологічні. • Синоптичні. • Хімічний склад приземного шару атмосфери.

40. Циклон можна спрощено охарактеризувати як ділянку зниженого тиску, що дорівнює в діаметрі 2,5—3 тис км. Зниження тиску спостерігається від периферії до центру і вгору від поверхні Землі. Циркуляція повітряних потоків, тобто вітрів, у циклоні відбувається проти годинникової стрілки. Погода у циклоні досить нестала, з великими перепадами температури, тиску, підвищеною вологістю повітря, опадами, великою електропровідністю повітря та зменшенням градієнта потенціалу електричного поля Землі.

41. Тропічний циклон виникає у тропіках над океанами і приносить штормову, найгіршу погоду, яка тільки можлива на Землі. Тропічний шторм називається ураганом у західній Індії та південній частині США, циклоном — у Індійському океані, тайфуном — у Китайському морі та віллі-віллі — у північній Австралії. Більшість з них спричинюють значні повені та руйнування. Синоптики називають тропічні циклони іменами: Бетсі, Карел, Хазель, Елізабет.

42. Антициклони—це зони високого тиску діаметром 5- 6 тис км, у яких горизонтальна циркуляція повітряних потоків спрямована найчастіше за годинниковою стрілкою у північній півкулі, в у південній — навпаки.

46. Геліометеотропні реакції та сезонні захворювання сезонні захворювання Геліометеотропні реакції-це сукупність несприятливих для здоров’я і працездатності об’єктивних і суб’єктивних змін, які виникають в організмі внаслідок впливу погодних чинників. • гострі кишкові інфекції, дизентерія, тиф, паратифи, лептоспіроз, поліомієліт, літній менінгіт, трихомонадний кольпіт, що характеризується підвищенням рівня захворюваності влітку (липень, серпень); • вірусний гепатит, виразкова хвороба шлунка, гострий лейкоз, на які рівень захворюваності має схильність підвищуватися восени (жовтень, листопад); • рахіт, ангіна та ГРВІ, скарлатина, дифтерія, пневмонія, паротит, екзема, псоріаз, Базедова хвороба, що характеризується підвищенням рівня захворюваності взимку (грудень, січень, лютий).

47. До захворювань, при яких найбільш часто реєструється погодозумовлені геліометеотропні реакції, слід віднести: • ревматизм • ішемічна хвороба серця • пневмонія • бронхіальна астма • виразкова хвороба шлунка • гломерулонефрит • геморагічний васкуліт • вегетосудинна дистонія • гіпертонічна хвороба • бронхіт • гастродуоденіт • пієлонефрит • тромбоцитопенічна пурпура • аероотит

48. Оцінка наявності та ступеня вираженості суб’єктивних та об’єктивних зрушень (Р.К. Гогебедашвілі ) І тип – геліометеотропні реакції із суб’єктивними відчуттями; ІІ тип - геліометеотропні реакції з об’єктивними змінами; ІІІ тип - геліометеотропні реакції з вираженими проявами та наявністю ускладнень у вигляді серцево-судинних катастроф.

49. виділення основних клінічних симптомів геліометеотропних реакцій(А.Д. Дахін ) геліометеотропні реакції з церeбральним синдромом геліометеотропні реакції з кардіальним синдромом; геліометеотропні реакції з астматичним синдромом та вегетативно-судинними порушеннями.

50. особливості перебігу геліометеотропних реакцій (С.Г. Горових , А.П. Соломатін ) І ступінь – легкі геліометеотропні реакції (скарги загального характеру, переважно стосовно психоемоційної сфери) ІІ ступінь – виражені геліометеотропні реакції (суб’єктивні зрушення та наявність виражених зрушень відносно центральної нервової системи); ІІІ ступінь - тяжкі геліометеотропні реакції (виражені судинні кризи).