Мельник С.В.

1. Державна установа Науково-дослідний інститут соціально-трудових відносинМіністерства соціальної політики України Мельник С.В. Безперервне професійне навчання та участь у ньому роботодавців, державних та місцевих органів влади, профспілок та громадських організацій Луганськ – Дніпропетровськ – 2013

2. І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ * 1.1. Визначення терміну • безперервна освіта; • освіта дорослих; • продовжена освіта; • подальша освіта; • відповідальна освіта; • перманентна освіта; • освіта протягом життя; • навчання протягом життя тощо. Безперервна освіта – це частина соціальної практики та засвоєння людиною нового життєвого, соціального, професійного досвіду на протязі, у т.ч. трудового, життя людини *Презентація підготовлена на базі матеріалів ЄС, Аналітичної записки Національного інституту стратегічних досліджень “Освіта протягом життя: світовий досвід і українська практика”. Переклад – Ланчинська К.А.

3. 1.2. Класифікація безперервної освіти • навчання грамотності в широкому сенсі, в т.ч. працеохоронної, комп'ютерної , соціальної і т.і.н. • професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації); • загальнокультурна додаткова освіта, не пов'язана із трудовою діяльністю. За змістом За типами навчання • формальна; • неформальна; • спонтанна (інформальна). За основними 8 компетенціями • спілкування рідною мовою; • спілкування іноземними мовами; • знання математики та загальні знання у сфері науки і техніки; • навички роботи з цифровими носіями; • навчання заради здобуття знань; • соціальні та громадські навички; • ініціативність та практичність; • обізнаність та самовираження у сфері культури (Європейські еталонні рамки основних компетенцій для навчання протягом усього життя, Брюссель, 18.12.2006р.)

4. 1.3. Історичний екскурс • 1972 рік - ЮНЕСКО ввела поняття навчання впродовж життя як глобальну перспективу розвитку суспільств; • 1973 рік – ОЕСР опубліковано перший звіт з цього питання; • 1973-1995рр. – формування моделей безперервної освіти у багатьох країнах світу; • 1995 рік – Єврокомісія опублікувала документ “Викладання і навчання : На шляху до суспільства, що навчається”; • 1996 рік – ОЕСР прийнято рішення про те, що навчання протягом життя, починаючи з ХХІ сторіччя повинно бути доступне всім мешканцям країн-членів; • 2000 рік – Єврокомісія прийняла відповідний меморандум; • 2003 рік – Європейська стратегія зайнятості визначила принципи політики розвитку навчання протягом життя; • 2006 рік – Рада Європи затвердила навчання протягом усього життя як один із основних принципів європейської соціальної моделі; • 2006 рік – Європарламентом та Радою Європи прийнято ключову Рекомендацію (2006/962/ЄС від 18.12.2006р.) “Про основні компетенції для навчання протягом усього життя”.

5. 2. ЦИФРОВА ІНФОРМАЦІЯ 2.1. Довідково • щорічно обновляється близько 5,0% теоретичних і 20,0% професійних знань; • у 2007 році в ЄС навчанням протягом життя було охоплено 9,7% населення у віці від 25 до 64 років; • відсоток усіх підприємств, що забезпечили навчання своїм працівникам, коливався від 21,0% у Греції до 90,0 у Великій Британії (середній по ЄС – 60,0%); • у Франції, починаючи з 1985 року, введена реєстрація компетентностей. Законом 1992 року визнано неформальне навчання, за якого особи із певним досвідом роботи за певною кваліфікацією звільняються від складання іспиту з кваліфікації. З 2002 року неформальна освіта стала системою формальної освіти під егідою процедур та стандартів французької ПТТ; • у Німеччині створена система Народних інститутів, де навчаються дорослі у віці від 35 до 60 років.

6. 2.2. Відсоток населення окремих країн Європи, що продовжує навчання у віці 25-64 роки

8. 2.3. Безперервне навчання у ЄС

10. 3. БЕЗПЕРЕРВНА ОСВІТА ВУКРАЇНИ На сьогодні вона тільки започатковується Групи організацій, що надають освітні послуги • інститути підвищення кваліфікації та інститути післядипломної освіти; • вечерні школи; • центри зайнятості; • громадські та релігійні організації. Заходи, необхідні для формування в Україні безперервної освіти • пільгове стимулювання роботодавців щодо фінансування неформальної освіти; • законодавче визнання неформальної та інформальної освіти на рівні формальної освіти. Закріплення цих функцій, окрім іншого, за ТПП; • формування корпоративних, громадських та тристоронніх (соціально-партнерських ) навчальних закладів. Передавання їм визначених надлишкових освітніх ресурсів; • державне сприяння створенню центрів дистанційного навчання; • створення єдиного механізму оцінки професійних кваліфікацій.

11. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!