Сентименталізм

1. Сентименталізм Відомості про автора: Макуха Тетяна Петрівна, учитель української мови і літератури Лебедівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Кам′янської районної ради Черкаської області

2. Сентименталізм (від фр.sentiment – почуття) – напрям у європейській літературі другої половини XVIII – початку ХІХ ст., що характеризується прагненням глибоко відтворити духовний світ, почуття, пристрасті та переживання простої людини й викликати в читачів сердечне співчуття до несправедливо скривджених та обділених долею героїв.

3. Сентименталізм дістав свою назву від заголовка роману англійського письменника Лоренса Стерна “Сентиментальна подорож по Франції та Італії” (1768) Л.Стерн Обкладинки роману Л.Стерна (сучасні видання)

4. Слово “сентиментальний” існувало в Англії ще до публікації стернівського роману. Його перше використання зафіксував англійський словник 1749 року. Воно вживалося у двох основних значеннях: «розсудливий» і «здатний до співчуття». Та з 60-х років XVIII ст. слово починає вживатися переважно із другим значенням.

5. Визначальні риси сентименталізму • головні герої творів – ідеальні, позбавлені найменших негативних рис вихідці з народу; • об′єктом зображення у творі є подія, яка зворушує читача (нещасливе кохання, страждання самотньої людини, смерть тощо); • основні мотиви творів - любов з першого погляду, довічна вірність закоханих, передчасна смерть від туги за дорогою людиною тощо; • завдання митця - зосереджувати увагу читача на внутрішньому світі простої людини, збуджувати глибокі переживання, щоб у такий спосіб сприяти облагородженню характеру та способу життя; • відмова від орієнтації на античність, інтерес до сучасності; • ідеалізація національної старовини; • тісний зв′язок з фольклором та етнографією, звідки беруться теми, сюжети, образи, художні засоби; • посилення уваги до пейзажу, зображення його у зв′язку з переживаннями героя; • наявність авторських ліричних відступів; • вільна побудова твору.

6. Сентименталізм відкинув класицистичну ієрархію жанрів, зокрема їх поділ на «високі» та «низькі». Усі вони стали вважатися рівноправними. Жанри, що домінували в літературі класицизму (ода, трагедія, героїчна поема), поступаються місцем новим різновидам творів. Зміни відбуваються в усіх родах літератури.

7. Жанри сентиментальних творів: Лірика Епос Драма - елегія; - щоденник; - міщанська драма - медитація; - подорожні записки; - серйозна комедія - послання; - епістолярний роман; - сльозлива комедія - ідилія. - роман-подорож.

8. Жанри епічних сентиментальних творів: • подорожні нотатки («Сентиментальна подорож» Л. Стерна, «Подорож з Петербурга в Москву» О. Радищева); • епістолярний роман («Страждання юного Вертера» Й.В.Гете); • сімейно-побутова повість («Бідна Ліза» М.Карамзіна); • повісті-сповіді («Сповідь» Ж.-Ж. Руссо); • повісті-спомини («Черниця» Д. Дідро).

9. Представники сентименталізму в Англії Т.Смоллет С. Річардсон Т.Грей Е.Юнг

10. Представники сентименталізму в Німеччині Г.Лессінг Й.В.Гете

11. Представники сентименталізму у Франції Ж.Ж.Руссо Д.Дідро

12. Представники сентименталізму в Росії М.Карамзін В.Капніст О.Радищев

13. Представники сентименталізму в Україні: Г.Ф.Квітка-Основ′яненко І.П.Котляревський

14. Риси сентименталізму найяскравіше виявилися • у повістях Г.Ф.Квітки-Основ′яненка “Маруся”, “Сердешна Оксана”, “Щира любов”; • у п′єсі І.П.Котляревського “Наталка Полтавка”

15. Як довідуємося із “Супліки…”, скептики твердили, що з україномовних авторів ніхто не здатен написати щось “і звичайне, і ніжненьке, і розумне”. Саме ці вимоги (послідовно сентименталістські) Квітка і намагався зреалізувати у своїй повісті “Маруся”, добре усвідомлюючи, що від його успіху залежатиме, чи припинять убивати молоду українську літературу. Повість “Маруся” – відповідь Квітки-Основ′яненка скептикам

16. Художні особливості повісті “Маруся” • психологізм твору (автор досить уміло розкриває внутрішній світ героїв, передає найтонші порухи їхніх душ); • особлива роль пейзажів (самі собою картини природи надзвичайно поетичні, наповнені словесною музикою, крім того, вони увиразнюють почуття і переживання героїв); • відтворення етнографічного аспекту селянського життя (Квітка – один із найкращих знавців народного побуту); • багатство джерельно чистої народної мови.

17. У світовому письменстві це був перший голос про народ, навіяний щирою до нього прихильністю, бажанням знайти “героїв і героїнь у квітках і запасках”, показавши, що і під простим сіряком людське серце б′ється. С.Єфремов про повісті Квітки-Основ′яненка С.Єфремов

18. “Вас не бачив, а вашу душу, ваше серце так бачу, як, може, ніхто на світі. Ваша “Маруся” так мені вас розказала” (Із листа до Квітки-Основ′яненка). Т.Шевченко про “Марусю” Квітки-Основ′яненка Т.Шевченко

19. 1819 рік, коли вперше було інсценізовано п′єсу І.Котляревського “Наталка Полтавка”, вважають роком народження українського професійного театру, а саму драму, за влучним висловом І.Карпенка-Карого, іменують “праматір′ю українського народного театру”. “Праматір українського театру”

20. Коли І.Котляревський став директором Полтавського театру, його прикро вразила й обурила п′єса російського драматурга А.Шаховського “Казак-стихотворец”, у якій було подано жалюгідну пародію на український світ. Письменник вирішив оборонити гідність рідного народу. Його “Наталка Полтавка” показала достеменні українські характери та довела усім скептикам, що українською мовою можна передати найтонші ліричні почуття. Передумови написання “Наталки Полтавки”

21. В чім же сила п′єси, в чім її чаруюча душу краса? В простоті, в правді і найголовніше – в любові автора до свого народу, в любові, котра із серця Івана Петровича Котляревського перейшла на його твір! І.Карпенко-Карий І.Карпенко-Карий про “Наталку Полтавку” І.Карпенко-Карий

22. Існує думка, що… в українській літературі “сентименталізм є стильовою домінантою у творчості Квітки-Основ′яненка, а вагомим елементом мистецької манери – в багатьох вітчизняних письменників, що спричинено, по-перше, сентиментальністю української душі як такої, по-друге, історичною ситуацією в Україні, коли особистість у її приватному житті принижувалася й пригнічувалася сильними світу сього. Духовне піднесення й естетизація почуттів простої людини спостерігається у творчості Т.Шевченка, Марка Вовчка, М.Старицького, М.Кропивницького, Олени Пчілки, Б.Грінченка та багатьох інших письменників” (Г.Токмань).

23. Інша думка Літературознавець Д.Чижевський вважає, що в українській літературі “немає потреби утворювати з кількох творів Квітки та одного твору Котляревського окремого літературного напряму. У них є чуттєвий елемент, чутливі сцени, але немає сентиментального стилю, «чутливого» змалювання подій з суб'єктивними виявами почуття самого автора”.

24. Список використаних джерел: Літературознавчий словник-довідник / Гром′як Р.Т.,Ковалів Ю.І., Теремко В.І. –К.: Академія, 2007. – 752 с. Наєнко М. Художня література України. – К.: Просвіта, 2005.- 660 с. Пахаренко В. Українська література: Підручник для 9 класу. – К.: Генеза, 2004. – 392 с. Токмань Г. Цей багатобарвний мистецький світ / Дивослово.- 2001.- №4 .- С.56 – 59. www.ukrlib.com.ua www. google.com.ua