Неоромантизм

1. Неоромантизм

2. Зміст • Неоромантизм • Персонажі у творах неоромантиків • Сюжет неоромантичного твору • Найвидатніші представники: • Зарубіжні автори • Українські автори

3. Неоромантизм • Неоромантизм (від грецьк. νέος - молодий, новий і фр. romantisme) — умовна назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі 19 — 20 століть. Течія раннього модернізму

4. Персонажі у творах неоромантиків • Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи тлом для своїх сюжетів екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой — непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод.

5. Сюжет неоромантичного твору • Сюжетові неоромантичного твору притаманні напруженість, елементи небезпеки, боротьби, таємничі або надприродні події.

6. Найвидатніші представники Зарубіжні автори: • Д. Конрад • Р. Кіплінґ • Р. Л. Стівенсон • А. Конан Дойль • Е.Л. Войнич • Г. Ібсен • Джек Лондон • С. Ґеорґе • Максим Горький

7. Українські автори • Юрій Яновський • Ольга Кобилянська ("Людина", "Царівна") • Леся Українка • Олександр Олесь • Микола Вороний • Микола Хвильовий

8. Кобилянська Ольга Юліанівна Започаткувала неоромантизм в українській літературі новелами та повістями «Людина», «Царівна». Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863р. у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині. Дитинство й юність майбутньої письменниці минули в румунсько-німецьких містечках Гура-Гумора, Сучава, Кімполунг. Пізніше вона жила в с. Димка, а з 1891р. — у Чернівцях. У Південній Буковині, заселеній переважно німцями й румунами, жили й українці. Але українських шкіл чи культурно-освітніх закладів у 60 — 80-ті рр. тут не було. Німецька школа не могла дати Кобилянській будь-яких знань з історії культури українського народу. Перші літературні твори О. Кобилянської, написані німецькою мовою ще без чіткого уявлення, “що значить слово “література”, припадають на початок 80-х рр. (“Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини”, “Доля чи воля?”).

9. О. Кобилянської «Людина» • Головна героїня повісті — молода дівчина Олена, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Вона різко відрізняється від своїх ровесниць, від членів своєї родини та від усіх оточуючих, бо пропагує нові ідеї, нові погляди: «...небезпечні слова: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке...». Звичайно, ані родина, яка мала консервативні погляди, ані ровесниці, які читали лише сентиментальні романи, не могли зрозуміти її.

10. Людина Кобилянської повинна мати власну точку зору та дотримуватись її попри все. • Отже, бути людиною — значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою, незламну, життєву позицію. І ще більшої поваги заслуговує така людина, яка залишилась нею після всіх життєвих іспитів.

11. Микола Вороний • Микола Вороний ( 24 листопада 1871 (старий стиль), Катеринославщина – 7 червня 1938, Одеса) — український письменник, перекладач, поет, режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець, один із засновників Української Центральної ради. У 1917 р. був одним із засновників і режисерів Українського національного театру. • У часи Російської імперії зазнавав переслідувань від поліції. Член РУП. Жив в еміграції у Відні та Львові. Працював у пресі. У 1920–1926 рр. — знову в еміграції. У 1926 р. повернувся в УРСР. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні та ін. Батько поета Марка Вороного.

12. Микола Хвильовий • Народився Микола Григорович Фітільов (таке справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянець на Харківщині, нині райцентр Сумської області у родині вчителів. Закінчив Богодухівську гімназію. • 1919 вступив до КП(б)У. 1921 переїхав до Харкова, де активно заявив про себе, як один з організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій — «Гарт» (1923), «ВАПЛІТЕ» (Вільної академії пролетарської літератури) (1925), «Пролітфронту»(1928). Того ж року почав друкуватися. • 13.5.1933 у Харкові покінчив життя самогубством. Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920—30-х.

13. Юрій Яновський • 27 серпня 1902, Маєрове — 25 лютого 1954) — український радянський письменник-класик, лауреат Сталінської премії (1949). • Рід діяльності: прозаїк, поет • Напрямок: неоромантизм, соціалістичний реалізм • Жанр: новела, роман, оповідання, повість, вірш • Твори: Вершники, Майстер корабля, Чотири шаблі