Суб’єкти бюджетного права

2. Суб’єкти бюджетного права підготувала асист. Нестеренко Л.Б.

3. Поняття бюджетута суб’єкти бюджетних відносини в науці фінансового права Імператорської Росії. Суб’єкти бюджетного права згідно радянської доктрини фінансового права. Проблеми суб’єктів бюджетного права в пострадянській теорії бюджетного права.

4. 1. Поняття бюджету. Об'єктивною необхідністю функціонування будь-якої держави є існування в ній бюджету як розпису доходів та видатків, в якому відображається соціально-економічна, політична природа держави, зміст її діяльності. Більшість дослідників відносять час виникнення бюджету до ХVI – XVII ст. Досліджуючи сутність та виникнення поняття “бюджет” одні вчені вказують на його англійське походження, другі на французьке, а треті на норманське.

5. Одні вчені вважають, що поняття "бюджет" французького походження. Саме у Франції вперше було складено звіт, який вміщував усереднені дані про державні доходи та видатки країни. Цей звіт був максимально схожим на документ, який згодом отримав назву "бюджет". Склав його у 1781 р. Ж. Неккер, міністр фінансів Франції. У Франції тривалий час цей термін не вживали. Так, в усіх трьох томах книги "Управління фінансами" Неккера, опублікованих у 1784 р., він жодного разу не згадується. У доповіді Трибунату на 11-му році Республіки Ж.-Б. Сей говорив: "Бюджет — варварське слово, навіть в англійській мові його первісне значення перекручено, і тому ми маємо замінити його своїми іменами — рівновага між державними потребами і коштами".

6. Перша згадка про бюджет сягає кінця XVII ст., коли в Англії за часів Вільгельма III Білль про права 1689 р. закріпив за урядом право затверджувати усі доходи та видатки. З Англією пов'язують виникнення терміну "бюджет", який походить від давньофранцузького "bouge", "bougette", що означало "шкіряний мішок". З норманським завоюванням це слово проникло до Англії, перетворившись на "budget". З кінця XVII ст. в Англії законопроект, який включав план доходів і видатків і який мав затверджуватись парламентом дістав назву "бюджет". Тобто, з кінця XVII ст. під бюджетом почали розуміти затверджений парламентом план доходів та видатків держави.

7. Сперанський М.М. План фінансів lkkk „Всі доходи бувають правильними якщо: - вони не осушують джерела внутрішнього багатства; - розподіляються рівномірно; - не торкаються капіталу потрібного для виробництва, але стягуються з чистого прибутку; - порядок їх стягнення для уряду дешевий, а для приватних осіб необтяжливий”

8. Бюджет будь-якої держави є основою її публічних фінансів, основним фондом грошових коштів, але у кожній державі правове регулювання бюджету має свої особливості. Це зумовлено тим, що бюджет залежить від: а)державного устрою; б)адміністративно-територіальної системи держави; в)рівня розвитку економіки та її структурних особливостей.

9. „Правила складання, розгляду, затвердження і виконання державного розпису” від 22 травня 1862 р. затверджені Олександром ІІ Принципи побудови бюджетів: принцип єдності і повноти бюджету; принцип єдності каси; принцип публічності бюджету; всі доходи держави концентрувалися на рахунках єдиного Державного казначейства.

10. Визначення бюджету Бюджет - передусім це сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ведення державного господарства, установлений на прийдешній бюджетний період, і закон, згідно з яким стягуються доходи і здійснюються витрати (Д.Боголєпов) Бюджет - централізований фінансовий фонд держави, який створюється на основі парламентського закону і спрямований на задоволення індивідуальних і національних інтересів, які розвиваються в напрямку прогресу (Георг Еллінек ) Бюджет – це розпис (кошторис) очікуваних доходів та передбачуваних витрат, який складається фінансовим керівництвом на певний період часу, який розглянутий законодавчим органом і затверджений верховною владою (Е.М.Берендтс)

11. 20-го лютого був прийнятий Маніфест „Про зміни в заснуванні Державної ради і про перегляд заснування Державної думи”8 березня 1906 р. - „Правила про порядок розгляду Державного розпису доходів та витрат, а також про здійснення з казни витрат розписом не передбачених”, 28 березня 1906 р. - Указ „Про компетенцію та склад комітету фінансів”, квітень 1906 р. були видані „Основні закони (Конституція Російської імперії)”

12. Так, згідно зі ст. 8 Березневих правил, при обговоренні проекту Державного розпису не могли бути виключені чи змінені доходи і витрати внесені в проект розпису на основі діючих законів, положень, штатів, розкладів, а також розпоряджень верховного керівництва. Дана стаття правил дозволяла уряду не боятися відмови в затвердженні бюджету Державною думою, оскільки доходи надходили не на основі бюджетного закону, а на основі спеціальних законів. Загальне положення про те, що „компетенції Державної думи підлягають перш за все державний розпис доходів і витрат з фінансовими кошторисами міністерств і головних управлінь та не передбачені розписом грошові асигнування з казначейства”, обмежувалося наступними нормами з „Основних законів”: „При обговоренні державного розпису не підлягають виключенню або скороченню платежі, призначені до виплат за державним боргом та іншими зобов’язаннями, що взяла на себе Російська Держава”; „кредити на витрати Міністерства Імперського Двору з установами, що знаходяться в його віданні, в сумах, що не перевищують асигнувань згідно з державним розписом на 1906 р., не підлягають обговоренню в Державному Сенаті та Державній Думі”. А також ст. 116 „Основних законів” встановлювала, що „якщо державний розпис не буде затверджений до початку бюджетного періоду, то залишається в силі останній, затверджений в установленому порядку розпис, з тими лише змінами, які обумовлені виконанням законів прийнятих після його затвердження”. Подібні положення, що суттєво обмежували повноваження Державної думи в сфері наповнення державного бюджету та забезпечення всіх статей витрат, одночасно закріплювали верховну владу Імператора, містилися в ст. 118 „Основних законів”: „Державні позики для покриття бюджетних та надбюджетних витрат, дозволяються в порядку встановленому для затвердження державного розпису доходів та витрат. Державні позики для покриття витрат у випадку не затвердження бюджету та позики для покриття витрат пов’язаних з надзвичайними позабюджетними кредитами на потреби військового часу та на особливі приготування до війни, дозволяються Імператором в порядку верховного керівництва. Час та умови здійснення державних позик визначаються в порядку верховного управління”, тобто самим Імператором.

13. Бюджетне право - сукупність прав народу як вищого суб’єкта державного господарства через своїх представників (депутатів) визначати весь державний бюджет і контролювати його правильне виконання чи ведення державного господарства (Л.В.Ходський ) З наведених визначень та аналізу тогочасного законодавства бачимо, що суб’єктами бюджетних правовідносин визначалися органи державної влади: (згідно законодавства) - законодавчі палати (Державна Рада та Державна дума) – затверджували розпис; - уряд (який подавав проект бюджетного законопроекту); - єдине Державне казначейство; - його Імператорська величність; народ як вищий суб'єкт державного господарства (прогресивні думки теоретиків) Місцевому самоврядуванню та його бюджетним правам приділялося надто мало уваги як на рівні законотворчості так і науковому.

14. Суб’єкти бюджетного права згідно радянської доктрини фінансового права Нова, навязана парадигма теорії радянського фінансового права – наказове праворозуміння. Наука - слуга тоталітарної влади, слухняний апологет антиправового законодавства і неправової практики.

15. Публікації 1918-1930 рр. Гурвич А.М. Бюджетное право по законодательству РСФР, 1918. Загряцков М.Д. Бюджетные права местных советов, 1924. Алексеев А.А. Бюджетное право народного представительства, 1918. Котляревский С.А. Бюджетное право РСФСР и СССР, 1924. Котляревский С.А. Бюджет СССР, 1925. Котляревский С.А. Бюджет и местные финансы, 1926 Понтович Э.Э. Казна и контроль. – М.: Финиздат НКФ СССР, 1927. Гастон Жез. Общая теория бюджета. (переклад) - М., 1930.

16. Бюджет радянської держави – це фінансово-технічна зброя держави для забезпечення правильного ведення державного господарства. Завдання якого надати в розпорядження органівдержавної влади всі необхідні засоби для задоволення місцевих і загальнодержавних потреб радянської республіки в інтересах диктатури трудящих. Державна влада знаходилася в руках класу робочих і селян, який зі свого середовища виділяє всі органи влади, при цьому немає поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову, який характеризує побудову державної влади в буржуазних державах. При цій єдності влади не може виникати жодних політичних конфліктів і взагалі ніяких розбіжностей між окремими органами державної влади. Якщо так, то і бюджет не може відігравати в СРСР роль політичної зброї в руках народного представництва.

17. Суб'єкти бюджетного права

18. Суб'єкти радянського бюджтного права (продовження) Головними розпорядниками кредитів по кошторисам загальносоюзних та об’єднаних відомств Союзу були народні комісари Союзу та керівники установ, що мають самостійний кошторис. Наркомфіни відігравали роль казначейств

19. Окремі публікації 1940-1980-тих рр. Ровинский Е. Советское финансовое право, 1957. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права, 1960. Бесчеревных В.В. Развитие советского бюджетного права, 1960. Бесчеревных В.В. Компетенция Союза ССР в области бюджета, 1976. Пискотин М.И. Советское бюджетное право (Основные проблемы), 1971. Химичева Н.И. Правовые основы бюджетного процесса в СССР, 1966. Химичева Н.И. Субъекты советского бюджетного права, 1979. Цыпкин С.Д. Доходы государственного бюджета СССР. Правовые вопросы, 1973. Воронова Л.К. Правовые основи расходов государственного бюджета СССР, 1981.

20. Суб’єкти бюджетного права – це носії бюджетних прав та обов’язків в сфері утворення і використання загальнодержавного грошового фонду Радянської держави (Хімічева Н.І.) Союз РСР в особі Верховної ради СРСР і Ради Міністрів, союзні і автономні республіки в особі Верховних Рад та Рад Міністрів, адміністративно-територіальні одиниці в особі місцевих рад і їх виконавчих комітетів, органи фінансово-кредитної системи СРСР (Міністерство фінансів СРСР і його органи, Держбанк СРСР, Будбанк СРСР, Правління Держтрудзберкас), головні управління державного страхування, міністерства, відомства, відділи і управління виконкомів місцевих Рад, державні підприємства, установи, організації та профсоюзи.

21. В залежності від ролі і місця в системі організації суспільства, всіх суб’єктів бюджетного права Н.І.Хімічева поділяла на три групи: 1. суспільно-територіальні утворення (держава, адміністративно-територіальні одиниці);2. державні органи;3. органи суспільних організацій.

22. 3. Проблеми суб’єктів бюджетного права в пострадянській теорії бюджетного права. Радянська теорія бюджетного права не відійшла у минуле з часом. А навпаки, трансформувалась методом діалектичного зняття у пострадянську теорію бюджетного права.

23. Чуприна Л.М. ПРАВОВИЙ СТАТУС БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ ЯК СУБ’ЄКТА ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН. – 2010; Якимчук Н.Я. ПРАВОВИЙ СТАТУС РОЗПОРЯДНИКІВ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ В УКРАЇНІ. – 2010. Білик В.В. ПОНЯТТЯ ТА КАТЕГОРІЇ БЮДЖЕТНОГО ПРАВА. – 2010. Чернадчук В.Д. БЮДЖЕТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ. – 2010. Сідор М.І. ПРАВОВИЙ СТАТУС УЧАСНИКІВ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ. – 2011; Музика-Стефанчук  О. А. ОРГАНИ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ЯК СУБ’ЄКТИ БЮДЖЕТНИХ ПРАВОВІДНОСИН. – 2011; Іванова А.Є. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ СУБ’ЄКТІВ БЮДЖЕТНИХ ПРАВОВІДНОСИН В УКРАЇНІ. – 2012.

24. У фінансово-правовій науці виділяють такі три групи суб’єктів фінансового і відповідно бюджетного права: суспільно-територіальні утворення; колективні суб’єкти; індивідуальні суб’єкти. До суспільно-територіальних утворень відносять державу в цілому та органи місцевого самоврядування (АР Крим, області, міста, райони, селища, села). До колективних суб’єктів – органи публічної влади, підприємства, установи та організації. Третя група об’єднує індивідуальних суб’єктів, до яких відносяться фізичні особи.

25. Держава як суб'єкт бюджетних правовідносин • суб’єктом матеріальних бюджетних прав (право на власний бюджет) є держава (а якщо думати ще глобальніше, то громадянське супільство), а суб’єктом бюджетно-процесуальних прав і бюджетних правовідносин держава може бути опосередковано – через органи державної влади, які виступають від її імені та за дії яких держава несе відповідальність . 

26. Відповідно до Бюджетного кодексу України п. 20 ст. 2 БК України встановлює, що державний борг – це загальна сума боргових зобов’язань…; п. 50 ст. 2 фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається як гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно Радою міністрів АРК, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів. Згідно із положеннями п. 3 ч. 1 ст. 7 БК України (принцип самостійності бюджетної системи) саме держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади АРК і органів місцевого самоврядування; ст. 12 містить вказівку на те, що класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, АРК, місцевого самоврядування; за ч. 1 ст. 16 право на здійснення державних внутрішніх і зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов'язки, за дорученням Кабінету Міністрів України.

27. Колективні суб’єкти: 1. Органи публічної влади: органи, що затверджують бюджети (Верховна Рада України, місцеві ради); органи, які відповідають за складання і виконання бюджетів (Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, її територіальні органи). розпорядники бюджетних коштів. одержувачі бюджетних коштів. 2. одержувачі бюджетних коштів - юридичні особи недержавної та не комунальної форм власності Індивідуальні суб’єкти: Фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності посадові особи;

28. Класифікація суб’єктів бюджетного права запропонована О.А.Музикою-Стефанчук: І група – пасивні суб’єкти – держава та адміністративно-територіальні одиниці, які безпосередньо не беруть участі в бюджетній діяльності, а делегують відповідним органам публічної влади свої повноваження;  ІІ група – активні суб’єкти-організатори – органи публічної влади (органи державної влади та органи місцевого самоврядування), які діють від імені держави та від імені територіальних громад у межах своєї компетенції (уповноважені суб’єкти) або від власного імені у межах своїх повноважень (зобов’язані суб’єкти);  ІІІ група – безпосередні суб’єкти-реалізатори – розпорядники та одержувачі бюджетних коштів. Для здійснення програм і заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. 

29. Основним суб’єктом бюджетного права в громадянському суспільстві повинно бути власне це суспільство, а держава має бути лише його інструментом.

30. Дякую за увагу !