Фінська мова на тлі української

1. Фінська мова на тлі української Лістус Л.О. МЛФін 14-12 факультет германської філології

2. Загальнаінформація Фінська мова — фіно-угорська мова, що поширена у Фінляндії, Росії (Карелії), Естонії, Швеції, Норвегії, США, Канаді. Одна з двох (поряд зі шведською) офіційних мов Фінляндії. Украї́нська мо́ва — національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Число мовців — близько 45 млн., більшість яких живе в Україні. Є державною мовою в Україні, офіційною мовою Придністров'я.

3. Фонетична система Українськамовамає 48 фонем: 6 голосних 32 основніприголосні У фінськіймові 13 голосних і 8 приголосних фонем Тоді як: Для неї характерна наявність 8 коротких голосних фонем a, o, u, i, e, ä, ö, y, яким протиставлені за тривалістю 8 довгих: aa, oo, uu, ii, ee, ää, öö, yy. Крім того, у фінській існує 18 дифтонгів. У фінській мові велика частка голосних фонем і відсутні шиплячі, що робить її дуже співучою. У слові hääyöaie (намір на шлюбну ніч) на одну приголосну - сім голосних. Ця особливість дозволила авторові Володаря кілець Толкіну взяти фінську за основу мови ельфів.

4. Гармонія голоснихОдним з найважливіших правил фінської фонології є гармонія голосних (фін. vokaalisointu). Голосні діляться за місцем артикуляції на голосні переднього ряду ä, ö, y, e, i та заднього ряду a, o, u. Голосні e,іпри цьому вважаються нейтральними, а це означає, що вони можуть виступати в одному слові як з голосними переднього, так і заднього рядів. Інші голосні переднього ряду ä, ö і y не можуть перебувати в одному слові з голосними заднього ряду (вийнятками є запозичення). При цьому, якщо слово є складним, то гармонія дотримується в межах тільки однієї частини, наприклад, isänmaa (“батьківщина”) ПросодіяНаголос завжди падає на перший склад. Редукція голосних відсутня.

5. Відмінкова система У фінській мові виділяють близько 15 відмінків. Як і в українській й інших синтетичних мовах, схилення за відмінками відбувається шляхом додавання різних закінчень. Відмінювання відбувається за сімома відмінками (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний) та двома числами (однина і множина) Суфікси і закінчення можуть значно подовжити слово і зробити з одного слова ціле речення. Наприклад: saappaissasiko? – Чи в твоїх чоботях?

6. Чергування у фінській мові.При утворенні різних граматичних форм слова, а також при словотворенні відбувається чергування голосних і приголосних в основі слова. Цей розділ фінської морфології хоч і викликає труднощі при вивченні, але вінзрозумілий тим, у кого українська мова є рідною, оскільки в українській мові при утворенні різноманітних граматичних форм слова, а також при словотворенні теж відбуваються чергування голосних і приголосних у коренях, суфіксах і префіксах.

7. Сьогодні фінська мова - це показовий приклад послідовного дотримання принципу пуризму в мові. Це означає, що мова суомі з великими труднощами приймає запозичення з інших мов і намагається у максимальній кількості нових слів знаходити споконвічно фінські відповідники.

8. Вивчаючи граматику фінської мови, не можна не помітити у ній численних подібностей зі слов'янською граматикою. Загалом, це не так дивно, бо прибалтійсько-фінські народи завжди контактували зі слов'янами і багато чого запозичили від них у мовному плані, але такі речі, зазвичай, затримують погляд носія української мови.Ось деякі з таких подібностей: 1. Числівники вимагають собі іменник не в називному відмінку множини, як у багатьох західноєвропейських мовах, а у партативі (частковому відмінку) однини. В українській мові функцію партатива виконує родовий відмінок (у фразах на зразок налити води), тому аналогія виходить практично повною: talo “будинок” - kaksi taloa “два будинки” - viisi taloa «п'ять будинків».

9. 2. У конструкції “у мене є” іменник виступаєу називному відмінку, в конструкції “у мене немає” - в партітіві: Minulla on kissa, mutta minulla ei ole koiraa “У мене є кішка, але у мене немає собаки”. 3. Фінській перфект більше схожий на слов'янський (завжди з дієсловом "бути"), ніж на західноєвропейський (зазвичай з дієсловом “мати” і лише в окремих випадках з дієсловом "бути"): Olen lukenut kirjaa. = Я прочитав (в деяких інших слов'янських мовах – “я єсмь прочитав”) книгу.

10. 4. Навіть особові займенники 1-ї і 2-ї особи трохи нагадують слов'янські: minä “я” (пор. мене), me "ми", te “ви” (пор. ти). Але це швидше не результат запозичення, а доказ віддалених родинних зв'язків між індоєвропейськими і фіно-угорськими мовами. Такі загальні риси, безумовно, полегшують вивчення мови з настільки незвичною граматикою і роблять її більш цікавою.

11. “Заповіт” Т.Шевченка фінською мовою (переклав Мартті Лайне):