Княжна Русь - Україна

1. Княжна Русь - Україна Галицько-Волинська держава Робота вчителя - методиста історії, заступника директора з навчально-виховної роботи СЗШ І-ІІІ ступенів №8 м. Хмельницького Історія. 5 клас

2. Га́лицько-Воли́нське князі́вство Герб Га́лицько-Воли́нське князі́вство, Королівство Русі (лат. Regnum Galiciae et Lodomeriae, Regnum Rusiae; 1199—1349) — південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій. Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицькі, Перемишльські, Звенигородські, Теребовльські, Володимирські, Луцькі, Белзькі і Холмські землі, а також території сучасного Поділля і Бессарабії.

3. Галицько-Волинськекнязівство у 13 — 14 ст. Князівство проводило активнузовнішнюполітику у СхіднійіЦентральнійЄвропі. Йогоголовними ворогами булиПольща, Угорщина та половці, а зсередини 13 століття — також Золота Орда і Литва. Для протидіїагресивнимсусідамГалицько-Волинськекнязівствонеодноразовоукладалосоюзиізкатолицьким Римом іТевтонським Орденом. Галицько-Волинськекнязівствозанепало через відсутністьміцноїцентралізованоїкняжоївладиінадмірносильніпозиціїбоярськоїаристократії у політиці. У 1340 році, у зв'язкузісмертюостанньогоповновладного правителя князівства, розпочавсятривалийконфліктміжсусідніми державами за галицько-волинськуспадщину. У 1349 роціГаличинабулапоступовозахопленасусідньоюПольщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинськекнязівство перестало існувати як єдинеполітичнеціле.

4. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО (ГВК)У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 13 — НА ПОЧАТКУ 14 СТ.

5. КнязівстваГаличиниіВолині На середину 11 століттяземліГаличиниіВолині остаточно закріпилися у складіРуськоїдержави. Серед них провіднемісцепосідалаВолинь — багатолюдна земля зрозвинутимимістамиіторговий шлях на захід. Столицею усіхзахідноруських земель буломістоВолодимир, де знаходився княжий престол ієпископія. Київські монархи довгий час утримувалицістратегічноважливітериторії, уберігаючиїхвіддроблення на удільнікнязівства. [7] У 1084 роках у землях ГаличинивокняжилисяРостиславичі, князіізгоїРюрик, ВолодаріВасилько. У результатівоєнзволинськимиікиївськими князями наприкінці 11 століття, вони виборолисобінезалежнікнязівства. У 1141 роціцікнязівствабулиоб'єднаніВолодимирком, синомВолодара, в єдинеудільнеГалицькекнязівствозі столицею в Галичі. Вонопідтримувалозв'язокізкиївськимиісуздальськими князями, а такожполовцями для протистояннязазіханнямволинських, польськихіугорськихправителів. За правліннясинаВолодимирка, Ярослава Осмомисла, Галицькекнязівство поставило підсвій контроль землісучасноїМолдовиіПридунав'я. Післясмерті Ярослава у 1187 роцібояри не захотілиприйматийогосинів князями і тому «скоївся великий заколот в Галицькійземлі», у результатіякого вона булаокупованаугорськимивійськами Бели ІІІ. Проте за допомогинімецькогоімператораФрідріхаБарбароссиіПольщі, Галич бувповернутийостанньому князю згілкиРостиславичів, Володимиру Ярославичу.[8]

6. Заснуванняєдиногокнязівства Роман Мстиславич — засновникГалицько-Волинськогокнязівства. Об'єднанняГаличиниіВолинібулоздійсненоволинським князем Романом Мстиславичем, сином Мстислава Ізяславича. Скориставшисьбезладдям у Галичі, вінвпершезайнявйогоу 1188 році, але не змігутриматийогопід натиском угорців, якітакожвторглися до галицькоїземлі на закликмісцевих бояр. Вдруге Роман приєднавГаличину до Волині у 1199 роціпіслясмертіостанньогогалицького князя з роду Ростиславичів. Вінжорстоко придушив місцевубоярськуопозицію, що чинила опірйогоспробамцентралізуватиуправління, і заклав основиєдиногоГалицько-Волинськогокнязівства Водночас Роман втрутився у боротьбу за Київ, якийздобув у 1204 році, та прийняв титул Великого князя Київського. У 1202 і 1204 роках вінздійснивуспішні походи на половців, чимзавоювавпопулярністьсеред простого населення. На початку 12 століття Роман перетворився на наймогутнішого правителя СхідноїЄвропи, якоголітописціназивали «великим князем», «самодержцем усієїРусі» та «царем в Руськійземлі».[10] Протереалізувати до кінцясвоїхпланіввін не зміг через війнузПольськимкоролівством, у якійзагинув 1205 року.[11]

7. Міжусобиці Через раптову смерть Романа, у Галицько-Волинськомукнязівствіутворився вакуум влади. ГаличинуіВолиньохопила низка безперервнихміжусобиць та іноземнихінтервенцій. Волинськідрібнікнязіунезалежнилися, а галицькібояривідмовилисявизнавативладумалолітніхРомановичів — Данила і Василька. Під приводом захистусинівпокійного Романа у справикнязівствавтрутилисясусіди — ПольщайУгорщина. Першими розпочалиборотьбу за владу у ГалицькомукнязівствіВолодимир, Святослав та Роман Ігоровичі, сини оспіваного у «Слові о полку Ігоревім» новгород-сіверського князя ІгоряСвятославича Вони утримувались в Галичиніз 1206 по 1212 роки, однак через конфліктзбоярськоюверхівкоюзазналипоразки. В результатіцього, у 1213 році княжий престол у Галичіузурпував боярин ВолодиславКормильчич, лідерпро-угорськогоугрупуваннягалицькоїзнаті. Післяйоговигнання у 1214 році монархи Угорщини та Польщі, користуючисьслабкістюгалицьких земель, вдерлися до них ірозділилиміж собою. Незабаромугорціпересварилисяз поляками ізаволоділиусієюГаличиною.

8. Мстислав Удатний. Виграв битву на Липиці - одну знайвідоміших битв в історіїСхідноїЄвропичасівсередньовіччя, за свою хоробрістьбув названий Удатним … Війнупротиіноземнихпоневолювачівочолив Мстислав Удатний, виходецьздрібнихкиївськихкнязів, який до того владарював у Новгороді. За допомогиполовціввінрозбивугорськівійська у вирішальнійбитвіпід Галичем 1221 року і, визволившиГалицькекнязівство, став панувати у ньому. Задляукріпленнясвогоположення Мстислав уклав союз змолодими Романовичами, алепідвпливомпро-угорськоїпартіїгалицьких бояр бувзмушенийпокинутикнязівство у 1228, яке заповідавугорськомукоролевіАндрію ІІ.

9. Краківський князь Лешко І, завойовникзахідноїВолині. Угорський король Андрій ІІ, завойовникГаличини Мстислав Удатний, князь галицький

10. Княжіння Данила Романовича Пам'ятник у Львовіпершому королю Русі — Данилу Романовичу. Данило Романович Об'єднавшиколишніволодіння батька Романа, брати Данило іВасилькорозподілилиповноваження. Перший сів у Галичі, а другий у Володимирі. Лідерство у цьомудуумвіраті належало Данилу, як старшому синові Романа Мстиславича. Перед монгольськоюнавалою на руськіземліГалицько-Волинськекнязівствовстиглорозширитисвоїкордони. У 1238 році Данило Романович повернув північно-західніземліБерестейщиниізайнявмістоДорогочин на півночі, якийперебував у володіннідобжинськиххрестоносців[15], а також у 1239 роціприєднав до своїх земель Турово-ПінськеіКиївськекнязівства на сході, разом із столицею Русі — Києвом.

11. З приходом монголівпозиціїгалицько-волинськихкнязівпохитнулися. У 1240 роціазійські полчища взяли Київ, а у 1241 роцівторглися до ГаличиниіВолині, де сплюндрувалибезлічміст, включнозістольними градами Галичем іВолодимиром. Оскільки княжа влада не зумілапротистояти монголам, протинеї в котревиступилабоярськаверхівка. Слабкістюкнязівстваскористалисьзахіднісусіди, якіспробувализахопити Галич. У відповідьРомановичізахопилиу 1244 роціпольськийЛюблін, а у 1245 роцірозбиливійськаугорців, поляківібунтівних бояр у битвіпід Ярославом. Боярськаопозиціябула остаточно знищенаі Данило змігцентралізуватисвоєуправління.

12. Мітраперемишлянськогоєпископа, переробленазДаниловоїкорони .

13. ПосиленнямпозиційГалицько-Волинських земель булиневдоволені у ЗолотійОрді, яка поставила вимогупередатиїйГаличину. Не маючи сил протистояти монголам, Данило бувзмушенийвизнатисюзеренітетзолото-ординського хана у 1245 році, аледобивсяпідтвердженнясвоїхкнязівських прав на Галицько-Волинськіземлі. Потрапивши у залежністьвідмонголів, князь спрямувавсвійзовнішньополітичний курс на утворенняантиординськоїкоаліції держав. З цією метою вінуклавсоюзиізПольщею, Угорщиною, МазовієюіТевтонським Орденом, а такожзахопивятвязькіземлііЧорну Русь у 1250—1253 роках, чимліквідувавзагрозунападівлитовців на Волинь. У 1253 році Данило прийняв у Дорогочині титул «короля Русі» відпапиІнокентіяIV, якийобіцяворганізуватихрестовийпохідпротимонголів. Однакцентральноєвропейськікраїни не володіли силами, щобулиздатніпротистоятиЗолотійОрді, а їхні вояки не малидостатньоїмотивації для походу у південноруські степи, на противагубіблейським землям Палестини. Відповідно, попри сподівання Данила, коаліція не склаласяівінзмушенийбувсамостійновоюватипротимонголів. Перша війна 1254—1255 проти орд Куремсибулапереможною, однакзалучення монголами елітнихвійськполководцяБурундая у 1259 роцізмусилорусичівкапітулювати. За його наказом князізруйнували замки у своїх землях та приєдналися до ординськоївиправи на Литву і Польщу. У 1264 році Данило помер, не змігшизавершитивизволенняГалицько-Волинськогокнязівстваз-підординськоїзалежності.

14. Княжіннянащадків Данила Лев Данилович на фоні Львова. У другійполовині 13 століття, по смерті Данила і Василька, галицько-волинськіземлі формально залишилисьоднією державою, алевсерединіїївідбувалосясуперництвоміжВолинню, яку очолювавВолодимирВасилькович, та Галичиною, якою правив Лев Данилович. Окремінезначніуділималиінші сини Данила Галицького. Мстислав утримувавЛуцьк, а Шварно — Холм зДорогочином. ПочавсяпоступовийзанепадГалицько-Волинськоїдержави. У 1270-х роках віднеївідійшлитурово-пінськаіятвязькіземлі. ДеякоюкомпенсацієюбулоповторневзяттяЛюбліна у 1289 році та приєднаннячастиниЗакарпаття у 1299 році. Втім, за князюванняВолодимираі Лева, Галицько-ВолинськекнязівствозалишалосявасаломЗолотоїОрди, виконуючи роль її авангарду на Заході.

15. Герб Волинського князівства Герб Перемишльського князівства Герб Галицького князівства

16. Військо Галицький боярин початку 13 століття у західноєвропейськомуозброєннізвізантійськимшоломом ВійськоГалицько-Волинськогокнязівствабулоорганізоване за зразкомтрадиційногоруського. Воноскладалосяздвохголовнихчастин — «дружини» і «воїв». Дружина служила основою княжого війська, щоформуваласязпідрозділів бояр. Великібоярибулизобов'язанівиступати у похідособистозчисленнимпочтомкіннотиіпіших слуг, якиймігдосягатитисячічоловік. Відпростих бояр вимагалосяприбути на позиції у лишесупроводідвохвояків — важкоозброєногооружникаілучника-стрільця. Молодібояри «отроки» складалисвоєріднугвардію князя, постійноперебуваючи при ньому. У свою чергу, воїбулинароднимополченняміформувалисяз «простих людей» — міщані селян. Їхвикористовувалилише при нагальнійпотребі. За успішнукампанію бояр нагороджували землею, а простий люд — грішмиабо харчами.

17. Культура • ЄвангелістМарко (Володимир, 13 ст., ВолинськеЄвангеліє). Галицько-Волинськекнязівство в силу свогогеографічногоположення та історичноїдолізнаходилосяпідпостійнимвпливомрізних культур — європейського католицизму іправослав'я та азійськогокитаєцентризмутаісламу. Цеспричинилопостанняновоїгалицько-волинськоїкультури, яка успадкувалатрадиціїКиївськоїРусійувібрала у себе багатоноваційсусідніх держав. На сьогоднібільшістьвідомостей про цю культуру маємозписемнихіархеологічнихджерел.

18. князь Василько Церква св. Пантелеймона у Галичівиконанауєвропейськомуроманськомустилі (12 — 13 століття, проект реставрації) . Головнимикультурними центрами князівствабуливеликімістаіправославнімонастирі, яківодночасвідігравали роль основнихосвітніхцентрівдержави. Провідну роль у культурному життікраїнизаймалаВолинь, а самемістоВолодимир, давнішня цитадель Романовичів. Містопрославилосязавдякидіяльності князя Василька, якоголітописецьзгадував як «книжника великого іфілософа, якого не було у всійземлііпіслянього не буде». Цей князь розбудувавБерестяіКам'янець, створив власнубібліотеку, спорудивчималоцерков по всійВолині, якимдарувавікониі книги. Другим за значеннямкультурним центром був Галич, відомийсвоїммитрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а такожпам'яткамиписьменства — Галицько-Волинськимлітописом та Галицькимєвангелієм. До найбільшихінайвідомішихмонастирівкнязівства входили Полонинський, Богородичний та Спасськиймонастирі.

19. Пам’ятник князю Василько(м. Теребовля)