Цитологічні основи розмноження. Способи поділу клітин

1. Національний фармацевтичний університет Кафедра біології, фізіології та анатомії людини Цитологічні основи розмноження. Способи поділу клітин

2. Розмноження та його види Розмноження – це здатність організмів відтворювати собі подібних для збільшення чисельності особин даного виду і продовження роду Статеве Безстатеве • Сингамія • Кон’югація • Партеногенез (гіногенез і андрогенез • За допомогою однієї клітини (власне безстатеве – бінарний і множинний поділ, утворення спор і брунькування) • За допомогою групи клітин (вегетативне – брунькування, фрагментація, вегетативне розмноження, поліембріонія)

3. Клітинний цикл Послідовність подій, що відбуваються між утворенням даної клітини і її поділом на дочірні. Схематичне зображення клітинного циклу G1, G0, S, G2 — фази, I — інтерфаза, M — Мітоз чи Мейоз

4. Події інтерфази

5. Мітоз - процес поділу ядра, при якому генетичний матеріал розподіляється між ядрами дочірніх клітин. • Фази мітозу: • Профаза • Прометафаза • Метафаза • Анафаза • Телофаза

6. Події мітозу

7. Події мітозу

8. Події мітозу

9. Події мітозу

10. Події мітозу

11. Схема мітозу I—III — профаза та прометафаза; IV — метафаза; V—VI — анафаза; VII—VIII — телофаза.

12. Різновиди клітинного циклу та мітозу При ендомітозі за мітозом не відбувається цитокінезу. Результат – багатоядерні клітини. При політенії – за подвоєнням ДНК в інтерфазі не відбувається власно мітозу. Результат – поліплоїдні клітини. При амітозі – ядро перешнуровується на дві частини без точного розподілу генетичного матеріалу. Результат – дочірні клітини можуть мати різне число хромосом.

13. Клітинні популяції Клітинна популяція - група однорідних за певним критерієм клітин. Стабільні (не здатні до оновлення, наприклад, нейрони ссавців). Популяції, що ростуть (здатні не тільки до оновлення, але і до зростання, збільшення маси тканини за рахунок збільшення кількості клітин та їхньої поліплоїдизації, наприклад, клітини печінки і деяких інших залоз). Популяції, що оновлюються (характеризуються закономірним оновленням клітин, наприклад, клітини кишкового епітелію або крові). Інші класифікації клітинних популяцій, наприклад, функціональні клітинні популяції (гепатоцитів, кардіоміоцитів та ін.).

14. Фактори регуляції мітозу

15. Фактори регуляції мітозу

16. Фактори регуляції мітозу

17. Апоптоз – явище запрограмованої загибелі клітини, або сукупність клітинних процесів, які призводять до загибелі клітини Некроз – процес незапрограмованої загибелі клітини, при якому відбувається руйнування цитоплазматичної мембрани і вміст клітини потрапляє в позаклітинне середовище. Один із можливих шляхів апоптозу - сигнал від сусідньої клітини, що розташована зліва на даній схемі. Клітина, що гине шляхом апоптозу (у центрі), передає сигнал фагоцитові (праворуч, унизу), щоб той перетравив її рештки.

18. Неповне розділення пальців ніг через порушення апоптозу

19. Стовбурові клітини — це первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах. Ці клітини можуть самовідновлюватися шляхом поділу клітини, а також можуть дифференціюватися в досить велику кількість спеціалізованих типів клітин.

20. Основні властивості стовбурових клітин Самовідновлення — здатність проходити величезну кількість клітинних циклів і залишатися недифференційованими. Безмежні можливості — можливість диффренціюватися у будь-який клітинний тип. Це робить стовбурові клітини тотипотентними чи плюрипотентними, хоча деякі мультипотентні чи навіть уніпотентні попередники деяких клітинних ліній теж часом називають стовбуровими клітинами.

21. Визначення потенціалу стовбурових клітин Потенціал стовбурових клітин — це можливість їхнього перетворення на дифференційовані типи клітин. Тотипотентні стовбурові клітини отримують унаслідок злиття сперматозоїду з яйцеклітиною. Клітини, що утворюються внаслідок декількох перших поділів заплідненої яйцеклітини теж тотипотентні. Ці клітини можуть перетворитися на ембріональні та екстраембріональні (поза-ембріональні) типи клітин. Плюрипотентні стовбурові клітини походять від тотипотентних клітин і можуть утворити клітини трьох зародкових шарів. Мультипотентні стовбурові клітини можуть утворювати лише близькі типи клітин (наприклад, гематопоетичні стовбурові клітини утворюють червоні кров'яні тільця, білі кров'яні тільця, тромбоцити, тощо). Уніпотентні стовбурові клітини можуть перетворитися лише на один тип клітин, але мають здатність до самовідтворення, що відрізняє їх від «не стовбурових» клітин.

22. Використання стовбурових клітин у медицині Дослідники у галузі медицини впевнені, що стовбурові клітини мають потенціал змінити зовнішній вигляд людських хвороб. Існує величезна кількість лікувальних методів, що опираються на стовбурові клітини. Проте більшість з них використовується досить рідко, бо це здебільшого експериментальні методи, до того ж вони не завжди ефективні. Медики-дослідники уважають, що стовбурові клітини можна використовувати для лікування онкозахворювань, хвороби Паркінсона, пошкоджень спинного мозоку, м'язів, тощо. Тим часом досі ще не визначеною є суспільна та наукова позиція щодо етичного аспекту вживання стовбурових клітин у медицині. Проте стовбурові клітини вже досить успішно використовуються у наукових дослідженнях, і далеко не всі вчені розділяють думку, що єдиною метою цих досліджень є клітинна терапія. Вони вважають, що дослідження стовбурових клітин є досить цінним і саме по собі.