Тема: Аналіз гармонізації вимог до органів, які управляють системами сертифікації

1. Тема:Аналіз гармонізації вимог до органів, які управляють системами сертифікації Доповідач: Щербак Інна Сергіївна Науковий керівник: Тетера Віктор Петрович

2. Метою дослідженняє порівняння вимог до органів оцінки відповідності в Україні та ЄС.Об’єктом дослідження є регламентація вимог до суб’єктів системи оцінювання відповідності та нагляду за їх діяльністю; органів акредитації, органів сертифікації, випробувальних лабораторій та інспекційних органів.

3. Акредитації органів оцінки відповідності Акредитація являє собою процедуру, у ході якої національний орган з акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт. Метою акредитації є: - забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності; - забезпечення довіри споживачів до діяльності з оцінки відповідності; - створення умов для взаємного визнання результатів діяльності - акредитованих органів на міжнародному рівні; - усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

4. Проаналізувавши наші вимоги до органів акредитації і міжнародні можна відмітити спільні вимоги: • відповідальність за свої рішення стосовно акредитації; • орган акредитації має бути неупередженим; • призначати вищого керівника; • мати достатню кількість персоналу; • розробити процедури для роботи із скаргами; • мати документально оформлену структуру, що забезпечує неупередженість.

5. Також можна відмітити певні розбіжності: • Національний орган з акредитації має гарантувати, що його діяльність не вплине на конфіденційність, в той час коли міжнародний орган повинен мати адекватний механізм для захисту конфіденційної інформації, що отримана в процесі його діяльності. • Національний орган з акредитації періодично здійснює перевірку акредитованих органів, міжнародний орган здійснює перевірку у разі отримання скарг.

6. Сертифікація в Україні та ЄС В Україні державна система сертифікації продукції – Система УкрСЕПРО. У країнах ЄС вимоги встановлюються чинними законами, які продукція повинна задовольняти. В інших країнах є законодавство щодо захисту прав споживачів, природи, довкілля, яке містить вимоги до продукції та процесів. Тому й створюють системи обов'язкової сертифікації продукції для перевіряння та підтвердження відповідності її всім обов'язковим вимогам

7. Сертифікація в Україні та ЄС В Україні основні вимоги до органів сертифікаці встановлює ДСТУ 3411:2004. В Європі з цього питання існує ДСТУ EN 45011. Проаналізувавши ці два документи можна відмітити:

8. Сертифікація в Україні та ЄС • Європейський стандарт ДСТУ EN 45011 не містить конкретики на відміну від національного стандарту так, як він застосовується в різних країнах, які мають власну законодавчу специфіку. Також умови цього стандарту розглядаються, насамперед, як загальні критерії для організацій, що управляють системами сертифікації продукції. • Органи сертифікації, які діють за ДСТУ 3411 мають чітку підпорядкованість Національному органу сертифікації (Держспоживстандарту), який визначає їх діяльність та сферу компетентності.

9. Сертифікація в Україні та ЄС • Враховуючи те, що кожний орган сертифікації повинен мати систему якості можна відмітити, що за європейським стандартом орган сертифікації не обов’язково повинен мати сертифіковану систему управління якістю, та сертифікований персонал, тому що орган який акредитує цей орган сертифікації гарантує його компетентність тим самим піднімаючи рівень довіри. В національному стандарті вимагається, щоб уповноважений орган сертифікації мав систему управління якістю.

10. ВИСНОВКИ: • В ЄС для того, щоб забезпечити безпеку продукції та захист прав споживачів головний акцент треба перенести на виробника продукції, запровадивши широке декларування відповідності продукції та підвищивши рівень його юридичної відповідальності за невідповідну продукцію. В ЄС функціонує система оцінки та підтвердження відповідності, що дає можливість аналізувати небезпеку продукції при збалансованому застосуванні сертифікації. Цей підхід треба системно впровадити в Україні на законодавчому, організаційному та методичному рівнях.

11. ВИСНОВКИ: • Вимоги до органів акредитаціїНаціонального агентства з акредитації України та Міжнароднівимоги до органів акредитації збігаються в таких пунктах: орган акредитації має бути неупередженим, має бути відповідальність за свої рішення стосовно акредитації, мати достатню кількість персоналу, розроблення процедур для роботи із скаргами, призначення вищого керівника, мати документально оформлену структуру, що забезпечує неупередженість.

12. ВИСНОВКИ: Існують певні розбіжності стосовно цих органів: • національний орган з акредитації має надати гарантію того, що його діяльність не вплине на конфіденційність, тоді, коли міжнароднеий орган повинен мати добрий механізм для захисту конфіденційної інформації; • національний орган з акредитаціїперіодично здійснює перевірку акредитованих органів, міжнародний орган здійснює перевірку у разі отримання скарг.

13. ВИСНОВКИ: Результати були апробовані на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Наукові здобутки молоді у вирішенні актуальних проблем виробництва та переробки сировини, стандартизації і безпеки продовольства».

14. РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРОПОЗИЦІЇ: • Виходячи з умов обраного Україною напрямку до світової спільноти слід удосконалювати Національні основоположні стандарти з оцінки відповідності, шляхом їх переглядання та гармонізації з міжнародними та європейськими стандартами у цій сфері. • Необхідно впровадити нову систему акредитації з урахуванням міжнародних та європейських настанов і стандартів.

15. Дякую за увагу