Середньовічна європейська лірика

1. Середньовічна європейська лірика

2. Лірика Середньовіччя У період Середньовіччя (ХІІ-ХІVст.), у часи, коли «поэзия стала королевой европейской словесности» і навіть літописи та «Священное писание» отримували віршовані ритми, виникла перш за все лицарська лірика.

3. Провансальські трубадури У відблиску меча читаю древню книгу і даму серця здалеку люблю. Л. Костенко

4. Трубадури • Європейська рицарська лірика виникла на півдні Франції, у Провансі, на межі ХІ-ХІІст. • Прованські поети називалися трубадурами (від прованс. trobar – знаходити, творити, винаходити). Відомо близько 460 імен поетів-трубадурів ( них – 30 жінок), а кількість пісень, складених ними, наближається до 2,5 тисяч

5. Виникла поезія трубадурів із народних провансальських хороводних пісень; значний вплив на їх творчість справила і арабська поезія Західноєвропейська література Східна поезія Іспанія Прованс Поезія трубадурів Лірика Відродження

6. Південь Франції Північ Франції Німеччина трубадури трувери мінезингери кансона тенсона сирвентес пасторела жанри лірики трубадурів: ткацькі пісні; пісні про нещасливе заміжжя; про хрестові походи 2 напрями: народний куртуазний

7. Середньовічні поети створили не тільки надзвичайну культуру, а й своєрідну культуру кохання. • Любовна лірика посіла провідне місце в літературі ХІІст., зокрема в Провансі. • В цей час розквітла “придворная рыцарская культура”

8. Лицарі, займаючись війнами, все ж повинні були володіти “светскими изящными манерами” • Вся ця придворна ввічливість і називалася КУРТУАЗІЄЮ

9. Куртуазна поезія розпочалася з культу “Прекрасної Дами” • Прекрасна дама – дружина сюзерена (феодала), якій хотіли прислужитися васали (лицарі) • Співці-трубадури прославляли її як мадонну, вважаючи, що “сам бог создаёт прекрасную даму”

10. Куртуазна лірика мала різні форми: • Кансона – пісня, з вишуканою та складною будовою строфи, що оспівує лицарське кохання. • Пасторела – пісня, де зображується зустріч лицаря з пастушкою та їх суперечка. • Сирвентес – строфічна пісня, присвячена політичним і громадським темам (містить особисті виступи поета проти ворогів).

11. Тенсона – вірш-діалог двох поетів на політичну, філософську та любовну тему. • Альба – строфічна пісня, де змальовується розставання закоханих вранці після таємного побачення та уславлюється взаємність почуттів. • Серена – вечірня пісня кохання. Прототип серенади. • Балада – жанр, пов’язаний з народними піснями та травневими обрядами, що супроводжувались танцями.

12. Для куртуазної літератури характерне заглиблення у внутрішнє життя. • Кожен жанр був пов’язаний із певним змістом, темою і мав свій “арсенал” “кліше”. • Індивідуальність поета виявлялась у: • прагненні створити нові метричні чи строфічні варіанти; • у новизні мелодії; • у мистецтві сполучення слів і наповненні їх новим змістом. • Центральною в ліриці була тема кохання (любов сприймалася як найвище благо, а здатність кохати – обов'язковим показником душевної досконалості та куртуазної доблесті • Куртуазне кохання переважно таємне • Часто невіддільне від “страждань”, “недуги” (кохання-хвороба) • Образи дами та закоханого в неї лицаря позначені рисами традиційності

13. Поет визнавав себе васалом прекрасної дами; оспівував її достоїнства, красу і благородство; страждав через недосяжність мети

14. Від оспівування прекрасної дами, яка часто “холодна к влюблённому поэту”, співці переходили до змалювання природи, що її оточувала, зокрема весни, коли пернатий світ співає, прославляючи кохання.

15. Нудьга – один із мотивів лірики трубадурів

16. Найвідоміші трубадури Джауфре Рюдель Бертран де Борн Арнаут де Марель Бернарт де Вентадорн Дауде де Продас Гільйом Фігейра

17. Джауфре Рюдель – співець “кохання віддалік” – ідеального, чистого, благородного. Мені під час травневих днів Приємний щебіт віддалік, Зринає в пам'яті без слів Моє кохання віддалік. Навік я неспокійний став, І не ростуть квітки між трав, Як зимно у душі мені. Я щастя у житі зустрів В моїм коханні віддалік. Немає в світі кращих днів Ні поблизу, ні віддалік! Коли б я лиш надію мав, У царство б маврів я помчав, Обдертий весь, в самотині.

18. Немає в світі кращих снів – Примчать до неї віддалік, І чуть слова її, мов спів, І розмовлять не віддалік, А віч-на-віч, щоб не шукав Я більш її, щоб не страждав, Щоб другом був її всі дні. Щоб я від горя не смутнів, Кохання тішить відддалік. Далеко до її країв. Даремно мріять віддалік. Хоч цілий вік я мандрував, Але я там ще не бував. Безжальні думи навесні! Сумним я від кохання став. Щоб мучивсь я в Господь не раз людей жалів. Святе кохання віддалік! Та поки що я весь змарнів,- Про неї мрію віддалік. О, до прочан би я пристав І посох би з собою взяв, Щоб бачить очі неземні!.. .На мене жаль, на мене гнів, Що я кохаю віддалік. Я чистим принести зумів Своє кохання віддалік. Сумним я від кохання став. Невже святий мене скарав, Щоб мучивсь я в страшній борні? Ганьба тому, хто покарав, страшній борні! Уславився коханням до графині Триполітанської, яку ніколи не бачив, але полюбив за її великі чесноти і благородство.

19. Яким настроєм перейнята канцона? • Про що мріє поет? • Ким він хоче бути для своєї дами серця? • Чим стало для поета його “кохання віддалік”?

20. Російський художник М. Врубель присвятив полотно “Принцеса Грьоза” відданому рицареві Джауфре Рюделю

21. Бертран де Борн (1140-1215) – сеньйор, уславився своїми сирвентами У поета особливе сприйняття краси: любить і травневе цвітіння, і ніжні квіти весняні, і пташині радісні пісні, і справжній бій, шалений ризик.

22. Люблю травневий світлий час І ніжні квіти весняні, Люблю, коли чарують нас Пташині радісні пісні, І тішусь я красою Рясних наметів і шатрів, Розкиданих серед лугів, Де гасла ждуть до бою Ряди уславлених полків, І вершників, і скакунів. Люблю я бачить як погнав Юрбу озброєний загін. Як мчать отари серед трав, А військо лине навздогін, І видно над рікою, Як замок між гірських горбів Обложений з усіх боків, І темною габою Шеренги мерехтять бійців, Що виглядають між ровів. До серця лицар той мені, Що, першим кинувшись у бій, Летить безстрашно на коні, Запалює загін весь свій Відвагою п'янкою. Ось бій шалений закипів, І мчить боєць серед полів, Рискує головою,- Складу тому свій кращий спів, Хто йде вперед на ворогів! Тріщать шоломи і щити Від палиць і щитів дзвінких… Істиною “любов”ю” Бертрана

23. Що любить ліричний герой цієї поезії? • Чому початок вірша та його продовження дивують читача? • В яких рядках висловлюється ідея поезії? • Сформулюйте за сирвентою військовий кодекс рицаря. Чи актуальний він нині?

24. ваганти От монарха самого До бездумной голи – Люди мы, и оттого Все достойны воли

25. Ваганти (vagantes) – “бродячі люди”. Так називали мандрівних поетів переважно в германських землях, в романських та в Англії їх звали голіардами, що старофранцузькою означає блазень.

26. В Середньовіччя вагантами були: • Мандрівні священники, що не мали своїх парафій; • Монахи-утікачі; • Попи-розстриги, котрі через одруження чи пияцтво втратили духовний сан; • Школярі та студенти

27. Розквіт поезії припадає на час, коли у Західній Європі спостерігався бурхливий розвиток міст, почали виникати світські навчальні заклади -школи та університети

28. Школярі вчаться благородним мистецтвам у Парижі, древнім класикам – в Орлеані, судовим кодексам – у Салерно, демонології – в Толедо, а добрим звичаям – “НІДЕ”

29. Лірика вагантів – поезія вільнодумна, пустотлива, далека від аскетичних ідеалів середньовічного католицизму. У своїх віршах ваганти оспівували радощі земного життя. Їхній ідеал – безтурботні веселощі.

30. Тематика поезій Віршовані заклики до хрестових походів Хвалебні славослав”я на замовлення вельможних осіб Релігійні пісні та гімни про Венеру, Бахуса, Флору, котрих вважали символами земних радощів, насолод, веселихрозваг

31. “Сповідь Архіпіїта…” Не понурість вченого – гурт, веселий дотеп Більш мене приваблюють, ніж медові соти. Лиш Венері-владарці рад я слугувати: Це ж бо діло вибранців, молодих, крилатих. Йду, куди юнацтво йде; світ переді мною. Дружний не з чеснотами – з блудом заодно я. Насолоди прагну я більше, ніж спасіння, Плоть цвіте, в душі, проте, не людина – тінь я.

32. Ось гріхи мої – мов на скатертині, Все, про що злорадники вам доносять нині. В душу власну глянути в них немає часу, Хоч на блуд мій дивляться не з презирством – ласо.

33. Які провини визнає за собою Архіпіїт? • Як ставляться злорадникки до поета? • Чому саме так, на його думку?

34. Характерні риси поезії: • Всотала досвід релігійної лірики, античну традицію • Стиль відзначається багатством відтінків • Ваганти широко ввели риму в свої вірші • Чимало творів пройняті гіркотою безпритульного життя (самопародіювання) • Переважає любовна тематика • Ліричні мініатюри часто пов'язані з картинами сільської природи (весна і любов –фольклорні символи оновлення всього живого) • Значне місце займає викривальна сатира

35. В Орден ми приймаємо Чесних і лукавих, Дужих, сили сповнених, немічних, кульгавих, Виснажених старістю, Молодих і жвавих До Венери жадібних І до неї млявих…

36. Висновки • Провансальська лірика ХІ-ХІІст. – це перший досвід європейської авторської лірики народною мовою • Становлення її нерозривно пов'язане з куртуазним феноменом • Відчутний вплив античної, арабо-іспанської, латинської поезії • Сприяла виникненню французької, іспанської, португальської та становленню німецької, італійської лірики • Утверджувала нові морально-етичні ідеали - любов до життя, кохання, повагу до жінки

37. Похмуре Середньовічччя вміло не тільки молитися, а й веселитися, і не лише рідними мовами, а й вченою латиною…