Розвиток сільського господарства на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст

1. Розвитоксільськогогосподарствана західноукраїнських землях у другійполовині ХІХ ст Презентація по Історії України 9 клас

2. Населення та умовижиття на західноукраїнських землях у другійполовині ХІХ ст Протягомдругоїполовинистоліттякількістьнаселеннязахідноукраїнських земель збільшилася. За данимиавстрійських та угорськихдержавнихпереписів 1857 і 1900 рр., на західноукраїнських землях мешкало відповідно 2600 тис. і 3814 тис. українців. Зростаннячисельностінаселеннядедалібільшезагострюваломісцевісоціально-економічніпроблеми. У Галичині густота населення в сільськіймісцевостіпротягомцього часу збільшилася з 32 до 102 осіб на 1 кв. км. • Соціально-економічні характеристики західноукраїнських земель не зазнализначнихзмін. Вони залишалисяаграрнимсуспільством, позаяк 95% населеннятрудилося на землі, а близько 1% працювало на промисловихпідприємствах. Західноукраїнськаінтелігенція, з місцевим духовенством включно, булачисельно невеликою. Так, у СхіднійГаличині вона становила близько 0,5% відзагальноїкількостіукраїнськогонаселення. Рівночасно поляки, скажімо, складали 22% мешканцівСхідноїГаличини, а їхняінтелігенція становила понад 3% загальноїкількостінаселення.

3. Умовижиття на західноукраїнських землях буливкрай тяжкими для корінногонаселення. Рівеньжиттязахіднихукраїнців становив лише одну десятувідзагальногорівняжиттярештинаселення на цих землях. Смертністьсягала 40–48 осіб на 1 тис. середукраїнців і 28 осіб на 1 тис. середполяків. Кількістьпродуктів, яку споживала одна особа в Галичині, становила лише половину від того, щоспоживавгромадянинзахідноєвропейськоїкраїни. За підрахункамиісториків, щорічновід голоду, недоїдання і хвороб у самійлишеГаличині помирало 50 тис. осіб. Більшеполовинидітей не доживало до 5 років, вмираючиінколивіднайелементарніших хвороб через відсутністьмедичноїдопомоги. У західних і центральнихпровінціяхімперіїГабсбургів одна лікарня припадала на 295 жителів, а в Галичині – на 1200.

4. ОсобливостіекономічногорозвиткуГаличини, Буковини та Закарпаття Революційніподії 1848–1849 рр. буливажливиметапом у розвиткуєвропейськихкраїн. Попри те, щореволюціїзавершилисяпоразкою, вони уможливилипришвидшенняпроцесівподальшогостановленняіндустріальногосуспільства. Зовсіміншаситуаціясклалася на західноукраїнських землях. Після 1848 р. кріпосницькі порядки вже не перешкоджалиекономічномурозвиткові. Одначезахідноукраїнськіземлі до останніхднівіснуванняімперіїзалишалисянайбільшвідсталими в економічнійплощинітериторіями Австро-Угорщини з найнижчимрівнемжиттянаселення. У 50–60-х рр., завдякиполітицівіденського уряду і західних і центральнихпровінціях Австро-Угорщинишвидкими темпами розвиваласяпромисловість, а Галичина, Буковина і Закарпаттязберігалидавній, аграрний характер економіки.

5. Імперський уряд фактично не вживавніякихзаходів для розвиткупромисловості на західноукраїнських землях. Урядові кола відмовлялисянадаватизахідноукраїнськимпідприємцямподатковіпільги, якимикористувалися в західнихпровінціях. Доступ західноукраїнським товарам на ринки Австро-Угорщини та сусідніхкраїнбувфактичнозакритий. Водночасіснувалипільги на вивезеннязвідсисировини й напівфабрикатів. Навітьусередині краю західноукраїнськимпідприємцямбулодужеважко вести конкурентнуборотьбу з іноземнимифірмами. Дешевіфабричнітоваривитісняли з ринку місцевівироби У 70-х рр. західноукраїнськіземліприверталидедалібільшуувагу австро-угорськихпідприємців не лише як ринокзбутутоварів, а й як джерелодешевоїсировини. Внаслідокцього стали швидкорозвиватисянафтодобувна та лісозаготівельнагалузіпромисловості. Наприкінці ХІХ ст. іноземнийкапіталпосиливсвоїпозиції в економіцізахідноукраїнських земель.

6. Сільськегосподарствозахідноукраїнських земель розвивалосянадзвичайноповільно. Величезніземельнімасивизнаходились у власностіпоміщиків, тоді як більшість селянства постійностраждалавідмалоземелля. Природнезростаннячисельностінаселеннящебільшезагострювалоситуацію. Економічне становище західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини як і ранішезалишалосянаближеним до колоніального. Цей край був ринком збутуготовоїпродукції з центральнихрегіонівімперії і джереломнадходженнясировини. Одночасновінбув резервуаром дешевоїробочоїсили, яка надходилазвідси на західноєвропейський та заокеанський ринки праці.

7. Розвитокпромисловості У несприятливихумовах австро-угорськогопануваннязахідноукраїнськапромисловістьрозвиваласясповільненими темпами. Переважнабільшістьпромисловихробітниківпрацювала не у великійфабричнійпромисловості, а на дрібнихпідприємствах і майстернях • Найбільшоюгалуззюпромисловостібуланафтова, яка почала розвиватися з середини ХІХ ст..Контроль над розвиткомцієїгалузіодразувстановилиавстрійські та німецькіпідприємці. Зацікавленість у збільшенніекспортуспонукалаїх до застосуваннятехнічнихвдосконалень. Результатом стало зростаннявидобуткунафти з 20 тис. тонн на рік 1874 р. до 326 тис. тонн у 1900 р. Але віденський уряд перешкоджавспорудженнюнафтоперегіннихзаводів у СхіднійГаличині. Галицькунафтупереробляли на австрійських та угорських заводах

8. Велика кількістьвисокоякіснихлісів (дуб, смерека та бук) спричинила у другійполовині 60 – на початку 70-х рр. стрімкийрозвитоклісопильноїпромисловості. До лісовихрайонів Карпат булопідведенозалізничніколії і цінна деревина вивозилася до Німеччини, Австрії, Італії, Англії, Франції, Туреччини та іншихкраїн. На початку ХХ ст. з Карпат щорічновивозилося 608 млн куб. м лісу. • До найменшрозвиненихгалузей належали легка й металообробнапромисловістьпромисловість. Місцевіткачі, шевці та кравцізабезпечувалиодягом і взуттямлишесільськенаселення, а міщани носили одягіз тканин західноєвропейськихтекстильних фабрик. «Вироби з тканин і пряжі, від сорочки аж до килиму,– писав один ізтогочаснихгалицькихекономістів,– залізні та металевівироби, знаряддя, машини, добрива... словом усе, чоголюдинапотребуєвідколиски аж до могили, майже все імпортуємо, купуємо, позичаємо в чужих».

9. Розвитокпромисловостібувпов’язаний з виникненнямновоїсуспільноїверстви – промисловихробітників. Наприкінці ХІХ ст. їхнякількість у краї становила близько 55 тис. душ. Джереламипоповненняробітництвабулирозореніремісники й селяни. Становище західноукраїнськихробітниківбуло одним ізнайгірших у Європі. У гонитві за високимиприбутками Розвитокпромисловостібувпов’язаний з виникненнямновоїсуспільноїверстви – промисловихробітників. Наприкінці ХІХ ст. їхнякількість у краї становила близько 55 тис. душ. Джереламипоповненняробітництвабулирозореніремісники й селяни. Становище західноукраїнськихробітниківбуло одним ізнайгірших у Європі. У гонитві за високимиприбутками Жахливимибулипобутовіумовибориславськихробітників-нафтовиків. Основнамасаїх жила в бараках, де спала просто на долівці. Частинаробітниківночувала просто неба. Робітники, зайняті на лісозаготівлях, проводили зиму в землянках. Робочий день західноукраїнськихробочихтривав у середньому 12–18 годин.

10. Зміни в сільськомугосподарстві Аграрніреформи, здійснені на західноукраїнських землях під час революції 1848–1849 рр., увільнили селян відзалишківкріпацтва, протеїхнє становище залишалосядуже тяжким. За своєвивільненняселянимусилипротягом 50 роківсплачуватищорічніплатежі. У цілому реформа 1848 р. коштувала західноукраїнському селянству понад 300 млн флоринів. На користьпоміщиківвирішувалось і земельнепитання. Хочазгідно з реформою за селянами повиннібулизберігатисятіземлі, якими вони користувалися, поміщикивідібрали в них більшродючівгіддя. Західноукраїнськіземлі стали краєм, де в сільськомугосподарствіосновну картину складалидрібніселянськігосподарстварозміром 2–5 га і великіземельніволодіння по 15–20 тис. га. Внаслідокцьогоеволюціясільськогогосподарствавідбуваласядужеповільно. В економічнихвідносинахміж селянами й поміщикамипереважаливідробітки – за позичене зерно, за орендуземлі, за дрова тощо

11. Початок трудовоїеміграціїукраїнців Злиденнізаробіткиабоповнаїхвідсутність, страх іще не розорених селян перед майбутнімизлиднями, зубожіннябільшості селянства, нестачаземлі, пошукипорятункувідголодноїсмерті, тягарнаціональногогноблення й політичногобезправ’я стали основними причинами масовоїтрудовоїеміграціїзахідноукраїнських селян до країнЄвропи, Північної та Південної Америки.  Вона була прямим наслідкомполітикивіденського уряду, спрямованої на висмоктуванняжиттєдайнихсоківізнаціональнихокраїн на користьрозвиненого центру імперії. Масоваеміграціязахідноукраїнського селянства розпочалася у 80-х рр. ХІХ ст., а найбільшихрозмірівдосягла на початку ХХ ст. Відбувалася вона у формах постійноїпереселенської й тимчасовоїзаробітковоїеміграції. Постійнапереселенськаеміграціявідбуваласяпереважно до Бразилії, Аргентини, США і Канади. На тимчасовісезонніроботизахідноукраїнськіселянищорічновиїздили до сусідніхкраїн – Угорщини, ЗахідноїАвстрії, Німеччини, Румунії, Росії, Франції та іншихкраїн.

12. Основнамасапостійнихемігрантіввирушала за океан. Для організації набору й перевезенняпереселенцівіснувалиспеціальнікомпанії. Їхніагентирозповсюджувалилистівки, у якихзмальовувалипринадніумовипереїзду та поселення на нових землях, обіцяли селянам можливістьбезкоштовногоотриманняземлі, добру платню у промисловому та сільськогосподарськомувиробництві Агентикомпанійбулизацікавлені у збільшеннікількостіемігрантів, оскількиотримували за кожного завербованогогроші: за дорослого – 5 доларів і 2 долари за дитину. При цьомуумовиперевезення через океан більшостізахідноукраїнських селян вельми нагадувалитранспортуванняафриканськихрабів у минулічаси. За другу половину ХІХ ст. зіСхідноїГаличини й ПівнічноїБуковинивиїхало в пошукахкращоїдолі за океан близько 250 тис. осіб. Закарпаттяупродовж 1871–1900 рр. залишили 170 тис. переселенців.

13. На новихмісцяхукраїнськіемігрантиопинялись у тяжких і незвичнихумовах. Для пристосування до нових умов економічного, соціального й культурного життяпотрібенбувпевний час. Для переважноїбільшостіукраїнціввінбув тяжким і тривалим Перша хвилятрудовоїеміграції з західноукраїнських земель тривала до початку першоїсвітовоївійни. У цілому вона булачастиноюсвітовогоміграційногопроцесу, що особливо активізувався на зламі ХІХ–ХХ ст. За масштабами вона переважалавсінаступніхвиліукраїнськоїеміграції. Їївислідом стала поява на Американськомуконтинентізначноїукраїнськоїдіаспори.