Змії України

1. Змії України МІФИ І ПРАВДА Грузька ЗШ 2010р

2. 5 ОТРУЙНИХ ЗМІЙ УКРАЇНИ З отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки. Загалом їх налічується 5 видів: Гадюка звичайна (Viperaberus (Linnaeus 1758), Гадюка степова (Viperaursinii (Bonaparte 1835), Гадюка Нікольського (ViperanikolskiiVedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986), Гадюка Ренарда (Viperarenardi (Christoph 1861) Гадюка носата (Viperaammodytes (Linnaeus 1758), Найбільша їх кількість у південних та східних областях – 5 видів, а найменше – в Західній та Північній Україні – 1 вид. Повсюдно в Україні трапляється лише Гадюка звичайна Грузька ЗШ 2010р

3. Гадюка звичайна або живородна (Vipera berus (Linnaeus 1758) – найбільш розповсюджена в Україні. Це невеликі змії – максимум 60-70 см, а зазвичай їх довжина варіює в межах 30-50 см. Особливою її ознакою є наявність трьох великих і ряд дрібних щитків спереду від умовної лінії, яка з’єднує передні краї очей. Носові отвори прорізані у носових щитках. Передня частина голови заокруглена. Забарвлення є надзвичайно мінливим – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Звичайними місцями проживання є добре прогріті узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками тощо. Грузька ЗШ 2010р

4. Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835) – звичайний вид. Проживає на території центральних, східних та південних областей України, на західніше Хмельницької та Вінницької областей ніколи не виявлялась. Вид знаходиться під охороною Бернської конвенції, ратифікованої Україною. За розмірами майже така ж як і Гадюка звичайна – 60-65 см. Передня частина голови ледь-ледь видовжена, її краї при підняті . Спереду лобного та надочних щитків добре помітний ряд дрібних щитків неправильної форми. Міжщелепний щиток, як правило, торкається одного із верхівкових. Дихальний отвір прорізаний у нижній частині носового щитка. Забарвлена Гадюка степова у бурі відтінки з темним ромбічним малюнком на спині. З кожного боку тіла наявне по одному ряду невеликих розмитих плям. Темне забарвлення є надзвичайно рідкісним. Трапляється у вкритих чагарником степових балках, ярах, заплавах річок, лісосмуги. Грузька ЗШ 2010р

5. Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986) – широко розповсюджена на території південних та східних областей України. Раніше її вважали темною формою Гадюки звичайної, проте, детальні дослідження показали її відмінності і приналежність до окремого виду. Це найбільша гадюка України – довжина тіла у дорослих особин становить 76-80 см. Голова велика, ледь випукла, добре відмежована від шиї. Забарвлення чорне з ледь-ледь помітним ромбічним малюнком на спині. Молоді тварини – до трьох років – мають сірувато-буре забарвлення, а пізніше темніють. Особливою ознакою є яскраво-жовте або помаранчеве забарвлення нижньої сторони кінчика хвоста. Живе на узліссях, лісових галявинах лісосмугах складених листяними породами дерев, а у соснових – надзвичайно рідкісна. Грузька ЗШ 2010р

6. Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) – єдина з гадюк України, що має природоохоронний статус і занесена до Червоної книги, як зникаючий вид. Грузька ЗШ 2010р Поширена дуже нерівномірно, найбільше знахідок відомо з Причорноморської низовини і Слобожанщини. Найбільш північна – це південь Київської області, а найбільш західна – південь Хмельницької. Раніше вважалась східним підвидом Гадюки степової, зараз же відокремлена у самостійний вид, хоча декотрі герпетологи сперечаються про її статус. Живе у полиновому степу, балках з чагарником, лісосмугах.

7. Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758) – найбільш рідкісна гадюка України Грузька ЗШ 2010р Трапляться дише в окремих локалітетах півдня та сходу нашої країни. Особливою ознакою є специфічний виріст на кінчику носа завдовжки 3-7 мм. Довжина тіла коливається в межах 60-70 см. Забарвлення варіює – від майже білого з чорним ромбічним малюнком до мідно - червоного з таким же малюнком вздовж спини. Живе у порослих лісом та чагарником балках й долинах рік. Смертельних випадків при укусах Гадюки носатої ніколи не фіксували.

8. не отруйні змії

9. не отруйні змії Всього їх налічується чотири види: Вуж звичайний (Natrixnatrix (Linnaeus, 1758), Вуж водяний або Вуж-рибалка (Natrixtessellata (Laurenti, 1768), Полоз лісовий або Асклепієвий (Zamenislongissimus (Laurenti, 1768) Мідянка австрійська (CoronellaaustriacaLaurenti, 1768) – Вони приналежні до родини Вужів. Причому, два види занесені до Червоної книги України і перебувають під охороною закону – це Полоз лісовий і Мідянка австрійська. Грузька ЗШ 2010р

10. Найбільш розповсюдженим видом є Вуж звичайний Це відносно велика неотруйна змія, завдовжки до 1,5 м, проте особини таких розмірів трапляються надзвичайно рідко – середня довжина 70-90 см. Забарвлення зі спини – оливково-чорне, з ледь помітним металічним відблиском, а з черевної сторони – буро-жовте. Особливістю Вужа звичайного є наявність двох світлих плям на його потилиці, які у різних популяціях можуть бути білого, блідо-жовтого, жовтого, помаранчевого і навіть червонуватого кольорів. Найчастіше вужі трапляються поблизу водойм, на узліссях та у чагарниках. Зовсім не аґресивні, у випадку небезпеки можуть шипіти, імітуючи гадюку та виділяти рідину неприємного запаху. Живиться здебільшого дрібними гризунами та земноводними, дуже рідко рибою. Грузька ЗШ 2010р

11. Грузька ЗШ 2010р Вуж водяний є менш відомим широкому загалу, адже трапляється значно рідше за Вужа звичайного. Живе поруч з водоймами, де проводить більшу частину свого життя. Ця неотруйна змія досягає 1,5-1,6 м у довжину забарвлення оливково-зеленкувате, часто із невеликими темними плямами, потиличні світлі плями відсутні цілком. Живиться здебільшого рибою, зрідка земноводними або гризунами.

12. Полоз лісовий, він же змія Асклепія Саме його зображають на аптечних та медичних емблемах – змія, що обвилась довкола чаші або палиці. Полоз лісовий є найбільшою неотруйною змією у Карпатах, досягаючи 2-х метрів довжини. Його часто сприймають за отруйну змію – гуцули називають його чорною гадюкою, отрута якої смертельно небезпечна, тому у горах поширена практика убивання полозів. Насправді ж, він є рідкісним і зникаючим видом, який потребує охорони. У Карпатах Полози лісові переважно чорного забарвлення із жовтуватим черевом, проте, трапляються особини темно-оливкового і навіть коричнюватого кольорів, іноді із плямами на спині. Вони добре лазять по деревах, часто трапляються під шатром лісу, рідше на відкритій місцевості та зрубах. Живляться дрібними гризунами, плазунами, земноводними і пташенятами. Грузька ЗШ 2010р

13. Мідянка австрійська – це рідкісна, зникаюча, неотруйна змія, що належить до родини Вужів. Саме її найчастіше плутають із Гадюкою звичайною (Vipera berus (Linnaeus, 1758). Побутує міф, що укус мідянки є найбільш отруйним з усіх змій в Україні, часто можна почути розповіді про те, що отруйні зуби у неї розміщені у горлі й тому подібне. Все це є не більше, аніж вигадки. Довжина мідянки порівняно невелика – до 70 см. Забарвлення досить мінливе сірувато-бурувате, часто бронзувате або червонувате, з темними поперечними смугами та плямами. Характерною особливістю її забарвлення є темна смуга з кожної сторони голови, що протягується від ніздрі через око і до шиї. Трапляються на добре прогрітих схилах із чагарниковою рослинністю. Харчуються дрібними хребетними: гризунами, ящірками, земноводними. Грузька ЗШ 2010р

14. І пам’ятайте, що страх – це вбивця розуму, коли людина панікує, вона не може тверезо оцінювати ситуацію і мислити логічно, тому при зустрічі із плазунами опануйте свій страх і згадайте, яка змія є отруйною, а яка – ні. Не займайте рептилій, і вони не займатимуть Вас. Грузька ЗШ 2010р