Доповідач: Нестеренко Сергій Васильович Керівник: к.т.н ., Слива Юлія Володимирівна

1. Вивчення вимог нормативних документів до пакувальних матеріалів харчових продуктів та розроблення рекомендацій щодо удосконалення Доповідач: Нестеренко Сергій Васильович Керівник: к.т.н., Слива Юлія Володимирівна

2. Мета досліджень: провести аналіз вимог чинних нормативних документів до пакувальних матеріалів для харчових продуктів та розробити рекомендацій щодо удосконалення. • Об’єкт дослідження: сучасні міжнародні та національні вимоги до пакувальних матеріалів що використовуються для пакування харчових продуктів.

3. Предмет дослідження: вимоги міжнародних, європейських, міжрегіональних та національних нормативних документів, санітарні, гігієнічні норми та вимоги до пакувальних матеріалів для харчових продуктів. • Матеріали дослідження: міжнародні стандарти ISO, європейські Директиви і стандарти EN, міжрегіональні стандарти ГОСТ та національні нормативні документи щодо пакувальних матеріалів для харчових продуктів.

4. Класифікація пакувальних матеріалів:

5. Класифікація за походженням матеріалу

6. Кількість міжнародних стандартів за підкласами (всього 218)

9. Пропозиції щодо норм утилізації упаковки з різних матеріалів

10. Нормативно-правові акти ЄС, що регулюють вимоги до тари та упаковки

11. Нормативно-правові акти ЄС, що регулюють вимоги до тари та упаковки

12. Нормативно-правові акти ЄС, що регулюють вимоги до тари та упаковки

13. Нормативно-правові акти ЄС, що регулюють вимоги до тари та упаковки

15. Обов’язковими вимогами для країн-членів ЄС є: • • об’єм і маса упаковки мають бути мінімально необхідними для забезпечення збереженості товару і безпеки споживача; • • до складу упаковки можуть входити тільки мінімальні концентрації шкідливих речовин (встановлені гранично-допустимі норми вмісту свинцю, кадмію, ртуті, хрому); • • за своїми фізичними властивостями і дизайном упаковка повинна бути придатна для багаторазового використання, а після закінчення терміну служби — для добування з неї цінної сировини або окремих компонентів

16. Порівняння національних та європейських вимог щодо правил маркування харчових продуктів

17. Порівняння національних та європейських вимог щодо правил маркування харчових продуктів

18. Порівняння національних та європейських вимог щодо правил маркування харчових продуктів

19. Порівняння національних та європейських вимог щодо правил маркування харчових продуктів

20. Асортимент харчових продуктів у різноманітних матеріалах

21. Асортимент харчових продуктів у різноманітних матеріалах

22. Тара, що піддається обов'язковій сертифікації

23. Чинні в Україні стандарти на тару і упаковку та рівень гармонізації з міжнародними та європейськими вимогами

25. Безпека полімерних матеріалів буде гарантованою в таких випадках: • якщо вони хімічно інертні і не виділяють яких-небудь речовин в оточуюче середовище або в контакті з ними організми чи продукти; • якщо кількість виділених речовин дуже мала і не зумовлює негативну дію на живий організм навіть при довготривалому контакті; водночас повинна бути виключена можливість кумуляції цих речовин; • речовини, що виділяються і мігрують із полімерних матеріалів, є практично нетоксичними і не можуть шкідливо впливати на живий організм навіть при довготривалому контакті.

26. Полімерні матеріали, які контактують з харчовими продуктами, не повинні: • змінювати їх органолептичні властивості — ступінь прозорості, консистенцію, колір, смак, запах; • передавати в харчові продукти шкідливі або сторонні речовини, які входять до складу полімерних композицій; • виділяти в процесі довготривалої експлуатації, а також при нагріванні і контакті з миючими засобами речовини, здатні дифундувати в продукти і змінювати їх властивості; • вступати в хімічні реакції з харчовими продуктами, а також змінюватися під дією складових компонентів продовольчих товарів.

27. За ступенем придатності до застосування у харчовій промисловості компоненти полімерних композицій можна умовно поділити на такі групи: • допущені органами Держнагляду для контакту з харчовими продуктами або обмежено допущені для деяких видів харчових продуктів. Як правило, це речовини які не володіють біологічною активністю; • не допущені для безпосереднього контакту з харчовими продуктами внаслідок токсичності. До них відносяться речовини, присутність яких у полімерних матеріалах навіть при незначній розчинності забороняється; • не допущені для застосування у харчовій промисловості внаслідок відсутності або недостатньої кількості даних, необхідних для їх гігієнічної оцінки.

28. Критерії токсичності стабілізаторів полягають у наступному: • одноразове попадання навіть максимально можливої дози стабілізатора в організм людини не приводить до гострого отруєння; • повторне проникнення малих доз цієї речовини в організм людини не проявляє токсичного ефекту; • щоденне введення малих доз стабілізатора протягом декількох років не діє на організм людини; • одноразові контакти стабілізатора у чистому вигляді або його розчинів не викликають подразнюючої дії на шкіру, слизові оболонки очей, дихальних шляхів; • багаторазові контакти зі шкірою і слизовими оболонками не приводять до подразнення останніх, а також сенсибілізації (підвищеної чутливості до хімічних подразників).

29. Усі барвники залежно від ступеня токсичності і вивченості поділяють на 5 груп: • група А включає безпечні (дозволені) барвники; • група В об’єднує барвники з певними сумнівами; • у групу С ввійшли барвники, про безпеку яких немає достатніх доказів, але є дані, що свідчать про їх шкідливість; • до групи Д віднесені барвники, про які взагалі немає наукових даних; • група Е включає небезпечні барвники, застосування яких недопустиме для забарвлення харчових продуктів.

30. За ступенем цієї дії хімічні речовини поділяють на чотири класи безпеки: 1 клас — речовини надзвичайно небезпечні; 2 клас — високонебезпечні; 3 клас — помірнонебезпечні; 4 клас — малонебезпечні.

31. Величина ДКМ встановлюється залежно від ступеня токсичності речовин: • нетоксичні — до 10; • малотоксичні — до 30; • середньотоксичні — до 50; • токсичні — до 100.

32. висновки • Станом на 01.01.2011р. діє 218 міжнародних стандартів щодо тари та упаковки. В основному в міжнародних стандартах встановлені вимоги до методів контролю, розмірів, допусків та технічних характеристик тари, упаковки та матеріалів для них. • 2. Нами розглянуті та проаналізовані вимоги європейських стандартів EN та нормативно правових актів директив ЄС щодо тари та пакувальних матеріалів. Встановлено, що європейські стандарти, яких 190, містять в основному вимоги до матеріалів для тари та упаковки, методів контролю показників якості та безпеки, також є стандарти на розміри, допуски та габарити тари. Крім того в ЄС розроблено 29 Директив ЄС щодо тари та упаковки для харчових продуктів. Особлива увага приділялась Рамковому регламенту ЄС № 1935/2004 щодо матеріалів та виробів, що контактують з харчовими продуктами. 3. Особлива увага і в стандартах і в нормативно-правових актах Європейського Союзу приділяється контролю пакувальних матеріалів з полімерних матеріалів, целюлози, олова, металів, кераміки та вторинної сировини. Жорстко контролюється можливість міграції складових полімерів та вторинної сировини в харчові продукти при їх контакті.

33. висновки 4. Станом на 01.01.2011р. в Україні діють 123 державні стандарти ДСТУ та 162 міждержавних стандарти ГОСТ щодо тари та упаковки. В основному в зазначених стандартах встановлені вимоги до матеріалів, які використовуються для тари та упаковки для харчових та непродовольчих товарів, розмірів, місткості, різних допусків, методів контролю та термінів і визначення понять. 5. Рівень гармонізації прийняття міжнародних стандартів, як національних складає 27,6%, європейських – 29,3% від загальної кількості стандартів зазначених рівнів щодо тари та упаковки. 6. Встановлено, що в ЄС розроблені чіткі вимоги до етикетування та маркування харчової продукції. Особливі вимоги до продукції дієтичного та профілактичного призначення. Існують чіткі норми маркування для запобігання введення в оману споживачів харчових продуктів та добавок. • Вимоги європейських нормативних документів до маркування на упаковці харчових продуктів відносно обов’язкової інформації не відрізняється від вимог чинного в Україні Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів. • Щодо маркування харчових продуктів із зазначенням певних властивостей, або лікувально-профілактичної дії то в національному Технічному регламенті немає чіткої визначеності, та чіткого переліку для такого маркування. Існує лише вимога не введення в оману споживачів, та загальна вимога щодо нанесення таких написів. В європейських нормативних документах чітко визначені кількісні значення тих чи інших складових, що призводять до зміни певних властивостей, або лікувально-профілактичної дії продукції, для нанесення певних написів.

34. висновки 7. Вартість гармонізації одного міжнародного стандарту за нашими підрахунками становить 9977,28 грн. Економічна ефективність від гармонізації та впровадження стандарту буде визначатись зменшенням витрат на оцінку відповідності пакувального матеріалу під час реалізації продукції як на внутрішньому ринку, так і за кордон, зниженні втрат виробників пакувальних матеріалів за рахунок своєчасного контролю та дотримання міжнародних вимог до будь-якої групи пакувальних матеріалів. 8.Результати проведених досліджень були апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Наукові здобутки молоді у вирішенні актуальних проблем виробництва та переробки сировини, стандартизації і безпеки продовольства», Київ, 2011 рік.

35. РЕКОМЕНДАЦІЇ • Рекомендується інтенсифікувати гармонізацію національних стандартів з міжнародними, зокрема щодо: • Методів контролю показників якості та безпечності пакувальних матеріалів, особливо для тари та упаковки з полімерних матеріалів; • Вимог до закупорювальних матеріалів для скляної та металевої тари та упаковки; • Вимог до аерозольної тари; • Організації та керування ланцюгом поставок RFID; • Кодування упакованих вантажів та нанесення лінійних штрих-кодів.

36. РЕКОМЕНДАЦІЇ • Впровадити ряд нормативно-правових актів, які б базувались на Директиві ЄС №2023/2006 щодо Належної виробничої практики для матеріалів і виробів призначених для контакту з харчовими продуктами; • На сьогодні на ринок України надходить велика кількість пігментаторів та барвників, які використовують для пакувальних матеріалів. Тому пропонується встановити чіткі нормативні вимоги щодо пігментів та барвників, які дозволені до використання в Україні в залежності від їх складу та ступеню міграції їх складових в харчові продукти з якими контактує упаковка.

37. РЕКОМЕНДАЦІЇ • Розробити та впровадити нормативні документи та законодавчі акти, які б мали чіткі вимоги до маркування та етикетування тари та упаковки, які б не вводили в оману споживачів та надавали повну інформацію щодо поводження з таким пакувальним матеріалом з врахуванням його життєвого циклу. Зокрема щодо поводження з тарою та упаковкою складовими якої є полістирол, бісфенол А, полівінілхлорид, меламін, еластомери, епоксидних речовин, ПЕТ та інші що можуть нанести шкоду здоров’ю людини в результаті неналежного їх використання. • Конкретизувати вимоги до маркування харчової продукції із зазначенням певних властивостей, або лікувально-профілактичної дії.

38. Дякую за увагу!