210 likes | 445 Views
Ніна Матвієнко. Народна Артистка України. Матвіє́нко Ні́на Митрофа́нівна — видатна українська співачка , народна артистка України з 1985, Лауреат Державної премії УРСР ім . Т. Г. Шевченка , 1988, Герой України . Член Спілки кінематографістів України (1989).
E N D
Ніна Матвієнко Народна Артистка України
Матвіє́нкоНі́наМитрофа́нівна — видатнаукраїнськаспівачка, народна артистка Україниз 1985, Лауреат Державноїпремії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1988, Герой України. Член СпілкикінематографістівУкраїни (1989).
СпівачкаНінаМитрофанівнаМатвієнконародилася 10 жовтня 1947 р. в с. НеділищеЄмільчинського району на Житомирщині у сім'їМитрофана Устимовича та АнтоніниІльківниМатвієнківп'ятоюдитиною. Окрімматері, їїдоглядали Толя, Люся, МаріяіМикола, вона ж була нянькою Василеві, Валентині, Іванові, Михайлу, Поліні та Володі (у родинібулоодинадцятьдітей).
Життєвим оберегом для родини стала мама – Антоніна Ільківна. Її енергії, добрих слів, ніжності і теплоти вистачало на всіх. Мала вона і неабиякий співочий талант, в повній мірі успадкований дочкою, могла співати в три, навіть, в чотири голоси. Ніна й досі впевнена: якби не обставини, якби не важка селянська доля, могла б її ненька стати великою співачкою
1958 р. Нінапішланавчатися в школу-інтернатвселищіПотіївкаРадомишльського району. Цебулаперевіркасилиїї характеру іволі, любові до життяідо людей. Один ізвихователів карав її за найменшупровину, годинами тримав у кутку на колінах, загадуваввиконуватинайважчу роботу... Ламавгорду душу. Не зламав, на щастя... Не зважаючи на те, щоспівачкабуладрібненькоюдівчинкою, вона стійко перенесла всіважківипробування, не зневірилась, не загубила світлихпочуттівівіри в себе. У школізаймалася легкою атлетикою та акробатикою, співалапісніЛюдмилиЗикін
Ніна Матвієнко – природжена солістка, її неповторний голос, що має дивовижну силу і політ . Співачка веде активну концертно-гастрольну діяльність, яку вона почала ще з 1967 року.
Ніна Матвієнко з великим успіхом гастролювала в Мексиці, Канаді, США, Чехії, Польщі, Фінляндії, Кореї, Франції, країнах Латинської Америки. У її творчому репертуарі платівки із записом українських народних пісень, аудіокасети, компакт-диски із записом різних за жанром творів.
З 1966 року до 1991-го Ніна Матвієнко була солістом вокальної студії при Державному заслуженому українському народному академічному хорі імені Григорія Верьовки. Крім того, з 1968 року співробітничає з вокальним тріо «Золоті ключі».
Новий період в творчій долі Ніни Матвієнко пов'язаний з роботою в Національному ансамблі солістів «Київська камерата», солістом якого вона стає з 1991 року. Дивно виразний характер фольклорного співу співачки гармонійно поєднується з академічним стилем виконання «Камерати», тим самим розширюючи художній репертуар концертної практики колективу.
971 р. співачка одружилася з молодим художником Петром Гончарем – сином відомого українського фольклориста і етнографа, збирача старожитностей і українського вжиткового мистецтва Івана Гончара. Петро вперше побачив Ніну та почув її голос на концерті в Києві (1968 р.). вжетоді він сказав, що Ніна буде його дружиною
1972 р. народивсяІванко, за ним Андрійко, а потімАнтоніна. Сини пішли шляхом батька. Обидва вони – талановиті художники звласниммистецьким почерком ісвітобаченням. 2005 р., досягнувши віку Христа, синІванзробивнесподіванийкрок, вінвирішивпіти в ченцііздійснив постриг. Антоніну все частішеможназустріти на великих сценах. Вона продовжує справу матері. На ювілейних концертах, присвячених 60 – літтюНіниМатвієнко, Антонінаспівала разом зНіною.
Мало хто знає про ще одну дивовижну грань творчого обдарування Ніни Матвієнко – її закоханість в літературу, в українське слово. 1975 р. вона заочно закінчила філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка і активно займається літературною творчістю. Ще в радянські часи Ніна Матвієнко написала історію народного хору імені Григорія Верьовки, надрукувала кілька власних віршів, оповідань і есе. Її твори періодично з'являються на сторінках таких часописів, як "Україна", "Дзвін", "Жіночий Світ" та інших
Вершиннимлітературнимнадбаннямспівачки стала їїбіографічна книга "Ой виорюнивку широкую", яка вийшла в 2003 році у видавництвіУкраїнського центру народноїкультури "Музей Івана Гончара".
У книзі подано пісенно-музичнийматеріалізвласного репертуару (понад 250 народнихпісеньітворівукраїнськихкомпозиторів – колядки іщедрівки, веснянки, пісні до Зелених свят, купальські та петрівчані, жниварськійобжинкові, весільні, колискові, поховальні, жартівливійтанцювальні, псальми, історичнітастановіпісні, пісні про кохання, родиннежиття...). 2004 р. вийшла книга спогадівНіниМатвієнко "Уже так не буде, як є".
Також мріє написати художній роман про любов. У неї, до речі, є власне визначення цього почуття: "Любов, як намисто: то розсиплеш його, то знову збереш". Зовсім недавно співачка записала вступне слово до аудіокниги Блаженнішого Любомира "Дорога до ближнього" (2010 р.)
У репертуаріспівачкибагатонароднихпісень, серед них обрядові, ліричні, гумористичні, пісні-балади, українськіпісні XVII—XVIII сторіччя. НінаМатвієнкоспівпрацюєзвідомимивітчизняними композиторами сучасності; для неїпишутьсвої твори ЄвгенСтанкович, Олег Кива, Мирослав Скорик, ІринаКириліна, Ганна Гаврилецьібагатоінших.
Вона зіграла в телевиставах («Маруся Чурай», «Катерина Білокур», «Розлилися води на чотири броди»), художніхфільмах («Солом'янідзвони», «Пропала грамота»), в радіовиставах («Політстріли», «Кларнетиніжності»)
Співачка озвучила ряд науково-популярних, хронікально-документальнихкінофільмів, кілька теле- ірадіопрограм. У 1988 роцібувзнятийвідеофільм за участюНіниМатвієнко «Русалчинтиждень». Середавторськихтеатрально-режисерськихробітактрисимузичний спектакль «Підсонцем» (1997) за участюяпонськоготанцівникаТадашіЕндо, а такожграндіознемузично-сценічнедійство «Золотийкаміньпосіємо ми» (1998). Крім того, НінаМатвієнкозіграла в 1995 році 16 виставзамериканським театром LaMama E.T.C. (Нью-Йорк, США).
В 1984 брала участь у створенніукраїнськогомультфільму «Колискова».На фоніколискової у виконанніНіниМатвієнко...
Відзнакиі нагородиТворчий шлях артистки буввідзначений: у 1978 році за її великий внесок у розвитокукраїнськогомистецтваі за активнукультурно-творчудіяльністьспівачцібулопривласненезваннязаслуженої, в 1985-му — народної артистки України.НінаМатвієнко лауреат:конкурсу «Молоді голоси» (Україна, 1978),Всесвітньогорадіоконкурсуфольклорнихпісень у Братиславі (1978),Всесоюзного телеконкурсу «С песней по жизни» (1979),XI Всесвітнього фестивалю молодіістудентів (Москва, 1985);ДержавноїпреміїУкраїниШевченка (1988),
НiнаМатвієнконагороджена:Вищоювідзнакою Фонду Міжнародноїпреміїімені М. А. Касьяна — орденом МиколиЧудотворця (1996)Ордену княгині Ольги ІІІ ступеня (1997).21 січня 2006 року указом Президента УкраїниВіктораЮщенканагородженазванням Героя України.