Управління якістю продукції на виробництві

1. Управління якістю продукції на виробництві 1. Об‘єктивна необхідність управління якістю продукції 2. Природа якості продукції 3. Принципи управління якістю продукції Розвиток управління якістю продукції Сертифікація систем якості на виробництві.

2. І.Об‘єктивна необхідність управління якістю продукції • Однакові з точки зору споживчих властивостей товари мали різну ціну • Підтримка майстерності майстрів і ремісників на високому рівні була економічно доцільною. Гільдії. Цехи. • В ХІ столітті було винайдене клеймо. Клеймо засвідчувало якість товару і відповідальність виробника перед споживачем.

3. Епоха промислової революції • Поява масового виробництва зробила неможливою персональну відповідальність кожного виробника за якість колективно виготовленого продукту. Конвеєр. Вузька спеціалізація робочих місць. • Постійно зростаючі обсяги промислового виробництва привели до потоку товарів низької якості.

4. Початок наукових досліджень з проблеми якості • Перша світова війна (1914-1918 рр.) і економічна криза, яка вибухнула потім, настійливо підштовхнули виробників до пошуку методів забезпечення якості на виробництві. • 1925р. На фірмі “Белл телефон лабораторіз” (США) під керівництвом доктора Р.Л. Джонса почав працювати відділ забезпечення якості. • У 1931 р. вийшла книга співробітника цього відділу У.А. Шухарта (W.A. Shewhart) “Економічне управління якістю промислової продукції”, яка дала початок науковим дослідженням цієї проблеми.

5. У.А. Шухарт пропонував статистичні методи контролю, серед яких була контрольна карта.Метод упереджуючого контролю якості З відомих властивостей кривої нормального розподілу випливає, що при правильній наладці технологічного процесу у 12 з 14 виробів значення контрольованого параметру будуть знаходитись в зоні половинного допуску (заштрихована область).

6. Карта Шухарта Назва продукції _________________________Контрольований параметр ________________Допуск ∆ _______________

7. Світове визнання концепції управління якістю • В 50–х роках керівні органи промисловості у Великобританії, США, Японії остаточно визначились в тих перевагах, які несуть впровадження принципів забезпечення якості і надійності продукції. • Суспільні організації і урядові структури почали узагальнювати досвід роботи над підвищенням ефективності виробництва. Міжнародні наукові конференції по управлінню якістю продукції, провідні спеціалісти різних галузей виробництва обмінювались інформацією з цієї проблеми. • Імена У.Е. Демінга (США), Д.М. Джурана (США), Ф. Ніксона (Великобританія), К. Ісікави (Японія) стали відомими у всьому світі завдяки їх успіхам у справі підвищення якості продукції та управління виробничими процесами. • Методи управління якістю на підприємствах, які досягли високих показників завдяки їх творчому впровадженню, стали основою ряду промислових стандартів для багатьох галузей виробництва. Розповсюдження цього досвіду в багатьох країнах спонукало до розвитку міжнародних стандартів. Цю роботу було виконано Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO). Так з’явились стандарти якості ISO серії 9000, яки стали нормативною базою для розробки і сертифікації систем якості.

8. Особливий внесок в революцію уявлень про якість продукції належить Японії • Після другої світової війни ця країна , що мала репутацію виробника товарів низької якості, переорієнтувала свій шлях розвитку на економічні цілі. • Японці першими у світі на державному рівні перейшли від змагання у продуктивності (кількості) до конкурентноздатної якості. • Японські виробники і управлінці сформували міжнародно визнані методи управління якістю.

9. ІІ. Природа якості продукції • Якість продукції – ступінь, до якого сукупність притаманних виробу характеристик задовольняєвимогам споживача. • В цьому визначенні стверджується фактично, що виробник продукції надає послугу, яка оцінюєтьсявиключно споживачем. • В сучасному розумінні споживач – це не тільки фізична особа, але і наступна технологічна операція, і підрядна організація, і покупець тощо. • Продукція: товар, послуга, інформація

10. Еволюція поняття “забезпечення якості продукту” Розповсюджена думка, що якісний продукт повинен відповідати вимогам стандарту. Тому на виробництві підвищення якості продукції пов’язували з: • технологічним контролем; • технічними характеристиками обладнання; • рівнем оплати праці.

11. Головним в забезпеченні якості продукції єЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР! • Значення цих факторів для якості продукції не можна недооцінювати, але тільки ними високу якість підтримувати неможливо. • Було помічено, що однакові за умовами виробництва підприємства випускають різну за якістю продукцію. Аналіз цієї обставини виявив соціальну природу якості продукції. • Розроблено концепцію управління якістю продукції на провідних підприємствах, в основу якої було покладено вирішальну роль людського фактору.

12. Цей висновок підтверджується аналізом складових концепції управління якістю продукції • Зацікавленість керівництва в забезпеченні якості: Ця зацікавленість може мати різні причини: • а) Економічні (завоювання нових ринків збуту, збільшення прибутків в зв‘язку з розширенням виробництва, забезпечення стабільності доходів). • б) Пов‘язані з престижем ( відома торгова марка, популярність продукції). • в) Соціальні ( як члени суспільства керівництво підприємства має визнання з боку суспільства).

13. 2. Аналіз і оцінка якості продукції • Цей аналіз здійснюється керівництвом і його результат залежить як від об’єктивних (економічних), так і суб‘єктивних причин. Останні залежать від професіоналізму, світогляду, рівня освіти, вольових і моральних якостей керівника.

14. 3. Технічне проектування. • Крім об’єктивних чинників (стандарти, нормоконтроль) якість проекту залежить і від суб’єктивних чинників. Вони проявляються в ноу-хау, раціоналізаторських пропозиціях, професіоналізмі і культурі виробника, дизайні продукції, естетичному рівні.

15. 4. Моральний клімат на підприємстві На сучасних провідних підприємствах керівництво прагне дотримуються у відносинах з персоналом таких принципів: • надавати всім співробітникам незалежно від рівня освіти і положення, яке вони займають, можливість для професійного росту; • просування по службі має залежати від ефективності виконуваної роботи; • підвищення платні за вищу якість роботи; • створювати атмосферу довіри, творчого відношення до праці, заохочувати ініціативу співробітників; • відносини в колективі повинні мати командний характер; • підприємство повинно мати свою філософію, харизму, яку не можна ввести наказом або перекупити у інших.

16. 5. Суспільна користь. • Як член суспільства, керівництвофірми бере на себе додаткові зобов”язання: • бути прикладом у веденні справ для споживачів; • дотримуватись високих норм поведінки (юридичних, етичних, моральних), рахуватись з правилами і традиціями; • співробітничати з громадськими і державними організаціями; • розглядати прибуток як справедливу нагороду за служіння суспільству і умову подальшого розвитку.

17. 6. Зміна стиля керівництва Це об‘єктивний процес. До цього спонукають постійні зміни в політичному і економічному середовищі: • зміна кон‘юнктури • посилення конкуренції на внутрішніх і зовнішніх ринках • посилення контролю за виробничою діяльністю з боку державних та громадських організацій • протиріччя росту всередині фірми • зміна особистих якостей співробітників.

18. “Східний” і “західний” підхід до реалізації концепції якості Відмінності визначаються соціальними, культурними, історичними традиціями • “Східний”: Каору Ісікава (Японія) • “Західний”: Фредерік Тейлор (США) Погоджуючись у важливості концепції управління якістю в цілому, дається різна оцінка окремих складових.

19. Професіоналізм і універсалізація • Захід: професіоналізм і спеціалізація. Компетентність працівника обмежується підрозділом, де він працює. Вузька спеціалізація сприяє індивідуальній кар‘єрі. • Схід: досвід. Навчання персоналу на всіх ділянках виробничого процесу. Розвивається колективізм і відповідальність перед фірмою.

20. Індивідуальне і колективне управління • Захід: виробництвом керують професіонали. Вони компетентні у встановленні технічних і виробничих норм. Виконавці виконують розпорядження спеціалістів. • Схід: залучення виконавців до управління. Гуртки якості: добровільність, бажання навчатись, взаємне збагачення досвідом, спільна участь у досягненні мети. Розвиток суспільної самосвідомості.

21. Мотивація • Захід: система оплати праці побудована на визнанні результату. Більша продуктивність – більша зарплата. Майже не залежить від віку. Більше заслуг на фірмі – вища посада. • Схід: зарплата залежить від досвіду і віку. Культ соціальної сутності працівника: люди працюють не тільки за гроші, радість приносить добре виконана робота, досягнення результату через подолання труднощів, визнання і повага колег.

22. Зайнятість • Захід: плинність кадрів звичне явище; постійний пошук високооплачуваної роботи; зміна працедавця не трагедія. • Схід: система прижиттєвого найму; фірма відповідає за працівника; працівник є патріотом фірми, розглядаючи її як свою родину. Стабільний статус сприяє самонавчанню і розвиває здібності.

23. ІІІ. Принципи управління якістю продукції Аксіоми: • якість забезпечує персонал, а не обладнання; • цінність виробу для споживача легше збільшити шляхом підвищення якості і надійності, ніж будь-яким зниженням його ціни.

24. Базовими принципами, якими керується підприємство, є наступні положення 1. Орієнтація на споживача. • Підприємство виготовляє продукцію не для себе, а для споживача. Необхідно передбачувати вимоги і потреби споживача. • Незадоволеність 1 покупця може стати відомим від 20 до 40 потенційним покупцям.

25. Відповідальність керівництва. Завдання керівництва полягає в тому, щоб • а) визначити мету; • б) скласти ясні і зрозумілі інструкції; • в) домогтися їх розуміння підлеглими, визначити місце кожного в спільній задачі; • г) переконатись, що персонал володіє здібностями, можливостями і бажанням досягти поставленої мети; • д) забезпечити необхідні умови виконання і заохочення (мотивації) ; • є) контролювати виконання. Якість роботи на підприємстві така, якою її бажає бачити керівництво!

26. Участь персоналу. • Ефективне управління може забезпечуватись тільки тоді, коли персонал розуміє задачі підприємства і політику керівництва. Неможливо співробітничати з персоналом, який не усвідомлює, що відбувається на підприємстві і заради чого.

27. Управління якістю як форма управління технологічним процесом • Якість необхідно закладати на кожній технологічній операції, домагаючись повністю бездефектного виробництва. • Потрібно встановити причини як дійсні, так і можливі. Недостатньо просто виявляти дефекти і усувати їх. Дефект потрібно виявляти раніше, ніж він виникне.

28. Системний підхід. • Виробництво – складна динамічна система, в якій результат забезпечують взаємопов’язані процеси.

29. Факторна основа прийняття рішень. • На кінцевий результат впливає не один, а багато факторів. • Їх дія переважно є одночасною. Тому необхідні спеціальні методи аналізу технологічних даних і моделювання технологічного процесу для прийняття правильного рішення.

30. Постійне вдосконалювання • Управління якістю – не одноразова (одномоментна) акція, а рух постійного оновлення. Це має стати метою і способом функціювання підприємства.

31. Взаємовигідне співробітництво з постачальниками • На підприємстві має бути розроблена стратегія робіт з постачальниками, оскільки витрати на сировину можуть досягати 70% вартості готової продукції. Якість продукції прямо залежить від якості сировини і матеріалів. Між замовником і постачальником має буми взаємна довіра, взаємовигода і високе почуття партнерства і відповідальності за кінцевий результат.

32. ІV. Розвиток управління якістю продукції. В своєму розвитку управління якістю продукції проходить три етапи. 1. Якість, що забезпечується контролем. • Історично забезпечення якості почалось з проведення ефективного контролю.

33. Недоліки такого підходу: • а) контролери на виробництві – невиробничий персонал (до 15 %); • б) виробництво, де посилено контролюють, має низький рівень технічної підготовки виконавців. Контролери існують доти, доки існують дефекти. • в) інерція реакції на брак. Виробнича система із запізненням коригує техпроцес. • г) сучасне виробництво характеризується високою інтенсивністю, автоматизацією, складним і дорогим обладнанням. В таких умовах контроль обходиться все дорожче, оскільки сам вимагає адекватних методів. • д) приховані дефекти часто не можуть бути виявлені за допомогою оперативного контролю, лише в процесі тривалої експлуатації (вбитий шуруп, погана адгезія тощо). Такі дефекти виявляють за допомогою руйнівного контролю, видатки якого лягають на собівартість продукції. • є) дефектні вироби, які повертаються на переробку, часто мають низьку надійність. Разом з додатковими витратами на контроль якості виробник отримує повну протилежність забезпечення якості.

34. Управління якістю • Якість, що забезпечується контролем, неекономічна. • Впровадження системи забезпечення якістю як інструмент управління техпроцесом (в Японії з 1949 р.) • Звуження ролі ВТК (персонал до 5 %). Контроль якістю здійснюють суміжні виробничі і невиробничі підрозділи. • У забезпеченні якості бере участь весь персонал (у Японії гуртки якості).

35. Якість проектна • Якість забезпечують на стадії проектування. Якість проекту – планована якість. • “Висока якість проекту здорожчує виробництво”. Насправді: зменшуються дефекти виробу, знижуються витрати на переробку і утилізацію браку. Наслідки: зростання продуктивності праці, об‘ємів реалізації, розширення ринку збуту, зростання прибутків. Результат: високоякісна продукція за низької собівартості.

36. 5. Сертифікація систем якості на виробництві • Методи управління якості на підприємствах, які досягли високих показників, стали основою ряду промислових стандартів. • Розповсюдження цього досвіду спонукало до розвитку міжнародних стандартів для розробки і сертифікації систем якості. Цю роботу було виконано Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO). Так з’явились перші стандарти якості ISO серії 9000.

37. Для успішної роботи в умовах жорсткої конкуренції підприємству необхідно привести у відповідність діючу систему якості вимогам стандартів ISO серії 9000 (9001). Від цього залежить укладання будь-яких комерційних угод. • Володар сертифікату якості істотно полегшує доступ своєї продукції на європейські ринки.

38. В Україні сертифікація систем якості впроваджена на сотнях підприємств (для порівняння, в Угорщині з населенням 10 млн. чол. системи якості впроваджено на 4 тис. підприємств). • Створено міжнародне підприємство з сертифікації систем якості “Інтерсерт” спільно з Міжнародним технічним товариством “Бюро Верітас” (штаб-квартира у Лондоні), яке є уповноваженим Євросоюзом органом із сертифікації систем якості для підприємств, що експортують свою продукцію до країн Євросоюзу.

39. Література: • Исикава К. Японские методы управления качеством. М.: Экономика,1988. • Шонбергер Р. Японские методы управления производством. М.: Экономика,1988. • Никсон Ф. Роль руководства предприятия в обеспечении качества и надёжности. М.: Издательство стандартов, 1990. • Державні стандарти України ISO серії 9000-9004.