« Люба осінь завітала»

1. «Люба осінь завітала» «Люба осінь завітала»

2. «Осінь-золота пора» Осінь – золота пора, трьох синів має вона, Перший –Вереснем зоветься, До роботи він береться: В школу він дітей скликає, Яблучка в садах збирає, А ще стиглий виноград, для здоров’ячка малят. Другий – Жовтнем величати, Так його назвала мати, Він у вирій пташок проводжає, Тепло вдягає й дощем поливає. Звірів готує усіх до зими, Звозить в комору рясні врожаї. Розфарбує все навколо У рудий й багряний колір Листопад – молодший син, Клопоту приніс усім, Лист багряний обриває Землю ним усю вкриває. До зими він вже готовий, Має все в своїй коморі: Моркву стиглу, буряки, І капусту й гарбузи… Але з вітром дужим дружить, І нагадує весь час: День короткий, сонце низько, І зима уже так близько. В. Діденко

3. Вузлик на пам'ять Вересеньслухає погоду січня. Восенибагач, а навесніпрохач. Восени день блисне, а три кисне. Восений горобецьбагатий. Восени листопад швидко минув - чекайсувороїзими.   В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає. Грім у вереснівіщує теплу осінь. Дощ у вересні - півголоду, а посухацілий голод робить. Жовтень ходить по краю, та виганяєптицьіз гаю. Летять у вересні гуси - зиму на хвостінесуть. Листопад - вереснюонук, жовтнюсин, а зимірідний брат. Осіннійіній - на суху й сонячну погоду. Осіньзбирає, а весна поїдає. Осіньусьомулікведе. Павутиння стелиться по рослинах - чекайсувороїзими. Пищитьснігур у листопаді - скоро й зимі будем раді. Плети вліткурукавиці - в листопаді пригодиться. У вереснідощзі сходу зазирає й тікає, а південний свою справу знає. У вересні ложка води робить два болота. У листопадізгодиться і старий кожух, а навесні і старийкінь. У листопаді як зазиміє, то й жаба оніміє. Як вересніє, то iдощиксіє. Як листопад дерев не обтрусить - довга зима бути мусить. Як листяжовтіє, то поле сумніє.

4. ОСІНЬ, НАША ОСІНЬ БІЛОЧКА ВОСЕНИНа гіллячках, на тоненьких,Поки день ще не погас,Сироїжки та опенькиБілка сушить про запас. Так нашпилюєохайно,Так їхтулить на сосніІ міркує: а нехай-ноЩепобудуть тут мені! Покиднііщехороші,Поки є іще тепло,А як випадутьпороші,Заберу їх у дупло. Буде холодно на дворі,Снігпосиплеться з дубів,Буде в мене у коморіЦілав’язочкагрибів! Але білочці не спиться.Дятел стукає: тук-тук!Щоб не вкралаїхлисицяАбо хитрий бурундук.Л. Костенко ОСІНЬ, НАША ОСІНЬОсінь наша, осінь —Золота година,Неба ясна просинь,Пісняжуравлина,БабиноголітаДовгі, білі коси...І дорослі й дітиЛюблять тебе, осінь.Та не тільки славнаЗа свою тивроду —Урожай іздавнаТинесеш народу:Щедра і дорідна,Пахнешти медами,Славиш край наш ріднийЗерном і плодами!М. Познанська • ВЕРЕСЕНЬЗвозитьВересень в комориКавуни і помідори, Спілихяблук, груш і слив Цілі гори натрусив. І вантажитьгарбузиНа машини і вози... Йде до гаю, де грибиВиростаютьщодоби. На чолііскритьсяпіт — Сто турбот і сто робіт.М. Сингаївський

5. ВЕРЕСЕНЬВересеньспішить у гостіТа веде з собою осінь. І везуть вони в візкуОсь компанію яку: Череваньгарбузсидить, Про щось з перцем гомонить, І пузатікапустинки, Наче баби у хустинках, Жовтідині і квасоля, І картопля прямо з поля,І веселі три морквини, В купісуконьцибулину,І червонийбурячок, Щобваритиборщичок.О.  Коваленко ЖУРАВЛІ Підбезхмарноюсиньоюдаллю,Відірвавшиськриломвідземлі,Закурликало небо печаллю —Це у вирійлетятьжуравлі. Струни осенісрібнозаграли...Віддалася у серці луна.Журавлі в небесах відліталиІ звучала їхпіснясумна. А навколо природа буяла,Як у дивнихказкахмудреця...І чарівнісонети писала,Зігрівала красою серця ЖОВТЕНЬТихо осінь ходить гаєм. Лісдовкола аж горить. Ясен листяосипає, Дуб нахмуренийстоїть. І берізка над потоком Стала наче молода. Вітер, мовби ненароком, Їйкосицірозпліта...Н. Приходько

6. КАЛИНУ Зарум’янилаосінь калину, У червоненамистовдягла.У погожу та сонячнуднинуПавутинку струни натягла.Щоб на нійграввітрецьколисковуІ приносив мелодію в сни.ЩобоспівувавосіньчудовуІ надію давав для весни ЛИСТОПАДЛистопаднесе в ковшіСірі хмари і дощі.      Листя все пооблітало, І пташок в лісах не стало. Відлетілиластівки,        Білілебеді й шпаки, Журавлі і качки сірі –Всіполинули у вирій. А горобчики, малята, Будуть з нами зимувати. О.  Коваленко ЖОВТЕНЬЖовтеньпензликадістав -   Листя все пофарбував.        Жовтий - жовтий клен стоїть,Явір, як в огні, горить.        Різнобарвнимкилимком,Ідутьбілка з їжаком.              В ньогояблучка в торбинціЙ три грибочка ще на спинці,А у білочкигорішкиІзліщини та три шишки. Наносили вжебагато -  Ціла купа в них, малята,  Будутьвзимкуласувать.О.  Коваленко

7. Загадаю загадку • Коли цебуває,Що клен запалає?А прихопивморозецьТа повіяввітерець,Весь вогонь на землю впав,Зовсім клен без листя став.(Восени) • У садах, лісахблукає,В жовтішатиодягає,Золотисту стелить постіль – Ждесестрицюбілу в гості.(Осінь) • Прийшладівчина до хати,Узяласьхазяйнувати:Вправноскринювідімкнула,В жовту свитку лісвдягнула.(Осінь) • У південний край земліВідлітаютьжуравлі,Зновшкільнийдзвіноклунає.Якиймісяцьнаступає?(Вересень) • Кличутьнас ліси, поля, садиДозбиратиосені плоди.Із дерев спадаєлистяжовте.То землею ходить місяць…(Жовтень)Чарівникприйшов у ліс,Фарби, пензликаприніс.У діброві та садочкустали жовтими листочки.(Жовтень) • Краплііз неба, дахів, стріх,Дощхолодний, перший сніг.Почорніввідлистя сад.Що за місяць?(Листопад)

8. Дарунки щедрої осені Гриби Овочі Фрукти Горобина Калина Квіти

9. Бережи природу! • Не ламай гілки дерев та кущів. • Не пошкоджуй кору дерев. • Не зривай в лісі на лузі квітів. Нехай гарні рослини залишаються в природі!. • Їстівні ягоди, горіхи збирай так, щоб не пошкоджувати гілочки. • Суницю не можна збирати букетиками, бо загине вся рослина. • Не виривай рослини з корінням. • Не збивай гриби, навіть неїстівні. Пам'ятай, що гриби дуже потрібні в природі. • Не обривай в лісі павутину, не вбивай павуків. • Не лови метеликів, джмелів, бабок та інших комах. • Не руйнуй гнізда джмелів. • Не руйнуй мурашників. • Не розводь багаття в лісі • Не залишай сміття виїжджаючи на природу

10. Казка про Осінь Давно цебуло, у країщасливім та квітучім. Ніколи не було там холодно, ніхто не сумував і не журився. Правив цимкраємцар, щомав одну доньку — царівнуОсінь. Росла вона стрункою та гарною: мала коси, як золото, очі — як синє небо. Коли виповнилосяїйвісімнадцятьроків, посватався до неїславнийлицарВересень.ПогодиласьОсінь, бо припав їй до серцяцей юнак. Лише висловилабажання, щобпринісвінвесільнийподарунок — перли заморські. Вирушивлицар у путь-дорогу, а царівна взялась до роботи — гаптувативбраннявесільне. Була вона вмілою та спритною — і за якийсьтижденьвигаптувала і фату, і сукню. Одного дня сиділа вона білявікнасвітлиці. Раптомбачить: вершник скаче до палацу. То бувчаклунЖовтень. Під'їхав, гарцюючи, до вікна й вітається:—  Здрастуй, царівноОсінь! Почув я про твою красу незрівнянну, і от я білятвоїхніг. Прошу тебе, будь моєю дружиною! Привіз я весільніподарунки: парчу золоту і коралибагряні.ПромовляєЖовтень, а водночасчарує, чарує — та й зачарувавцарівнуОсінь. Забула вона свогонареченого і дала згоду бути Жовтневі за дружину. Вже й день весілля з ним призначила.От і настав цей день. З усіхусюдз'їхалисягості. Лине музика, піснівеличальні. Веселятьсягості, п'ють мед-вино за здоров'ямолодих, танцюють, співають. Саме в цей час Вересеньповернувся з весільнимдарунком. Зупинив коня й питає в людей:

11. —  Щоцесвяткують?—  Наша царівнаОсінь за Жовтнязаміжіде!  ПобачилацарівнаОсінь, що небо затяглохмарами, визирнула у вікно — а там у траві перли розсипані. Вмитьзгадала вона про нареченогосвого і зрозуміла, щобулазачарованою. У гніві кинулась до Жовтня:—  Гетьзвідси, підступний! Хотівти мене обдурити, так знай: не потрібенменініти, нітвоїподарунки!ЗажуриласяОсінь, засумувала, але що ж робити? Пішла вона до мудрого Листопада за порадою, а той і каже:— Не зможештиповернутиназавждисвогосиньоокоголаскавогоВересня, босильнічаримаєЖовтень. Протепозбавсяйогоподарунків, і тоді через рікприйдетвійкоханий. Однаклише на місяць. А зараз заспокойся й спочинь.Так і зробилаОсінь. Кинула шовкизолоті, коралибагряні, підхопивїхвітер та поніс. ЗачепилисьдарункиЖовтня за гілки дерев — і стали ті золотисто-багряними, але сумною булаїхня краса.Багато води спливло з тих часів. Бачиливи, як щороку, наприкінцівересня, вкривається земля сріблястоюпамороззю? То ВересеньдарункисвоїОсеніприніс. ПотімзновучаклуєЖовтень: золото і корали — своїпринади — по деревах розкидає. Плаче, тужить Осінь за своїмвтраченимнареченим, і втішаєїїмудрийсивий Листопад.