Download
1 / 13
E N D
Легенди і міфи Канева БагатотисячроківмістоКанівсприймалось як невід’ємначастинаДніпровськихгір, самого Дніпра. Канівзнаходиться на трьохрівнях: природному, історичному та чуттєвому. Природний аспект — прекрасний ландшафт, місцевість, у якійпоєднуєтьсянеосяжніпростори, спокій та величстаровинногоДніпраізвисокими кручами та глибокими ярами, ізпотужнимиджерелами, ліси, якінаближують нас до самобутньоїприроди. Історичний аспект — цестаровиннівулиці та будинки, це люди, якіпостійно тут селились щеізкамʼяного віку, жили та вмирали, боролись протичисленнихворогів, передаючиізпокоління у поколіннялюбов до рідного краю. А глибоко внизу, під землею — незвідані, таємничіпідземні ходи та катакомби, історичніцінності, захованіпід час численних бур та незгод. І все цескріплюєтьсячисленнимипереказами про історичніподії, міфами та легендами, у яких народна памʼять доносить до нас високопоетичнізразки народного фольклору про подіїізглибинвіків, оспівуєнезламнуборотьбу за своєвизволення.
Зміст: 1.Гори Божиця та Чортиця 2. Меланчин потік 3. Мар’їна гора 4. Красний яр 5.Легенди про скарби 6.Повір’я про скарби 7.Лиса гора 8.Легенди про Т. Шевченка 9. Висновок
Гори Божиця та Чортиця • Хтохоч раз бачивКанівськівисоти, той вженіколиїх не забуде. Вони порівняноневеликі, але за всімаознакамиєсправжніми горами інагадуютьКарпатськікраєвиди. Існує легенда про виникненнядвохгір, що стоять по обидва боки річечкиДунайця. В незапам’ятнічаси, коли Бог створював землю, у ційсправійомунаваживсязавадитичорт, тожі почав кидатикаміння на Творця. У відповідь в йогобікполетіливеличезнікам’яні брили. Звісно, Бог маєбільшесили, ось чому на тому місці, де він стояв, виросла гора Божиця, яка менша за свою сусідку – гору Чортицю. А розділяєїх невеличка річечка, щокотитьсвої води до сивочологоДніпра. Роківзі сто чистоп’ятдесят тому на цих горах добувалибутовийкамінь для вивозу до Києва.
Меланчин потік У 1239 роцівідбувсянаступтатаро-монгол на Київ. Шлях до ньогопройшов через Канів. Загарбникийшливід р. Тясмин, наступаючи на пороськіземлі. Під Каневом Батий, перейшовшибіляКняжої гори брід через Дніпро, розділивсвоєвійсько на двічастини, пославши одну на Переяслав та Київ, а меншою обложив РоденьіКанів. За легендою, біля Родня на бійз ворогами піднялисяканівськіжінки, яких повела за собою найвродливішаінайсміливіша — юна Меланка. На смерть стояли вони на канівських кручах, знищуючиворогів. Та силибули не рівні. Підстрімкою горою, білягомінкого потоку останньоюсхилилась, випустившиз рук меча, Меланка. Тому і назвали у народіцейпотік, якийомиває Тарасову гору іззахідноїсторони — "Меланчин".
Мар'їна гора • Існуєще одна легенда - про Мар’їну гору. "Жило у Роднібагатомолодих людей, якізахищали наш край віднападників. У боях ічисленнихвправахвідточували вони своєумінняволодітизброєю. Найвправнішимибули Богдан іМар’яна. Під час боротьбизахисники Родня іканівціізтатаро-монголами вони мужньозахищалимісто. Коли упав у борніБогданко, Мар’янаорганізувалаопірі разом іззахисникамимужньо билась у яру, щобіля Родня, а потімвідступила на сусіднювисоку гору, де, щоб не здатись у полон, кинулась вниз. З цього часу народ назвав яр і гору, яка розміщена по сусідствуізРоднем — Мар’їн яр та Мар’їна гора.
Красний яр • Ще один переказ – про Красний яр. Лютітатаризганялиусіхжителівміста у Красний яр і там знищували.Кажуть, що там кровібуло по кінськівуздечки. Через те і назвали його "Красним". Татарськийзагін, вирізавшиусіх людей і спаливши містокинувсядоганяти хана, якийрозбивсвійтаган-триногу для свого шатра неподалікбіля Канева у долині. З тих часів село, яке виникло на тому місці, люди назвали Таганчею, а придніпровськемісто, де русичі хоробро захищалисьвідворогівтатари назвали "каневі", що означало „місцекрові”. Під горою, де стояв татарськийтабір, де була щедро пролита татарська кров, стало велике болото, яке люди назвали Татарським.
Легенди про скарби • Ізсивоїдавнини доноситься до нас переказ про те, як за часівКиївськоїРусібіляГеоргієвської церкви стояв пантеон із золотим конем, який, імовірно, бувподарований при хрещенніРусівізантійськими послами місту. У Києві, на площі коло Десятинної церкви перед брамою, звідкийшов спуск на Поділ, знаходився Бабин торжок, там Володимир поставив вивезені ним з Херсонесу квадригу мідних коней та античніскульптури. Ось щопише про целітопис: “Взя же идамедяне две капищи и 4 конімедяна, иже и ныне стоять за святою Богородицею» («Повесть временных лет» ч.1 с. 80 (988р.). Літописи не вказують, у якомумістівперше вони булипоставлені, у КаневічиКиєві. До революції у с. ТаганчізнаходилосяпомістяцукрозаводчикаТерещенка. За переказами, у помісті стояла статуя козака на конііз чистого золота, яка під час революції пропала. Люди переказують, що вона закопана у Каневі, тому щопід час війни у Канівприїхавсинйого, Едуард Терещенко ішукавїї. Німцізмушуваликопатирови по Каневу, шукаючи статую.
Повір’я про скарби • Середжителів Канева доситьрозповсюдженіповір’я про скарби. Віра Хоменко розповідаєпочутийвідматеріпереказ: "Булоцеще до революції. Моя мати Ганна, коли їйбулороків 7-8, одного разу вліткупобачила, як ввечері по дорозіназустрічїййшла красива, тоненька панночка, вся у білому. Вона перейшла через дорогу, стала, а потімзникла. Дівчинкаприбігладодомуірозповіла про цейвипадок батькам, які пояснили, що на тому місцізакопаний скарб. За повір’ям, потрібноскинутищосьіз себе ікинути на цемісце. Якоїдовжини буде цяріч, на такуглибинуіпотрібнокопати.
Лиса гора • Існуєстаровиннийпереказ про скарбиЛисої гори. “Колись дуже давно, на Лисійгорі, щостоїтьпоблизу гори Гончарихи у Каневі, жив знаменитий, алескупий гончар. Вінвиготовлявдужекрасивііміцнігончарнівироби, які охоче купували на базарах. Гончар володів великим секретом виробництва, запозиченим у потойбічномусвіті. Всізаробленігрошівінвночізакопував на Лисійгорі. У гончара буланадзвичайноївроди дочка, яка зводилазрозуму не одного парубка на Сельці. Коли дівчинавиросла, гончар, бажаючивидатиїї за найбагатшогокупця, почав вимагати за неївеликігроші. Довго не засилали до неїсватів... Але згодом полюбив їїбіднийшвець, якому вона відповілавзаємністю, івирішили вони побратись. Батькодовгоїївідмовляв, однакдівчина стояла на своєму. Тодірозсердився, іпішов до ворожки, яка дала йомузілля, що мало відвернутиїївідхлопця. Але чинеправильнебуло те зілля, чиневірнейогодозування, почала дівчинахворітиізгодом померла. Засумував гончар ізгодом помер, перед цим проклявши усе своєбагатство. З того часу на свято Івана Купала на ційгорі часто горятьсинівогні, вказуючимісця, де булизакопаніскарби..
Легенди про Т.Шевченка • Слава про Т. Шевченкарозійшлася в українськомународіще за йогожиття, коли про поетабуловитворенобагатолегендарнихоповідань, в якихйогоз’явлено за героя на зразокМорозенка, Нечая, Палія, Кармелюка та ін. Шевченковінадавалося в цихоповіданняхказкових рис, говорили про нього як про людину-характерника, тобтотаку, щонібитомаєнезвичайну силу. • Післяперевезеннятілапоета в Канів, народилисялегенди, що то не Шевченка там поховали, а когосьіншого, сам поет живий; інші казали, щопід час перевозу тіласправжньогоШевченкавкрали, а в могилі — підміна. Шевченковіприписувализвільнення селян зкріпацтваі уперто переказували, що в могилізаритоножі для майбутньогоповстанняпротипанів, а в домовинісховано не тілопоета, а «списки на землю», щоїхбуцімтовідібрав у панів Шевченко. Не дивно, що в народівстановиласятрадиціяприходити на могилу поетай там молитися. Сучасникиоповідають, що в середині XIX ст. вся Чернеча гора булапокрита стежками, якізрізнобічзбігалися до могили — вона стала святим місцем на Україні.
Легенди про Т.Шевченка • Щецікавішілегендивитворились у середовищікиївських перекупок. Живучи в Києві (ще перед арештом), Шевченко любив навідуватися на базар івступати в розмовиз простим людом. А щоодягненийвінбув у білийпарусиновий костюм, то почали називатийого «білим паном» інезабаром почали складати про ньогойказки. Коли в 1847 роціпоетаув’язнили, міжкиївськимбазарним людом пішовпоговір, що «білого пана пани украли за те, що волю обіцяв». Посипалисяйлегенди: один вигадав, другий додав — і Шевченко почав виростати в казковупостать. Коли ж Шевченко прибув до Києва в 1859 році, йогодімоблягликумоньки, іпішовпоговір, щоприїхав «білий пан». Зміненазовнішністьпоетарозчарувалажінок — вони говорили, що «це не він, а підміна», «пани когосьіншогопідставили за нього». Коли ж Шевченкапоховали в Каневі, київськісидухивідправилисяпроцесією у Канів на богомілля до Шевченковоїмогили. Відтодіпішли чутки, що могила «добра на деякіслабості». Пізнішеросійський уряд поставив на могилі сторожу, щоброзганятивідвідувачів. Відтаккиївськісидухи почали розказувати, що Шевченко їздить по передмістяхКиєва «на біломуконі»
Героїчні, величніітрагічністорінкиКанівськоїминувшини. У долі краю, як у краплині води, відбилася вся історіяукраїнського народу. Канівські гори ікручібули ареною багатьохісторичнихподій. Тут зпрадавніхчасів проживали люди, складаючиглибокітрадиції, творячивисокізразкикультури.
Підготував учень 10-А класу Канівської спеціалізованої щколи l – lll ступенів №6 з поглибленим вивченняміноземних мов Канівської міської ради Черкаської області Миколенко Ілля Миколайович
