Тема 2: Історичні особливості розвитку медичної географії

1. Тема 2: Історичні особливості розвитку медичної географії Лекція 2.

2. План • Підходи щодо періодизації розвитку “Медичної географії” • Етапи розвитку “Медичної географії”

3. Описовий період • Під час першого, найтривалішого, який закінчився на початку століття, домінував описовий метод. Він постійно вдосконалювався за рахунок розробки та оперування більш точними і узагальнюючими показниками. Еволюція прослідковується від емпіричних характеристик у вербальній формі до заміни їх, де це можливо, на числові показники. Відповідно текст описів насичувався таблицями і діаграмами, а також картами. Описи представлялись у вигляді монографій, звітів, щорічних доповідей.

4. Картографічному методу відводилась другорядна роль карти використовувались лише як допоміжні ілюстрації просторового поширення медико-географічних явищ, які описувались у тексті, як додаток до нього. Тоді ж з'явились перші спроби використання районування у медико-географічному аналізі території. При такому співвідношенні методів, коли, по суті, здійснювалось лише накопичення фактичного матеріалу, здобутки медичної географії обмежувались висновками тільки якісного характеру. На основі застосування описового методу (як головного) було визначено, що існують дві групи чинників хвороб: природні та соціальні. При цьому важлива роль відводилась фактору системи охорони здоров'я.

5. Аналітичний період • Аналітичний період розвитку медичної географії в Украї­ні хронологічно виділяється з початку століття до середини 1980-х років. Він характеризується інтенсивним розвитком картографічного методу, за допомогою якого була вивчена географія більшості відомих хвороб на території України. Зміст та форма медико-географічних описів при цьому змінюється. По-перше, вони охоплювали лише окремі території (адміністративні області, групи областей, окремі місцевості), по-друге, характеризувалися вузькою спеціалізацією - були присвячені окремим хворобам або, у кращому випадку, їх групам. І ще одна особливість - у багатьох випадках описи не набули завершеного вигляду: зібрана медико-географічна інформація часто не оформлювалась у вигляді класичних узагальнених робіт, а набувала вигляду робочих матеріалів для районування та складання карт.

6. Останні і представлялись як результат медико-географічного опису території, тексти при цьому часто відігравали допоміжну другорядну роль. Можливості картографічного методу не обмежувались відображенням різних аспектів медико-географічної ситуації. Карти використовувались також для пошуку географічних закономірностей поширення хвороб та визначення несприятливих для населення факторів середовища, які розглядались як чинники диференціації території за рівнем захворюваності. Особлива роль при цьому належала сполученому аналізу серій карт - прийом добре відомий і методично розроблений у картографії.

7. Конструктивний період • Початок сучасного періоду, конструктивного, характеризується пошуком та впровадженням методів, які дають змогу визначити кількісні залежності між рівнем захворюваності та факторами середовища. Найбільш перспективними у цьому плані в розробки на основі використання математичних прийомів у картографії (ймовірносно-статистичне та оцінкове картографування, кореляційний метод тощо).

8. Значна роль належить районуванню, як такому, що дає змогу виявити однорідні у певному відношенні ділянки території. Поєднання цих двох методів на базі описового фактичного матеріалу дає змогу надавати рекомендаційного характеру результатам медико-географічного аналізу території з метою їх практичного використання.