ПРЕЗЕНТАЦІЯ

1. Лукашівська ЗОШ І-ІІІ ступенів ПРЕЗЕНТАЦІЯ Присвячена 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка «Кохання в житті Тараса Шевченка» Виконала: Єфіменко Катерина учениця 10 класу Керівник: Подкопаєва Ю.В. 2014 р.

2. Кохання в життіШевченка – чи не найболючішасторінкайогодолі, бо не маввінсімейногощастя, родинного тепла, хатинки, обсадженоїсадочком, люблячоїдружини , не було й діточок. Не судилося. У якому краю мене заховають,           Де я прихилюся, навіки засну.           Коли нема щастя, нема талану,           Нема кого й кинуть, Ніхто й не згадає…

3. Дуже мало віршів у творчостіпоета, присвяченихконкретнійкоханійжінці. А все тому, що Шевченко з самого дитинствазвик не пускатинікого до серця. Мені ж, мій Боже, на землі Подай любов, сердечний рай! І більшнічого не давай!

4. Першим великим почуттямпоетабулойогодитячекохання до Оксани Коваленко. Самецядівчинапробудила в серці кобзаря перше світле почуття, а їїособистатрагічна доля стала найбільшоютрагедієюсерцяпоета. А я так мало, небагато Благав у Бога. Тільки хату Одну хатиночку в гаю, Та двітополі коло неї Та безталанную мою, Мою Оксаночку

5. Перший поцілунокШевченкавийшовтрохигірким через сльози. Малийкріпачокпереживав свою черговупідлітковудепресію, сховавшисьвідусіх на пасовиську за Кирилівкою. І раптомприйшла вона — така сама, як він, мала пастушка… ..дівчинаПри самійдорозіНедалеко коло менеПлоскіньвибирала,Та й почула, що я плачуПрийшла, привітала,Утирала моїсльозиІ поцілувала...

6. У віршах, присвяченихОксані, ''Менітринадцятийминало'', ''Ми вкупочці росли'', ''Не молилася за мене'', створених на засланні, ми доторкаємосядо особисто пережитого Шевченком. Ми вкупочці колись росли,Маленькими собі любились,А матері на нас дивилисьТа говорили, що колисьОдружимоїх.

7. Наступнекохання Т. Шевченка – цепочуття до вільноїдівчиниДуніГусиківської, чорнобровоїкрасуні, яке розбилося об кріпацтво.

8.  будучи вже студентом ПетербурзькоїАкадеміїмистецтв, поет захопивсяАмалієюКлоберг, дівчиною, яка в учбовомузакладіпідробляла натурщицею. 

9. На відмінувідіншихжінок, якимизахоплювавсяшевченко,ВарвараРєпніна, дочка відомогоросійськогодіяча, сама закохалася в поета і одна з перших відчулайого великий поетичнийталант.Вона першою, нехтуючисуспільнимизабобонами, назвала йогогенієм і сміливопростяглаШевченковіруку.Проте вона була на шістьроків старшою від Тараса, і той радшесприймавїї як свою опікунку, а не коханку.

10. 29 червня 1843 року Тарас зустрічає на балу Ганну Закревську. До цьоговінзовсім не думав про шлюб.А ПІЗНІШЕ з’являється в поетавженезміннеупродовжусьогожиттябажаннямати свою родину, свійдім, дружину, тихий і надійнийзахисток. Цебажанняневдовзіпереростає в гострудушевнупотребу.

11. У рядках, яківінприсвятивсвоєму «єдиному великому коханню»,  звучитьнеприкритийбільсамотності, попри якийсерцепоетазберегловеликенерозділенепочуття до «свята чорнобривого», на превеликий жаль, – до заміжньоїжінки. І ти, моя єдиная,Встаєшіз-за моря,З-за туману, слухнянаяРожевая зоре!

12. Останнім почуттям,що спалахнуло в серці поета, була любов до ЛикерипОЛУСМАКОВОЇ. Шевченко закохався в НЕЇ і вхопився за рятівну думку — збудувати з цією кріпачкою своє родинне щастя, виглядати якого і чекати він уже стомився.Поет запропонувавдівчиніодружитися і переїхати до України. Але й тут не судилосяпоетовіздобутисвогощастя – Ликера йомувідмовляє і через деякий час виходитьзаміж за перукаряЯковлєва.

13. Відвідуючимеморіал, у книзівідгуків одного разу вона залишиларозпачливийзапис: ? травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мійдруже. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…".Але буловжезапізно. Прикро, але справжня народна слава і жіночалюбовприйшли до Тараса Шевченкатількипісляйогосмерті. Думи мої, думи мої,           Лихо мені з вами!           Нащо стали на папері           Сумними рядами?..

14. Шевченко високоцiнувавкохання, але справжнє, iдеаломякогобулиоднолюбство, вiдданiсть, незрадливiсть i щирiсть. Не гарячiобiйми- а саменевиннийпоцiлунок на тлiтакоïсамоïосяяноïсонцемприроди. Вонотрепетне, невибагливе та щире. Це коханняпередбачаєоднолюбство та вiрнiстьна все життя, i цiнуєтьсябiльшеза останнє.Саметакекохання, як сонце, осяюєлюдськiжиття. Невесело на свiтi жить,   Коли нема кого любить.

15. Дякую за увагу!