ШКОЛА Соціальної ЖУРНАЛІСТИКИ

1. ПРАВО НА ОСВІТУ І ПРАВА В ОСВІТІ: УКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ ВХОДЖЕННЯНАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИВИЩОЇОСВІТИ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙПРОСТІРВИЩОЇОСВІТИ ТА НАУКОВОГОДОСЛІДЖЕННЯ ШКОЛА Соціальної ЖУРНАЛІСТИКИ Т.В.Фініков – Президент Міжнародного благодійного фонду “Міжнародний Фонд досліджень освітньої політики” Львів 2013

2. Мета та основний зміст • аналіз сучасного стану системи вищої освіти України та процесів її трансформації в контексті входження до Європейського простору вищої освіти та наукових досліджень • порівняння результатів реформування освітньої сфери України з досягненнями інших країн континенту • дослідження особливостей траекторії розвитку національної вищої школи з урахуванням суспільно-політичних, економічних, історичних та ментальних факторів

3. Методологія • орієнтація на підходи аналітичних документів, що супроводжують розвиток Болонського процесу • відвертість при аналізі досягнень, прорахунків і перспектив • використання принципів міждисциплінарності та компаративного аналізу, що дозволило поєднати методи статистичних та соціологічних досліджень, аналізу програмних та нормативних документів із “включеними” спостереженнями реальних процесів у галузі • проведення самостійних оцінок та розрахунків низки важливих для аналізу показників • поєднання в складі дослідницької команди експертів Міжнародного фонду досліджень освітньої політики, вчених - соціологів та активістів Української асоціації студентського самоврядування, що дозволило отримати більш незалежний, системний та комплексний погляд на національну вищу школу

4. Структура Текст доповіді складається з резюме, преамбули, дев’яти розділів та переліку основних використаних джерел Розділ І. Стратегія законодавчої та нормативної підтримки реформ вищої освіти Розділ ІІ. Структура вищої освіти та інструменти європейського порівняння Розділ ІІІ. Запровадження в Україні Стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти Розділ ІV. Створення Національної рамки кваліфікацій Розділ V. Навчання впродовж життя Розділ VІ. Економіка вищої освіти: державний, корпоративний та приватний інтерес Розділ VІІ. Соціальний вимір у вищій освіті Розділ VIII. Трансформація вищої освіти: студентський фактор Розділ ІX. Проблеми корупції у вищій освіті Перелік основних використаних джерел

5. Розділ І. Стратегія законодавчої та нормативної підтримки реформ вищої освіти • Перший період – 2005 – 2007 р.р. (в окремих питаннях з 2003 р.) • запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу • низка неуспішних спроб системної модернізації Закону України “Про вищу освіту” • покращення державного фінансування вищої освіти • Другий період – 2008 - початок 2010 р.р. • розробка перших варіантів проекту нової редакції Закону України “Про вищу освіту” • офіційне запровадження Європейської кредитної – трансферної системи (ЄКТС) та її ключових документів • надання самостійності ВНЗ у розробленні навчальних планів • ухвалення Концепції та Програми організації підготовки магістрів в Україні • затвердження Примірного положення про міжгалузеву індивідуалізовану гуманітарну освіту • Третій період – з березня 2010 – триває досі • орієнтація зусиль Міністерства на Програму економічних реформ Президента України В.Ф.Януковича на 2010 – 2014 р.р. • створення міністерського та кількох альтернативних законопроектів “Про вищу освіту”, їх активне доопрацювання • затвердження Національної рамки кваліфікацій • прийняття Урядом та Міністерством ряду суперечливих та протиречивих документів

6. Розділ ІІ. Структура вищої освіти та інструменти європейського порівняння - І • Ступені (цикли) вищої освіти • запровадження багатоступеневої системи освіти • збереження освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” • неадекватність вітчизняної моделі магістерської підготовки • невідповідність аспірантури вимогам третього циклу вищої освіти в Європейському просторі вищої освіти та наукових досліджень • Імплементація Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС) • впровадження ЄКТС у форму кредитно-модульної системи організації навчального процесу (не пряма прекція ЄКТС, а комбінація європейських рекомендацій та вітчизняної модульно – рейтингової системи) (2003 – 2005 р.р) • запровадження ЄКТС на основі останньої версії Довідника ЄКТС, розробка методичних рекомендацій з її імплементації (кінець 2009 р.) • відсутність нового Положення про організацію навчального процесу (діє з 1993 р.) • неможливість впровадження наступного етапу вдосконалення ЄКТС – розвитку інструментарію оцінки результатів освіти (learning outcomes)

7. Розділ ІІ. Структура вищої освіти та інструменти європейського порівняння - ІІ • Запровадження Додатку до диплома (Diploma Supplement) • невиконання кількох попередньо задекларованих обіцянок отримання українськими студентами Додатку до диплому європейського зразка • відсутністьспільного розуміння та застосування в український системі вищої освіти ряду базових понять освітнього тезаурусу в умовах навчання за компетентнісним підходом (компетенції, результати навчання, застосування знань та розумінь, формування суджень) • Нострифікація та визнання закордонних кваліфікацій • збереження для більшості іноземців та володарів дипломів іноземних ВНЗ процедури нострифікації в повному обсязі • часті зміни відповідальної за це агенції, її процедур та її монопольне положення • ускладненість процедур та відсутність прогресу у системі визнання наукових ступенів, що здобуті за кордоном • відсутність академічних, але наявність серйозних матеріальних, адміністративних та мовних проблем на шляху продовження навчання українських студентів та докторантів в ЄПВО

8. Розділ ІІІ. Запровадження в Україні Стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти • з 2006 р. в ЄПВО діють Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості, що спрямовують освітню політику країн континенту • комплексної системи забезпечення якості вищої освіти в Україні не створено, її тимчасовим замінником виступають: системи ліцензування та акредитації, інспектування ВНЗ ззовні та ректорський контроль всередині інституцій • національних стандартів внутрішнього забезпечення якості вищої освіти в Україні досі не існує, застосовуються різноманітні моделі моніторингу, аудиту та управління якістю, які не формують усталеної системи • роль зовнішніх стандартів забезпечення якості вищої освіти формально виконують системи Стандартів вищої освіти, Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, Вимоги до акредитації напряму (спеціальності) підготовки фахівців, окремі вимоги інших нормативно-правових актів • зберігається реальний розрив між сферами праці та освіти • відсутня система розвинених інструментів мотивації забезпечення якості діяльності вищих навчальних закладів, викладачів та студентів • потребою часу є повернення наукового дослідження в освітнє поле, що повинне стати надійним підгрунтям забезпечення якості вищої освіти, як основного засобу технологічного прориву України

9. Розділ ІV. Створення Національної рамки кваліфікацій • процес створення Національної рамки кваліфікацій розпочався на межі 2007 – 2008 р.р., організаційного оформлення набув восени 2010 р., перші результати з’явилися з ухваленням Постанови Уряду наприкінці 2011 р. • особливістю процесу є відсутність реального інтересу з боку більшості університетів, студентських організацій та профспілок, організацій роботодавців малого та середнього бізнесу на фоні помітної активності організацій великих роботодавців • це зумовило конфлікт інтересів основних стейкхолдерів процесу • прийнята Національна рамка кваліфікацій суттєво відрізняється від Європейської рамки кваліфікацій і носить поки що декларативний характер • реальний масштаб роботи показує спільний наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту та Міністерства соціальної політики України від 20 квітня 2012 р. №448/225, яким запроваджено План заходів щодо запровадження НРК, що розраховано на 2012 -2015 р.р. • трансформація НРК в ефективний інструмент можливо лише за умови атмосфери взаємної довіри та співпраці між державою, бізнесом, освітою та суспільством

10. Розділ V. Навчання впродовж життя • поняття “навчання впродовж життя” є значно більш широким в порівнянні з вітчизняним поняттям “післядипломна освіта” і включає додатково: неформальну та інформальну освіту, сертифікатні програми, навчальні програми для осіб “третього віку” тощо • в усіх проектах Нової редакції Закону України “Про вищу освіту” передбачається трансформація післядипломної освіти шляхом перетворення аспірантури в третій цикл вищої освіти та заміни перепідготовки здобуттям другої вищої освіти • одним з наріжних каменів Болонського процесу є розвиток гнучких траєкторій навчання як запорука спроможності випускника знайти своє місце на ринку праці • вітчизняним феноменом, який дозволяє частково подолати бар’єри до побудови персональної гнучкої освітньої траєкторії, є наявність специфічних категорій підготовки • однак системного розуміння необхідності розвитку міждисциплінарних освітніх програм другого циклу в Україні не сформовано, що фактично робить неможливим розвиток мультигалузевих освітніх програм • першою спробою подолання цього бар’єру була Концепція організації підготовки магістрів в Україні (2010 р.), реалізація якої була призупинена Міністерством

11. Розділ VІ. Економіка вищої освіти: державний, корпоративний та приватний інтерес - І • Україна щороку забезпечує прийом 70-75%всіх випускників середньої школи до вищих навчальних закладів • Україна є однією з п’яти країн в Європі з найбільшою кількістю студентів (Російська Федерація, Україна, Туреччина, Німеччина, Великобританія) • (дані 2008/2009 років) • Починаючи з 2009 р. їх кількість почала поступово скорочуватися. Цей тренд триватиме до 2017-2018 р.р. • Бюджетні витрати на вищу освіту в Україні становлять в останні роки • 2-2,3% ВВП або 6-6,8% від загальних видатків зведеного бюджету (це один з найвищих в Європі показників і є на рівні скандинавських країн). • При цьому бюджетні витрати на вищу освіту складають біля 30% всіх публічних витрат на освіту.

12. Розділ VІ. Економіка вищої освіти: державний, корпоративний та приватний інтерес - ІІ • проте, внаслідок низького ВВП середньорічні видатки на одного студента, що навчається на бюджетні кошти в 2012/2011 навчальному році, становили близько 2270 євро.Це складає лише 51% від рівня витрат в Естонії (найменшого в ЄС) або 28% від середнього по ЄС – 27 показника (дані 2008 р.) • перехід України до масової вищої освіти фактично було профінансовано за рахунок приватних коштів громадян (питома вага коштів фізичних та юридичних осіб за 20 років спочатку піднялась з 0% до 65% і лише в останні роки скоротилась приблизно до 50%) • особливістю державної політики в сфері освіти є системне обмеження участі корпоративного сектору у фінансуванні навчальних закладів, не існує жодної реальної програми заохочення бізнесу до фінансування вищої освіти, немає ані податкових пільг, ані програм софінансування, ані державних гарантій інвестицій в освіту, ані гарантій банківських кредитів на навчання • з 2003 року в Україні діє Закон, який жорстко обмежує зростання оплати за навчання студентів, це виконує певну соціальну функцію, проте приводить до неоднозначних наслідків. За період з 2002 по 2012 р.р. середня заробітна плата в Україні збільшилась в понад 7 раз, мінімальна заробітна плата зросла в 5,8 – 5,9 разів, а індекс споживчих цін

13. Розділ VІ. Економіка вищої освіти: державний, корпоративний та приватний інтерес - ІІІ • лише в 2,7 – 2,8 рази. Це призвело до суттєвого збільшення питомої ваги заробітної плати у видатках навчальних закладів (часто до 70-75 % без урахування студентської стипендії) за рахунок скорочення витрат на розвиток та наукові дослідження. • окремої розмови заслуговує політика оплати праці викладачів (дані на кінець 2011 р. в євро на рік).

14. Розділ VІ. Економіка вищої освіти: державний, корпоративний та приватний інтерес - ІV • привертає увагу нераціональність структури витрат вищих навчальних закладів, яка обумовлена чинними державними нормативами та вимогами • аналіз ситуації свідчить про відсутність цілеспрямованої узгодженої державної політики фінансової підтримки розвитку вищої освіти • в Україні склалось деформована система взаємовідносин держави, корпоративного сектору та громадян в економіці вищої освіти: • суспільство не забезпечує належного впливу на формування соціальнозбалансованої моделі фінансової підтримки вищої школи • держава виявилась неспроможною надати реальну підтримку пріоритетам розвитку освіти, що зумовило фінансування за затратним принципом без оцінки його ефективності • бізнес опанував модель паразитування, користуючись складною ситуацією на ринку праці • громадяни змушені до виконання, непропорційних до рівня їх доходів, зобов’язаньстосовно фінансової підтримки освіти

15. VІІ. Соціальний вимір у вищій освіті - І • Забезпечення рівного доступу до вищої освіти • чітка тенденція до зростання ступеня доступності вищої освіти для населення України • орієнтація переважної більшості ВНЗ при відкритті нових освітніх програм на запити вступників та їх батьків, а не на коньюнктуру ринку праці чи насиченість аналогічними освітніми продуктами ринку освітніх послуг • ключовим інструментом забезпечення рівного доступу до вищої освіти в державній освітній політиці стало зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) • впливовими чинниками доступності вищої освіти виступають: регіональний аспект, економічний стан громадянина та його родини, бідність, асоціальні фактори • «Позитивна дискримінація» у вищій освіті • наявність в Україні розвинутої системи “позитивної дискримінації”, тобто надання формалізованих або неформалізованих преференцій окремим категоріям вступників • наявність у вищій школі близько двох відсотків студентів пільгових категорій, серед яких найбільш представлені студенти – сироти (43% від всіх студентів – пільговиків), інші категорії представлені недостатньо (непропорційно до їх представлення в населенні країни відповідних вікових груп) • наявність певних неформалізованих преференцій, які непередбачені законодавчими актами, але діють на побутовому рівні

16. VІІ. Соціальний вимір у вищій освіті - ІІ • Суперечність концептів рівного доступу та «позитивної дискримінації» в національній освітній практиці • відсутність єдиної, підтриманої суспільством позиції щодо вирішення цієї дилеми • можливість знаходження виходу в новій системі фінансування вищої освіти • необхідність пошуку політичного та суспільного консенсусу стейкхолдерів • Національні особливості соціального виміру у вищій освіті • прагнення до здобуття магістерського рівня майже усіма, хто навчається у вищій школі • мінімальний відсів у ВНЗ • стипендіальне забезпечення студентів бюджетної форми на рівні 50-70% при повній недоступності державних стипендій для студентів приватних ВНЗ та контрактників у державних ВНЗ • невідповідність умов проживання у вітчизняних гуртожитках європейській освітній практиці • відсутність будь - якої державної підтримки приватної вищої освіти • Здатність студентів та випускників навчальних закладів до працевлаштування • руйнація системи розподілу випускників на роботу • потреба 65,5% студентів денної форми навчання в сполученні навчання з роботою з матеріальних або кар’єрних міркувань • проблема молодіжної зайнятості має тенденцію до подальшого загострення

17. VIII. Трансформація вищої освіти: студентський фактор - І • Обізнаність та ставленнястудентів до Болонськогопроцесу • визнання партнерства між університетом та студентами як наріжного каменю сучасної філософії вищої освіти • недостатня обізнаність значної частини студентів щодо принципів Болонського процесу (лише 42,7% студентів вважають, що розуміють їх добре) • обізнаність та розуміння значної частини основних компонентів Болонської моделі вищої освіти обмежуються 17- 20% загальної кількості студентів • Розвитокстудентськоїмобільності • відчутне прагнення українських студентів до внутрішньої (43,9%) та зовнішньої (69,9%) мобільності на фоні реальних обмінів всередині країни (1,9%) та участі в програмах обміну з закордонними ВНЗ (4,6%) • домінування в країні від'їзної мобільності над в'їзною • наявність серйозних перешкод на шляху українських студентів до мобільності: • брак коштів ( в зв'язку з низьким рівнем життя) • недостатній рівень знання іноземних мов (спадщина навчання в середній школі) • візові складнощі

18. VIII. Трансформація вищої освіти: студентський фактор - ІІ • Участь у забезпеченні якості вищої освіти • визнання принципу участі студентів як повноправних, компетентних та конструктивних партнерів в управлінні та забезпеченні якості вищої освіти • відсутність реальної інституціональної підтримки цих принципів • перспективи розширення участі студентів в забезпеченні якості вищої освіти пов'язані з реальною імплементацією Стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в ЄПВО • важливість якнайширшого запровадження в вищій школі методології загального управління якістю (TQM) • Участь в управлінні вищими навчальними закладами • активізація руху в підтримку участі студентів в управлінні вищим навчальним закладом в останнє десятиліття • забезпечення реального впливу студентів на прийняття рішень в ВНЗ шляхом прийняття змін в Закон України “Про вищу освіту” (січень 2010 р.) • прагнення адміністрації частини ВНЗ обмежити вплив нових норм освітнього законодавства • відсутність усвідомлення необхідності створення на національному та місцевому рівнях механізмів постійних консультацій з представниками студентських громад та об'єднань, їх залучення до громадських та консультативних органів управління освітою

19. ІX. Проблеми корупції у вищій освіті • Цей розділ створено на основі «Звіту про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2011 році», що був оприлюднений Міністерством юстиції України на початку квітня 2012 року. • корупція в сфері освіти є однією з найбільш поширених і соціально небезпечних, найчастіше носить латентний характер • за даними Міністерства юстиції України доля неофіційних платежів в сфері освіти кожного домогосподарства складає 35 – 48% від його загального платежу в цій сфері • за даними соціологічних досліджень ( Інститут прикладних гуманітарних досліджень липень 2010 р.) питома вага корупційних практик в контактах респондентів з “державними та комунальними закладами освіти” склала 53% • результати міжнародного порівняльного дослідження Transparency International за методологією TI Global Corruption Barometer у 2010 році показали, що Україна перебувала у групі країн, де, за оцінками респондентів, питома вага осіб, що дають хабарі у системі освіти, становить від 30 до 48%. • накопичено певний досвід діяльності адміністрацій ВНЗ, громадських організацій та об’єднань по протидії цим негативним явищам • разом з тим, системні зрушення в боротьбі з корупцією можливі лише як результат запровадження спеціальної програми усунення корупційногенних функцій в галузі та системі її державного управління. Дійсно корінні зміни у сфері вищої освіти настануть лише після ствердження нового етосу стосунків в академічній спільноті.

20. Дякую за увагу Thank you for your attention