Download
1 / 13
E N D
Дебрифінг; психологічнийдебрифінг- одноразова слабоструктурованапсихологічнабесіда з людиною, що пережила екстремальнуситуаціючипсихологічну травму. У більшостівипадків, метою дебрифінгу є зменшеннязавданихжертвіпсихологічнихзбитківшляхом поясненнялюдиніщо з нею сталося і вислуховуванняїїточки зору.
ОписуючистресовийпроцесСельєвиділив три фази РЕАКЦІЯ ТРИВОГИ - настаєбезпосередньо за впливом будь-якогостресора і виражається в напрузій різкомузниженнісупротивуорганізму. Відбуваєтьсяпорушеннясимпатичноїнервовоїсистеми; гіпоталамуспосилаєхімічний сигнал у гіпофіз, змушуючийогопідсилитивиділення адренокортикотропного гормону (АКТГ), який у свою чергупотрапляє з кров'ю у наднирковізалози і викликаєсекреціюкортикостероїдів - гормонів, якіготують весь організм до дії і можливоїборотьбиз ушкоджувальнимичинниками. Звичайновимірюютьстресовуреакцію по збільшеннювмістунорадреналіну, АКТГ абокортикостероїдів в крові; ФАЗА ОПОРУ, щохарактеризуєтьсямобілізацієюресурсіворганізму для подоланнястресовоїситуації. При психологічнихстресах симпатична нервова система готуєорганізм до боротьбиабовтечі. Кожналюдина проходить через цідвістадіїбезлічразів. Коли опірвиявляєтьсяуспішним, організмповертається до нормального стану. ФАЗА ВИСНАЖЕННЯ, якійвідповідаєстійкезниженняресурсіворганізму. Вона настає в тому випадку, якщостресорпродовжуєвпливатипротягомдостатньогоперіоду часу. Коли контроль ситуаціївтрачений, стресоринакопичуються, виникаєдистрес.
Умовновиділяють два типи людей: • А - схильних до стресу, • Б - стійких до стресу.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) - це непсихотична відстрочена реакція на травматичний стрес (такий як природні та техногенні катастрофи, бойові дії, тортури, згвалтування тощо), здатна викликати психічні порушення практично у будь-якої людини.
Основнімеханізми і клінічнісимптоми ПТСР • Невмотивованапильність. • «Вибуховареакція». • Притупленняемоцій і агідонія (відсутністьпочуттязадоволення, радостіжиття). • Агресивність. • Порушенняпам'яті та концентраціїуваги. • Депресія. • Загальнатривожність. • Напади люті. • Зловживаннянаркотичними та лікарськимиречовинами. • Непроханіспогади. • Непроханіспогади, щопроходять у сні, називаютьнічними кошмарами. • Галюцинаційніпереживання. • Безсоння (труднощііззасипанням і переривчастий сон). • «Вина того, хтовижив».
Симптоматична тріада • СИНДРОМ ПОВТОРЕННЯ Вінозначає той факт, щотравма постійно повторно переживаєтьсядитиною: • повторюваніігризі сценами деякихаспектів травматизму абопов'язаніз відповідноїтемою: так дитинавиробляєзіткненняіграшковихавтомобільчиків, міміфікуєвибухи, симулює з ляльками сцену насильстваабо нападу зізброєю; • повторюванісни з лякаючимабозбудливимзмістом, якийпов'язаний з травмою; • відчуттяповторного переживаннятравми, відчуття «начебто» подіявідбуваєтьсязнову, поява картин травматизму у форміілюзійабогалюцинаційтриваютьвідкількох секунд до кількох годин (абокількохднів) (flashback); • сильнепочуттяпсихічного лиха (розгубленості) і вираженоїреактивності при експозиції до деякихстимулівнагадують про травму абомають з нею схожість; календарна дата події, вибухпетардипісляпережитоїподії нападу озброєноїлюдини, підйом на судно післякорабельноїаваріїтощо.
Уникання і психологічнепритуплення • Суть в тому, щоб робити все можливе, щоб уникнути думок, почуттів, розмов пов'язаних з травматизмом, щоб уникати осіб, місць і дій, які б могли викликати спогади про травматизм. Ці ухилення від спогадів можуть призвести аж до повної амнезії важливого аспекту. Психічне притуплення (емоційна анестезія) починається через деякий час після події: дитина проявляє менше інтересу до активностей, до яких її раніше залучали; вона менше бере участь в навколишніх подіях, почувається чужою у свому оточенні «відмінною, відокремленою, байдужою... Дитина може висловити почуття про майбутнє: «більше я не буду як всі, я ніколи не буду дорослою, я ніколи не зможу мати дітей, я живу день від дня... ».
НейровегетативнагіперактивністьНейровегетативнагіперактивність • Вона проявляється у форміпорушень сну: труднощііззасипаннямабонічніпробудження з повторюваними кошмарами, пов'язанібільш-менш, з травматизмом, дратівливість, напади гніву, стан зверхнастороженості з загостренимивибуховимиреакціями. Труднощі з концентрацієюможутьзумовитизниженняшкільноїуспішності. Дитинаінодіскаржиться на болі, часто головніболі. • В американськійдіагностичноїкласифікації DSM-IV цей синдром вважаєтьсягострим, якщойоготривалістьскладаєвід1 до 3 місяціві хронічним, якщотривалістьперевищує3 місяці. • Кажутьпро синдром посттравматичногостресувідмінногорозвитку, якщосимптомирозвинулисячерез 6 місяцівпісляфактора стресу.
Допомога • Індивідуальна терапія; • Групова терапія; • Сімейна терапія; • Фармакотерапія.
Види психологічногозахисту • Перша група: відсутність переробки змісту інформації - витісненню, подавленню, блокуванню чи витісненню; • Друга група: перетворення (викревлення) змісту думок, почуттів, поведінки – раціоналізація, проекція, ідентифікація, відчуження, заміщення, реактивне утворення, компенсація; • Третя група: механізми розрядки негативного емоційного напруження – сублімація; • Четверта група: маніпулятивний тип – регресія, фантазування, втеча в хворобу, утворення симптомів, катарсис.
Копінг (англ. – справитись, витримати, совладати) • Копінг – стабілізуючий фактор, який допомагає особистості підтримувати психосоціальну адаптацію в період впливу стресу. • Копінг-стратегії – адаптивна форма поведінки, яка підтримує психологічну рівновагу у проблемній ситуації, способи психологічної діяльності і поведінки, вироблені свідомо і спрямовані на подолання стресової ситуації.
Способиборотьбизістресом • конфронтація, чи протистояння ситуації ; • дистанціювання від проблеми або ж відкладання її вирішення; • стратегія самоконтролю; • пошук соціальної підтримки; • стратегія прийняття відповідальності; • стратегія планового вирішення проблеми; • позитивна переоцінка того, що відбувається; • униканням (або перенесенням) відповідальності («поза страуса»)
СІМ ФАЗ ДЕБРИФІНГУ (структура дебрифінгу) ЧАСТИНА І – пропрацювання почуттів: • вступнафаза; • фаза описуванняфактів; • фаза описування думок; • фаза описуванняпереживань; ЧАСТИНА ІІ – обговореня симптомів і забезпечення почуття спокою і підтримки • фаза описуваннясимптомів; • фаза завершення; ЧАСТИНА ІІІ – мобілізація ресурсів і забезпечення інформацією • фаза реадаптації.
