Валентина Шорохова , Методист НМЦ громадянського виховання

1. Стратегії формування соціальної політики у сфері інклюзивної освіти. Процес соціалізації як шлях реалізації прав дітей і підлітків з особливими потребами Валентина Шорохова , Методист НМЦ громадянського виховання та позашкільної роботи ІППО КУ імені Бориса Грінченка

2. Знедолена природою дитина не повинна знати, що вона малоздібна, що у неї слабкий розум, слабкі сили. Виховання такої дитини повинно бути у сто разів ніжнішим, чуйнішим, дбайливішим. В.О. Сухомлинський

3. Інклюзія(від « Inclusion » – включення) • залученнядітейзособливими • потребами в загальноосвітній • простір, пристосуванняшкіл та • освітньогопроцесу до потреб • усіхучнів, в тому числі таких, • щомаютьособливі потреби

4. Інклюзивнаосвіта – це система освітніхпослуг, щоґрунтується на принципізабезпечення основного права дітей на освіту та права здобуватиїї за місцемпроживання, щопередбачаєнавчаннядитинизособливимиосвітніми потребами в умовахзагальноосвітнього закладу Наказом МОН України (від 01.10.2010 № 912) затверджено Концепцію розвитку інклюзивного навчання

5. Завдання нклюзивної освіти • Організувати навчально-виховний процес, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей. • Розробити систему надання спеціальних • освітніх і фахових послуг для дітей з особливими освітніми потребами. • Створити позитивний клімат у шкільному середовищі та поза його межами

6. СкладовімоделіінклюзивноїосвітиСкладовімоделіінклюзивноїосвіти • Командний підхід • Задоволення індивідуальних • потреб дітей • Співпраця з батьками • Створення сприятливої атмосфери в дитячому колективі

7. Статистичні данні 2009-2010 н.р. : В Україні 2,5 млн. інвалідів, з яких 298 тис. – інваліди з дитинства та діти – інваліди. Майже щорічно кількість їх зростає на 200 тис. чоловік. У місці Києві: Загальна кількість дітей, які потребують корекції психічного, фізичного та (або) розумового розвитку в спеціальних навчальних закладах (групах, класах), але перебували у загальноосвітніх навчальних закладах: 5407 чол.: Дошкільного віку: 1704 чол.( 31,5% від загальної кількості дітей, що потребують корекції психічного, фізичного та (або) розумового розвитку в спеціальних дошкільних навчальних закладах) Шкільного віку: 3703 чол.(68,5%) Найпоширенішими є порушення: У дітей дошкільного віку найпоширенішими є порушення: - мовлення – 1152 чол. (68 %) ; - зору – 402 чол. (24 %) ; - психоневрологічні – 67 чол. (4 %). У школярів, що потребують корекції в спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах найпоширенішими порушеннями є: зору – 2866 чол. (77 %) ; мови – 264 чол. (7 %) ; слуху – 200 чол. ( 5, 4%) ; психоневрологічні – 163 чол. (4,4 %) ; опорно-рухові – 162 чол. (4,4 %).

8. Школярі, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку в спеціальних навчальних закладах (класах), але перебувають у загальноосвітніх навчальних закладах м. Києва у 2009-2010 навчальному році.

9. У 2009-2010 н.р. проведено 7 науково-дослідних педагогічних експериментів із залученням дітей з особливими потребами у загальноосвітні навчальні заклади (4 з них – всеукраїнського рівня). • Інклюзивна освіта дітей з синдромом Дауна в дошкільних навчальних закладах (ДНЗ №662, 291) • Інтегроване навчання дітей з обмеженими фізичними можливостями в умовах середньої загальноосвітньої школи (СЗШ №168) • Психолого-педагогічне управління навчальною діяльністю соціально занедбаних учнів та учнів з затримкою психічного розвитку в умовах середньої загальноосвітньої школи • (СЗШ №231). • Слухаємо разом (соціалізація та інтеграція дітей дошкільного віку з порушеннями слуху та мовлення у середовище однолітків), (ДНЗ №67). • Соціально-педагогічні аспекти організації інклюзивної освіти дітей з вадами слуху в умовах початкової школи (СЗШ №233). • Школа як соціально-реабілітаційний центр (СЗШ №210). • Створення моделі індивідуального інтерактивного On­line навчання дітей, які за тривалою хворобою не відвідують школу (СЗШ №204

10. Значення інклюзивної освіти для сучасного світу “Говорячи про інклюзію, ми маємо робити набагато більше для того, щоб діти навчались у звичайних класах/групах, ми маємо ізолювати ізоляцію, усунути виключення” 48 сесія ЮНЕСКО, 2008р.

11. Форми освіти дітей з вадами психофізичного розвитку • Традиційні форми освіти ( індивідуальна, спеціальна) • Інноваційні форми освіти дітей • (дистанційна, інклюзивна)

12. Модель інклюзивного та інтегрованого навчання спрямована на педагогічних працівників: • вихователів дошкільних навчальних закладів • вчителів загальноосвітніх шкіл • асистентів вчителів загальноосвітніх шкіл • вихователів груп подовженого дня загальноосвітніх шкіл • адміністраторів загальноосвітніх навчальних закладів • соціальних працівників • батьків дітей з особливими потребами • представників місцевих органів управління освітою • представників батьківських  і громадських організацій, що займаються питаннями освіти дітей з особливими потребами • соціальні служби сім’ї та молоді • викладачів вищих навчальних закладів і інститутів післядипломної педагогічної освіти

13. Соціальна інтеграція дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір України – • один із напрямів гуманізації всієї • системи освіти, що відповідає • пріоритетам державної політики та має відображення у • Національній Доктрині розвитку освіти.

14. Головною метоюсоціальної інтеграції в умовах загальноосвітнього закладу є : • створення умов для • особистісного розвитку дитини, • творча самореалізація дитини, • можливість бути корисною • іншим людям.

15. Основними завданнями соціальної інтеграції є: -забезпечення прав дитини з особливостями психофізичного розвитку на отримання середньої освіти в умовах навчального закладу з комплексним поєднанням корекційно-реабілітаційних заходів; -всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків, здібностей; -формування ціннісних інтересів та потреб; - виховання в дітей прагнення до праці, забезпечення їх професійної підготовки; -виховання дитини як моральної і культурної людини з етичним відношенням до оточуючого віту і самої себе.

16. Покращення стану соціальної адаптації -встановлення довірливих відносин з дитиною, створення ситуації психологічного комфорту; -формування в дитини позитивної самооцінки; -формування мотивації досягнень; -створення умов для підвищення рівня навчання; - виховання правильних навичок поведінки в суспільстві; - підвищення рівня самоаналізу; -розвиток моральних уявлень, пізнавальних інтересів, розширення світогляду; -формування в дитини позитивних життєвих перспектив, визначення разом з нею шляхів самореалізації, сфер самоповаги.

17. Соціально-реабілітаційна діяльність педагогів • цілеспрямованість; • опосередкованість; • суб’єктивність ; • інтенсивність; • динамічність; • ефективність

18. Програма розвитку для кожної дитини • Етапи: • адаптаційно-діагностичний • корекційний • інтеграційний

19. Створення умов для соціальної інтеграції • надання кваліфікованої психолого-медико-педагогічної допомоги, з урахуванням стану здоров’я, особливостей психофізичного розвитку учнів; • максимальна свобода дітей у виборі дистанції і позиції спілкування та взаємодії; • самостійність вибору для себе цікавого заняття; • поради у спілкуванні краще подавати в альтернативній формі, що дозволяє дитині отримати можливість вибору; • для збагачення емоціонального і поведінкового досвіду дітей збільшувати коло музично-розважальних і театралізованих програм, надаючи їм більше змістовності та привабливості; • використання гри, як засобу невербального самовизначення дитини, відображення оточуючого світу і свого місця в ньому.

20. Типи інтеграції • функціональна • зворотна • спонтанна або неконтрольована Різноаспектне опитування показало: - третина вчителів масових шкіл, - 45% вчителів спеціальних шкіл-інтернатів, - біля 20% батьків цих дітей вважають, що в цілому суспільство гуманно й милосердно ставиться до цієї категорії дітей.

21. Заповіді в роботі педагогів-дефектологів • Не зашкодь! • Враховуй в роботі емоційний, фізичний та розумовий стан кожної дитини. • Керуйся в роботі інтересами дітей. • Завжди залишайся спостережливим і уважним педагогом, помічай кожну дрібницю – бо дрібниць у роботі з дітьми не буває. • Враховуй в роботі знання загальної та спеціальної педагогіки.

22. На сторінках журналів “Дефектологія”, “Дошкільне виховання”, “Палітра педагога” , “Джміль” , “Допоможи онуку”, “Рідна школа”, газет “Дефектолог”, “Класний керівник” та ін. можна побачити численні публікації колег, які діляться своїми творчими розробками.

23. Колектив мультидісциплінарної команди – педагоги, медики, психологи, соціальні педагоги, батьки – це колектив однодумців, що працює з особливою дитиною. Разом – ми сильні. Ми зуміємо берегти, шанувати, звеличувати й удосконалювати атмосферу творчості та любові до дітей, до ближнього – це найточніше, найгуманніше, наймудріше багатство людської душі.

24. Література: 1.     Масенко В.В., Софій Н.З. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні: Науково-методичний збірник. – К.: ФО – П, 2007. – 180 с. 2.     Акатов Л.И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. – М.: «Владос», 2004 – 196 с. 3. Александровская Э.М. Психологическое сопровождение школьников. – М.: «Академия», 2002. – 208 с. 4. Комплексна соціальна реабілітація вихованців інтернатних закладів: Матеріали обласної науково-практичної конференції 10 – 11.03.2004. – Долинськ, 2004 – 149 с. • Робота психолога з педагогічним колективом/ Упорядкування Гончаренко. – К.: «Шкільний світ», 2006 – 120 с. Електронні ресурси: • http://garmoniya.info/cgi-bin/page.pl?part=childhood&page=dcp • http://library.rehab.org.ua/ukrainian/psicho/finkelshein • http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/245149.html • http://www.refine.org.ua/pageid-4860-15.html

25. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!