Ренесанс

1. Ренесанс Підготувала учениця ІІ курсу Фізико-математичного класу Ніжинського обласного педагогічного ліцею Пуховець Альбіна

2. Ренесанс • Відродження, або Ренесанс (фр. Renaissance, італ. Rinascimento) — епоха в історії культури Європи, що прийшла на зміну культурі середньовіччя і передувала культурі нового часу. Приблизні хронологічні межі епохи — XIV—-XVI століття.

3. Доба відродження • . Доба Відродження включає три фази: раннє (XIV ст.), високе (XV—XVI ст.) та пізнє Відродження (XVI — початок XVII ст.). Виникло воно в Італії, а пізніше поширилось і на інші європейські країни — у XV-XVI століттях ідеї Ренесансу поширюються на Францію та Німеччину, а в Англії й Іспанії Відродження припадає на XVI — початок XVII ст. Визначними представниками цієї епохи и її літературі були Франсуа Рабле, Мішель де Монтень, П'єр Ронсар у Франції, Мігель де Сервантес, Лук де Камоенс в Іспанії, Джованні Боккаччо, Франческо Петрарка в Італії, Джефрі Чосер, Томас Мор, Вільям Шекспір в Англії.

4. Відмінні риси • Інтерес у першу чергу до людини та її діяльності. • “Відродження” античної культури. • Ясність естетичного мислення,простота і конкретність. • Сформувався культ людської особи(людське “Я”) • Митців тієї доби називали гуманістами(гуманісти обстоювали право людини радіти й бути щасливою у цьому, земному житті.) • Панування розуму над світом

5. Пантеїзм • Характерною рисою ренесансного світогляду є пантеїзм – уявлення про божество як природне начало, як природу у її вищій концентрації (витоки ще з античності). Пантеїстичне трактування Бога веде до того, що Бог стає ближчим людині (Бог злитий зі світом, він одухотворює світ). Тому світ приваблює людину. А осягнення світу, наповненого божественною красою, стає однією із головних світоглядних задач епохи Відродження

6. Данте • Данте (1265 – 1321), синтез поезії, філософії та теології, не заперечує вчення про творіння світу. Оскільки природа людини дуальна, то людина є середньою ланкою між тлінним (конечним) і нетлінним, а тому у неї двояке призначення до двох конечних цілей. Одне призначення досягається тут у земному житті і полягає у вияві власної доброчинності, друге – досягається лише посмертно і за сприяння Божественної волі. Двом цілям відповідають два шляхи: шлях філософських настанов і шлях настанов духовних, які переве-ршують людський розум. Данте вчить про свободу людської волі, яка лежить в основі особистої відповідальності за скоєне, яка визначає гідність людини.

7. Петрарка • Петрарка (1304 – 1374). Гуманістична програма полягає у вихованні нової людини.Вона не дається людині від народження, а формується освітою і життєвим досвідом, вона є результатом праці душі, а також результатом вивчення гуманітарних дисциплін (граматика, риторика, філософія, етика).Н.Кузанський (1401 – 1464). Розробляє метод вченого незнання, який є усвідомленням структурної диспропорції між конечним людським розумом і безкінечністю.Кінечний розум набли-жається до безкінечного, до Бога.Кожна річ, в тому числі і людина містить у згорнутому вигляді увесь світ.Володіючи розумам і свідомістю, вона включає в себе образи усіх речей, як дійсних, так і можливих.

8. Митці доби Ренесансу • Лі Бу,Ду Фу-поети “китайського ренесансу” • Рудакі,Омара Хайяма,Гафіза-поети “східного ренесансу” • Мікеланджело Буонарроті або Леонардо да Вінчі-»титани Відродження» • Рене Декарта в «Ішарат» записав: «Ямислю, і це означає, що я існую». • Чімбауе (1240-1302) і Джотто ді Бондоне (1266-1337), Сандро Боттічеллі (1445-1510) і Рафаеля Санті (1483-1520) -прикрашати не вітальні приватних особняків, а передовсім церковні стіни Ніколо Макіавеллі (1469—1527 pp. –трактат «Государ» Леон Баттіста Альберті (1404—1472 pp.) — "Людина людині вовк «

9. Висновок • Людина у багатьох філософів Відродження набирає всесвітнього розмаху, вона є центром, стрижнем світу. У своїх пристрасних висловлюваннях вони майже перетворюють людину на Бога. Всі історики відзначали у людях Відродження формування нового складу розуму, розрив з усіма середньовічними догмами щодо релігії, авторитету, батьківщини, сім´ї.