Дисципліна МАРКЕТИНГ

1. Дисципліна МАРКЕТИНГ Освітньо-кваліфікаційний рівень – магістр, спеціаліст Семестри вивчення 9 Загальний обсяг, години 72 Аудиторні заняття, години 30 Види навчання: 1. Лекції, години 20 2. Лабораторні роботи, години - 3. Практичні заняття, години 10 ОДЗ, години 16 Курсові роботи 0 Курсові проекти 0 Вид контролю Модульний, д/залік Мова викладання Українська Кафедра Технологія машинобудування, верстати та інструменти ECTS - кредити 2

2. Шкала оцінювання з навчальної дисципліни: • R = _100_ балів • Розподіл рейтингових балів за видами навчальної роботи: • Робота на аудиторних заняттях (10-30% балів з дисципліни або семестрової шкали оцінювання призначаються за відвідування обов’язкових аудиторних занять: 15 балів) : • Лекції: (101) = 10 балів; • Практичні заняття: (5 1) = 5 балів; • Захист практичних робіт: (5х4)=20 балів; • Засвоєння теоретичного матеріалу та комплексна перевірка практичних навичок (модульний контроль): 1 модульний контроль – максимально 40 балів. • Виконання ОДЗ – 20 балів.

3. Мета викладання дисципліни "Маркетинг" • Необхідність вивчення дисципліни продиктовано вимогами, які ставить споживач до якості продукції. Успішна діяльність підприємства базується на випуску конкурентоспроможної продукції. Однією з основ конкурентоспроможності виробі є його якість. Маркетинг відіграє провідну роль у визначенні інформації, що належить якості продукції.

4. Література

6. Загальні положення 1. Конкурентоспроможність • Національна конкурентоспроможність займає центральне місце у сучасних економічних теоріях і є основою для визначення перспективних напрямів розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності країни. Ідея про те, що національна конкурентоспроможність є передумовою зростання добробуту населення в країні займає центральне місце у сучасних теоріях Концепція конкурентоспроможності на національному рівні

7. Конкурентоспроможність – це властивість об’єкта, що характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним конкретної потреби в порівнянні з аналогічними об’єктами, представленими на даному ринку

8. Вже майже три десятиліття (початок 1979 р.)Всесвітній економічний форум (World Economic Forum, WEF) вивчає конкурентоспроможність країн світу . • Існує величезна кількість факторів, що впливають на конкурентоспроможність. Показником, який використовують для оцінки конкурентоспроможності є Індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI). За даними Всесвітнього економічного форуму, Україна за технологічною конкурентоспроможністю серед 139 країн світу посідає 83 місце, а за інноваційною спроможністю - 63 місце • При розгляді даного питання враховують близько 113 різних мікро- і макроекономічних змінних, які детально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що перебувають на неоднакових рівнях економічного розвитку. У щорічних звітах WEF досліджуються фактори, що впливають на економічне зростання і благополуччя в кожній державі світу.

10. Показники конкурентоспроможності на рівні підприємства (організації)

11. Показники конкурентоспроможності виробництва

12. Показники конкурентоспроможності продукції

13. Конкурентоспроможність продукції з точки зору різних теоретичних і методологічних підходів є складним, багатоплановим і міждисциплінарним поняттям. • Як правило, під конкурентоспроможністю продукції (виробу) розуміють вище у порівнянні з виробами-аналогами (у певному сегменті ринку) співвідношення показників якості і витрат на придбання і споживання (експлуатацію, обслуговування). Загальноприйняту оцінку конкурентоспроможності – співвідношення «ціна-якість-час» формально можна записати у вигляді де КС – показник конкурентоспроможності; Ц – ціна; Як (Q) – показник якості; t - фактор часу, який відповідає вимогам замовника до продукції.

14. Відповідно до стандарту ДСТУ ISO 9000-2007 Якість(quality) - ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги (сформульовані потреба або очікування, загальнозрозумілі або обов’язкові) Термін “якість” можна вживати з такими прикметниками, як низька, добра або відмінна. Управління якістю (quality management)– скоординовані дії щодо спрямовування та контролювання діяльності організації стосовно якості. Система управління якістю(quality managementsystem) – система управління для спрямовування та контролювання організації стосовно якості. • 2. Якість продукції. Характеристики і показники якості. Система управління якістю.

15. Планування якості(quality planning) – складова частина управління якістю, зосереджена на встановлені цілей у сфері якості та на визначенні операційних процесів і відповідних ресурсів, необхідних для досягнення цілей у сфері якості. Контролювання якості(quality control) – складова частина управління, зосереджена на виконуванні вимог щодо якості Забезпечування якості(quality assurance) – складова частина управління якістю, зосереджена на створенні впевненості в тому, що вимоги до якості буде виконано Поліпшування якості(quality improvement) – складова частина управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги до якості.

17. Рівень якості(grade)– категорія чи розряд, надані різним вимогам щодо якості продукції, процесів або систем, які мають те саме функційне застосування. Продукція (product) – результат процесу. Є чотири узагальнені категорії продукції: - послуги (наприклад, перевезення); - інтелектуальна продукція (наприклад, комп'ютерна програма); - технічні засоби (наприклад, механічна частина двигуна); - перероблені матеріали (наприклад, мастило) • Багато видів продукції складається з елементів, що належать до різних узагальнених категорій продукції. У такому разі віднесення продукції до послуг, інтелектуальної продукції, технічних засобів або перероблених матеріалів залежить від елемента, що переважає. • Наприклад, запропонована продукція “автомобіль” складається з технічних засобів, перероблених матеріалів, інтелектуальної продукціїі послуг. • Послуга є результатом принаймні однієї дії, обов'язково виконуваної у взаємодії постачальника та замовника, і, зазвичай, є нематеріальна.

18. Надання послуги може охоплювати, наприклад, таке: • –дії, виконані з матеріальною продукцією, поданою замовником (наприклад, з автомобілем, що підлягав ремонту); • – дії, виконані з нематеріальною продукцією, поданою замовником (наприклад, з декларацією про доходи, необхідною для обчислення розміру податку); • –подання нематеріальної продукції (наприклад, подання інформації в контексті передавання знань); • – створення сприятливих умов для замовника (наприклад, у готелях і ресторанах). • До інтелектуальної продукції належить інформація, що є звичайно нематеріальною і може набувати форми підходів, ділових угод або методик. • Технічні засоби є зазвичай матеріальними, і їхня кількість становить обчислювану характеристику. Перероблені матеріали звичайно матеріальні, і їхня кількість є характеристикою, яку не можна підрахувати. Технічні засоби та перероблені матеріали часто називають «товаром».

19. Характеристика (characteristic) – характерна особливість. • Існують різні класи характеристик, зокрема: • фізичні (наприклад, механічні, електричні, хімічні чи біологічні); • органолептичні (наприклад, пов’язані із запахом, дотиком, смаком, зором, слухом); • етичні (наприклад, увічливість, чесність, правдивість); • часові (наприклад, пунктуальність, безвідмовність, доступність); • ергономічні (наприклад, характеристики фізіологічні чи пов’язані з безпекою людини); • функцій ні (наприклад, максимальна швидкість літака). • Характеристики якості (quality characteristic) – власна характеристика продукції, процесу або системи, пов’язана з вимогою.

20. Класифікація показників якості продукції

21. Показники призначення (функціональні параметри) характеризують властивості продукції, що визначають основні функції, для виконання яких вона призначена. • Показники надійності дозволяють кількісно оцінити властивості об’єкта зберігати в часі у певних межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції у заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, зберігання і транспортування.

22. Показники технологічності характеризують властивості продукції, які визначають оптимальний розподіл витрат матеріалів, засобів, праці і часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні і експлуатації. Технологічність конструкції виробу показує не функціональні властивості, а його конструктивні особливості. Конструкцію виробу в загальному випадку характеризують склад, кількість і взаємне розміщення його складових частин, схема приладу (компонування) в цілому, форма і розміщення деталей і з’єднань, їх розміри і матеріали. • Показники стандартизації і уніфікації характеризують ступінь використання або застосування в даному виробі стандартизованих і уніфікованих деталей, блоків та інших складових частин. • Патентно-правові показники характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції і є суттєвим чинником при визначенні її конкурентоспроможності.

23. Показники транспортабельності характеризують пристосованість продукції до транспортування (переміщення в просторі), яке не супроводжується її використанням або споживанням, а також до підготовчих і завершальних операцій, пов’язаних із транспортуванням. • Показники ергономічності характеризують ергатичну систему („людина-виріб”, зокрема „людина-машина”) і враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей людини. • Показники естетичності характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції і стабільність товарного вигляду.

24. Показники безпеки характеризують особливості продукції, які забезпечують безпеку людини при її виготовленні, транспортуванні, монтажі, експлуатації, технічному обслуговуванні, ремонті і утилізації. • Показники екологічності характеризують рівень шкідливих дій продукції на навколишнє середовище, що виникають при виготовленні, транспортуванні, монтажі, експлуатації, технічному обслуговуванні, ремонті і утилізації. • При цьому відмінності між безпекою і екологічністю виробів виявляються у такому: безпека виробу є властивістю, що характеризує вплив на людину, яка безпосередньо взаємодіє з виробом, а екологічність характеризує вплив на тих людей, які безпосередньо пов’язані із процесами життєвого циклу виробу, через атмосферу, гідросферу та ін. • Економічні показники виробу характеризують його можливість виконувати задані функції при використанні виділених для його функціонування матеріальних, енергетичних, інформаційних та інших ресурсів у обсягах відповідно до встановлених норм.

25. Схематичне представлення процесу Процес (process) – сукупність взаємопов'язаних робіт (операцій), що перетворює входи на виходи. До всіх процесів, як правило, може бути застосовна методологія, відома як цикл «Plan-Do-Check-Act» (PDCA) («Плануй-виконуй-перевіряй-дій»).

26. Відношення між станами входів та виходів або спосіб дії процесу  виражають математично як перетворення вектора X у вектор Y у вигляді де X, Y – множини, які мають реальний зміст. Процес перетворення можна представити за допомогою відображення яке ставить у відповідність кожному набору ресурсів комплект випущеної продукції.

27. У процесі перетворень встановлюється певна відповідність між використовуваними матеріальними, енергетичними і інформаційними об’єктами, яка забезпечує їх спільну узгоджену взаємодію. • Кожен набір ресурсів і комплект продукції допускає кількісну оцінку за допомогою системи натуральних і вартісних економіко-статистичних показників. • Ці показники характеризують склад, рух і використання ресурсів, а також об’єм і структуру продукції, що випускається.

28. Представлення процесу в методології IDEF0

29. Модель системи управління якістю, в основу якої покладено процеси

30. Замовник(customer) - організація чи особа, яка отримує продукцію. • Приклади • Споживач, клієнт, кінцевий користувач, роздрібний торговець, пільговий покупець і покупець. • Примітка. Стосовно організації замовник може бути внутрішнім або зовнішнім • Постачальник(supplier) - організація чи особа, яка постачає продукцію. • Приклади • Виробник, дистриб'ютор, роздрібний або оптовий продавець продукції, постачальник послуги чи інформації. • Примітка1. Стосовно організації постачальник може бути внутрішнім або зовнішнім. • Примітка2. У контрактній ситуації постачальника іноді називають «підрядник» • Зацікавлена сторона(interestedparty) - особа чи група осіб, яка зацікавлена в діяльності чи успіхові організації. • Приклади • Замовники, власники, працівники організації, постачальники, банкіри, профспілки, партнери або суспільство. • Примітка. Групу осіб може становити організація, її підрозділ або кілька організацій

31. 3. Життєвий цикл виробу (ЖЦВ) Згідно із стандартом ДСТУ 3278-95 Життєвий цикл - це сукупність взаємозв’язаних процесів послідовної зміни стану продукції від початку дослідження і обґрунтування розроблення до припинення експлуатації виробу, застосування (зберігання) матеріалу. Поняття життєвого циклу продукції відноситься до всієї сукупності одиниць продукції одного найменування і одного позначення.

32. Модель ЖЦ включає наступні стадії: - маркетинг; - проектування і розроблення продукції (конструкторська підготовка виробництва); - технологічна підготовка і планування процесів виробництва; - закупівля матеріалів і комплектуючих; - виробництво; - контроль якості і випробування; - упаковка; - реалізація; - транспортування продукції замовникові; - монтаж і введення в експлуатацію; - експлуатація; - технічна допомога і сервісне обслуговування; - після продажна діяльність; - утилізація (ліквідація) в кінці корисного терміну служби (зняття з виробництва).

33. Основні стани виробу в процесі ЖЦ

34. Сукупність процесів проектування і розроблення продукції виробничо-технічного призначення

35. Схема взаємодії процесів виготовлення машинобудівного виробу

36. Схема процесів експлуатації виробу

37. Спільне використання даних про виріб, процеси і ресурси І – дані про виріб; П – дані про процес; Р – дані про використовувані ресурси.

38. Основні вимоги до систем управління якістю на етапах ЖЦ

39. Продовження таблиці 1.1

40. 4. Потреби. Типологія потреб. Теорія споживчих мотивацій. • Потре́би — це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення. • Потребами називають усі фізичні і духовні людські почуття, нестачі, що задовольняються за допомогою товарів і послуг. • Люди мають багато різноманітних потреб, які поділяються на біогенні (вроджені, природні, фізіологічні ) та психогенні (придбані, духовні). • Оскільки потреб багато, виникає проблема їх класифікації. Однією з найпоширених класифікацій є ієрархія потреб, розроблена А.Маслоу.

41. Класифікація потреб за А. Маслоу Ієрархія потреб ілюструє формування потреб людини у процесі її розвитку – від фізіологічних з народженням до поступової актуалізації потреб вищого рівня – духовних.

42. За А.Маслоу, людина ранжує потреби за пріоритетами: починає зі спроб задоволення потреб,що переважають поступово переходячи до вищих категорій потреб. Вищі потреби слугують мотиватором поведінки людини та впливають на неї. Існує прогресивне ослаблення інтенсивності потреб, уже задоволених, і підвищення інтенсивності потреб вищого порядку, ще незадоволених. Спостерігається еволюція структури потреб залежно від розвитку індивіда та внаслідок його переходу від процесу виживання або забезпечення життєвого мінімуму до цілей вищого порядку, що стосується комфорту, стилю або якості життя. • Ієрархія А.Маслоу постулює багатомірну структуру потреб і різний ступінь їхньої інтенсивності для різних індивідів. Крім того, важливість потреб змінюється залежно від особливостей індивіда або відповідно до обставин, в яких цей індивід перебуває.

43. Меррей поділив потреби індивіда за чотирма такими аспектами: • первинні і вторинні потреби – залежно від походження потреби – фізіологічного чи духовного; • позитивні і негативні потреби – залежно від корисності чи некорисності потреби для індивіда; • явні і латентні (приховані) потреби – залежно від зумовлюваної потребою поведінки – дійсної чи уявної; • усвідомлені і неусвідомлені потреби – залежно від зв'язку з інтроспективними процесами індивіда.

44. Інтенсивність потреб різниться і кожна потреба може бути в одному з трьох таких станів: • а) рефракторному – потребу неможливо активізувати, жодні стимули не спроможні це зробити; • б) навіяному – потреба пасивна, але певні стимули спроможні її активізувати; • в) активному – потреба активно формує поведінку індивіда, є стимулом його поводження. Меррей вважав, що люди народжуються з однаковими потребами, але в кожної людини вираження потреб індивідуалізоване внаслідок різних умов виховання і перебування та особистісних характеристик. Потреби формують внутрішні і зовнішні стимули і в різні періоди життя домінують різні потреби і впливають сильні або слабкі стимули.

45. Споживча цінність – це співвідношення між перевагами, які споживач отримує в результаті придбання і використання товару, та витратами на його придбання.

46. Споживачі не завжди в змозі чітко й об'єктивно оцінити співвідношення споживчої цінності товару та його вартості і покладаються на своє відчуття цінності і те задоволення, яке очікують від товарів і послуг.Задоволення споживача залежить від його сприйняття характеристик (властивостей) товару, які створюють споживчу цінність. Якщо позитивні якості товару нижче пов'язаних з ним сподівань, споживач незадоволений. Якщо позитивні якості товару збігаються з очікуваним результатом, споживач задоволений.Вимога (requirement) – сформульовані потреба чи очікування, загальнозрозумілі чи обов’язкові.

47. Вимога (requirement) - викладені в документі критерії, які має бути виконано й відхили від яких заборонено, якщо проголошено дотримання документа • Вимоги можуть бути пов'язані з будь якими аспектами, зокрема з результативністю (ступінь реалізації запланованих дій і досягнення запланованих результатів), ефективністю (співвідношення між досягненим результатом і використаними ресурсами) або простежуваністю (здатність простежити передісторію, застосування або місце розташування того, що розглядають)

48. Типи покупців • Існує кілька типів покупців. • Перший тип – раціональний покупець – керується раціональними мотивами. Його поведінка спрямована на максимальне задоволення за мінімальних грошових і тимчасових витрат. Поведінка раціонального споживача пояснюється такими теоріями: • теорія граничної корисності, яка розглядає поведінку споживача як пошук найбільшої корисності і придбання тих або інших матеріальних благ. Передбачається, що споживач спроможний ранжувати свої потреби таким чином, що може вибрати кошик товарів, що максимізують корисність за обмеженого прибутку; • теорія еластичності споживання і попиту. Споживання і попит спроможні змінюватися у визначених межах під впливом економічних чинників. Обчислюють еластичність споживання від прибутку і ціни; • теорія раціонального споживання розглядає можливість визначення цільових орієнтирів споживання, таких як фізіологічні норми споживання. Побудова раціональних споживчих бюджетів.

49. Другий тип – обумовлений покупець, тобто такий, вчинки якого узгоджуються з теорією психології поведінки, яка називається також теорією "стимул – реакція" (стимул є активним початком реакції організму). • Поведінка обумовленого покупця, що відповідає формулі "стимул – реакція" складається з трьох стадій: • стадія інформації, або когнітивна (пізнання); • стадія відношення, або афективна (перевага); • стадія поведінки, або конативна (купівля). • Потенційний покупець послідовно проходить усі три стадії перед тим, як зробити купівлю. • Зрідка може бути обернений процес, або теорія мінімального уподобання до товару, тобто купівля передує формуванню сприятливого ставлення до товару.

50. Третій тип – мотивований покупець, підхід, що використовує глибоке мотивування. • Мотив – це причина вчинення людиною дій або рушійні сили, що спрямовують людське ставлення до визначених цілей. Мотиви є наслідком низки моментів – свідомих і несвідомих, емоційних та інтелектуальних, соціальних і фізіологічних – і перебувають у постійній взаємодії. • Мотиви ініціюються набором установок, тобто нашою схильністю певним чином сприймати обставини і на них реагувати, такі установки є придбаними. Існує низка мотивів: вигоди, зниження ризику, визнання, зручності, свободи, пізнання, сприяння, співучасть, самореалізація та ін. Мета вивчення мотивацій – деталізоване визначення того, що ж стимулює до купівлі або що утримує від неї.