ФІЛОСОФІЯ ПІЗНАННЯ

1. ФІЛОСОФІЯ ПІЗНАННЯ

2. Філософія пізнання – це розділ філософії, що вивчає людську духовність і пізнання

3. Філософію пізнання поділяють на: • феноменологію, яка вивчає механізми пізнання, будову і властивості людської духовності, які дають змогу пізнавати дійсність; • гносеологію, яка вивчає процес пізнання; • епістемологію, яка вивчає результат пізнання, тобто знання; • методологію, яка вивчає способи (методи) пізнання.

4. 1. Феноменологія Родольф Ґокленій (1547–1628)

5. 2. Гносеологія Пізнання Родольф Ґокленій (1547–1628)

6. 2. Епістемологія Претендує на абсолютність Істина Обгрунована Пізнання Родольф Ґокленій (1547–1628)

7. 4. Методологія • 1. Діалектика– метод пізнання, що ґрунтується на інтересі до протиріч. • 2.Феноменологічний метод– метод, який ґрунтується на властивості свідомості вбачати сутність. • 3.  Метод категоріально-логічного аналізу – метод, що ґрунтується на законах людського мислення, які вивчає логіка. • 4. Метод системно-структурного аналізу разом із групою близьких до нього методів, куди входять: • а) системний підхід –розгляд предметів дійсності як систем – сукупносей частин (елементів) поєднаних між собою зв’язками (структура); • б) загальну теорію систем – загальнонаукове вчення про прин­ци­пи побудови і функціонування будь-яких систем; • в) синерґетику –теорію систем, що саморегулюються. • г) структурно-функціональний аналіз – метод дослідження внутрішньої бу­до­ви та ролі (функцій) елементів один відносно одного. • д) структуралізм – методологічний напрям, що ставить за мету виділення та дослідження структур дійсності й людського мислення. • е) семіотика – теорія знакових систем. • 5.Герменевтичний метод – метод, що розглядає ввесь світ як текст і намагається з’ясувати смисл цього тексту. • 6. Деконструкція – аналіз аксіом, на яких ґрунтується метафізика та намагання мислити поза ними (засновник напряму Деріда).

8. Лоренц відкрив цікаве явище притаманне живим організмам, яке полягає у генетично-вродженому очікуванні того чи іншого стимулу із зовнішнього світу. Вроджені очікування формуються у ході еволюції і є однаково притаманними як тваринам, так і людині, – «всім організмам від амеби до Ейнштейна», як пише з цього приводу Карл Поппер. Корнад Лоренц (1903–1989) – видатний учений і філософ, засновник етології (зоопсихології) та еволюційної епістемології

9. Приміром, гусенята, вирощені в інкубаторі, протягом кількох діб охоче слідують за першим-ліпшим рухомим предметом, вважаючи його своєю «матір’ю». Це відбувається тому, що їм притаманне «вроджене очікування» появи матері

10. У праці «Вчення Канта про апріорі у світлі сучасної біології» Лоренц ототожнює вроджені очікування із кантівськими трансцендентальними апріорними структурами, тобто вмонтованими у розум від природи інструментами пізнання світу. На його думку, ці структури сформовані еволюційним шляхом.

11. Руперт Рідл (1925–2005), розвиваючи думки Лоренца, вважає, що людина від природи ще до народження має: • уявлення про порівняння, тобто від природи передбачаємо, що подібні предмети мають подібні властивості; • уявлення про взаємозалежність, тобто від природи передбачаємо, що світ впорядкований; • уявлення про мету – вона від природи передбачає, що все у світі має свою мету, не тільки людина, але й будь-яка річ. • г) уявлення про причинність – людина від природи передбачає, що у всього у цьому світі є причина, причому лінійна.

12. Ідеї Лоренца викорстовує великий спектр сучасних некласичних теорій пізнання у межах когнітивної психології, когнітивної філософії, еволюційної епістемології, когнітивної лінгвістики, когнітології, теорії штучного інтелекту тощо.