Інструментальні дослідження в практиці сімейного лікаря

1. Інструментальні дослідження в практиці сімейного лікаря доц. Боцюк Н.Є. Тернопільський державний медичний університет Ім. І.Я.Горбачевського медичний факультет Кафедра поліклінічної справи та сімейної медицини

2. Діагностичні можливості ендоскопії • обстеження різних поверхневих змін слизової оболонки, котрі не виявляються рентгенологічно, • відсмоктування рідини, • введення газу, • проведення біопсії, • видалення стороннього тіла • та ін.

3. Фізичні основи отримання зображення в ендоскопії Передача зображення в волоконному гастроскопі зі складною оптико-механічною системою, заснована на роздрібленні обстежуваного об’єкта на багаточисельні світлові пучки, та об’єднання їх в цілісне зображення на проксимальному кінці апарату.

4. Підготовка до ендоскопічних досліджень: • психологічна підготовка хворого задля попередження негативних емоцій або гальмуванням їх; • зниження деяких функцій організму (секреція, тонус м’язів тощо); • при необхідності лікування шкіри та слизових оболонок; • спорожнення органів та очищення слизових оболонок; • забезпечення технічних умов проведення досліджень та їх безпеки; • проведення різних способів знеболювання та премедикації.

5. Підготовка хворого до ендоскопії при захворюваннях легень Психологічна підготовка, премедикація та анестезія. У день бронхоскопії хворому не слід вживати їжу, а за 4 год до наркозу утриматися від пиття.

6. Покази до проведення бронхоскопії: • пухлини легень, • дисемінуючі процеси, що потребують уточнення діагнозу з допомогою біопсії, • кровохаркання, • абсцеси легень, • аномалії розвитку легеневої системи, що призводять до ускладнень, • дрібні сторонні предмети, • запальні процеси.

7. Абсолютні протипокази до проведення бронхоскопії: • профузні легеневі кровотечі, • великі сторонні предмети, • психічні хвороби, • коматозні стани, • дихальна недостатність ІІІ ст.

8. Відносні загальні протипокази до проведення бронхоскопії: • ішемічна хвороба серця, • захворювання крові, пов’язані з порушенням системи згортання, • епілепсія, • бронхіальна астма у стадії загострення.

9. Покази до проведення ЕГДС 1. Планова ЕГДС • підозра на захворювання верхніх відділів шлунково-кишкового тракту; • проведення лікувальних маніпуляцій і хірургічних втручань. 2. Екстренна ЕГДС • виявлення джерела кровотечі та її трансендоскопічної зупинки; • при підозрі на стороннє тіло та його видалення; • з метою диференційної діагностики.

10. Протипокази до езофагогастродуоденоскопії • хвороби стравоходу, що утруднюють введення ендоскопа у шлунок (опіки, флегмони, дивертикули стравоходу, його рубцеві структури, • аневризма аорти, • варикозне розширення вен стравоходу, • виражені кіфосколіози, остеохондрози, • зоб з тяжким тиреотоксикозом, • загальний тяжкий стан обстежуваного, пов’язаний з інфарктом міокарда, порушенням мозкового кровообігу, масивні шлункові кровотечі, декомпенсація легенево-серцевих хвороб.

11. Підготовка хворого до езофагогастродуоденоскопії • Планові ЕГДС проводять вранці натщесерце. • Місцева анестезія порожнини рота і глотки (змащування слизової оболонки 3% розчином дикаїну, полоскання рота 0,25% розчином дикаїну або розпиленням з пульверизатора 3% розчину дикаїну з додаванням 2-3 крапель 0,1% розчину адреналіну. • При потребі за 15-20 хв до дослідження під шкіру вводять 1 мл 2 % розчину промедолу, 0,5-1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

12. Слизова стравоходу в нормі

13. Складки дванадцятипалої кишки (норма)

14. Цибулина дванадцятипалої кишки (норма)

15. Ерозивний бульбіт

16. Основні види хронічного гастриту (ендоскопічно): • Поверхневий; • Гіпертрофічний; • Атрофічний.

17. Поверхневий гастрит

18. Атрофічний гастрит

19. Гіперпластичний гастрит

20. Ерозивний гастрит

21. ЕГДС - ознаки виразки в активну фазу розвитку • дефект слизової оболонки різного розміру, форми і глибини (здебільшого кругла чи овальна, краї її з чіткими межами, гіперемійовані, набряклі, здебільшого край, що звернений до кардіального відділу, дещо підритий, а дистальний – більш пологий, згладжений. • кратероподібний вигляд глибоких виразкових дефектів. • дно виразки, зазвичай, покрите фібринозними нашаруваннями сірувато-білого і жовтого кольору; • наявність темних вкраплень в дні виразки вказує на перенесені кровотечі.

22. Виразкова хвороба

23. ЕГДС - ознаки виразки в фазі загоєння • зменшення гіперемії слизової оболонки • зменшення запального валу в периульцирозній ділянці. • зменшення глибини дефекту • очищення від фібрину (виявляється грануляційна тканина: виразка набуває своєрідного вигляду, який описують як “перець із сіллю” або порівнюють з виглядом ковбаси “салямі”. • зміна форми виразки на різних стадіях заживлення (щілиноподібна, лінійна, розподілена на декілька фрагментів).

24. Виразка в стадії загострення

25. ЕГДС - ознаки післявиразкового рубця у фазі згасаючого загострення • Стадія незрілого “червоного” рубця (гіперемійована ділянка слизової оболонки з лінійним або зірчастим втяжінням стінки; • в подальшому, розвиток на місці виразки різних змін рель’єфу слизової оболонки: деформації, рубці, звуження; • Стадія зрілого рубця (білуватий вигляд, внаслідок заміщення грануляційної тканини волокнистою сполучною тканиною та відсутність активного запалення.

26. Виразка в стадії рубцювання

27. Фізичні основи ультразвукового обстеження черевної порожнини (УЗД). Пучок ультразвукових коливань з частотою 1,6–2,5 мГц, направлений в середину тканини, по-різному відбивається від структур різної щільності. Аналізуючи відображені сигнали (ехо) можна відтворити картину розташування органів в площині поширення коливань, що нагадують томографічний зріз.

28. Підготовка хворого до УЗД За три дні до обстеження застосувати заходи для зменшення утворення газу: • Виключити з їжі молоко, чорний хліб, свіжі фрукти і овочі, фруктові соки. • Особам, що страждають метеоризмом, призначають • обмеження продуктів, що викликають метеоризм на два-три дні • вживання поліферментних препаратів (фестал, дігестал, мезим-форте), активованого вугілля, відвару ромашки. • Обстеження проводять натще (обов’язково попереднє голодування близько 12 годин) • В екстремальних випадках дослідження проводять без підготовки.

29. Переваги УЗД жовчевого міхура (ЖМ) і жовчевих протоків. • швидкість виконання, • можливість одночасного обстеження жовчевих протоків, печінки, жовчевих шляхів і підшлункової залози, • результати не залежать від рівня гіпербілірубінемії. • можливість оцінювання змін шийкового відділу міхура (потовщення і деформаця стінок, особливості структури тканин в період загострення). • діагностична цінність при жовтяниці ( діагностика розширення внутрішньо- і позапечінкових жовчевих протоків, особливо загального жовчевого протоку (діаметр 4-12 мм)

30. Діагностична цінність дослідження жовчевого міхура і жовчевих протоків. • виявляє саму наявність жовчевого міхура як таку; • розміри і форму жовчевого міхура; • товщину стінки жовчевого міхура; • наявність конкрементів, поліпів; • наявність пухлин в жовчному міхурі; • стан жовчевих протоків.

31. УЗ дослідження жовчевого міхура (ЖМ) і жовчевих протоків (норма). • Жовчевий міхур здебільшого визначають по лінії що знаходиться на 5-6 см справа від серединної, • форма округла чи довгаста (залежно від зрізу) , • стінки ЖМ утворюються оточуючими тканинами чи структурою органу на котрий він проектується (здебільшого печінки). • товщина стінки ЖМ не перевищує 3 мм, • порожнина ЖМ вільна, • середні розміри 5-6 х 2-3 см.

32. УЗД жовчевого міхура (норма).

33. Оцінювання скоротливої функції жовчевого міхура Типи скоротливості ЖМ (відповідь на приймання двох жовтків): • гіперкінетичний (скорочення жовчевого міхура до 34% від об’єму); • нормокінетичний тип (34-64%); • гіпокінетичний (скорочення від 64% від об’єму).

34. Діагностична цінність УЗ-дослідження печінки (основні показники). • розмір печінки, • контури печінки, • стан внутрішньопечінкових жовчевих ходів, • наявність вогнищ в печінці, • наявність вільної рідини в черевній та плевральній порожнині, • стан внутрішньопечінкової венозної сітки.

35. УЗ дослідження печінки (норма). • розмір правої частки печінки по середньоключичній лінії не перевищує 13 см • передньо-задній розмір лівої частки по серединній лінії не перевищує 6 см • ехогенність незміненої печінки однорідна, орган чітко відмежований • печінкові вени характеризуються слабким ехосигналом стінок, тоді як зображення воротної вени більш чітке.

36. УЗД печінки (норма)

37. УЗД печінки (хронічний гепатит)

38. Ехографічні ознаки гострого катарального холециститу • потовщення стінок ( до 0,5-0,7 см); • зниження їх ехогенності; • втрата чіткості контурів; • збільшення розмірів міхура; • напруженість ЖМ.

39. Ехографічні ознаки деструктивних форм гострого холециститу • товщина стінок досягає 1–1,5 см, • в товщині стінок лінійні чи стрічкоподібні ехонегативні включення, характерні для особливо виражених запально-інфільтративних процесів. • конкременти, та дрібні ехогенні включення в рідкому вмісті ЖМ (при флегмонозному холециститі та емпіємі ЖМ) • запальні зміни в паравезикальних тканинах, зміни стінок і розмірів ЖМ (при гангренозно-перфоративному холециститі)

40. Ехографічні ознаки хронічного холециститу

41. Холелітіаз

42. Ехографічні ознаки хронічного гепатиту: • зміна розмірів печінки; • зміна щільності печінки; • можливе розширення ворітної вени.

43. Ехографічні ознаки цирозу печінки Діагностична значущість тільки при високоактивних і довготривалих формах. • неоднорідне збільшення або зменшення печінки, • вузлувата нерівну поверхню, • неоднорідна ехоструктура.

44. Цироз печінки

45. Метастази в печінку

46. УЗД підшлункової залози (норма)

47. Ехографічні ознаки гострого панкреатиту • збільшення залози; • зниження ехогенності паренхіми; • втрата чіткості контурів залози при поширенні набряку та запалення на оточуючі органи і тканини; • стискання сусідніми судинами (нижньою порожнистою веною, селезінковою або верхньою брижовою веною). Злоякісні пухлини підшлункової залози характеризуються локальним збільшенням одного з відділів органу, зміною ехоструктури залози, розширенням панкреатичної протоки.

48. Хронічний панкреатит

49. Хронічний панкреатит

50. Ехографічні ознаки злоякісних пухлин підшлункової залози • локальне збільшення одного з відділів органу; • зміна ехоструктури залози; • розширення панкреатичної протоки.