Сучасні підходи до Аналізу і самоаналізу уроку

1. Сучасні підходи до Аналізу і самоаналізу уроку

2. «Для того щоб встановити, чому і як потрібно навчати вчителя чи шкільного адміністратора, потрібно з'ясувати об'єктивні закономірності даної діяльності, її складові та структуру» Терський Н. Л. .

3. Урок – це форма організації навчально-виховного процесу, детермінована сталим складом учнів, змістом навчального матеріалу, часом.Урок – це “відрізок”, “жива клітина” навчального процесу, завершений у смисловому та організаційному сенсі.Урок – цілісна система, яка зумовлена єдністю зовнішньої і внутрішньої структури навчального процесу.Урок – динамічна система, функціонування якої забезпечує послідовні зміни в усіх її учасників: учні рухаються (в позитивний чи негативний бік) у своїй вихованості, навченості, розвитку; учитель поповнює (або втрачає) свою професійну компетентність.Урок – складна педагогічна система,яка базується на інших науках (філософії, психології, соціології, дидактиці, кібернетиці, математиці, теорії систем); містить різнорідні компоненти, обєктиктивні взаємозвязки між якими забезпечують зовнішню й внутрішню структуру навчального процесу на уроці, його результативність.Урок – це відрізок навчального процесу, кінцевим результатом якого є просування учнів уперед у їхній навченості, вихованості, розвитку, а з процесуального боку – реалізація освітньої, виховної й розвивальної функцій навчання.

4. Урок, як систему, характеризують п'ять основних складових: Мета діяльності. Учитель (діяльність на уроці). Учні (навчальна діяльність). Зміст діяльності. Стиль взаємовідносин учителя та учнів. Симонов В. П. Підсумковийаналіз уроку й оцінки стану їх реалізації з точки зору оптимальності дій учителя. Бабанський Ю. К. Необхідність класифікації аналізу уроку, розробки параметрів оцінки його ефективності залежно від його типу. Махмутов М. І.

5. Функції педагогічного аналізу уроку • Інструмент формування переконань учителя в необхідності перегляду методики своєї праці, відносин з учнями, якщо вони виявилися непродуктивними; • інструмент мотивації діяльності вчителя як рушійноїсили розвитку; • спосіб поєднання педагогічної теорії з практикою навчально-виховної роботи; • основи узагальнення й розповсюдження передовогодосвіду; • можливість ефективно формувати й розвивати зв'язкинаступності;

6. Функції педагогічного аналізу уроку • спосіб граничної конкретизації управління навчально-виховним процесом; • засіб впливу на кінцеві результати навчально-виховно­го процесу; • засіб управління процесом навчання учнів, визначення ступеня вивчення особливостей учнів учителем; • засіб формування цілісного педагогічного колективу;засіб конструювання єдності педагогічних позиційу колективі; • засіб виявлення рівня вихованості педагогічного колективу;

7. Функції педагогічного аналізу уроку • практикум щодо самоаналізу уроку й самооцінки його ефективності: «Уміння його здійснювати — обов'язковий і невід'ємний елемент культури педагогічної майстерності вчителя»; • засіб стимулювання самоосвіти педагога; • сподівання в успіх учителя; • інструмент формування загальних цінностей колективу; • вираження поваги і довіри до вчителя; • засіб виховання свідомого ставлення вчителя до • праці

8. Основним, системоутворюючим принципом процедури аналізу уроку є “принцип поваги і довіри до людини” (за Конаржевським)На основі даного принципу можна виділити низку конкретних вимог до аналізу уроку: - поважати особисту гідність людини, визнавати за нею відповідні права й можливості;- поважати людину в собі й людину в інших;- надавати вчителеві, коли це можливо, свободу вибору;- створювати атмосферу довіри на основі взаємоповаги;- поважати людину, але проявляти до неї досить високу вимогливість;- заохочувати досягнення й особистий внесок кожного в справу школи; - гарантувати кожному вчителеві й учневі захищеність у колективі.

9. Процедура аналізу уроку

10. Процедура аналізу уроку • висновки й пропозиції, висловлені в процесі аналізу уроку, повинні відображати суть та зміст теми уроку, бути конкретними й обґрунтованими; • аналіз уроку, висновки й пропозиції слід зіставляти з поставленою метою відвідування та поглиблення вивчення об’єкта переважного спостереження; • рекомендації слід спрямовувати на усунення виявлених недоліків у процесі спостереження уроку, підвищення ефективності педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учнів.

11. Типи та види аналізу уроків • Повний аналіз уроку • Короткий аналіз уроку • Комплексний аналіз уроку • Аспектний аналіз уроку

12. Повний аналіз уроку проводиться з метою вивчення й розбору всіх аспектів уроку. • Короткий аналіз уроку для досягнення основних цілей і завдань(рекомендується використовувати нечасто) • Комплексний аналіз уроку – у єдності й взаємозв’язку цілей, змісту, форм і методів організації уроку • Аспектний аналіз уроку – для окремих елементів уроку.

14. Аспекти уроку

15. Технологічна карта спостереження та аналізу санітарно-гігієнічного аспекту уроку Санітарно-гігієнічний

16. Технологічна карта спостереження і аналізу виховного аспекту уроку

17. Технологічна карта спостереження та аналізу психологічного аспекту

18. Технологічна карта спостереження та аналізу дидактичного аналізу уроку

19. Технологічна карта спостереження та аналізу організаційного аспекту уроку:

20. Логіко-структурна залежність між видами аналізу

21. План аналізу уроку • Мета відвідування уроку; • Загальні відомості. • Тема й мета уроку. • Тип і структура уроку. • Зміст уроку. • Принципи навчання. • Методи, прийоми й засоби навчання. • Поведінка учнів. • Поведінка вчителя. • Результати уроку. • Висновки й пропозиції. • В. Онищук

22. Вимоги до сучасного уроку • відповідне теоретичне підґрунтя має визначати науковий рівень змісту уроку; • за умови належного наукового рівня забезпечувати оптимальність змісту уроку; • урок має бути містким, але не перевантаженим; • урізноманітнювати види робіт, методи та прийоми навчання й викладання, організаційні форми уроку, широко поєднувати індивідуальні, групові та фронтальні форми роботи; • добирати суб’єктивно значущу для учнів інформацію, тексти художніх творів і різноманітні мовленнєві зразки для наслідування; • забезпечувати інтенсивну мовленнєву практику учнів, цілеспрямовану й систематичну роботу над розвитком зв’язного мовлення;

23. Вимоги до сучасного уроку • постійно активізувати учнів (максимальне включення до різних видів діяльності) і розвивати їхню самостійність та ініціативність; • ураховувати навчально-виховні можливості уроку, передбачати, щоб зміст сприяв вихованню (національному, розумовому, моральному, естетичному) особистості учня; • виховувати в учнів стійкий інтерес до мови та літератури; • постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелект та естетичні потреби школяра; • дбати про високу педагогічну культуру вчителя-словесника, його постійне духовне збагачення, ідейно-моральне зростання.

24. Оцінки суджень • 1 Категорія : • урок високої ефективності, мета та завдання досягнуті (аргументувати); • урок середньої ефективності, мета та завдання досягнуті частково (аргументувати); • урок низької ефективності, мета та завдання не досягнуті (аргументувати). Урок високої ефективності слід уважати той, на якому учні засвоїли знання, набули певних практичних навичок та умінь, у своєму розвитку й вихованні просунулися вперед.

25. Оцінки суджень • 2 Категорія : • урок проведений на високому науково-теоретичному та методичному рівні, мета й завдання досягнуті (аргументувати); • урок проведений на середньому науково-теоретичному та методичному рівні, мета й завдання частково досягнуті (аргументувати); • урок проведений на низькому науково-теоретичному та методичному рівні, мета й завдання не досягнуті (аргументувати).

26. Пам’ятка вчителю щодо самоаналізу уроку • Характеристика логіко-структурних, дидактичних та методичних особливостей теми уроку, відповідність її навчальній програмі, за якою працює вчитель. • Чіткість повідомлення теми, постановка триєдиної мети (освітня, виховна, розвивальна), завдань уроку. • Педагогічна доцільність вибору дидактичного матеріалу (зміст, об'єм, ступінь складності тощо) відповідно до мети та завдань уроку.

27. Самоаналіз уроку — вид діяльності, у якому особливу роль відіграє мотиваційний компонент. Потреба в літературі щодо аналізу й самоаналізу уроку певною мірою задовольняється публікаціями ряду авторів, серед яких Ю.К.Бабанський, Г.І.Горська, Г.Д.Кирилова, Ю.А.Конаржевський, М.І.Махмутов, В.О.Онищук, Е.Н.Поляков, М.А.Портнов, Г.І.Приступа, В.А.Симонов, Т.І.Шамова, Н.А.Шубін та ін. Необхідність літератури із самоаналізу уроку — не данина традиції, а конкретна актуальна проблема. У сучасній науковій літературі виділяють основні підходи до поняття «самоаналіз уроку». М.І. Махмутов (1985 р.) розглядав самоаналіз уроку як найважливіший канал формування й розвитку .творчої активності вчителів, засіб удосконалення педагогічної майстерності вчителя, стимулювання самоосвіти педагога. На думку Ю.А.Конаржевського (2000 р.), самоаналіз уроку лежить в основі узагальнення і певною мірою поширення передового педагогічного досвіду. Крім того, самоаналіз дає можливість відрізнити педагогічне новаторство від прожектерства і непотрібних відсебеньок. Т.І. Шамова (2001 р.) вважає, що самоаналіз уроку — найважливіший шлях формування єдиного ставлення вчителя до вирішення основних питань навчання та виховання, насамперед єдиного ставлення до оцінювання знань і використання оцінки.

28. Пам’ятка вчителю щодо самоаналізу уроку • Раціональний вибір та реалізація комплексу принципів навчання, визначення і реалізація принципу-домінанти. • Раціональний вибір методів, засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і їх реалізація на уроці. • Визначення та реалізація виховного потенціалу навчального матеріалу.

29. Пам’ятка вчителю щодо самоаналізу уроку • Динаміка розвитку здібностей, інтересів, нахилів учнів у процесі навчання. • Ступінь організації навчально-пізнавальної діяльності та дисципліни учнів, їх активності й самостійності. • Забезпечення вчителем на уроці відповідних санітарно-гігієнічних умов та морально психологічного мікроклімату. • Самооцінка вчителем досягнення мети уроку, тобто оцінка ступеня реалізації освітнього, розвивального, виховного потенціалів програмного матеріалу, що вивчався на уроці.

30. Самоаналіз уроку • дати коротку характеристику класу; назвати тему уроку, охарактеризувати її місце в загальній системі інших уроків та тем; • визначити ступінь складності та трудності теми, що вивчалася на уроці; • дати характеристику триєдиній дидактичній меті уроку, зіставивши її з кінцевим результатом; • висловити свою думку про тип уроку, його відповідність дидактичній меті; • визначити етапи уроку й показати розв'язання навчальних завдань на кожному з них; • охарактеризувати використання в ході уроку методів навчання, їх відповідність змісту навчального матеріалу та способам організації діяльності учнів, зіставивши це з отриманим результатом; • указати найбільш вдалі та невдалі моменти уроку. За Т.Шамовою, Ю.Конаржевським

31. Пам'ятка для самоаналізу уроку • які завдання ви поставили перед уроком; • які завдання вважали особливо важливими та як при цьому враховували особливості класу; • місце уроку серед інших уроків з теми, що вивчається; • чому вибрали саме такі методи, форми та засоби навчання; • яким чином враховували особливості учнів, які відстають у навчанні та сильно підготовлених; • як забезпечували попередження перевантаження учнів домашньою роботою; • як ви самі оцінюєте результати реалізації основнихзавдань уроку . За Ю. Бабанським