ВІРУСИ

1. ВІРУСИ ТА ЇХНЯ БУДОВА Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

2. ВІДКРИТТЯ ВІРУСІВ • Відкриттяцихорганізмівналежить Д.І. Івановському – російськомувченому, якийтривалий час працював в Україні, вНікітськомуботанічному саду. • Досліджуючимозаїчнезахворювання тютюну, він за допомогоюмікробіологічнихфільтрівнамагавсявиділитийогозбудника, який, як припускав учений, мавналежати до бактерій. Але навітьфільтризнайдрібнішимдіаметромпop не могли йогозатримати, іпрофільтрованийсікхвороїрослиниспричинювавзараженняздорових. • У 1892 р. Д.І. Івановськийдовівіснуваннянової, невідомоїдосінауці, групизбудниківзахворювань. Їх назвали віруси (від лат. Вірус – отрута). • 1898 р. вчені встановили, що збудник ящуру рогатої худоби “фільтрується”. З’ясовано, що ці істоти спричиняють інфекційні захворювання рослин і тварин. • 1901 р. доведено, що жовту пропасницю спричиняє вірус, який переносять комарі. • 1915 р. відкриті віруси в клітинах бактерій – бактеріофаги. • Але оскількибільшістьвірусівнеможливопомітити у світловиймікроскоп, справжнєвивченнябудовиіжиттєдіяльностівірусів стало можливимлише у 30-ті роки ХХ ст. післявинаходуелектронногомікроскопа. Д. Й. Івановський (1864-1920) Фундатор вірусології Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

3. ГІПОТЕЗИ ПОХОДЖЕННЯ ВІРУСІВ Досі не отримано переконливих доказів на підтримку чи спростування жодної із цих гіпотез

4. Місцевірусів у системіорганічногосвіту • За сучаснимиуявленнямивіруси як внутрішньоклітинніпаразитискладаютьокреме царство живоїприроди – царствоВіра. • Відпредставниківінших царств (бактерій, рослин, грибівітварин) вірусивідрізняютьсятим, що не маютьклітинноїбудови. Тривалий час точиласядискусія, чиможнавзагалівважативірусиживимиоб'єктами, оскільки поза клітиною-хазяїном вони не проявляютьніякихвластивостей живого: у них відсутніобмінречовин, ріст, розмноження, подразливістьтощо. Лишевзаємодіючиізсинтезуючимиапаратамиклітин-хазяїв, вірусиздатніпроявляти свою життєдіяльність. • У вірусівєлише один вид нуклеїновоїкислоти (РНК або ДНК, унаслідокчогорозрізняють РНК- та ДНК-вміснівіруси). У них відсутнівласнібілоксинтезуючісистеми: нуклеїнова кислота вірусівздатнавикликати синтез віруснихчастинокклітиною-хазяїном. Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

5. ВЛАСТИВОСТІ ВІРУСІВ ВіРУСИ НАЛЕЖАТЬ ДО ЖИВОЇ ЧАСТИНИ БІОСФЕРИ • Багато властивостей вірусів (відсутність клітинної будови, метаболізму, росту, здатність до кристалізації) не притаманні іншим організмам. • Проте вони побудовані з органічних речовин (спільних для всіх живих істот), вступають з клітинами у симбіотичний зв’язок (паразитизм), їм притаманні спадковість і мінливість, відповідні місця поширення. • неклітинна будова; • облігатний паразитизм (паразит здатний жити лише в певних умовах); • використання органел клітини-хазяїна для синтезу нових вірусних частинок; • відсутність власного обміну речовин; • відсутність проявів життєдіяльності поза клітиною-хазяїном. Життєвий цикл вірусу складається з двох фаз: позаклітинної, на якій він не проявляє жодних ознак життєдіяльності (фаза вірусних частинок) та внутрішньоклітинної (утворення комплексу вірус—клітина під час розмноження вірусів). Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

6. БУДОВА ВІРУСІВ СКЛАДНІ ВІРУСИ молекула нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) оточена тільки білковими молекулами під час формування віріонів захоплюють частину клітинної плазматичної мембрани, яку вони “інкрустують” власними білками і використовують як зовнішню оболонку вірусна нуклеїнова кислота ПРОСТІ ВІРУСИ капсид вірус тютюнової мозаїки генно- модифікований вірус віспи вірус папіломи людини вірус гепатиту В ВІРУСИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД МІКРООРГАНІЗМІВ ТАКИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ: • містять нуклеїнову кислоту лише одного типу – або ДНК, або РНК; • для їх репродукції необхідна тільки вірусна нуклеїнова кислота; • вони не можуть розмножуватися поза живою клітиною; • вони не виявляють жодних властивостей живого поза живою клітиною. вірус грипу А (H1N1)

7. БУДОВА ВІРУСІВ Паличкоподібначастинкавірусутютюновоїмозаїки. Цифрами позначені: (1) РНК-геномвірусу, (2) капсомер, щоскладаєтьсявсьогоз одного протомера, (3) зріладілянкакапсида. Структура віріонанеікосаедрногооболонковоговірусу на прикладіВІЛу. Цифрами позначені: (1) РНК-геномвіруса, (2) нуклеокапсид, (3) капсид, (4) білковий матрикс, щопідстилає (5) ліпідну мембрану, (6) gp120 — глікопротеїн, зчиєюдопомогоювідбуваєтьсязв'язаннявірусазклітинною мембраною, (7) gp41 — трансмембраннийглікопротеїн. Цифрами 8—11 позначенібілки, щовходять до складу віріонаінеобхіднівірусу на ранніхстадіяхінфекції: (8) — інтеграза, (9) — зворотня транскриптаза, (10) — Vif, Vpr, Nef и p7, (11) — протеаза. • Цікаво знати! • Вірусні частинки мають розміри від 15 до сотень нм (найбільший серед вірусів тварин і людини збудник природної віспи — до 450 нм), іноді - до 2 000 нм (деякі віруси рослин). • Рекордсменом серед вірусів є нещодавно відкритий мегавірус.Новийвірус, виявленийнеподалікузбережжяЧилі, отримавім'яMegaviruschilensis. Йогогеноммістить 1 мільйон 259 тисяч 197 парнуклеотидів, якікодують 1120 білків. а розмір 680 нм. Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ

8. БАКТЕРІОФАГИ • Віруси, що уражують бактерії, називають бактеріофагами. • Бактеріальні віруси спричиняють руйнування бактерій та інших мікроорганізмів. СТРУКТУРА ФАГА Т2 нуклеїнова кислота головка капсид комірець Фаги, адсорбовані на бактерії під електронним мікроскопом чохол відросток хвостові нитки • ЦІКАВО! • Через 25 років після відкриття вірусів, канадський учений Фелікс Д'Ерел, відкрив бактеріофаги. • Властивість бактеріофагів руйнувати бактерії використовується для попередження і лікування бактеріальних захворювань. Через 10-15 хвилин після введення бактеріофагів в організм збудника чуми, черевного тифу, дизентерії, сальмонельозу вони знешкоджуються. • Вада методу: імунна система людини сприймає фагів як інфекцію та знешкоджує їх раніше, ніж вони уразять хвороботворних бактерій. Крім того бактерії більш мінливі (у плані захисту від фагів) ніж бактеріофаги, тому бактеріальні клітини швидко стають нечутливими до фагів. шипи базальна пластинка бактеріофаг – природжений вбивця бактерій

9. ВИСНОВКИ Віруси – неклітинні форми життя, внутрішньоклітинні паразити (не можуть принципово розмножуватись на штучних поживних середовищах). • Мають нуклеїнову кислотуту тільки одного типу – ДНК чи РНК. • Віруси не мають клітинної будови. На відміну від всіх живих організмів віруси позбавлені самооновлення на основі процесів асиміляції - дисиміляції. Вони нічим не живляться, не дихають, нічого не виділяють та не рухаються. Вони здатні розмножуватись тільки в живих клітинах, використовуючи матеріал та ферментні системи живої клітини. Лебідь Ю. О., Рибальська ЗОШ