Історія розвитку освіти в Україні

1. Історія розвитку освіти в Україні Підготувала: Вчитель фізики Цегельник Ю.Г.

2. Історія школи, а разом з тим і освіти в Україні починається з того часу, коли Володимир Великий (980-1015) розпочав організовувати християнську церкву. Про школу й освіту дохристиянської доби нам мало що відомо.

3. Давні зв'язки українського народу з Візантією дали можливість зрозуміти культурну перевагу останньої над Україною, а разом з тим викликали серед вищих верств українського громадянства бажання перенести візантійську культуру на український грунт.

4. Володимир Великий був палким прихильником такого культурного зближення України з Візантією. Після хрещення (988 р.) Володимир засновує школу для дітей вищих верств українського громадянства. Київська школа стала зразком для інших осередків Української держави.

5. З літопису відомо, що син Володимира Ярослав засновує школу в Новгороді на 300 хлопців. • Обставини того часу та потреби життя вимагали певних знань, бо освічені люди були потрібні й для церкви, й для держави. • Знання грецької мови вимагали й інтереси наукові, бажання користуватися тими творами, що не були перекладені слов'янською мовою. • Дипломатичні, як і торговельні зв'язки України із Західною Європою, потребували знання латини, яка на той час була міжнародною. • Про Ярослава Мудрого в первісному Київському літописі від 1037 року пишеться: “Ярослав любив книги… і пильнував до них і часто їх читав і вночі і вдень, і зібрав многих переписувачів, і перекладав з грецької на слов'янське письмо; переписали вони багато книг.” Із цих книг було створено бібліотеку при Софіївському соборі в Києві.

6. Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг нацерковно-слов`янську мову, переписувано багато книг, був укладенийлітописнийзавод.

7. Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.

8. Після смерті Ярослава (1054 р.) Українська держава розпалася на поодинокі землі, і немає прикладів, щоб місцеві князі заводили школи. • Школи створювалися при єпископських кафедрах для підготовки кандидатів у священники. • По парафіях коло церкви існували школи для початкової освіти місцевого населення.

9. У 1086 р., згідно з повідомленням літопису, дочка Всеволода Ярославича Янка (Анна) заснувала при Андріївському монастирі школу для дівчат. Крім державних та церковних шкіл, існувало й приватне навчання. Так, Феодосій Печорський здобував освіту в невеликому місті Курську, де він вчився в "єдиного вчителя" — літописця Нестора.Освіта в Україні глибоко проникла у вищі верстви; це видно з частих згадок про князів, що залюбки зачитувалися книгами і цікавилися науковими питаннями, наприклад, Ярослав, його син Всеволод, Володимир Мономах, волинський князь Володимир Василькович.Високоосвіченими були жінки князівського роду: княгиня Ольга, Анна Ярославна, Анна Всеволодівна, Євпраксія—Зоя та інші, які залишили по собі замітний слід на ниві української культури.

10. Давня наука характеризувалася тим, що мало провадилося реальних дослідів, зате надзвичайне зацікавлення будили теоретичні міркування, які називалися філософією. За тих часів згадуються такі "філософи", як митрополит Клим Смолятич або волинський князь Володимир Василькович, котрий "... був книжник великий і філософ, якого не було в усій землі і по ньому не буде...". Але важко вважати їх за творців якихось нових філософських систем — це були люди з більшою освітою, що цікавилися деякими загальними питаннями, і їм були відомі також фрагменти з праць Платона і Арістотеля, що ввійшли до писань Івана Дамаскіна.

11. Перші вітчизняні писемні джерела з елементами наукових знань датуються Х-ХІ ст. Так, астрономічну інтерпретацію космогонічних ідей – систему Птолемея – було викладено в астрономічному трактаті «Ізборнику» 1073 року, який був для мешканців Київської Русі одним із основних джерел знань. Вважається, що цей рукопис написано в Києві. У першій частині «Ізборника» викладаються астрономічні поняття, а в другій описуються літочислення різних народів, основні, основні положення арісотелівської “Метафізики”

12. Уперше сонячне затемнення за часів давнього Києва було зафіксовано автором Лаврентіївського літопису 1064 року або 6572 року від створення світу. Під 1161 роком у літописі детально описано місячне затемнення 12 лютого, у день вступу до Києва князя Ізяслава: «…ідяша бо Місяць через все небо від сходу до заду, змінюючи образи своя: ущерб, образ як ясно сукно чорне, паки бисть ясно кровава, бисть яко два лиця імущи – одне зелене, а друге жовте…»

13. У 1115 році князь Володимир збудував міст через Діпро. Перші згадки про використання пристроїв для метання каміння і стріл належать до Х ст. Князь Святослав застосував їх у війні з візантійцями (1043). З ХІ ст.. згадуються стінобитні механізми –«тарани». Метальні машини для оборони наші предки використали й 1239 року, коли військо Батия взяло в облогу місто Чернігів.

14. У ХУ ст.. у вітчизняних книгах з’являються астрономічні терміни: «степень» - градус, «тичка»- точка, «снур» - діаметр, «обвод круговий» - коло, «дробниця» - хвилина. Першим автором вітчизняної друкованої астрономічної книги був астроном, медик Юрій Дрогобич (Котермак) з Дрогобича Львівської області.

15. ДмитроЯворницький родом із села Сонцівка (тепер у межах с. БорисівкаХарківського району Харківськоїобласті), синдяка .

16. 1881 року по закінченніісторико-філологічного факультету ХарківськогоуніверситетуЯворницькийбувзалишений для підготови до професури, однакзахопленняісторієюЗапоріжжявикликалоневдоволенняуніверситетськогокерівництва, ійогобулозвільненозроботи. 1886 — 91Яворницькийвикладавісторію в гімназіїй на педагогічних курсах у Петербурзі. Як політичнонеблагонадійногойого1892висланопіднаглядполіції до Ташкенту, іззабороноювикладати в гімназіях. Тут вінпродовжувавдосліди у галузіісторіїйархеології, склавши «Путеводитель по Средней Азии от Баку до Ташкента в археологическом и историческом отношениях» (1893). 1901Яворницькийзахистивмаґістерськудисертацію («История запорожских казаков», 2 тт.) в Казанськомууніверситеті; 1897 — 1902працював як приват-доцент на кафедріісторіїРосіїМосковськогоуніверситету. ПаралельнозпедагогічноюроботоюЯворницькийпродовжувавдосліди над історієюЗапорозькоїСічі, організуючиархеологічнірозкопки на Запоріжжі та відвідуючиархівиМоскви, Варшави, Києва, Соловецькогомонастиря. 1902земська управа інауковетовариствомістаКатеринослава запросили Яворницького на посаду директора крайовогоісторичного музею ім. О. Поля, в якомувінпрацював до 1932, придбавши для ньогоцінні рукописи, портретиісторичнихдіячів, мистецькікартини, одягзапорожців, нумізматичніколекціїйін. 1920 — 33 ЯворницькийбуввикладачемКатеринославськогоІнститутународноїосвіти, в якому1925 — 29очолював н.-д. катедруукраїнознавства. 1925йогообраночленом-кореспондентомВУАН. У 1927 — 32pp. йогопризначеновідповідальнимкерівникомархеологічногонагляду над розкопами на територіїбудівництваДніпрельстану.

17. НОВИЦЬКИЙ Яків Павловичукраїнський фольклорист, етнограф і педагог

18. Трудова діяльність Якова Павловича була пов'язана з народною освітою, якій він віддав усе свое життя. Був вчителем сільських шкіл у Воскресенці (під Олександрівськом, зараз це частина м. Запоріжжя), Іванівці на р. Вовчій, Ольгинці Маріупольського повіту. Працюючи шкільним вчителем, разом з учнями збирав і оформлював колекції рослин, комах, тварин, мінералів, археологічних знахідок. Інтерес учителя до української національної культури викликало невдоволення у царської адміністрації, і Я.Новицький на якийсь час був усунутий від учителювання - "за поширення в народі україно-фільських традицій'". 

19. Янгель Михайло Кузьмич (1911-1971), вчений-механік, конструктор у галузі ракетно-космічної техніки

20. Народився у селі Зирянова Іркутської губернії. Закінчив Московський авіаційний інститут (1937 р.) та Академію авіаційної промисловості (1950 р.). До 1948 р. Працював у Конструкторському бюро М.М.Полікарпова. 1950—1954 рр. — начальник відділу Науково-дослідного інституту ракетної техніки. З 1954 р. — начальник і головний конструктор СКБ «Південне» (Дніпропетровськ).Під його керівництвом і за участю створено кілька класів і поколінь стратегічних бойових ракет, зокрема одно- і двоступінчасті ракети на висококиплячих компонентах палива з автономною системою керування першого покоління, двоступінчасті ракети з дальністю польоту понад 11 тис. км і складними рішеннями бойових завдань, а також твердопаливні ракети з високими техніко-тактичними характеристиками.

21. Під час проектування бойових ракет передбачалося використання їх і як носіїв космічних апаратів, що привело до появи штучних супутників Землі, таких як «Космос», «Циклон», «Зеніт». Створив науково-конструкторську школу.На початку 1950-х років, після перепрофілювання Дніпропетровського автомобільного заводу, якому доручалось налагодити серійне виробництво ракет, розроблених школою С.П.Корольова: Р-1, Р-2, а пізніше — Р-5, було створено самостійне проектно-конструкторське підприємство — Особливе конструкторське бюро (ОКБ), головним конструктором якого було призначено М.К.Янгеля

22. Нині Дніпропетровськ - один з найбільших наукових центрів України. В ньому зосереджено багато науково - дослідних та проектно-конструкторських організацій і перед усім: Придніпровський науковий центр Національної Академії Наук України та її інститути геотехнічної і технічної механіки; чорної металургії; транспортних систем і технологій, проблем природокористування і екології і т.д. Дніпропетровськ - кузня вчених, широко відомих і за межами України. Науковці вирішують багатопланові завдання від формування і реалізації космічної програми України до створення енергозберігаючих екологічно чистих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві, сільському господарстві. Багато проектів, які розроблені та впроваджені дістали світове визнання і швидко знайшли практичне застосування. За досягнення на рівні світової науки вченим міста неодноразово присуджувались як міжнародні так і Державні премії України в галузі науки і техніки.

23. Вищі навчальні заклади Дніпропетровська • Дніпропетровський національний університет • Національний гірничий університет України • Український державний хіміко-технологічний університет • Придніпровська академія будівництва і архітектури • Дніпропетровська медична академія • Дніпропетровська національна металургійна академія • Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту • Дніпропетровський аграрний універсітет • Дніпропетровська консерваторія