План уроку

1. Плануроку • Причини і привід Столітньої війни • Сили противників • Етапи війни • Дослідження народних рухів під час Столітньої війни • Наслідки Столітньої війни

2. Причини війни Війна розгорілася за територією Франції, якою з ХІІ ст. володіла Англія. Англія і Франція боролися за вплив у багатій Фландрії: феодали Фландрії були вірними васалами Капетингів, а фландерські міста намагалися розвивати торгівлю і економічні зв’язки з Англією

3. Династична ситуація послужила приводом до війни: у 1328 р. помер, не залишивши престолонаслідника останній представник королівського роду Капетингів – Карл V. Претендентом на престол об'явив себе 16 літній Едуард ІІІ , король Англії, єдиний внук Філіппа ІV. Але члени зборів вищої французької знаті спираючись на Салічну правду, де було записано, що земля не передається по жіночій лінії, відкинули вимоги Едуарда ІІІ. корона була передана Філіппу V Валуа, представнику по лінії Капетингів. Тоді Едуард ІІІ вирішив добитися своїх прав при допомозі зброї. Привід до війни ФіліппIIIСвятий1270-1285 Філіпп IVКрасивий1285—1314 Карл Валуа ЛюдовикXСварливий 1314-1316 ФіліппVДовгий 1316-1322 Ізабелла Французька Едуард II, король Англії Карл V1322-1328 Філіпп VI Валуа 1328-1350 ІоаннI1316 Едуард IIIкороль Англії

4. Співвідношення сил Англія Невелика але добре організована армія. Рицарі зі своїми дружинами підкорялися наказам головнокомандуючого і діяли спільно з піхотою. На чолі англійців стояв талановитий військовий керівник – Чорний принц (принц Едуард) Франція Велика але гірше організована армія. Королю підкорялась лише частина війська. Важко озброєні рицарі діяли самостійно і нікому не бажали підкорятися. Рицарям головним у бою було не втратити свою честь. Вони зверхньо ставилися до піхотинців і рахували їх непридатними в бою. Відсутність взаємних дій між кіннотою і піхотою робило їх слабкими для противника.

5. Початок війни (1337-1360) 1337 - англійці здійснили наступ у Пікардії, а потім отримали перемогу на морі при Слайсі і на суші (битва при Кресі) 1340 р. 1346 - англійці оволоділи портовим містом Кале 1356- Едуард - принц Уэльский (Черний принц) разгромив французьких рицарів при Пуатье і взяв у полон французького короля Іоанна II Доброго. 1360 року був заключений мир в Бретиньї, за яким Франція втратила землі до півдня від Луари (третя частина країни) і порт Кале. Слейс 1337, 1340 Кале 1346 Креси 1340 Бретиньи 1360 Пуатье 1356

6. Продовження війни(1369-1380) Другий період війни (1369-1380) відзначився переходом Франції в наступ і звільненням великої частини захоплених територій. Підписаний в 1360 році мир був необхідним перепочинком, який дозволив французам поліпшити внутрішньополітичне становище в країні і зміцнити армію та флот. Була впорядкована система найму до війська, будувалися фортеці, поліпшувалася артилерія, створювався сильний флот. Але була Франція знесилена народними повстаннями і боротьбою за владу двох феодальних угрупувань.

7. Народні рухи під час Столітньої війни Повстання Уота Тайлера (1381) Жакерія (1358)

8. Що було спільного в Жакерії і повстанні Уота Тайлера і в чому відмінність цих подій? Жакерія (1358) Повстання Уота Тайлера (1381)

9. Нові успіхи Англії (1415-1420) 1415 - англійський король Генріх V розбив французів при Азенкурі, підкорив Нормандію і інші території Франції. Франція залишалася, як і в 1356 році, без армії і грошей. 1420 - підписано мир в Труа, за яким при житті Карла VI регентом Франції став Генрих V, до нього або його престолонаслідника повинна була перейти французька корона після смерті Карла VI. Крім того, Генрих V вступив в шлюб з дочкою Карла VI Катериною, з метою, щоб їх діти у майбутньому реально втілювали факт об'єднання корон. Син Карла VI дофін Карл був позбавлений престолонаслідування. Азенкур 1415 Труа 1420

10. Закінчення війни (1429-1453) У 1429 році Франція була поділена на частини: на землі, підкорені англійцями (тут визнавалася влада Генріха VI); на території, які знаходилися під політичним впливом герцога Бургундського; на володіння (в основному на півдні країни), де визнавалася влада Карла VII 1428-29 – штурм Орлеану англійцями. Початок народного руху з метою звільнення Франції від загарбників, очолений Жанною Д'Арк. 1429 – коронація КарлаVIIв Реймсі 1431 герцог Бургундський визнав КарлаVIIкоролем Франції підписав з ним союзний договір 1436 – Париж перейшов під контроль французів. 1450 – французька армія отримала перемогу під норманським містом Кан. 1453 – капітуляція англійського гарнізону в Бордо Реймс 1429 Кан 1450 Париж 1436 Орлеан 1428-1429 Бордо 1453

11. Наслідки Столітньої війни(1337-1453)

12. Посилення королівської влади у Франції Не дивлячись на втрати нанесені війною французи швидко відновили своє господарство. Феодали хотіли повернутися до часів роздробленості і в період правління Людовіка ХІ створили союз на чолі з Карлом Бургундським. Він хотів бачити в країні шість правителів замість одного. Боротьба короля і Карла продовжувалася 12 років. Людовік ХІ не був хоробрим воїном і діяв як дипломат. Він зіштовхував своїх противників один проти одного, а потім розправлявся з ними по одинці. Результаті до Франції були приєднані Бургундія, Прованс, Марсель, Бретань. Об'єднання країни забезпечило посилення королівської влади. Король замість загонів васалів створив постійне військо, яке утримувалося за рахунок податків. Король вирішував усі справи власноручно. Керувати країною йому допомагали чиновники. Король перестав скликати Генеральні штати.

13. Посилення королівської влади в Англії Після закінчення Столітньої війни в Англії розпочалася міжусобна боротьба. Два угрупування королівської династії Плантагенетів – Ланкастери і Йорки вели боротьбу за престол. Цей конфлікт отримав назву Війни Червоної і Білої Троянди. В результаті кровопролитної війни (1455-1485 рр.) королем став Генріх VІІ засновник династії Тюдорів. Одружившись на дочці Едуарда ІV Єлизаветі – престолонаслідниці Йорків він об'єднав у своєму гербі червону і білу троянду. Новий король розпустив загони феодалів, зруйнував замки, стратив багатьох противників. Генріх VІІ слідкував за поповненням казни і брав “військові гроші” навіть тоді коли не вів війни. Продовжив скликання парламенту, він вів у палату лордів своїх прихильників, а рицарів у палаті общин приймали будь-який закон.

14. Посилення королівської влади у XIV – XV столітті Порівняйте політику Генріха VІІ і Людовика ХІ щодо зміцнення королівської влади у Англії та Франції. Дослідіть спільне та від'ємне. ГенріхVII, король Англії Людовик XI, король Франції