У цьому випуску : 9 травня-День Перемоги ………………………………….

1. HaШa108-aГазета учнівськогосамоврядуванняХарківськоїспеціалізованоїшколи №108 Квітень 2014 У цьомувипуску: 9 травня-День Перемоги …………………………………. "Зелена весна" в ХСШ№108 розпочалась………. ВітаємоПерепелицюДмитра, учня 11-А класу, - учасникаВсеукраїнськогоетапутурніруюнихжурналістів. Вітаємопереможця міськогоетапу "Учень року - 2014" у номінації "Творчаособистістьроку"Білу А., 11-А клас

2. 9 травня-День Перемоги День Перемогиє одним з найбільшшанованих свят,вонорадісне і одночасносумненагадування про історичну перемогу людства над фашизмом. 

3. Ф.П. Пуртов – Герой Радянського Союзу

4. Війна... Навряд чи її можуть забути ті, хто потрапив у цей жахливий коловорот страху, безнадії та смерті... Небезпека чатувала на кожному кроці, кожен день міг стати останнім... Це були жахливі часи. Але той, хто все ж таки пройшов цей важкий шлях, назавжди повинен залишатися в нашому серці. Таким людям ми повинні завдячувати життям. Вже зовсім мало залишилося тих людей, які у ті роки захищали свої родини, свою Батьківщину, воювали за наше майбутнє. Одним з них є єдина у Ленінському районі людина, удостоєна звання Героя Радянського Союзу – Пуртов Федір Петрович. З цією цікавою людиною ми познайомилися 8 років тому і з того часу постійно підтримуємо з ним зв’язки: запрошуємо на урочисті свята, проводимо різні заходи, спілкуємося тощо. Кожного разу, коли ми зустрічаємося з Федором Петровичем, дізнаємось багато нового про нього. Він не скупиться на думки та спогади, з його уст невпинно виринають все нові і нові історії, які не можуть не привернути уваги навіть найприскіпливішого слухача. Про цю надзвичайно відверту людину ми і хочемо розповісти. Зустрівшись з ним, багато чого дізналися про ті страшні часи. Ми почали нашу розмову зі знайомства, а потім він розповів усе, що пережив у роки Великої Вітчизняної війни: «Я ,Пуртов Федір Петрович, народився у Сибіру 1920 року у родині селянина..Велика Вітчизняна війна застала мене на службі у межах Далекого Сходу. Наша бригада разом із сибірськими дивізіями потрапила під Москву і увійшла у Московську зону оборони, а потім Сибірські дивізії перейшли у контрнаступ. Ворог був відкинутий на 150-200 км. Була зима… Багато поранених, а санітарки своїми силами виносили їх з поля бою, тому роль жінки у війні була дуже великою. У 1943 році ми вийшли на, так звану, Курську дугу. Я пропускаю події на півдні: Сталінградську битву, прорив німців на Кавказ… Я не брав участі у цьому. У 1943 році німці вирішили взяти реванш за Сталінград. Зосередили на кордоні центральний фронт, а південніше розташовувався Воронізький фронт. Вони обступили Курськ і хотіли рухатися на Москву. У 1941-1942 роках перевага у деяких видах озброєння була у німців. Особливо у танках, літаках та автоматичній зброї. І завдяки цьому вони дійшли до столиці. А з 1943 року, коли на Уралі, в Челябінській області запустили заводи, почали випускати боєприпаси. Завдяки самовідданій праці евакуйованих Харківських заводів Радянському Союзу вдалося створити рівність у озброєнні, і навіть зі значною перевагою. У такому стані були Центральний та Воронізький фронти. Я там був і бачив все це… Німці зосередили на Центральному фронті 5 танкових дивізій, а на Воронізькому 8 танкових дивізій. І почався бій… Німці підводили танки до переднього краю. Ми провели контрартилерійську підготовку. Артилерія працювала більше години. Це важко уявити. Я був на передньому краї, спостерігав. Дивлюсь – усе затихло. Наша артилерія припинила стрільбу, і дві години була перерва. І тільки через 2-4 години справа з’явилася група німецьких літаків. Вони почали першими і били по тилу. Згодом противник відкрив вже артилерійський вогонь і почалася атака танків і піхоти. Я командував артилерійським дивізіоном – 3 батареї. Кожна батарея приблизно містила в собі 50 чоловік.

5. Цей бій на Курській дузі тривав 12 днів. Ворог був зупинений. Найважливіший танковий бій – Прохорівський, на Воронізькому фронті. Брали участь 2000 танків. Це було найбільший танковий бій усієї Другої світової війни. Супротивник був розгромлений. Велику роль зіграли наші танки Т-34, які випускав у евакуації Харківський танковий завод. Німці мали більшу кількість танків, але у ближньому бою наш танк Т-34 виявився справжнім «шедевром» Другої світової війни, оскільки був дуже рухливий. Після розгрому на Центральному фронті відновили становище, і війська перейшли у контрнаступ. Завдяки цьому переходу ворог був посунутий, ми заволоділи містом Орлом та Бєлгородом. Пролунав перший салют з 122 знарядь за наказом Сталіна на честь першої здобутої перемоги. Потім відбувся бій за Харків. І до 23 серпня 1943 року війська Конєва та Ватутіна заволоділи багатостраждальним містом Харковом. На цьому завершився бій на Курській дузі, у якому я брав участь. Але що для мене було найголовніше? Я отримав підвищення, був нагороджений першим Орденом Червоної Зірки і отримав звання капітана за гарну СЛУЖБУ. У подальшому війська спрямувалися звільняти Україну, у тому числі і наша дивізія ( дванадцята артилерійська дивізія, у склад якої входила сорок шоста легка артилерійська бригада, якою я керував). Було звільнено Новгород-Сіверський, і ми вийшли до Дніпра. Тут було поставлене завдання: звільнити столицю України – Київ. Ми вийшли на р. Дніпро. У цей час вийшов наказ Сталіна: «…за форсування великих водяних перешкод від Смоленська до Херсона присвоювати звання Героя Радянського Союзу…». Було присвоєно за форсування ріки Дніпро звання Героїв Радянського Союзу 220 солдатам та офіцерам. Я також форсував, але цю нагороду отримав командир знаряддя. Я був не у першому ешелоні, і мене нагородили орденом. Після форсування ріки Дніпро ми пішли далі звільняти Україну та центральний фронт Білорусі. Ми підходили до Мінська, і нас перекинули на ліве крило (Ковельська операція). Прорвали оборону, заволоділи містом Ковель, потім Любомль і вийшли на Західний Буг. Після форсування Буга ми стали звільняти Польщу.За15 днів Вісло-Одерської операції ми пройшли майже всю Польщу і вже 1945 року вийшли до ріки Одер. На заключному етапі Великої Вітчизняної війни почалась Берлінська операція. Дуже важко було прориватися. Німці відкривали вогонь з усіх боків… Потім ввели танкову армію і через 2 доби були коло Берліна. Міський бій – це найважчий бій, тому що у місті дуже не розвернеться артилерія. Врешті-решт наша 69-а армія йшла по околиці Берліна. Оволоділи містом Бурк і вийшли до ріки Ельба. Там зустрілися із союзниками. Це відбулося ще до 9 травня… Ми чекали, коли капітулює Берлін. Згодом радіостанції оголосили про нашу перемогу. Всі були дуже щасливі, обмацували себе, не вірячи у те, що залишилися живі. Перемога! Це перемога!…» Розповівши про це, Пуртов Федір Петрович з легкістю зітхнув. В його очах з’явилися сльози. У кімнатній тиші панувала надзвичайна атмосфера, яка ніби передавала внутрішні переживання ветерана. Саме у роки війни, молодих хлопців відправляли брати участь у бойових діях. Ніхто не знав, що на нього там чекає, та чи повернеться він назад. Всі йшли лише з однією метою: захистити свою Батьківщину… Наше та майбутні покоління повинні пам’ятати цих хоробрих героїв, які подарували нам життя та вільне майбутнє.

6. Увага ! !!7 травня 2014 року у школі буде проходити конкурс інсценованої пісні, присвяченої Дню Перемоги .

7. "Зелена весна" в ХСШ №108 розпочалась Учні школи завзято працювали під девізом «Від чистого подвір’я до чистого міста»

8. ВітаємоПерепелицюДмитра, учня 11-А класу, - учасникаВсеукраїнськогоетапутурніруюнихжурналістів. Команда Ленінського району «Харківські репортери» посіла ІІ місце.

9. 23.04.2014 року Харківський міський головаГеннадійКернес нагородив кращихучнів року,серед яких була Анастасія Біла-переможець міськогоетапу "Учень року - 2014" у номінації "Творчаособистість року"

10. Ред. колегія 11-А класу: Мельниченко В. Перепелиця Д. Сайт школи:http://school108.edu.kh.ua