Синдром емоційного вигорання

1. Синдром емоційного вигорання Владислав Газолишин

2. СЕВ - це процес поступової втрати емоційної, когнітивної та фізичної енергії, що виявляється в симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичного стомлення, особистої відстороненості та зниження задоволення виконанням роботи. У літературі, як синонім, синдрому емоційного вигорання, використовується термін "синдром психічного вигорання» • СЕВ – специфічна форма функціонування організму, що найближче до специфічного механізму захисту. • СЕВ - "Вигорання" – частково* функціональний стереотип, оскількидозволяєдозувати і економновитрачатиенергетичніресурсивсьогоорганізму. • СЕВ - в іноземнійлітературі - "burnout" розуміють, як поняття "професійноговигоряння", щодозволяєрозглядатицеявище, як впливпрофесійнихстресів, в аспектіособистісноїдеформації. *не всі структури психіки, як і соматики, задіяні у СЕВ - відповідно вичерпування організмі наступає ступенево, фрагментовано.

3. Історія розвитку терміну • Американський психіатр H. Frendenbergerв 1974 р . описав феномен і дав йому назву "burnout", для характеристики психологічного стану здорових людей, що знаходяться в інтенсивному і тісному спілкуванні з пацієнтами (клієнтами) в емоційно-виснажливій атмосфері, при наданні професійної допомоги (мав на увазі медпрацівників). • Соціальний психолог К. Maslac ( 1976 р .) Визначила цей стан, як синдром фізичного та емоційного виснаження, включаючи розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи, втрату розуміння і співчуття по відношенню до клієнтів або пацієнтів. • В наш час симптоматика синдрому значно розширилась за рахунок психосоматичного компоненту. • В МКХ 10 – СЕВ, віднесли до рубрики Z 73 – «Стрес, пов’язаний з труднощами підтримки нормального способу життя».

4. Поширеність СЕВза даними МООЗ (World Health Statistics 2012 – burnout) • Від 30 - 45 % лікарів, вчителів, психологів, соціальних працівників, рятувальників, працівників правоохоронних органів. • 36% лікарів психіатрів, наркологів мають різного ступеня виражені ознаки синдрому вигорання; • З яких 7,8% - різко виражений синдром, що веде до психосоматичних порушень. • 33% психологівшкілмаютьознаки СЕВ різногоступенявираженості. • З яких 5% визначається виражена фаза виснаження, що проявляється емоційним виснаженням, психосоматичними порушеннями. • 22,9% медичних сестер мають періодично або досить часто ознаки СЕВ. • 35% соціальних працівників маютьознаки СЕВ різногоступенявираженості. Дані : http://www.springer.com/978-1-4614-4390-2 http://link.springer.com/book/10.1007/978-1-4614-4391-9/page/1 http://link.springer.com/chapter/10.1007/978-1-4614-4391-9_4

5. Причини виникнення • Головна причина СЕВ, - психологічна перевтома, де надмірні внутрішні та зовнішні вимоги переважають, тривалий час, над внутрішніми і зовнішніми ресурсами, що веде, до порушення стану рівноваги. Професійні стресори, що сприяють розвитку СЕВ: - обов'язковість роботи в строго встановленому режимі дня; - велика емоційна насиченість актів взаємодії; - спілкування триває годинами, та повторюється протягом багатьох років, а реципієнтами є хворі з важкою долею, неблагополучні діти і підлітки, злочинці і потерпілі у катастрофах, що розповідають про своє сокровенне, страждання, страхи, ненависть; - невідповідність між особистістю і вимогами, що до неї висуваються; - високе робоче навантаження; - відсутність або брак соціальної підтримки з боку колег та керівництва; Особистісні особливості, що «сприяють» розвитку СЕВ : високий рівень емоційної лабільності, високий самоконтроль, особливо при вольовому придушенні негативних емоцій; раціоналізація мотивів своєї поведінки, схильність до підвищеної тривоги і депресивних реакцій, пов'язаних з недосяжністю "внутрішнього стандарту" і блокуванням в собі негативних переживань; ригідна структура особистості.

6. Професійні фактори ризику • Альтруїстичні, допомагаючі професії : лікарі, медичні сестри, вчителі, соціальні працівники, психологи, священнослужителі; • Робота з важкими хворими: геронтологічні, онкологічні пацієнти, агресивні та суїцидальні хворі, пацієнти з залежностями; Прояви синдрому емоційного вигорання : • а) почутті байдужості, емоційного виснаження, знемоги (фахівець не може віддаватися роботі, як раніше); • б) дегуманізація - розвиток негативного ставлення до своїх колег і клієнтам (сарказм, цинізм, відверта агресія); • в) негативне самосприйняття в професійному плані – відчуття нестачі (браку, або зникання) почуття професійної компетентності;

7. Основні чинники СЕВОсобистісний, рольовий і організаційний • 1.Особистісний чинник: змінні, вік, сімейний стан, стаж роботи не впливають на емоційне вигорання. Але стать, впливає. Наприклад, у жінок в більшій мірі розвивається емоційне виснаження, ніж у чоловіків: • коли відсутній зв'язок - мотивації: задоволеність роботою і оплатою праці; • коли відсутній зв'язок важливості роботи, як мотивом діяльності, і професійним ростом. Фрейденберг (Freudenberg 1986),описує тих хто «згоряє», як співчутливих, гуманних, м'яких ідеалістів,які швидко захоплюються, орієнтованих на людей, і одночасно - нестійких, інтровертованих, одержимих нав'язливими ідеями (фанатичних осіб), «полум'яних» і легко солідаризованих. Махер (МаxerЄ. 1988), доповнює цей список «авторитаризмом» (Авторитарним стилем керівництва) і низьким рівнем емпатії. В. Бойко 1990, вказуєнаосібсхильних до емоційної холодності, схильних до інтенсивного переживання негативних обставин професійної діяльності, на тих у кого слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності

8. 2. Рольовий чинник : рольова невизначеність веде до рольової конфліктності і в свою чергу до емоційного вигоранням. • Ситуація розподіленої відповідальності, обмежує розвиток синдрому емоційного згорання, а при нечіткому або нерівномірному розподілі відповідальності за свої професійні дії, цей фактор різко зростає, навіть при істотно низькому робочому навантаженні. • Сприяють розвитку емоційного вигорання професійні ситуації, при яких спільні зусилля не узгоджені, немає інтеграції дій, є конкуренція, в той самий час, як успішний результат залежить від злагоджених дій.

9. 3.Організаційний чинник. • наявність напруженої психоемоційної діяльності: інтенсивне спілкування, підкріплення його емоціями, інтенсивне сприйняття, переробка та інтерпретація отриманої інформації і прийняття рішень. • дестабілізуюча організація діяльності та неблагополучна психологічна атмосфера: нечітка організація і планування праці, недостатність необхідних засобів, наявність бюрократичних моментів, багатогодинна робота, що має незрозумілий мотиваційний зміст, наявність конфліктів, як в системі "керівник - підлеглий», так і між колегами.

10. Ключові ознаки СЕВ • 1. Період підвищеної активності. • відмова (ігнорування) власних потреб – повне «поглинання» роботою; • Присутнє почуття перенапруги та вичерпання емоційних і фізичних ресурсів, почуття втоми, не проходить після нічного сну. Після відпочинку ці явища зменшуються, однак повертаються в робочій ситуації. • 2. Особистісна відстороненість. • розвивається емоційне відсторонення, як спроба впоратися з емоційними стресорами на роботі ( будь-який прояв емоцій виснажує). • в крайніх проявах – наростання байдужості - ніщо не хвилює в професійній діяльності, майже ніщо не викликає емоційного відгуку - ні позитивні, ні негативні обставини. • втрачається інтерес до пацієнта (клієнта), який сприймається на рівні неживого предмета, сама присутність якого часом неприємно. • 3. Втрати власної ефективності. • стрімке падіння самооцінки, де фахівець не бачить перспективи у своїй професійній діяльності; • знижується задоволення роботою, втрачається віра у свої професійні можливості.

11. Двофакторний підхід в діагностиці СЕВ - Афективний фактор - емоційне виснаження; • скарги на погане фізичне самопочуття і нервову напругу; - Настановчий фактор – деперсоналізація (дегуманізація); — цинічне ставлення до роботи та до пацієнтів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне ставлення до людей, з якими працюють. - Поєднання цих факторів на протязі довгого часу веде до деформації особистості. - Наслідки вигоряння можуть проявлятися, як у психосоматичних порушеннях, так і в суто психологічних змінах особистості (когнітивних, емоційних, мотиваційно). - У людей, уражених СЕВ, як правило, проявляються поєднання психопатологічних, психосоматичних, та соматичних симптомів і ознак соціальної дисфункції. • Спостерігаються хронічна втома, когнітивна дисфункція (порушення пам'яті, уваги), порушення сну, особистісні зміни. • Можливий розвиток тривожного, та депресивного розладів; • розвивається залежність від психоактивних речовин. • Спільними соматичними симптомами є головний біль, діарея, синдром подразненого шлунку, тахікардія, аритмія, гіпертонія.

12. П'ять ключових груп симптомів СЕВ • 1. фізичні симптоми • втома, фізичне стомлення, виснаження; зміна ваги; • недостатній сон, безсоння; поганий загальний стан здоров'я, в т.ч. по відчуттях; • утруднене дихання, задишка, нудота, запаморочення, надмірна пітливість, тремтіння; • підвищення артеріального тиску; • виразки і запальні захворювання шкіри, хвороби серцево-судинної системи; • 2. емоційні симптоми • нестача емоцій; • песимізм, цинізм і черствість у роботі й особистому житті; • байдужість, втома; • відчуття безпорадності і безнадійності; • агресивність, дратівливість; • тривога, посилення ірраціонального занепокоєння, нездатність зосередитися; депресія, почуття провини; • істерики, душевні страждання; втрата ідеалів, надій або професійних перспектив; • збільшення деперсоналізації своєї чи інших - люди стають безликими, як манекени, переважає почуття самотності; • 3. поведінкові симптоми • робочий час більше 45 годин на тиждень; під час роботи з'являється втома і бажання відпочити; • байдужість до їжі; • мала фізичне навантаження; • виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; • нещасні випадки - падіння, травми, аварії та ін; імпульсивна емоційну поведінку;

13. 4. інтелектуальний стан • падіння інтересу до нових теорій і ідей в роботі, до альтернативних підходів у вирішенні проблем; • нудьга, туга, апатія, падіння смаку та інтересу до життя; • більшу перевагу стандартних шаблонів, рутині, ніж творчому підходу; • цинізм або байдужість до нововведень ; • малу участь або відмову від участі в розвиваючих експериментах - тренінгах, освіті; • формальне виконання роботи); • 5. соціальні симптоми • (низька соціальна активність; падіння інтересу до дозвілля, захоплень; соціальні контакти обмежуються роботою; мізерні відносини на роботі і вдома; відчуття ізоляції, нерозуміння інших і іншими; відчуття нестачі підтримки з боку сім'ї, друзів, колег). • Таким чином, РЕВ характеризується вираженим поєднанням симптомів порушення в психічній, соматичної і соціальній сферах життя. • Таким чином СЕВ – поєднання симптомів в психічній, соматичній, та соціальній сфері життя.

14. П'ятиступеневий прогресуючий процес СЕВ за Дж. Грінбергом • 1. «медовий місяць» Працівник зазвичай задоволений роботою і завданнями, ставиться до них з ентузіазмом. Однак у міру продовження робочих стресів професійна діяльність починає приносити все менше задоволення і працівник стає менш енергійним. • 2. «брак палива» З'являються втома, апатія, можуть виникнути проблеми зі сном. При відсутності додаткової мотивації і стимулювання у працівника втрачається інтерес до своєї праці або зникають привабливість роботи в даній організації та продуктивність його діяльності. Можливі порушення трудової дисципліни і відстороненість (дистанціювання) від професійних обов'язків. У разі високої мотивації працівник може продовжувати горіти, підживлюючись внутрішніми ресурсами, але на шкоду своєму здоров'ю.

15. 3. хронічні симптоми. Надмірна робота без відпочинку, особливо «трудоголіків», призводить до таких фізичних явищ, як виснаження і схильність до захворювань, а також до психологічних переживань - хронічної дратівливості, загостреної злоби або почуттю пригніченості, «загнаності в кут». Постійне переживання браку часу (синдром менеджера). • 4. криза. Як правило, розвиваються хронічні захворювання, в результаті чого людина частково або повністю втрачає працездатність. Посилюються переживання незадоволеності власної ефективністю та якістю життя. • 5. «пробивання стіни» Фізичні і психологічні проблеми переходять у гостру форму і можуть спровокувати розвиток небезпечних захворювань, що загрожують життю людини. У працівника з'являється стільки проблем, що його кар'єра знаходиться під загрозою.

16. Лікування СЕВ • Те, що захищає від розвитку СЕВ, те може бути використано і при його лікуванні. • 1. зняття дії стресора: зняття робочої напруги, підвищення професійної мотивації, вирівнювання балансу між витраченими зусиллями й одержуваною винагородою. • 2. покращення умов праці (організаційний рівень), • 3. покращення характеру взаємин створених у колективі (міжособистісний рівень), • 4. ПТ особистісних реакцій і ПТ захворювань (індивідуальний рівень). • Одним з найбільш перспективним і ефективним способом роботи по реабілітації, запобіганню та лікуванню СЕВ є Балінтовські групи.