340 likes | 521 Views
Конкурс декламаторів поез ій Тараса Шевченка. “Думка” ( “Нащо мені чорні брови” ). «Думка» ( “Тяжко , важко в світі жити” ). «Думка» («Тече вода в синє море…»). “Минають дні,минають ночі…”. “Якби мені, мамо, намисто…”. “Мені однаково…”. “Садок вишневий коло хати”.
E N D
Конкурс декламаторів поезій Тараса Шевченка
“Думка” (“Нащо мені чорні брови”)
«Думка» («Тече вода в синє море…»)
“Зацвіла в долині червона калина”
Т.Г. Шевченко. «Мені тринадцятий минало»
Втративши надію стати маляром, Тарас повертається до Кирилівки і пасе громадську череду. У 1827 році Шевченко наймитував у кирилівського священника Григорія Кошиця – пас овець. З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю. Рано виявився у нього хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, погодився взяти хлопця у навчання, але Тарасу було вже чотирнадцять років. Кріпацьку долю вирішували пани. Панові потрібен був кімнатний слуга, і Тараса зробили козачком молодого панича Енгельгардта. Почалося доросле життя, несправедливе та жорстоке ...
село почорніло,Боже небо голубеєі те помарніло.Поглянув я на ягнята —Не мої ягнята!Обернувся я на хати — нема в мене хати!Не дав мені Бог нічого!..І хлинули сльози, Тяжкі сльози!.. Та недовго сонце гріло,недовго молилось...Запекло, почервонілоі рай запалило.Мов прокинувся, дивлюся:
… А дівчина при самій дорозінедалеко коло менеплоскінь вибиралата й почула, що я плачу. Прийшла, привітала,утирала мої сльозиі поцілувала...
Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє... лани, гаї, сади!.. І ми, жартуючи, погнали чужі ягнята до води.
На Черкащині, у селі Моринці, народився Тарас Григорович Шевченко. Хата, в якій сталася ця історична подія, зрозуміло, не збереглася. Вже наприкінці минулого століття її відбудували на тому ж самому місці, де вона стояла колись. Про саму Тарасову хату сказати особливо нічого — хата як хата, всередині пахне чорнобривцями та іншими травами, віконця маленькі, та й у двері, не прихиливши голови, не зайдеш. Але всім відчутно, що місце це святе.
Хата Грицька Шевченка була розташована скраю села. І майже за селом стоїть хата дяка, якому Тарас носив воду, підслуховуючи «науку». Хата збереглася. Але в неї не пускають геть нікого — накрили зверху спеціальною будівлею з великими вікнами, через які і можна роздивитися власне хатину — під солом’яною стріхою, біленьку, маленьку, знову ж таки з маленькими дверима і вікнами. Кімната у хаті Шевченків сучасна реконструкція Хата дяка
У 1823-му, коли Тарасу було дев'ять років, померла мати. Батько одружився вдруге на Оксані Терещенко, яка сиріт не взлюбила. У 1825 році помер і батько Тараса.