Лексикологія української мови як учення про лексичний склад

1. Лексикологіяукраїнської мови як учення про лексичний склад Лексикологія - розділмовознавства, щозаймаєтьсявивченням лексики.

2. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень • Слова, які не мають переносних (вторинних) значень, називають однозначними. • Переважна більшість слів української мови є багатозначними - слова, які виражають кілька значень. (наприклад, лексема сідати означає займати місце; приступати до роботи, що виконується; бути ув'язненим; мешкати;приземлятися; обмежувати себе чимось у харчуванні). Пильна увага до багатозначного слова дає можливість виявити нерівноцінність його значень: одне із значень виділяється як головне, його називають прямим, решта переносним.

3. Основні типи переносних значень слів Метонімія – це перенесення назви з одного класу предметів на інший, які межують між собою, перебувають у органічному зв'язку. (наприклад: Весь стіл заставлено сріблом).Синекдоха – це тип перенесення назви частини на назву цілого, і навпаки. (Наприклад: Ґринджолами мовчазно кожух проїхав (М. Драй-Хмара)).Метонімія і синекдоха ґрунтуються на понятті суміжності, але для синекдохи специфічним є те, що ця суміжність кількісного характеру – загальніша і конкретніша назви: Він скрізь руку має, а ми що? (І. Карпенко-Карий)

4. Метафора-це тип переносного вживання слова, що ґрунтується на подібності тих або інших ознак. (Наприклад: І земля, і вода, і повітря – все поснуло). Метафора може бути побудована на подібності: • Форми:Помережав вечір кудрявий льодяними ґратами вікно(М.Драй-Хмара) ; • Кольору:Сонце Хилилося уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини(І. Франко) • Властивості:Відомо,що за людина з нього – кремінь; • Вияву почуття: Думки, спогади краяли серце костомарова (М. Івченко); • Поведінки, способу дії:Втома крадеться тихо, але він втомі ззяти себе не дає (В. Бичко)

5. Синоніми та їхні види Синоніми – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але різні за звучанням. Розрізняють лексичні і контекстуальні синоніми. • Лексичні – це такі синоніми, які належать до однієї частини мови і мають певний відтінок у значенні. (Наприклад: поспішати і квапитися мають однакове значення - “ намагатися якнайшвидше зробити що-небудь”). • Контекстуальні – це такі слова або словосполучення слів, які лише в контексті мають близьке значення. (Наприклад: Гуде вогонь… І спить в печі веселий сатана)

6. Антоніми та їхні види Антоніми – це слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Антоніми широко використовуються в художньому стилі для творення таких стилістичних фігур, як антитеза та оксюморон. • Антитеза – це протиставлення різко контрастних понять для створення художнього образу. (Наприклад: ситий голодного не розуміє). • Оксюморон – це стилістичний прийом поєднання двох антонімічних понять, що логічно виключають одне одного. (Наприклад: Гукала тиша рупором перонним).

7. Лексика української мови за походженням • Лексика української мови поділяється на дві групи – споконвічно українська і запозичена. • Споконвічно українська лексика формувалася у такій послідовності: Індоєвропейська  праслов'янська  східнослов'янська  власне українська. • Запозичені слова поділяють на: запозичення зі слов'янських мов та запозичення з неслов'янських мов.

8. Власне українські слова Виникають на українському мовному ґрунті після розпаду давньоруської єдності слов'ян,під час формування української нації та протягом усього розвитку мови ( вареники, сніданок, гай, мрія, очолити та інші). Фонетичні та граматичні знаки: • Чергування [о], [е] з [і]: село – сільський. • Заміна [е] на [о] після шиплячих та [й]: женити – жонатий. • Наявність суффіксів: -ник, -івник, -ець, -анн, -ач, -яль, -ив, -юк, -ар, -есеньк, -ощ та інших: ворожнеча, плаксій, викладач. • Наявність префіксів: су-, перед-, по-, прі-: передчасно, подвір'я, прірва, посадити.

9. Запозичені слова • Індоєвропейські слова складають важливий шар української мови. Вони називають предмети і явища, тварин, рослин, числа, дії, продукти, родинні зв'язки. (Озеро,око, босий,брати, сто, тато,батько, вівця). • Праслов'янська лексика утворилася, коли слов'яни жили спільним життям. Позначають людей, тварин, взуття, одяг, предмети, прикраси, обряди, абстрактні поняття. (правда, вікно, чоловік, жінка,голуб, Купала, вітер та інші.) • Спільносхіднослов'янські слова виникли коли із слов'янської мовної єдності виділилася група східних слов'ян. Спільнослов'янських слів в українській мові дуже багато. ( Щока, кулак, озима, пряник, хороший, сьогодні, тепер тощо).