Презентація

1. Презентація Адміністративна реформа в Польщі листопад, 2000 рік

2. Скорочений календар реформи адміністративної системи в Польщі • 1990 – Закон про самоврядування гміни • 1993 – Пілотна програма – найбільші польські міста приймають у вигляді урядової угоди ширші повноваження щодо державного управління • 1994 – закон про державні замовлення • 1995 – місцевий закон – 46 найбільших міст приймають на підставі закону ширші державні послуги, що перевищують повноваження гміни

3. Скорочений календар реформи адміністративної системи в Польщі • 1996 – реформа “центру” уряду • 1997 – закон про державне управління, що впроваджує нові засади організації уряду та центральної адміністрації (зміни внесені в 1999 році) • 1997 – закон про державну службу, згідно з яким державна служба стає аполітичною (зміни внесено 1998 року) • 1998 – закони, за якими починається другий етап реформи державнго управління • 2000 – Закон про Головне Управління Державної Адміністрації

4. Організація місцевих адміністрацій у Польщів 1998 році • Принцип територіального поділу на: • гміни (2 489) • воєводства (49) • Середньою ланкою є: • Район загальної адміністрації (268) • Загальна адміністрація охоплювала: • Місцеві управління • Районні управління • Управління воєводств

5. Організація місцевих адміністрацій в Польщі в 1998 році • Територіальне самоврядування існувало тільки в гмінах. Всі інші державні адміністративні структури мали характер урядових • Тільки 4 спеціальні адміністрації були підпорядковані загальній владі воєводства • Решта місцевих адміністрацій підпорядковувалися безпосередньо міністрам або центральному уряду, 24 спеціальні адміністрації мають рівень, вищий за рівень воєводств • 13 – на рівні воєводств • 9 – на районному рівні

6. Недоліки державної адміністрації Польщі в 1998 році • Хаотичність та конфліктність поділу завдань та компетенцій між урядовою адміністрацією та органами територіального самоврядування, а також між різними рівнями влади (центр – воєводство – район – гміна) – нечітке розмежування відповідальностей; • Брак впливу громадян на владну політику та брак контролю з боку громадян за діяльністю державної адміністрації між містом та центром; • Високий ступінь централізації бюджетної системи, витрати гмін складають 15% від усіх державних витрат, або приблизно 6% ВНП; • Фінансування з бюджету державної адміністрації усієї бюджетної сфери; • Велика мережа структур урядової адміністрації, які іноді суперечать головним засадам територіального поділу, що призводить до браку координації дії різних урядових агентів.

7. Цілі адміністративної реформи 1998-1999 років Основні цілі реформи: • Збільшення ефективності діяльності урядів державної адміністрації, виконання державних послуг, а також право управління бюджетними коштами на локальному та регіональному рівнях; • Утворення інституцій громадянського суспільства (територіальне самоврядування) у локальному та регіональному вимірах.

8. Цілі адміністративної реформи 1998-1999 роківОсновні напрямки змін: • Зміна територіального устрою, а саме: • впровадження нового, триступневого територіального поділу; • впровадження територіального самоврядування на рівні повіту та воєдства; • об’єднання під владою Голови воєводства (Голови урядової адміністрації воєводства) та старости (Голови урядової адміністрації повіту) більшості спеціальних адміністрацій

9. Цілі адміністративної реформи 1998-1999 років Децентралізація та деконцентрація завдань державної адміністрації, а саме: • Новий розподіл повноважень між урядовою адміністрацією та адміністрацією самоврядування, також між окремими одиницями загального територіального поділу; • Зміна організації місцевої адміністрації; • Зміна системи державного фінансування – збільшення долі територіального самоврядування у державних витратах.

10. Організація територіальної адміністрації після реформи • Адміністрація самоврядування: • 2489 урядів гмін • 308 повітів, а також 65 місцевих урядів на рівні повіту • 16 маршальських урядів • Урядова адміністрація – загальна • 16 урядів воєводств (загалом 33 делегати урядів)

11. Організація територіальної адміністрації після реформи Спеціальна адміністрація • Колективні служби, інспекції та охорона: • Повітів (5) • Воєводств (14) • Одноосібні (неколективні) (20)

12. Принципи розподілу повноважень

13. Принципи розподілу повноважень Критерії адміністративного поділу: • адміністрація управлінська • адміністрація постановча • адміністрація нормотворча • невладний принцип адміністративного поділу

14. Впровадження реформи державного управління Законотворча фаза • робота Координаційного Уряду, розпочата в грудні 1997 року • виконавчим апаратом Уповноваженого був Департамент реформування устрою Секретаріату Прем’єр-Міністра • при офісі Прем’єр-Міністра створено Раду з питань реформування устрою, в склад якої увійшли представники академічного середовища, неурядових організацій, а також спілок самоврядування • Уповноважений організував робочі групи, які займалися справами, що стосувалися законодавства.

15. Впровадження реформи державного управління

16. Впровадження реформи державного управління • Виконавчим апаратом секретаріату був Відділ Впровадження та Моніторингу реформи державного управління • Групи з питань реформування державної адміністрації залишилися у всіх воєводствах • У воєводствах призначено 16 уповноважених з реформування устрою

17. Впровадження реформи державного управління – розподіл завдань Канцелярія Голови Ради Міністрів • Координація законодавчої роботи: • Закони про устрій • Закони про повноваження • Інформативна діяльність

18. Впровадження реформи державного управління – розподіл завдань Міністерство Внутрішніх Справ та Адміністрації • Координація впровадження законів • Впровадження реформ в масштабі країни • Координація роботи робочих груп у справах адміністративної реформи у воєводствах • Моніторинг процесу впровадження реформ

19. Впровадження реформи державного управління – розподіл завдань • Міністерство Фінансів • Координація виконання законів про доходи територіальних одиниць самоврядування • Підготовка перших бюджетів територіальних одиниць самоврядування • Уповноважені Уряди воєводств • Безпосередня робота передачі новим одиницям та урядам: • інституцій • майна • працівників

20. Труднощі, пов’язані з впровадженням реформ державного управління Характер реформи • Рівнозначне впровадження чотирьох основних реформ: • Державної адміністрації • Охорони здоров’я • Освіти • Пенсійної системи • Складний характер реформи державної адміністрації: три основні зміни в територіальній системі: • Новий трирівневий територіальний поділ • Самоврядування на рівнях повіту та воєводства • Об’єднання спеціальних адміністрацій

21. Труднощі, пов’язані з впровадженням реформ державного управління Політичний контекст: • Відсутність згоди між партіями в Парламенті • Зміни в трактуванні роботи парламенту – іноді призводили до виникненя невідповідностей Супротив в адміністрації Основний супротив полягав в тому, що в деяких галузевих міністерствах та центральних урядах не погоджувалися віддавати повноваження, організаційні одиниці та майно органам самоврядування

22. Труднощі, пов’язані з впровадженням реформ державного управління Труднощі при впровадженні • Нерівномірна інституційна структура, в масштабі країни, що означає нерівномірні засоби державного управління – відсутність можливості однакового оснащення нових органів та урядів • Брак достатньої інформації про державний сектор

23. Реформування польської системи управління та інтеграція Польщі до Європейського союзу

24. Реформування польської системи управління та інтеграція Польщі до Європейського союзу • Одночасно польське державне управління мусить виконувати завдання, що виникають з необхідності впровадження спільного юридичного результату союзу (acquis): • Підготовка законодавчих рішень, які впроваджують принципи союзного права (проекти законів, підзаконні акти) • застосування правил союзу

25. Побудова сучасної системи державного управління: довгострокові завдання • Моніторинг та закінчення реформи самоуправління: • Закон про доходи органів місцевого самоврядування • Повне впровадження регіональної політики у новому вигляді • Корегування ходу реформи • Закінчення реформи центрального управління: • Пристосування структур центральної влади до децентралізації державних завдань (наприклад, кількісний переглядкадрів)

26. Побудова сучасної системи державного управління: довгострокові завдання • Закінчення побудови інфраструктури системи державного управління (подальше створення корпусу цивільної служби, створення Головного Управління Державної Служби) • Зміна способу управління службою (напр. впровадження основ управління якістю) • Процес приватизації/комерціалізації деяких державних послуг • Підготовка системи управління до впровадження acquis.