Княжа Русь - Україна

1. Княжа Русь - Україна Розквіт Київської Русі Робота вчителя - методиста історії, заступника директора з навчально-виховної роботи СЗШ І-ІІІ ступенів №8 м. Хмельницького Історія. 5 клас

2. Ярослав Мудрий. РозквітКиївськоїРусі МіжсинамиВолодимира Ярославом, Борисом, Глібом, Святославом, Мстиславом і Святополком починаєтьсякриваваборотьба за київськийстіл, унаслідокякої Борис, Глібі Святослав гинуть. Остаточнаперемога Ярослава над Святополком відбувається на р. Альтілише в 1019 р. У 1026 р. Ярослав і Мстислав уклалимирну угоду та поділили Русь: Ярослав залишивсякняжити в Києвіі на всьому правому березіДніпра, а Мстислав — у Чернігові, Тьмутаракані та всьомулівобережжі, аж до своєїсмерті у 1036 р. Встановивши контроль над КиївськоюРуссю, Ярослав, прозваний Мудрий, звертається до зовнішніх проблем іпочинаєборотьбузпеченігами. Генеральна битва відбулась у 1036 р., післяякоїпеченігивженіколи на Русь не нападали. На честь цієї перемоги в КиєвібулозакладеноСофійський собор. У періодправління Ярослава Мудрого розширюютьсякордониКиївськоїРусі: від Чорного моря іпониззя Дунаю на півдні аж до Фінської затоки на півночі, відЗакарпаттяназаході до верхів'їв Волги та Дону на сході.

3. Активізуваласяй дипломатична діяльність. За допомогоюдинастичнихшлюбів Ярослав зміцнивстосункизкількомапровіднимиєвропейськими державами. Сам вінбуводруженийзішведськоюпринцесоюІнгігердою, його сестра Марія (Доброніга) була дружиною польського короля Казимира І, син Ярослава Ізяславбуводруженийз полькою ГертрудоюздинастіїПястів, інший — Всеволод - звізантійськоюпринцесою Анною, донькоюКостянтина Мономаха, щедвоє — знімецькими княжнами. Одна дочка - Анастасія - вийшлазаміж за угорського короля Андраша (Андрія І), інша - Єлизавета - за норвезького короля Гаральда, а потімСвена, третя — Анна Ярославна - за французького короля Генріха І здинастіїКапетингів. Значнуувагу Ярослав Мудрийприділяввнутрішнім проблемам КиївськоїРусі. За йогоправління проводиться кодифікаціяюридичних норм, якііснували, а такожпостає перший письмовийзвід норм давньоруського права «Руська правда», якізахищалиприватнувласністьівласника. Ярослав призначає на вищуцерковну посаду — митрополита — не грека, як то булораніше, а слов'янина — Іларіона. Протецятрадиція не збереглася, й по смерті Ярослава Мудрого у 1054 р. митрополичу кафедру зновуочолив грек. За Ярослава Мудрого Київська Русь досяглазенітусвогорозквіту, встала нарівнізнайвпливовішимикраїнамисередньовічноїЄвропи. Турбуючись про подальшу долю своєїдержави, за кількароків до смерті Ярослав поділивміжсинамимістайземлі. Київ, Новгород, Псков відійшлиІзяславові, Чернігів, Муром, Тьмутаракань — Святославові, Ростов, Переяслав Південний — Всеволодові, Володимир — Ігореві, Смоленськ — В'ячеславові. До того ж запроваджувавсяновий принцип спадковості — сеньйорат. Це означало, щокняжити в Києвімаютьспершу по черзівсі сини Ярослава, потімонукипочинаючиздітей старшого сина.

4. Ярослав-ГеоргійВолодимирович Ярослав-ГеоргійВолодимирович (біля 983 — † 20 лютого 1054) — Святий, видатнийдержавнийдіяч, Великий князь київський. ДругийсинВолодимираСвятославичаіРогнеди. Близько 990 р. Ярослав отримавростовський престол, а згодоміновгородський, бувзобов`язанийплатитиКиєвущорічнуданину у 2 000 гривеньсрібла, через щоввійшов у конфліктзбатьком.

5. Князювання НаприкінціправлінняВолодимираСвятославича, Ярослав відмовивсясплачуватищорічнуданинуКиєву, івиступивпротисвого батька походом. Під час приготування до походу, Володимир помер, а Ярослав, скориставшисьнагодою, розпочавбратовбивчувійну. Таким чином, ініціаторомгромадянськоївійни на Русібувсаме Ярослав. Післясмертісвого батька Володимира Святославовича в 1015 році Ярослав Мудрий в жорстокійборотьбі за київський престол розбиввійська Святополка біляЛюбечаіпосівкиївськийвеликокняжий престол, але 1018 під натиском польськихвійськ короля Болеслава І, яких взяв собі на допомогу Святополк, мусивпокинутиКиївіутік до Новгорода. Післяостаточної перемоги в битві над річкоюАльтою 1019 Ярослав Мудрий став київським Великим князем. В результатібратовбивчоївійнисаме Ярославом буливбитісвятібрати Борис іГліб та Святослав (дослідження М. Ільїна, 1964 р.[1]). Проте, в княжійофіційнійісторіографії — цевбивствобуло приписано Святополку, якому приписали іпрізвисько «окаянний».

6. Пам'ятник Ярославу ВолодимировичубіляЗолотихворіт у Києві

7. Вшануванняпам'яті 1838 року у Києві на його честь названо вулицю, 1955 — провулок. Портрет Ярослава Мудрого зображено на банкнотіноміналом 2 гривні. Указом Президента України [2] від 23 серпня 1995 року для нагородженнягромадян за видатніособисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцненняміжнародного авторитету України, розвиткуекономіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорониздоров’я, за благодійну, гуманістичну та громадськудіяльністьзасновано Орден князя Ярослава Мудрого І, ІІ, ІІІ, IV іV ступеня 9 травня 2004 року Священний Синод Українськоїправославної церкви (Московськийпатріархат) у зв'язкуз 950-ю річницеюз дня смерті, благословив внести в святці УПЦ та встановити день пам'ятісв'ятомублаговірному великому князю Київському Ярославу Мудрому в день йогоупокоєння 4 березня (20 лютого за старим стилем). При цьомубулопідтверджено, що у відповідностіізтрадицією, щосклалася, вінпочитається, як небесний покровитель державнихдіячів, юристів, прокурорів, будівничиххрамів, бібліотекарів, науковихпрацівників, вчителів та студентів. Реконструкція за черепом, робота Михайла Герасимова

8. ХрещенняРусі ХрещенняРусі — процесприйняттяіпоширенняхристиянства на землях КиївськоїРусі. ХрещенняВолодимира. Фреска В.М.Васнецова, Володимирський собор у Києві Вузловаподія — масовехрещення у 988 роцімешканцівКиєва, а згодоміншихмістдержави князем Володимиром Святославовичем, у результатічогохристиянство стало провідноюрелігією на Русі.

9. ВолодимирСвятий - ХрестительРусі (України), пам'ятник у Києві над Дніпром

10. ХрещенняВолодимира. Фреска В.М.Васнецова, Володимирський собор у Києві

11. НауковіджерелаісторіїстароруськогохристиянстваНауковіджерелаісторіїстароруськогохристиянства До найвідомішихвітчизнянихджерелфахівцівідносять твори теоретиківкиївськогохристиянства: “Слово про Закон і Благодать” митрополита Іларіона (бл. 1053 рр.), “Послання до смоленськогопресвітераФоми” наступногомитрополита-русичаКлиментаСмолятича (?-1154р.), “Послання до братії” Луки Жидяти, “пам'ятьі похвалу Володимирові” Якова Мнима (11 ст.), “Повістьвременнихліт” і “ЖитієФеодосіяПечерського” Нестора (бл. 1056-після 1113рр.), “Києво-Печерський патерик” та інші. Іноземніджерела про християнство у КиївськійРусіпредставленіжитіямисвятих (ГеоргіяАмастридського, КостянтинаФілософа, Стефана Сурожського), енцикликоюпатріархаФотія, творамиПрокопіяКесарійського, повідомленнямизахідноєвропейськихавторів - архієпископа Бруно (974-1009рр.), краківськогоєпископаМатвія (12 ст.) та інших.

12. ХрещенняРусіВолодимиром Святим ХреститиКиївську Русь іпроголоситихристиянство державною релігією припало князю Володимиру. Прийшовши до влади за допомогоюварязькоїдружиниіязичницькоїеліти, Володимирзадляїхінтересівзапровадивязичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояв ідол Перуна, з'являються 6 різноплеміннихбогів – Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош. Але трохизгодомВолодимирпереконавшись, що для зміцненнядержави та її престижу потрібноновоївіри (Київська держава ) підтримувалинайтіснішістосункизВізантією - найбагатшою, могутнішоюінайбільш культурно впливовою державою того часу. Так вінвирішивприйнятихристиянство та охрестити весь свій народ.

13. Купель у Корсуні (Херсонесі) - місцехрещенняВолодимира за іншимиданими, спорудупобудовано 1997 р.

14. Хрещення Хрещеннясталося у часипослабленнявнутрішньополітичного стану у Візантійськійімперії. У другійполовині (80-х рр.) Х ст. вибухаєвкрайнебезпечнеантиурядовеповстання на Сходіімперії, очолюванеВардоюФокоюіпідтриманенаселеннямТаврії. Скрутне становище, в якомуопинивсяімператорВізантії, змусилойогозвернутися до Києвазпроханням про військовудопомогу. Умови, за якимиКиївпогоджувавсядопомогтиВізантії, продиктувавВолодимир. За ними київський князь зобов'язувавсядопомогтиімператорупридушитиповстання, а за цевінмаввіддатизаВолодимира свою сестру Анну (тобтовінотримував права на трон) та сприятихрещеннюнаселенняКиївськоїдержави. При цьомуспочаткудіставвідмовуітількизахопленняїмвізантійськійколонії Херсонес (Корсунь) примусилоВізантіюукласти угоду.

15. Хрещеннякиян. Підготовчийескіз фрески В.М.Васнецова, Володимирський собор у Києві

16. Післяофіційногохрещеннякиян у 988 р. християнствостає державною релігієюКиївськоїРусі. ХристиянізаціяРусі-Українийшлапоступово за водними шляхами, спершуїїприйнялибільшіосередки, пізнішепровінція. Не всюдицейпроцесвідбувався без опору, як в Києві. Гол. опір чинили служителіпоганського культу «волхви», впливяких на півд. землях Руси бувнезначний. Натомість на півн. у Новгороді, Суздалі, Білоозер'ї вони підбурювалинаселення до відкритихвиступівпротихрист. свящ. Щедовгоспівіснувалиміж собою деякіелементипоганськоївіри,переважнообрядів, ізхрист. (т. зв. двовір'я).

17. Софіївський собор

18. Собор святоїСофії (Софійський Собор) — християнськийсобор в центріКиєва, пам'яткаукраїнськоїархітектуриі монументального живопису 11 — 18 століть, одна знебагатьохуцілілихспорудчасівКиївськоїРусі. БуводнієюзголовнихсвятиньСхідноїЄвропи та центром православноїКиївськоїмитрополії. Знаходиться на територіїСофійськогомонастиря, щоперетворенийсьогоднінадержавнийархітектурно-історичнийзаповідник «Софійський музей». Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а йполітичного та культурного центру. ПідсклепіннямCв. Софіївідбувалисяурочисті «посадження» на великокняжий престол, церковнісобори, прийомипослів, затвердженняполітичнихугод. При соборівелосялітописанняібулиствореніпершівідомі на Русібібліотека та школа.

19. Історія Собору Київ: Собор святоїСофіїіприлеглімонастирськіспоруди, Києво-Печерська лавраa Світоваспадщина ЮНЕСКО КраїнаУкраїна Тип культурний Критерії І, ІІ, ІІІ, IV Ідентифікатор 527 Регіонb ЄвропаіПівнічна Америка Історіяреєстрації Формально зареєстроване: 1990 У літописахзакладини собору датуються 1017 або 1037 роком. Храм бувзакладений Ярославом Мудрим. Йогобудівництвовелося в 20-30-і роки XI століття. НавколоСофійського собору — центральноїспорудиЯрославовогоміста — стояли кам'яніхрами, боярськіпалаци, житлагородян, а подвір'ямитрополіїбулоогороджено муром. До наших днівзXI століттязбереглисялишеСофійський собор іруїниЗолотихворіт- парадного в'їзду в древнійКиїв.

20. Схема заповідникаСофійський собор.

21. Інтер'єр собору Збереглисяікрізьвіки до нас дійшли 260 кв. метрівмозаїк та 3 тисячі кв. метрів фресок. Навряд чидесь в Європіможназнайтистільки фресок та мозаїк 11 сторіччя, щозберіглися в однійцеркві. Білякожноїмозаїчноїкомпозиціїєнаписигрецькоюмовою, щопояснюють сюжет. Іменамозаїстівневідомі. Однакхудожніособливостіокремихзображеньіспособиукладаннясмальтидаютьможливістьвизначити склад бригадимайстрів у кількості восьми чоловік (не рахуючипідмайстрів).

22. Мозаїка Особливуцінністьстановлятьмозаїки ХІ ст., якіприкрашаютьголовнічастини храму — центральну баню іголовнийвівтар. Тут зображеніосновніперсонажіхристиянськоговіровчення. Вони розташовані в строгому порядку згідноз «небесною ієрархією». Шедевром мистецтвамозаїкивважаєтьсязображенняОранти- розміщеної в центральному апсиді — фігуриСвятоїДівиМарії, руки якоїпідняті в молитві. Мозаїкамає 6 метрів в вишину. Унікальністьзображенняполягає в тому, щовоновиконане на внутрішнійповерхні куполу Собору, ізрізнихточокОрантавиглядаєзображеною у різних позах — стоячи, схилившись у молитвічи на коліна Усімозаїки собору виконані на сяючому золотому фоні. Їмпритаманнібагатствобарв, яскравістьінасиченістьтонів. При всійкольоровійрізноманітностімозаїкпереважними тонами єсинійісіро-білий у поєднаннізпурпуровим.

23. БогоматірОранта (мозаїчнийзвикористаннямсмальти образ з собору КиївськоїСофії) Мозаїка в центральному куполі — Христос

24. Марк Євангеліст (фрагмент) Мозаїка в центральному куполі — Архангел

25. Фрески Фреска — церозписмінеральноюфарбою по вологомутиньку. Частина фресок, щозбереглися в Софійськомусоборі, датується ХІ століттям — вони буливиконаніпід час будівництва собору. В XIX столітті, під час реконструкції собору, на стінибулинанесеніновімалюнки, виконаніолійнимифарбами, які, як правило, повторюваликонтуристарихзображень. В ХХ столітті, під час черговоїреставраціївченимибуловиявлено, що велика частина фресок ХІ століттязберегласяпід шаром тиньку та олійнихфарб, і, де цебуломожливо, старі фрески буливідкриті.

26. Фрески Родина Київського Князя Ярослава Мудрого. Фреска ХІ століття Свята Євдокія. Фреска XI ст.

27. Графіті На стінахСофійського Собору до цього часу залишилисянаписи та малюнки, залишенісвященикамитавідвідувачами собору. Цінаписи та малюнкимаютьзагальноприйнятуназву — графіті. Кількістьграфіті та малюнків (збереглисяпонад 300) свідчать про високийрівеньписемності в КиївськійРусі. Найперше- цеціннізнахідкидавньоруськоїписьменності, оскількинайдавнішіз них виконані не кирилицею, а глаголицею. І, незважаючи на широкерозповсюдженнякирилиці, створеноїКирилом та Мефодіємтавикористовуваної для церковнихтекстів, знайденічисленнінаписи глаголицею, свідчать про те, щозагалщедовгий час не сприймав штучно вигадануписемність. Графітімістятьціннівідомості про різністоронижиттяКиївськоїРусі — зокремазбереглися записи про смерть Ярослава, автограф Володимира Мономаха, запис про мирнийдоговір, укладенийнаприкінціXI ст. між князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом та Олегом Святославичем на р. Желані (зараз — Жуляни), купівлю княгинею, дружиною Всеволода Ольговича, Бояновоїземлі (середина ХІІ ст.). Такожвідомеграфітідружини князя Ізяслава Ярославовича Гертруди-Олісави: «Господи помозирабісвоєйОлісавіСвятополчіматері, руськийкнягині.»

28. Автограф Володимира Мономаха Повідомлення про смерть Великого Київського князя Ярослава Мудрого

29. Іконостас В ХІ ст. під час будівництва Собору вівтарбуввідокремленийзагальногоприміщеннялишеневисокоюпередвівтарною огорожею, виготовленоюзмармуру. Перший іконостасбуввиготовлений та встановленийпід час перебудови Собору Митрополитом Петром Могилою у 1637-38рр. Під час великоїперебудовиXVIII зміни в бікбарокоторкнулисяіінтер'єру Собору. Виконаний у цьомустилідерев'янийпозолоченийіконостасбуввиготовлений в 1747 роціукраїнськимимайстрамиієчудовимвзірцемрізьблення по дереву та станкового живопису. Іконостасмав 3 яруси, зяких до цього часу зберігсятількинижній, оскільки в 1935-37рр. більшовикизруйнували та спалили вісімбароковихіконостасівбічнихвівтарів та верзніяруси головного вівтаря. Окремоюцінністю в іконостасібуливиготовленіізсрібла та позолоченіцарські врата, виготовленівідомимикиївськими золотарями Петром Волохом, ІоанномЗавадовським та Петром Тараном у 1747—1750 роках. Врата простояли в Соборі 184 роки, аж до 1934 року, коли більшовикирозпорядилисярозрізатиїх на шматки (що б легшебуловинестиз Собору та переплавити) тавідправити в резервний фонд дорогоціннихметалів. Випадковокількафрагментівворіт 1977 роцізнайшли у запасниках Києво-Печерськоїлаври, де в сталінські роки булорозміщенет.зв. Музейнемістечко. ТудизівсієїУкраїнизвозиликонфіскованіцерковніцінності, які в основному переплавляли на метал. Вдалосяз'ясувати, щоуцілілічастини врат потрапилитудиз резервного фонду дорогоціннихметалів у 40-і роки минулогостоліття. Інші, ймовірно, булипереплавлені. В рядянські роки реставрувати врата не вдалося, бо Москва не дала дозволу на купівлю 2,2 кг. срібланеобхідних на реставраціювцілілихчастин. Зараз реставраційніроботиведутьсяззалученнямспонсорськихкоштів, і в майбутньому Собор повернесобівкрадені та знищені врата.

30. ІконостасСофійського Собору 1747 року

31. Ки́єво-Пече́рська ла́вра — державний музейний комплекс «Києво-Печерська лавра» у Києві, Україна. Частково використовується як монастир і резиденція київського митрополита Української православної церкви Московського патріархату.

32. Історія Заснований у 1051 році монахами АнтонієміФеодосієм у печерахбілялітньоїкняжоїрезиденціїБерестовопоблизуКиєва. Першим ігуменоммонастиря став преподобнийВарлаамПечерський, колишній боярин. В 1058 році, попросивши благословіння преподобного Антонія, преподобнийВарлаампобудував над печероюдерев'яннуцеркву в честь УспінняПресвятоїБогородиці. В одинадцятомустоліттімонастир став центром розповсюдженняізатвердженняхристиянства в КиївськійРусі. У дванадцятомустоліттімонастиротримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У вісімнадцятомустоліттіКиєво-Печерська лавра стала найбільшимцерковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сіммістечок, білядвохсотсіліхуторів, більше семидесяти тисячкріпаків, двіпаперові фабрики, одинадцятьцегловихішістьсклянихзаводів, більше ста шестидесяти винокуреньівітряків, білядвохсотшинків, два кінних заводи.

33. Києво-Печерська лавра Києво-Печерськійлаврібулопідпорядкованобагатодрібнихмонастиріві так названіпустелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та іншіпідКиєвом) зїхнімиугіддямиікріпаками в Україні, вРосіїівБілорусії. Свого часу Києво-Печерська лавра зігралаважливу роль у розвиткудавньоруськоїкультури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно-слов'янськумовуіпереписувалися твори іноземнихавторів. У лавріпрацюваливідомілітописці Нестор (автор «Повістівременнихліт»), Нікон, Сільвестр. У тринадцятомустоліттібулоскладено «Києво-Печерський патерик» — важливеджерелоісторіїКиєва. Вигляд на Лавру у кінці 17 ст.

34. Києво-Печерська лавра здійснювалаширокебудівництвощезодинадцятогостоліття (Успенський собор, Троїцьканадбрамнацерква). НаприкінцідванадцятогостоліттянавколоКиєво-Печерськоїлаврибулозведенооборонністіни (у 1240 році вони булизруйновані ордами Батия). У 1698—1701 роціпаралельно до них булоспорудженоновіфортечністінизбійницямиібаштами. У 1731—1744 роціспорудженоВеликуЛаврськудзвінницю, висотаякої — 96,52 метра. На територіїЛаврипохованобагатовидатнихосіб, зокрема, білятрапезної — генеральнийсуддяукраїнськоговійська Кочубей Василь іполтавський полковник І.Іскра. У церкві Спас на Берестові — засновникМосквиЮрій Долгорукий.

35. Свято-Успенський собор (1073, 2000)

36. Трапезна Палата .

37. Микола Святоша, князь Чернігівський та чудотворецьКиєво-Печерський. Спочиває у БлижніхПечерах Собор Києво-ПечерськихсвятихзБлижніхПечер

38. АгапітПечерський на поштовіймарціУкраїни Мученик КукшаПечерський, просвітительвятичів. Спочиває у БлижніхПечерах.

39. Нестор ЛітописецьКиєво-Печерський. Спочиває у БлижніхПечерах

40. АліпійІконописець, чернецьКиєво-Печерський. Спочиває у БлижніхПечерах.

41. Трагічніподіїпісля 1917 року послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництваівсього, щобулозв'язаноз Православною Церквою. 25 січня 1918 року в стінахЛаврибувзамучений перший новомученикросійський митрополит КиївськийіГалицькийВолодимир, а в 1920 році Лавру закрили. В 1941 році, відступаючимирадянськимивійськамибулозаміновано та підірваноСвято-Успенський собор. Під час німецькоїокупаціїКиєвамонастирудалосявідродити, але не надовго — у 1961 роціченцівзновувигнализістінобителі. 25 червня 1988 року упершевідбулася Божественна Літургія в печерномухрамі преподобного Феодосія на Далеких печерах. У музеях і фондах, розташованих на територіїКиєво-Печерськоїлаври, можнапобачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин івишивок. Особливийінтересвикликаєколекціяздорогоціннихметалів, стародавнігравюриі твори сучасниххудожників. В нічз 7 на 8 жовтня 2007 року булозруйнованобраму до НижніхПечерзведену в 1850 році. Ця брама булавідновленастараннямилаврськихченців 7 грудня 2007 року[1].

42. «Руська Правда» «Руська Правда» (тут правда в значенні лат. iustitia, грец. διχαίομα) — збіркастародавньогоруського права, складена в Київськійдержаві у XI—XII ст. на основізвичаєвого права. Руська Правда мала безпосереднійвплив на всіправовіпам'яткилитовськоїдоби в історіїУкраїни (наприклад, «Судебник» Казимира IV, 1468); за посередництваЛитовськихСтатутів (1529, 1566, 1588) деякінормиувійшли до українського права гетьманськоїдоби.

43. ІсторіяРуськоїПравди Руська Правда — найвизначнішийзбірникстародавньогоруського права, важливеджерело для дослідженнясередньовічноїісторії права та суспільнихвідносинРуси-Україниісуміжнихслов'янськихнародів. ОригіналуРуськоїПравди не знайдено, натомістьзберегласязначнакількістьїїсписківз 13—18 ст. Досівідкритоїх 106. ІсторіяпостанняРуськоїПравди та їїсписків, щоїхподіляють на три редакції (коротку, широкуісередню), щедосі не єповністюдосліджена. Руську Правду (короткуредакцію) відкрив В.Татищев 1738 в текстіНовгородськоголітопису, написаного у 1440-их pp., надрукувавїї А. Шлецер (1767). ЗгодомвідкритокільканадцятьсписківкороткоїРуськоїПравди, найстарішимизякихєАкадемічнийіАрхеографічний, обидваз того самого часу. СередсотнісписківширокоїРуськоїПравдинайстарішимиєСинодальний (збережений у текстіКорячої книги з 1282) та Троїцький (віднайдений у текстіправничогозбірника «МірилоПраведне», Списаногоудругійполовині 14 ст.). ШирокуРуську Правду впершеопублікував 1792 І. Болтин. ВідцихдвохосновнихсписківРуськоїПравдидещовідрізняються списки середньоїРуськоїПравди

44. Коротка «Руська Правда» Коротка Руська Правда (43 статті) поділяється на 4 частини: • Правда Ярослава — найстарішу, як їїназиваютьдослідники, що не погоджуютьсязпоглядом, щоРуську Правду проголосив князь Ярослав Мудрий (В. Сергеєвич, А. Пресняков, М. Тихоміров); вона охоплюєстаттівід 1 до 18; • Правда Ярославичів — звана також Уставом Ярославичів (статті 19 — 41); • Поконвирний — встановлює оплати вирникам (ст. 42) • Урок мостникам (ст. 43). Правда Ярослава, на думку одних дослідників, посталабіля 1016, інших — у 1030-их pp. Постанови цієїнайстарішоїРуськоїПравдисягають 8—9 ст., а то йранішихчасів, зяких вона перебрала інституткривавоїпомсти, щоїїзгодомзамінено (хоч не повністю) грошовою карою. Правда Ярославичівскладена на з'їздіЯрославовихсинів: князівІзяслава, Всеволода і Святослава у Вишгороді 1072 (М. Тихоміров, С. Юшков, Л. Черепнін) або у 1032—1054 (Б. Греков, А. Зимін). НормиПравдиЯрославичівз особливою увагоюохороняютьінтереси князя, йогодомінальнегосподарство, урядовцівімайно. Різнігрошові кари за вбивство, залежновідсуспільного становища вбитого, вказують на розшаруваннясуспільства. Найбільше норм коротка Руська Правда присвячуєохороніжиття, здоров'яі майна; вона складаєтьсяз норм карногойкарно-процесуального права. Сторінказкороткоїредакції «РуськоїПравди»

45. Широка «Руська Правда» Широка Руська Правда (121 стаття) буланайбільшпоширена. Віднайденібіля 100 списківподіляються на три групи: Синодально-Тіроїцьку, ПушкінськуіКарамзінську. Щодо часу постанняїї та їїчастин думки поділені: за С. Юшковим та А. Зиміним — їїскладенопід час князюванняВолодимира Мономаха (після 1113), за Б. Рибаковим — за князювання Мстислава Володимировича, а за М. Тихоміровимі Л. Черепніним — до 1209. ЗмістширокоїРуськоїПравди у ділянцікарного права характеризуєтьсязаміною норм кривавоїпомсти — грошовимивикупами та державними карами — вирами. Відповідальність за невідомоговбивцюпоширюється на всю громаду (верв), на територіїякоїдоконановбивство (дика вира); за поранення, образу чести, порядвідшкодуванняпокривдженому, треба булоплатитидержавну кару (продаж); за найважчізлочини (розбій, підпал загороди, конокрадство) булавстановлена кара «поток ірозграбленіє», яка торкалася не лише майна, аледружиниідітей та самого злочинця. Руська Правда знає ряд чітких норм цивільного (позики, відсотки, ґрунтові спори, спадщинніприписи) іпроцесуального права (свідки: видокиі послухи, ордалії; проба залізаі води, «свод», леґальнасамодопомога; злодія, зловленого на гарячому, «убиють во пса место»). ЦійіншінормиРуськоїПравдидаютьбагатийматеріал до всебічногодослідженнясоціально-економічнихіпобутовихвідносинсередньовічноїУкраїни.

46. Прочитання «Руськоїправди»

47. Золотий ковчег для зберігання «Руськоїправди»