Визволення Харкова

1. Визволення Харкова 70-річчю визволення Харківщини від німецько – фашистських загарбників присвячується… Підготували учні 10-Б класу

2. 641 день тривалаокупаціяХаркова. Тільки з четвертоїспроби, 23 серпня 1943 року, містобуло остаточно звільнено.

3. Харківбувнастільки великим за площею і укріпленим, щоп'ятьрадянськихармійтрьохфронтів - Степового маршала Конєва, Воронезького генерала Ватутіна та Південно-Західного генерала Малиновського - брали його 18 днів, з 13 по 30 серпня.

4. 7 гвардійська танкова армія Михайла Шумилова наступала з району Тракторного заводу. 69 армія Василя Крученкіна наступала з півночі через Черкаську Лозову і Лісопарк на Велику Данилівку і Сокільники. 53 армія Івана Манагарова наступала з північного заходу від Пересічній черезрічку Уди.

5. 5 гвардійська танкова армія Павла Ротмістрова наступала від села Польове з південного заходу; Підтримку наземним військам і панування в повітрі забезпечувала 5 повітряна армія Сергія Горюнова.

6. Найпершою звільненою частиною теперішнього Харкова стала Велика Данилівка, частково (оскільки вона довга) звільнена 69 армією 12 серпня - за 11 днів до звільнення центру. 13 серпня 57-а армія звільнила Рогань, що знаходилася за тодішньої міською рисою, а 7-а гвардійська армія в той же день частково - ізольований від решти міста Орджонікідзевський район (селище ХТЗ), взявши станцію Лосєве.

7. 15 серпня 69 армія звільнила Сокольники, частково зайнявши злітну смугу ХАЗу, тобто німецький військовий аеропорт Харків-Центральний. Нагорний район, центр, захід і схід міста (крім південного заходу і південного сходу) були звільнені від німців 23 серпня.

8. Унікальний факт: обидва рази, вранці 16 лютого 1943 року і вранці 23 серпня, першими звільнили серце Харкова - площу Дзержинського - воїни 183 стрілецької дивізії полковника Василевського. Тільки в лютому вони увійшли на площу з боку Олексіївки, а в серпні - прямо по Сумській. Символом перемоги став червоний прапор над Держпромом, піднятий вранці 23 серпня

9. Останніми звільнили райони Зміївської вулиці (29 серпня) і відділений від міста річкою Уди, ізольований Краснобаварскій район (30 серпня), тобто південь міста. Остаточно загроза контрудару німців у центр міста була ліквідована 5 вересня, коли радянські війська звільнили Мерефу

10. 23 серпня 1943 німці відступили з міста на південну околицю, до Червоної Баварії і в район аеропорту, при цьому кожен день обстрілюючи артилерією і навіть мінометами центр Харкова

11. У ніч з 27 на 28 серпня по Зміївської вулиці угрупування генерала Вернера Кемпфа, що складається з мотопіхоти за підтримки танків після короткої артпідготовки зробила спробу відбити місто. Їх зупинили в районі нинішнього автовокзалу (Левада) і відкинули назад. При цьому німці втратили кілька танків. Тільки після цього, 30 серпня в 14:00, був проведений мітинг на честь визволення Харкова за участю Конєва та Хрущова

12. У чотирьох битвах за Харків і за час його дворазової окупації СРСР і Німеччина втратили більше людей, ніж де-небудь ще в історії Другої світової, включаючи Сталінград. Міські старожили стверджують, що Харків не став містом-героєм тому, що Сталін вважав ганьбою для РККА звільнення Харкова лише з четвертої спроби (у січні-лютому 1942, в травні 1942, в лютому 1943 і в серпні 1943)

13. Незабаром після звільнення, в грудні 1943 року, в Харкові відбувся перший у світовій історії відкритий судовий процес над військовими злочинцями

14. Гроші на перемогу 25 серпня, через день після звільнення міста, на прийом до завідуючого військовим відділом Харківського міськкому партії Володимиру Рибалову прийшов православний священик Россахацький. 24 серпня [церква у джерелі не зазначена] він провів подячний молебень з нагоди визволення міста Червоною Армією від німецько-фашистських загарбників, після якого парафіяни пожертвували на військові потреби близько 40 тисяч рублів. Священик питав, що робити з грошима. Наступного дня всі гроші були здані в Держбанк на потреби фронту.

16. Руйнуванняміста в результатівійськовихдій Харків в результаті війни виявився одним з найбільш зруйнованих міст в Європі. Були знищені десятки пам'яток архітектури, вивезені до Німеччини численні художні цінності, зокрема картини і гравюри Рубенса, Веласкеса, Дюрера, Ван Дейка з художнього музею. Відвідавши місто в 1943 році, письменник Олексій Толстой писав: «Я бачив Харків. Таким був, напевно, Рим, коли в п'ятому столітті через нього прокотилися орди німецьких варварів. Величезне кладовище... »

17. Німці при відступі в 1943 році не змогли підірвати залізобетонний Держпром - так міцно він був побудований. У Будинку проектів (зараз нова будівля Університету) були знищені всі дерев’яні перекриття і повністю зруйновано крило, звернене до зоопарку. Не підлягали відновленню перший в світі Палац піонерів, Центральний будинок РСЧА, Пасаж і вся забудова спуску Халтуріна, готель «Червоний», будівля КП(б)У, музей імені Сковороди, Південний вокзал і безліч інших. Було знищено півтора мільйона квадратних метрів житла. У зоопарку перед війною жили більше 5000 тварин, а після звільнення в серпні 1943 їх залишилося менше ста п'ятдесяти, з яких більш-менш великих всього десять (чотири ведмеді, п'ять мавп і один вовк); під час війни знищено п'ять тисяч тварин.

18. Загальнийзбитокмістусклав 33,5 мільярдарублів. Західніекспертипередбачали, що на відновленнямістазнадобиться 50 років ... Пустирі та руїни на місці зруйнованих кварталів нагадували городянам про війну аж до середини 1960-х років. На одному з пам'ятників у Харкові висічені слова: «Герої не вмирають. Вони знаходять безсмертя і назавжди залишаються в пам'яті нашій, в звершеннях наших, у великих діяннях прийдешніх поколінь. Життям своїм нащадки зобов'язані їм ».