ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ (ІКТ) В ОСВІТІ

1. ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ(ІКТ)В ОСВІТІ

2. Інформатизація - сукупність взаємопов’язаних • організаційних, • правових, • політичних, • соціально-економічних, • науково-технічних, • виробничих процесів,що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства шляхом розробки, розвитку та використання інформаційних систем, ресурсів і технологій.

3. Головні показники, за якими складають рейтинг країн за рівнем інформатизації: • кількість персональних комп’ютерів; • число користувачів мережі Інтернет; • число абонентів провідного і безпровідного телефонного зв’язку; • кількість телевізійних приймачів; • число абонентів телевізійних кабельних мереж Україна за цими показниками посідає 46 місце в Європі та 80 місце в світі

4. Інформатизація суспільства передбачає насамперед створення сучасної інформаційної інфраструктури • До складових інформаційної інфраструктури держави належать: • сукупність інформаційних ресурсів і технологій; • комунікаційні системи; • виробництво та обслуговування засобів інформатизації; • система науково-дослідних установ з проблем інформатизації; • система підготовки фахівців у сфері інформатизації

5. Атрибути інформаційного суспільства • електронний документообіг; • перетворення інформації в товар; • інформаційна та мережева грамотність населення; • доступність для населення баз даних та знань (в тому числі через Інтернет); • інформатизація основних інститутів суспільства

6. Стратегія Європейського союзу • Загальна інформатизація освіти; приєднання всіх освітніх систем країн ЄС до Лісабонської декларації про європейський простір освіти. • Один з пріоритетів європейського співробітництва - використання мультимедійних та Інтернет-технологій у рамках покращення якості освіти. • Формування інформаційної культури (e-Learning culture) у школах має забезпечити застосування ІКТ у викладанні та навчанні через всі навчальні програми. Цестосується професійного розвитку вчителів, підтримки розвитку шкільних мереж, технічної підтримки та вимог щодо оновлення техніки та програмного забезпечення, а також інформаційного змісту навчання.

7. Нормативно-правова база розвитку інформатизації освітнього простору України: • Закон України «Про освіту» (1996); • Закон України «Про професійно-технічну освіту» (1998); • Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» (1998); • Закон України «Про національну програму інформатизації» (1998); • Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» (2000);

8. Нормативно-правова база розвитку інформатизації освітнього простору України: • Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2001 р. № 436 «Про затвердження Програми інформатизації загальноосвітніх навчальних зкладів, комп’ютеризації сільських шкіл на 2001-2003 роки»; • Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) (2001); • Концепція інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл (2001); • Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні (2001); • Національна доктрина розвитку освіти (2002); • Державна програма «Вчитель» (2002) тощо.

9. ПроектДержавної цільової програми впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій “Сто відсотків” на період до 2015 року лист Міністерства освіти і науки України від 30.12.10 р. № 1/9-949

10. Шляхи реалізації Програми • розроблення нормативно-правового та науково-методичного забезпечення впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій; • оновлення змісту, форм і методів викладання навчального предмета “Інформатика”; • стовідсоткове забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів сучасними навчальними комп’ютерними комплексами та системними і прикладними програмними продуктами;

11. Шляхи реалізації Програми • надання всім ЗНЗшвидкісного доступу до Інтернету для високоефективного доступу до освітніх ресурсів; • створення системи ресурсних центрів інформаційної та науково-методичної підтримки використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі; • удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у сфері впровадження ІКТ у навчально-виховний процес, забезпечення стовідсоткового володіння такими знаннями усіма педагогічними працівниками;

12. Шляхи реалізації Програми • створення системи дистанційного навчання дітей з обмеженими можливостями та дітей, які перебувають на довготривалому лікуванні; • створення системи веб-сайтів всіх загальноосвітніх навчальних закладів для опублікування кращих освітянських надбань, підтримки колективної та індивідуальної комунікації, формування мережних професійних об’єднань; • створення єдиного освітнього середовища та інформаційної інтеграції освітніх ресурсів, забезпечення інформаційної безпеки та централізованого фільтрування несумісного з навчальним процесом контенту.

13. Еволюція термінів: • Нові інформаційні технології навчання (НІТН) Нові? Історія їх практичного застосування налічує понад чотири десятиріччя • Комп’ютерно-орієнтовані технології навчання Робиться наголос не на головних дійових особах процесу навчання - учителеві та учневі, а на технічному забезпеченні цього процесу – комп’ютері • Інформаційно-комунікаційні технології навчання Є нейтральним щодо виділення пріоритетності учасників процесу навчання і, разом з тим, вказує на предметну основу й направленість такого навчання

14. Розвиток інформаційних технологій містить п’ять етапів (показник – види інструментарію технології): • 1 етап (до ІІ половини ХІХ ст.) – «ручна» інформаційна технологія, інструментарій якої складали перо, чорнильниця, книга; • 2 етап (з кінця ХІХ ст.) – «механічна» інформаційна технологія, інструментарієм якої були друкарська машинка, телефон, більш сучасна пошта; • 3 етап (40 – 60-ті роки ХХ ст.) – «електрична» інформаційна технологія, складовими якої були великі ЕОМ та відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки та ін.;

15. Розвиток інформаційних технологій містить п’ять етапів (показник – види інструментарію технології): • 4 етап (з початку 70-х років ХХ ст.) – «електронна» технологія, головним інструментарієм якої в ці роки є великі ЕОМ, створені на їх основі автоматизовані системи управління (АСУ) та інформаційно-пошукові системи (ІПС) з базовим та спеціалізованим програмним забезпеченням; • 5 етап (з середини 80-х років) – «комп’ютерна» інформаційна технологія, головним інструментарієм якої є персональний комп’ютер з широким спектром стандартних програмних продуктів різноманітного призначення. Також в цей період починається широке використання в різноманітних галузях людської діяльності локальних та глобальних комп’ютерних мереж.

16. Інформаційно-комунікаційні технології - це • особливий історичний феномен – автоматизовані системи не в матеріальному виробництві, а в соціальній сфері – управлінні, науці, освіті, медицині, сфері послуг. Переробка інформації за допомогою комп’ютерів і вироблення нових знань, співвіднесених із метою користувачів – функціональне призначення ІКТ; • універсальний засіб пізнавально-дослідницької діяльності і друге за значимістю (після традиційної писемності) знакове знаряддя обміну інформацією; • потужне знаряддя педагогічного впливу внаслідок унікальних властивостей.

17. ІКТ в освіті дозволяють: • підвищити ефективність навчального процесу; • розвинути особистісні якості учнів (навченість, здатність до навчання, здатність до самоосвіти, самовиховання, самонавчання, саморозвитку, творчі здібності, вміння застосовувати отримані знання на практиці, пізнавальний інтерес, ставлення до праці); • розвинути комунікативні і соціальні здібності молодої людини, особливо під час роботи в мережі Internet; • значно розширити можливості індивідуалізації і диференціації навчання за рахунок надання кожному учневі персонального педагога, роль якого виконує комп’ютер;

18. ІКТ в освіті дозволяють: • визначити учня як активного суб’єкта пізнання, визнати його самоцінність; • врахувати суб’єктивний досвід учня, його індивідуальні особливості; • здійснити самостійну навчальну діяльність, у ході якої учень самонавчається і саморозвивається; • прищепити учню навички роботи з сучасними технологіями, що сприятиме його адаптації до швидкоплинних соціальних умов для успішної реалізації своїх професійних задач; • забезпечити комплексне вивчення явищ дійсності, нерозривність взаємозв’язку між природознавством, технікою, гуманітарними науками та мистецтвом; • сприяти постійному динамічному оновленню змісту, форм, методів, процесів навчання і виховання.

19. ІКТ мають величезний вплив на навчальну діяльність школярів, який виявляється: • у покращенні результатів навчання учнів і в поглядах на самих себе як на суб’єктів навчання, що сприяє підвищенню впевненості в собі; • у збільшенні кількості напрямів діяльності, в яких можливий прояв здібностей школярів; • у підвищенні відповідальності тих, хто навчається, бо за рахунок самоконтролю це призводить до більшої самодисципліни; • у формуванні навчальних навичок через збільшену мотивацію, стійку концентрацію і розвиток навичок мислення; • у зміні природи стосунків між учнем і вчителем і, відповідно, стиля викладання і стиля навчання.

20. Основні напрями використання ІКТ у школі

21. Блок “Навчання” передбачає використання комп’ютерних технологій учнями безпосередньо в процесі засвоєння навчальної інформації Розділ “Курс інформатики” працює на інформатику як науку та обов’язкову шкільну дисципліну, в якій комп’ютер та комп’ютерні технології виступають як об’єкти вивчення. Розділ «Інші дисципліни» передбачає застосування комп’ютерів як засобу навчання при засвоєнні «звичайних» дисциплін (не інформатики).

22. Блок “Позакласна робота” призваний, з одного боку, розв’язати проблему дозвілля учнів, а з іншого – надати можливість для розвитку їх індивідуальних творчих здібностей та, можливо, профорієнтації на основі сучасних інформаційних технологій: • гуртки іноземних мов, де використовуються мультимедійні технології; • участь в телекомунікаційних проектах, • студія комп’ютерної графіки та анімації, • шахматна студія, • мультимедіа-бібліотека, • розвивальні ігри, • шкільне видавництво, • шкільній електронний журнал, • шкільний Web - сайт та ін.

23. Блок “Управління” • «Рівень викладача» • передбачає використання комп’ютера при розв’язанні питань, з якими стикається викладач в своїй повсякденній діяльності: • урахування поточних результатів навчання та їх статистична обробка, ведення різноманітних баз даних, • підготовка документів, • використання мережевої шкільної інформаційної системи (при цьому викладач повинен мати уміння користуватися нею в рамках тих можливостей доступу до інформації, які він має).

24. Блок “Управління” • «Рівень адміністрації»: • мінімальний – використання стандартного офісного програмного забезпечення для організації внутрішнього та зовнішнього документообігу; • спеціалізований - передбачає створення та ведення системи шкільних баз даних: «Контингент», «Кадри», «Навчальний план», «Обладнання» та ін. для тарифікації викладачів, оптимізації розкладу навчальних занять, складання звітів та ін.

25. Блок “Методична робота” • передбачає: • використання спеціалізованих баз даних, які містять матеріали як для вчителів-предметників, так и заступників директора, • можливість обміну інформацією з колегами за допомогою комп’ютерної мережі, • підготовку та тиражування дидактчних матеріалів для учнів, • створення засобів наочності, розробку матеріалів для комп’ютеризованих уроків (у тому числі із застосуванням інструментальних систем педагогічного призначення).

26. Блок “Допоміжні служби” потребує спеціалізованого програмного забезпечення, наявності техніки у відповідній службі та готовності кадрів неголовних (з точки зору організації навчального процесу) служб школи – психологічної, господарчої, бібліотеки та можливих інших.

27. Розширення використання комп’ютерів у різних галузях людської діяльності, зростання загальної доступності їх як елементів ІКТ, формування вміння користуватись професійно комп’ютерами й оволодівати методами самоосвіти, роботи з ними за допомогою програмних засобів різних видів обумовлюють в освіті:

28. зміну предметного змісту майже всіх навчальних дисциплін; • становленнянових навчальних дисциплін, що забезпечують як загальноосвітню, так і професійну підготовку; • появу нових цілей навчання у зв’язку із зміною моделі підготовки членів інформаційного суспільства; • включенняв зміст навчального матеріалу елементів діяльності з використанням інформаційних технологій; • інтенсифікацію навчання за рахунок вдосконалення і розвитку технічних засобів передавання, приймання та переробки інформації; • інтеграцію різних видів знань і способів діяльності.

29. Основні переваги використання інформаційних технологій в освіти: • індивідуалізація навчання; • інтенсифікація самостійної роботи учнів; • підвищення пізнавальної активності і мотивації учнів, про що свідчить той факт, що обсяг виконаних завдань на уроці із застосуванням інформаційних технологій більший, ніж на звичайному уроці; • можливість вибору завдання певного рівня; • можливість виявлення творчих здібностей учнів тощо.

30. В дидактичному плані існує три найбільш важливі проблеми розробки та використання інформаційно-освітнього середовища на основі ІКТ: • організація самостійної діяльності учнів; • організація індивідуальної підтримки навчальної діяльності кожного учня вчителем; • організація групової навчальної роботи тих, хто навчається (дискусій, сумісної роботи над проектами та ін.).

31. Висновки: • Одним із пріоритетних напрямів розвитку суспільства є інформатизація, рівень якої визначається за відповідними показниками. • Інформатизація системи освіти має відповідну нормативно-правову базу. • Однією з складових інформатизації є інформаційно- комунікаційні технології. • Використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі здійснюється з певними цілями. • При використанні інформаційних та комунікаційних технологій в навчання школярів необхідно враховувати ергономічні вимоги до персонального комп’ютера та робочого місця користувача.

32. Інформатизація загальної середньої освіти в Харківській області сьогодні розвивається за такими напрямами: • Створення єдиної обласної освітньої управлінської мережі з комп’ютерно орієнтованою технологією збирання та опрацювання інформації. • Оснащення закладів та установ освіти сучасними навчальними комп’ютерними комплексами. • Надання загальноосвітнім навчальним закладам електронних засобів навчального призначення. • Підключення закладів та установ освіти до глобальної інформаційної мережі Інтернет за сучасними технологіями.

33. Інформатизація загальної середньої освіти в Харківській області сьогодні розвивається за такими напрямами: 5. Створення мережі базових загальноосвітніх навчальних закладів з питань впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту. 6. Формування електронних інформаційних ресурсів освіти Харківщини. 7. Підвищення кваліфікації педпрацівників та керівників закладів і установ освіти щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій.

34. Інформатизація загальної середньої освіти в Харківській області сьогодні розвивається за такими напрямами: 8. Розробка дистанційних курсів на основі сучасних Інтернет-технологій. 9. Створення інфраструктури та документальне забезпечення процесів інформатизації (створення координаційних рад, лабораторій комп’ютерних технологій в освіті; підготовка програм, наказів, листів та інших матеріалів із зазначених питань)