Юлія Тимошенко

1. Юлія Тимошенко Підготувала учениця ІІ курсу історико-правознавчого класу Ковтун Дар’я

2. Юлія Григян народилася в Дніпропетровську 27 листопада 1960 року в родині Володимира Абрамовича Григяна та Людмили Миколаївни Телєгіної. Батько залишив сім'ю, коли Юлі було 3 роки.

3. Про сім'ю говорити не любить, але в одному з небагатьох своїх інтерв'ю на цю тему - у документальному фільмі «Юлія» - вона зізналася, що не дивлячись на злидні, в якій жила її сім'я, її мати змогла оточити всіх турботою, тому вона росла оточена "величезною" любов'ю.

4. Початкові та середні класи школи пройшли в школі № 37, а два останні класу Григян провчилася в школі № 75. Сюди вона приїхала одного разу з передвиборчим візитом, сказавши: «Про тридцять сьому школу я практично нічого не згадую».

5. Класним керівником Юлі в старших класах була вчителька української мови та літератури Таміла Фурман. Вона згадує: «Відмінницею не була, проте, вчилася без трійок». Перед закінченням школи Леді Ю взяла прізвище матері - Телегіна.

6. У старших класах Юлія захоплювалася художньою гімнастикою. Ті, хто знав Юлю в дитинстві, досі переконані: вона збиралася йти у великий спорт.

7. 1978 Юлія Володимирівна вступає в Дніпропетровський гірничий інститут, проте вже 1979 вона забирає звідти свої документи і переводиться в Дніпропетровський державний університет на економічний факультет спеціальність «Економічна кібернетика».

9. Вже в 19 років Тимошенко народила доньку Євгенію.

10. У 1984 році Юлія Тимошенко закінчила університет з червоним дипломом і за розподілом починає працювати інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі імені Леніна.

11. З 1991 року Леді Ю - генеральний директор корпорації "Український бензин" (КУБ, яку заснувала спільно з чоловіком). Власний капітал і банківські кредити КУБ Юлія Тимошенко направляє на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. Саме цього напрямку бізнесу в ті часи найбільше потребувало суспільство: йшов 1991 рік - рік розвалу величезної державної та економічної структури, інфляції і майже миттєвої смерті українського сільського господарства.

12. КУБ до 1995 року перетворилася на спільну українсько-британську промислово-фінансову корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ) з оборотом $ 11 млрд. і, користуючись підтримкою голови партії «Громада» прем'єр-міністра Павла Лазаренка, мала у своєму розпорядженні монополією на торгівлю російським природним газом в Україні. У 1995 році Юлія Тимошенко стає президентом компанії «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ).

13. У 1995 році проти Юлії Тимошенко в Україні було порушено кримінальну справу за фактом контрабанди $ 26 тисяч, які були вилучені у неї в Запорізькому аеропорту. Аналогічне справу порушили і росіяни - у Москві митники знайшли в речах подружньої пари Тимошенко $ 200 тисяч. Лише у вересні 2001 року, після прийняття нового Кримінального кодексу, Генеральна прокуратура змушена була зняти ці звинувачення.

14. Наприкінці 1996 року Юлія Тимошенко висуває свою кандидатуру на довиборах по Бобринецькому мажоритарному виборчому округу № 229 Кіровоградської області. Результати виборів виявилися більш ніж успішними - Юлія Володимирівна показала воістину феноменальний результат - 92,3% голосів.

15. У січні 1997 року Тимошенко отримала депутатський мандат. Відразу в парламенті вона увійшла не в пролазаренківську фракцію «Єдність», а в пропрезидентську «Конституційний Центр». Ставши народним депутатом, Тимошенко активно займається партійною роботою.

16. У середині 1997 вона оформляє членство в «Громаді» - партії, яка була створена чотири роки тому Лазаренка. Ставши одним з керівників «Громади», Юлія Тимошенко суттєво підвищила рейтинг цієї партії.

17. На початку 1997 року Українська православна церква нагороджує Тимошенко орденом Святої Варвари-великомучениці.

18. З 1998 року Юлія Тимошенко очолює Комітет Верховної Ради з питань бюджету. Під час роботи на цій посаді вона розробляє проекти Бюджетного і Податкового кодексів, нову систему пенсійного і медичного забезпечення, механізм погашення заборгованостей по пенсіях і заробітних платах.

19. Під керівництвом Юлії Володимирівни бюджетний Комітет ВР розробляє програму «100 тижнів до гідного життя».

20. Під час виборів 1998 року Юлія Тимошенко висунула свою кандидатуру по 99-му виборчому округу у Кіровоградській області. Результат виборів показав, що вона користується авторитетом: 38,5% голосів.

21. Леді Ю знову очолює бюджетний Комітет парламенту. Вона - автор удосконаленої системи міжбюджетних відносин і оптимізації державних соціальних програм, під її керівництвом розроблено проекти Податкового і Соціального кодексів, а також Пенсійної реформи.

22. У січні 1999 року заступники голови «Громади» Тимошенко і Турчинов подали заяви про відхід з цих посад (по всій видимості це пов'язано з вильотом Павла Лазаренка а за межі України в грудні 1998 року і про його подальшим арештом), заявивши через прес-службу очолюваного Леді Ю опозиційного Кабінету міністрів про незгоду з методами керівництва лідера партії пана Лазаренка.

23. У той же час було заявлено про створення нової фракції під усім нині відомим назвою «Батьківщина». Разом з Тимошенко в нову фракцію увійшли близько 20 старих «громадівців», серед них - Олександр Турчинов, Олег Білорус, Олег Блохін, Олександр Пухкал, Микола Габе.

24. У грудні 1999 року новопризначений прем'єр-міністр Віктор Ющенко запропонував Юлії Тимошенко посаду віце-прем'єра з паливно-енергетичних питань. Подібний крок не став ні для кого сюрпризом, більше того, він був очікуваним.

25. За підтримки прем'єра Тимошенко зробила надбанням гласності «тіньові» схеми виводу за межі держави капіталу з енергосектору. Аналітики вважають, що в результаті постраждав бізнес лідерів СДПУ (о), а також Віктора Пінчука та Олександра Волкова. А 5 січня 2001 Генпрокуратура оголосила про порушення двох кримінальних справ проти Юлії Тимошенко.

26. У зв'язку з цим через два тижні вона була відсторонена від виконання обов'язків члена Кабінету міністрів. Після відставки екс-віце-прем'єр заявляє, що «її звільнив не президент, а кримінально-олігархічні кола». 13 лютого 2001 вона арештована і поміщена в Києві в Лук'янівському СІЗО.

27. Свій висновок Юлія Володимирівна відбувала в камері № 13 в сумно відомому Лук'янівському СІЗО. Пробула вона там два тижні - після закінчення цього терміну Печерський суд Києва визнав санкцію на арешт Тимошенко незаконною і скасував її.

28. Однак без наслідків не обійшлося, незабаром після звільнення Тимошенко госпіталізували у зв'язку із загостренням виразкової хвороби. Однак ще через три дні президія Київського міського суду задовольнила протест заступника Генпрокурора і скасував постанову Печерського районного суду. Тієї ж ночі біля палати, де лежала Тимошенко, була поставлена ​​варта.

29. 22 грудня 2001 Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) став політичною реальністю.

30. У березні 2002 року Юлія Тимошенко йде на парламентські вибори. За результатами виборів БЮТ отримує у Верховній Раді більше 20 місць.

31. У вересні 2002 року Юлія Тимошенко разом з опозиційними лідерами очолює всеукраїнську акцію протесту «Україна без Кучми», яка стала серйозним актом протистояння української опозиції і потужною акцією народного спротиву, під час якої пройшли масові вуличні протести проти тодішньої влади.

32. В 2004 году Блок Юлии Тимошенко и блок Виктора Ющенко «Наша Украина» объявляют о создании коалиции «Сила народа» для поддержки кандидатуры Ющенко на выборах Президента.

33. Тільки після виборів стало відомо, що в цьому документі є таємний додаток, в якому Тимошенко обіцяли крісло прем'єра.

34. 4 лютого 2005 Верховна Рада 373 голосами стверджує кандидатуру Юлії Володимирівни на пост прем'єр-міністра України.

35. У липні 2005 року авторитетний американський журнал «Forbes», складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського Прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою світу.

36. 8 вересня 2005 Ющенко відправляє Тимошенко у відставку. Согластно заяви Ющенка, причиною цьому послужило "нерозуміння значимості державних інтересів. Невміння працювати виключно на громадянина, на державу, що є найвища преференція для державного службовця. На перший план виконавчої системи влади став як піар себе, політичної сили та піар політичної позиції ".

37. У березні 2006 року на парламентських виборах Блок Юлії Тимошенко здобуває перемогу у половині регіонів України та у Києві, набравши найбільш серед демократичних сил кількість голосів і отримавши 129 депутатських мандатів з 450.

38. У жовтні-грудні 2006 з кабміну Януковича були звільнені майже всі міністри від «Нашої України». З грудня 2006 Ю. Тимошенко і Ю. Луценко виступали з мітингами по всій Україні, закликаючи розпустити Верховну раду.

39. 2 квітня 2007 Віктор Ющенко підписав указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної ради» і призначив позачергові вибори народних депутатів на 27 травня 2007 року. На боці президента виступила об'єднана опозиція, до якої увійшли: Блок Юлії Тимошенко, блок політичних партій «Наша Україна» і громадський рух «Народна самооборона» Юрія Луценка.

40. Началось затяжное политическое противостояние, завершившееся досрочными парламентскими выборами 30 сентября 2007 года, на которых БЮТ занял второе место, получив 30,71 % голосов и 156 мест в парламенте и увеличив таким образом своё представительство на 27 депутатских мест.

41. У квітні 2008 року прем'єр-міністр Тимошенко добилася повернення в держвласність нафтогазових родовищ на шельфі Чорного і Азовського морів, які в квітні 2007 при прем'єр-міністрі Януковичі були передані компаніям Ахметова і Фірташа.

42. 8 червня 2009 Ю. Тимошенко офіційно заявила про бажання балотуватися на пост президента України.

43. У першому турі 17 січня 2010 з результатом 25,05% голосів виборців вона зайняла друге місце (перше місце зайняв Віктор Янукович 35,32%). У другому турі 7 лютого 2010 Тимошенко отримала підтримку 45,47%, в ​​той час як її суперника Віктора Януковича підтримали 48,95% виборців.

44. Уряд Тимошенко спиралося на більшість у парламенті, отримане за результату виборів-2007 блоками БЮТ і «Наша Україна-Народна самооборона» (НУНС). Але ще восени-2008 з правлячої коаліції вийшла група «За Україну!» (Що входила до фракцію НУНС), а в березні 2010 року з коаліції вийшов «блок Литвина» і більшість депутатів НУНС - таким чином, уряд Тимошенко позбулося більшості в парламенті, що зробило можливим його відставку.

45. 3 березня 2010 Верховна рада України більшістю голосів висловила недовіру уряду Юлії Тимошенко. За рішення проголосувало 243 народних депутата (у тому числі сім від БЮТ), проти - 10, двоє утрималися. 11 березня 2010 Верховна рада України 237 голосами «за» відправила кабінет міністрів Юлії Тимошенко у відставку.

46. 28 квітня 2010 прем'єр-міністр України М. Я. Азаров заявив, що дії уряду Тимошенко завдали збитків державі в 100 млрд гривень, у зв'язку з чим Тимошенко і посадові особи мають понести кримінальну відповідальність.

47. 12 травня 2010 Юлії Тимошенко в Генпрокуратурі України вручили постанову про порушення відносно неї кримінальної справи за обвинуваченням у спробі дачі хабара суддям (саме в «спробі», а не щодо «факту хабара») в 2003-2004 роках, хоча це справа вже було закрито ще в 2004 році, при президентові Кучмі.

48. 5 серпня 2011 (в 16:08) Печерський суд ухвалив рішення про арешт Ю. Тимошенко в залі суду; за те, що вона, на думку судді, «перешкоджала допиту свідків» - мається на увазі полеміка Тимошенко з прем'єр-міністром Азаровим під час його допиту. Тимошенко задала Азарову безліч питань про його «корупційних зв'язках з РосУкрЕнерго» і про бізнес «сина Азарова».

49. 11 жовтня 2011, Печерський районний суд м. Києва визнав Тимошенко винною за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України у перевищенні службових повноважень прем'єр-міністра України.

50. Суд засудив Юлію Тимошенко до 7 років ув'язнення, позбавив права обіймати певні посади у державній владі на 3 роки після відбуття основного покарання, а також зобов'язав відшкодувати збиток у 189 млн доларів «Нафтогазу».