Безпека життєдіяльності

1. Безпека життєдіяльності

2. Безпека життєдіяльності - це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.

3. Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

4. Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського сус-пільства, зміст якої полягає у доцільній зміні ті перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

5. Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини - невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений 00Н як "сталий людський розвиток" (SustainableHumanDevelopment) - такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного,духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

6. ЖиттєвесередовищеєчастиноюВсесвіту, де перебуваєабоможеперебувати в даний час людинаіфункціонуютьсистемиїїжиттєза-безпечення. Життєвесередовищелюдинискладаєтьсязтрьохкомпонентів - природного, соціаль-ного, абосоціально-політичного, та техногенного середовищ.

7. Природне середовище (земний ґрунт, повітря, водоймища, рослини, тварини, сонце, місяць, планети тощо). Соціально-політичне середовище (форми середовищ спільної діяльності людей, єдність способу життя). Техногенне середовище (житло, транспорт, знаряддя, і праці, промислові та енергетичні об’єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини тощо).

8. Природнесередовище. Людину оточуютьземний грунт, повітря, водоймищарослини, звірі, птахи, риби, мікроорганізми, тобтооб’єкти природного походженняістворені ними екологічнісистеми. Природніоб’єктиутворюють поля, ліси, гори, ріки, озера, моря, океани, континенти. Цеоточеннязветьсяприроднимсередовищем. В ньомупереважнодіютьзаконі природного розвитку - фізичні, хімічні, геологічні, біологічні. В ньомувідбуваютьсядощі, бурі, землетруси, виверженнявулканів, тектонічнідислокаціїтощо. Природнимиоб'єктамитакожєкосмічніоб’єкти - сонце, місяць, планети, зірки, комети, астероїди. Сонцеімісяцьвикликаютьприпливиівідпливи води, а такожвідповіднийрухземної кори.

9. Соціально-політичнесередовище. Людину чисоціальнуспільноту, яка розглядається як суб’єктсистеми "людина - життєвесередовище", оточуютьінші люди, іншіспільноти, щоутворюютьсоціальне, абосоціально-політичнесередовище по відношенню до суб’єктасистеми. Міжокремими людьми, між людьми іспільнотами, міжспільнотамивиникаютьзіткненняінтересів, супе-речності, непорозуміння та іншіконфліктніситуації. З точки зору безпеки життєдіяльності в кожному конкретному випадку важливо розуміти, яка спільнота є суб’єктом системи "людина - життєве середовище", а яка чи які є зовнішніми по відношенню до неї і складають соціально-політичне середовище - компонент життєвого середовища цього суб’єкта системи.

10. Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче. Побутове середовище - це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також кому-нально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність централізованого опалення, наявність холод-ної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

11. Виробничесередовище - цесередовище, в якомулюдиназдійснює свою трудовудіяльність. Вономістить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікаційтощо. Виробничесередовищехарактеризуєтьсяпередусім параметрами, якіспецифічні для кожного вироб-ництваівизначаютьсяйогопризначенням. Це вид продукції, яка виробляється на ньому: обсяги виробництва, кількість працівників, продуктивність праці, енергомісткість, сировин-на база, відходи виробництва тощо. Крім цих параметрів є такі, що визначають умови праці та безпеку: • загазованість, запиленість, освітленість робочих місць, рівень акустичних коливань, вібрації, іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання, пожежо- та вибухонебезпечність, наяв-ність небезпечного обладнання, засобів захисту працівни-ків, ступінь напруженості праці, психологічний клімат та багато інших.

12. Більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Ось лише невелика їх частка: • природно-техногенні небезпеки — смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості грунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю; • природно-соціальні небезпеки — химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші; •соціально-техногенні небезпеки — професійна захворюва-ність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані.

13. Еволюція забезпечила людський організм високими резервами стійкості та надійності, що зумовлено взаємодією всіх систем, цілісністю, спроможністю до адаптації і компенсації у всіх ланках і станом відносної динамічної стабільності. Достатньо навести декілька прикладів. Насамперед це стосується людського мозку. Одні дослідники вважають, що він використовується на 2-3%, інші - на 5-6% потенційних можливостей. Запас міцності "конструкції людини" має коефіцієнт 10, тобто організм людини може витримувати навантаження в 10 разів більші, ніж у практичній діяльності. Серце людини є органом кровообігу; воно протягом усього життя чинить більш 109 скорочень, у той час як найсучасніша система забезпечує 107, тобто в 100 разів менше.

14. З наведенихприкладів видно, щорезервиорганізмулюдининадзвичайновисокі. Цедаєможливістьвиживатилюдині як біологічному виду в складнихумовах. У результатісвоєїбурхливоїтрудовоїдіяльностілюдина на рубежітретьоготисячоліттядосяглавеличезнихуспіхів у перетвореннінавколишньогосвіту. Протедосягненнялюдини в галузі науки, техніки, виробництва при створеннікомфортних умов життяпризвели до утворенняновихвидівнебезпеки та до деградаціїрезервіворганізмулюдини. Одним ізосновнихзавданьнавчальноїдисципліни "Безпекажиттєдіяльності" євизначеннярівня та шляхіввпливурізнихнебезпек на організмлюдини.

15. Травматизм ділять на виробничий та невиробничий. На часткупершогоприпадаєблизько 20 %, тобтокількіснорізкопереважаєневироб-ничий травматизм. Невиробничий травматизм вклю-чаєтаківиди: транспортний (заліз-ничний, автодорожній, авіаційний), вуличний, побутовий, спортивний та дитячий. Останній травматизм виді-лений в окремугрупулишезбіологічнихміркувань, а самевнаслідок неадекватного сприйняттядітьмизагрозливихчинниківнавко-лишньогосередовища через незрі-лістьїх ЦНС, а такожвідсутністьжиттєвогодосвіду та підвищенудопитливістьірухливість. Причини невиробничого травматизму у дітейідорослиходнакові.

16. Промисловий (виробничий) травматизм пов'язанийзхаракте-ромвиробництва, знаряддямипрацііорганізацієюметодівїїохорони. Ушкодженняможуть бути заподіяніінструментами, машина-ми, оброблювальнимматеріалом (металом, породою, щообвали-лася, вугіллям, каміннямі т. ін.), транспортом тощо. Кожнагалузьпромисловостіхарактеризуєтьсяпорівняноодно-типним видом травм. У гірничійпромисловостівнаслідокобвалів часто ушкоджуютьсякісткискеле-ту, хребет, івідбуваєтьсяздавлен-ням'яких тканин. На металургій-них заводах можливіопікироз-плавленимірозжаренимметалом. На залізообробних заводах трап-ляютьсятравми очей дрібними скалками металу.

17. Статистика травматизму

18. В Україні з 1991 року та по теперішній час внаслідок нещасних випадків невиробничого характеру загинуло понад 1 млн. осіб, травмовано - понад 44 млн. громадян України, переважно працездатного віку. Травмованих і загиблих осіб у сфері, яка не пов'язана з виробництвом, у 70 разів більше ніж на виробництві та у 200 разів більше ніж внаслідок надзвичайних ситуацій. В Україні кількість осіб, травмованих і загиблих внаслідок нещасних випадків невиробничого характеру, із розрахунку на 100 тисяч населення у три рази більше ніж в інших європейських країнах. В побуті травми щорічно отримують біля 2 млн. чоловік, 28 тис. стають інвалідами. Щорічні втрати економіки, за оцінкою фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, тільки внаслідок травмування та загибелі громадян України у сфері, не пов'язаній з виробництвом, перевищують 10 млрд. гривень, зокрема: внаслідок загибелі - 9,2 млрд., травмування, що призвело до тимчасової непрацездатності - 1,12 млрд.гривень. Це становить близько 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту України.

19. За даними ВООЗ, у світі 9 відсотківусіхвипадківсмертності та 16 - інвалідностінастаютьвнаслідок травматизму. Екзогенний (зовнішній) ризиксмертності становить понад 83 випадки на 100 тис. Населеннясвіту. Щорічніекономічнізбитки, пов'язанізвиплатоюкомпенсацій, втратоюробочого часу, перервами у виробничійсфері, видатками на медичнеобслуговуваннята іншимивитратами, становлять 1,25 трлн. доларів США (4 відсоткисвітового валового внутрішнього продукту).

20. Збитки від виробничого травматизму в Україні щорічно досягають 60 млрд. грн. Важливим чинником є і економічні втрати самих підприємств. Аварії приводять у непридатність дорогі верстати та обладнання. Втрата кваліфікова-них робітників змушує робото-давця витрачати додатковий час і кошти на підготовку нових спеціалістів. Крім того, зриваються терміни виконання контрактів, і доводиться платити штрафні санкції.

21. На даний час низькийрівень державного регулювання у сферіпрофілактики травматизму невиробничого характеру внаслідокдовготривалоїструктурноїперебудовиекономіки та адміністративноїреформи, розпорошенняміжрізними органами виконавчоївладифункцій, пов'язанихзпрофілактикою травматизму невиробничого характеру, призвели до зниженняефективностіуправліннядіяльністюізствореннябезпечногоісприятливого для здоров'ясередовищажиттєдіяльностілюдини, фінансуваннявідповіднихзаходів за залишковим принципом. 2 березня 2010 року розпорядженнямКабінетуМіністрівУкраїни № 354-р схваленоКонцепціїюДержавноїцільовоїсоціальноїпрограмипрофілактики травматизму невиробничого характеру на період до 2015 року.

22. Можливі два варіанти розв'язання проблеми. Перший варіант передбачає розв'язання проблем у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру виключно на регіональному рівні та на рівні суб'єкта господарювання. При цьому розв'язання проблеми ускладнюється у зв'язку з різноманітністю та складністю питань і шляхів їх вирішення, необхідністю виконання конкретних взаємозв'язаних завдань з організаційного, матеріально-технічного, наукового і нормативно-правового забезпечення, спрямованих на зменшення ризику травмування і кількості нещасних випадків у сфері, не пов'язаній з виробництвом, усунення існуючих та потенційних джерел небезпеки середовища життєдіяльності людини, підвищення соціальної захищеності людини, мінімізацію збитків держави від травматизму невиробничого характеру. Зазначений варіант не дасть змоги розв'язати проблему комплексно.

23. Другий, оптимальний варіант, передбачає об'єднання зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для розв'язання проблем у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру. Зазначений варіант дасть змогу комплексно підійти до розв'язання проблеми, здійснити на державному рівні заходи, спрямовані на концентрацію зусиль на розв'язанні загальних для сфери, не пов'язаної з виробництвом, проблем профілактики травматизму невиробничого характеру, на забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій і співробітництва із соціальними партнерами під час прийняття рішень щодо профілактики травматизму невиробничого характеру, а також на удосконалення фінансового механізму та підвищення ефективності використання державних коштів у результаті усунення дублювання зазначених заходів на галузевому чи регіональному рівні.

24. Розв‘язання проблеми за другим варіан-том сприятиме: формуванню системи соціального захисту потерпілих внаслідок не усунення джерел небезпеки середовища життєдіяльності людини; підвищенню рівня науково-технічного забезпечення розв'язання проблем профілактики травматизму невиробничого характеру, координації науково-технічної діяльності з цих питань та забезпечення впровадження в практику нових технологій за результатами такої діяльності; підвищенню рівня культури безпеки та обізнаності населення з питань безпеки життєдіяльності, формування відповідального ставлення громадян до особистої безпеки людини та безпеки оточуючих у сфері, не пов'язаній з виробництвом; формуванню в України, цілісного інформаційного простору щодо пропагування безпеки життєдіяльності, здорового способу життя, культури безпеки громадян у сфері, не пов'язаній з виробництвом, способів запобігання виникненню нещасних випадків невиробничого характеру.

25. Дитячий травматизм Причини підліткового та дитячого травматизму прийняторозподіляти на: 1. Дорожніпригоди. 2. Випадковіпадіння в школіабовдома. 3. Поразкаелектрострумом. 4. Падінняпредметів, щопризво-дять до травми. 5. Опіки (у тому числіі при пожежі, хоча на першомумісці – киплячимирідинами). 6. Необережнеповодженнязно-жемііншимиінструментами. 7. Отруєння газом та іншимиречовинамипобутовоїхімії. 8. Бійки. 9. Утоплення. 10. Задуха (в тому числіі при тисняві в натовпі).

26. Медична статистика дозволяєстверджувати, що в містівідбуваєтьсябільшенещаснихвипадків, ніж на природі. У дорожніхпригодах, при нещаснихвипадках в побутііврезультатікримінальнихподійгинебільше людей, ніж у результатіприродних катастроф (повінь, землетрусіт.і.). На жаль, найчастіше жертвами пригод в містістаютьдіти та підлітки. За даними статистики, вони становлятьмайже 40 відсотківпотерпілих. Найчастішепідліткистраждають не в стінахбудинку, а в громадськихмісцях, скверах і парках, на дорогах – тобто там, де вони знаходятьсяодні. Попри розмаїття причин іситуацій, яківикликають дитячий травматизм, їхможнаполічитиіпередбачити. Таких стандартнихситуаційприблизнопівторисотні. Наприклад, дорожньо-транспортну травму можнаотримати в 17 типовихситуаціях, згойдалкамипов'язано 4 ситуації, зопіками - 3 тощо.

27. Травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння. Саме частіше зустрічається побутовий травматизм. Побутовий травматизм - це ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі у дворі чи саду. Ушкодження при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового травматизму різноманітні, але найчастіше з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, стають причиною травм, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються.

28. Класифікаціядитячого травматизму по типовимситуацій Зимовий травматизм і включає 7 стандартних ситуацій: 1. Травма очей. Не кидати сніжок упритул й не цілити в голову. 2. Катання зі сніжних гірок. Завдання дорослих - недопущення одночасного катання молодших і старших дітей (ковзання на ногах, з розгону, підсікання і поштовхи молодших). 3. Недосконалість рукотворних гірок (падіння з верхньої майданчика, слизькі сходи, коротка смуга гальмування - удари ногами тощо). 4. Катання з гір на санках, з природних пагорбів, з трамплинів, з насипів, іноді під колеса автомобілів. 5. Катання на лижах з гірок, зачіп за гілку, удари в дерево. Необхідно вчити дітей техніці катання, прийомам безпечного падіння. 6. Катання на ковзанах. Застосування захисного обладнання. 7. Обмороження (відкриті частини тіла, температура нижче +5°С при 100% відносної вологості, холодний вітер, низька температура, тісний одяг і взуття, порушення теплоізоляційної властивості одягу та взуття).

29. Діти одержують опіки в 6 стандартних випадках: 1. Ялинковий вогонь виникає швидко через загоряння від відкритого полум'я свічки, тліючого воскового недогарка, замикання електрогирлянди, неякісних бенгальських свічок. 2. Гаряча їжа на столі мусить бути недоступна дитині. 3. Експерименти з відкритою вогнем (частіше стражда-ють школярі - бензин у багаття, куріння біля каністри з бензином). 4. Вогнепальні рани (притаманні для енергійних "експериментаторів"). 5. Пиротехнические вироби (петарди, факел-свічка, саморобні салюти, порушення інструкції з використання чи техніки безпеки). 6. Покинуті боєприпаси; залишена без нагляду мисливська гвинтівка; вибухові пристрої (тероризм). 

30. Найпоширенішітравми - забитімісця, переломи, струсумозку. 1. Падіннязвисоти (звікнадитинавипадає сама, зазвичай через цікавостіабойоговиштовх-нулистаршідіти; стрибкиз великою висоти). 2. Катання на ліфті (тримаючись за поперечину підкабіноюліфта). 3. Гойдалки, "тарзанка". 4. Біганина на перервах, по сходах та у під'їздах. Усібатареїопаленняповинніматидерев'януґратчасту сорочку! 5. Скло в дверях (скло повинно бути товстим та армованим). 6. Травми на сходах (призводить до ковзання, внаслідокможе бути навіть перелом хребта). 7. Травми "неусвідомленого садизму": а) удари портфелем (зазвичай 3-5 кг) по головіможутьпризвести до серйозноїчерепно-мозковоїтравміізалишковимявищам через 2-3 року (падіннягостротизору, галасувухах, більголови, зниженняпам'ятііпрацездатності);

31. б) "висмикування стільця" (можуть призвести декомпрес-сионному перелому хребта, перелому крижа, куприка, втрати зору); в) підкладання гострих предметів чи кнопок догори жалом (може призвести до поранення полових та інших органів таза, а іноді і до інвалідності); р) половина леза бритви (можуть призвести до пошкоджен-ня сухожилля пальців - необхідна складна пластична операція). Несвідомий садизм є бажанням заподіювати іншим шкоду і, безумовно, пов'язаний з початком психічного хвороби дитини. 8. Побиття, бійки (стають тихішими, але запеклішими), сюди ж входять всі випадки побиття старшими молодших дітей. 9. Група травм, що пов’язана з безконтрольним вико-ристанням шкільного устаткування, охоплює всі випадки під час уроків хімії і фізики, електричні хліборізки в шкільних їдалень, овощерезки та інші прилади у побуті. 10. Уроки фізичної культури у спортзалі (у школі та спортивні секції). Основне джерело небезпеки - неабиякі фізичні можливості дитячого організму, які не відповідають стану здоров’я.

32. Найпоширеніші такі типові ситуації : а) стрибок через "цапа". "Цап" – самий травмонебезпечний снаряд шкільного спортивного залу. Мається на увазі пильна страховка стрибка вчителем фізкультури; спортивні матраци не завжди допомагають; б) лазіння по канату (падіння згори); в) спортивна боротьба, кидки додолу. Профілактика таких травм зі стоїть у відпрацюванні прийомів надійної страховки й екологічно безпечного падіння; г) спортивна гімнастика (перекид, кульбіти, стрибки та інше); д) велике навантаження після тривалої перерви. Наприклад, пробіжка навесні кросу на 1 км без тренування (можлива дуже складна травма, до відриву сухожиль від місця їх прикріплення до кістки). Профілактика: дотримання принципу поступовості. 11. Травми моди (роликові ковзани, скейтборд та інші "екстремальні" види спорту). Профілактика - захисні атрибути, окремі від міського транспорту траси, дотримання техніки безпеки і контроль над ситуацїєю.

33. Дорожньо-транспортний травматизм. В кожному 5-му ДТП страждають діти. 15% дітей, які потрапили в аварію гинуть, а 35% — отримують поранення різних ступеней важкості. Частіше всього отримують смертельні травми діти до семи років. За рік в Українівнаслідок ДТП гиневід 300 до 500 дітей.Від несчастных випадків, ДТП і фізичного насильства кожної доби в Україні гине чотири дитини. 63% дітейпотрапляють у ДТП внаслідоксвоєїнесподіваноїпояви на проїзнійчастині (наприклад, дитинаобійшла автобус ззаду, за правилами, алейогозбито машиною, щойде на зустрічнійсмузі). Найнебезпечнішіз ДТП - рейковітравми, дають до 100 ампутаційщорічнокраїною, дітистаютьінвалідами (прово-дитьсяампутаціякінцівок).

34. Напади тварин. Серед собак на 1-му місці стоять породистіротвейлери, на 2-му - бультер'єриі 3-му - вівчарки. Найбільшбезневинні дворняги. Основною причиною нападу собак у тому, щодітипочинаютьгратиз собакою без будь-якихзапобіжнихзаходів - тягають за хвіст, сідають на неї як на коня, лізуть до неї у миску, коли тваринаїсть, і собака відповідаєагресією. Також дуже небезпечними є укуси змій, отруйних пауків, скорпіонів тощо. Іноді дикі звірі можуть здійснити напади на людей захищаючи свою територію та коли вони заражені сказом. Отримати травми можливо і від домашніх тварин: кішок, морських свинок, півнів… Діти повинні знати правила поведінки з дикими та свійськими тваринами.

35. Діти можуть отримати травми та загинути ще в цілому ряді ситуацій: - при недотриманні правил поведінки на воді ; - при отруєнні різними хімічними сполуками та їх випарами; - при виникненніпожежі та задимлення; - при знаходженні в зоні дії надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

36. Заходи щодозапобіганнядитячому травматизму. Аналізуючипричини нещаснихвипадків, дужеприкроусвідомлювати те, щобільшостінещаснихвипадківможнабуло б запобігти. І профілактична робота буде ефективною, коли в цьомубудутьбрати участь батьки та громадськість. Отже, вони не тількиповинніматичіткеуявлення про причини нещаснихвипадківі заходи щодоїхзапобігання, алейзуміти при необхідностінадатиправильну першу допомогу.

37. Агітаційно-профілактична робота Практичні заняття

38. Виховна робота в освітніх закладах Контроль та моніторинг