Орнаменталізм

1. Орнаменталізм Відомості про автора: Макуха Тетяна Петрівна, учитель української мови і літератури Лебедівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Кам′янської районної ради Черкаської області

2. Орнаменталізм (від лат. ornamentum – прикраса) – провідний для української літератури ХІІ – ХІІІ століть літературний напрям, який характеризується домінуванням художньої форми над змістом твору, що виявлялося в захопленні авторів образними прикрасами, які не завжди зумовлювалися змістовими потребами. Орнаменталізм прийшов на зміну монументалізму.

3. Витоки орнаменталізму За півтори сотні літ, що минули з часу прийняття християнства, змінилася ідеологія людини. Християнство поступово втрачало екзотичність та ставало дедалі буденнішим, тому вплив його на життя уже не вимагав такого монументального уявлення про нього, як це було на початку. Творці мистецтва, тримаючи в свідомості християнство як визначальну рису ідейності, все ж одержали можливість більшого польоту фантазії і зосередження уваги на суто формальних пошуках у творчості.

4. Відмінність орнаменталізму від монументалізму можна яскраво уявити, коли зіставити їх із доричним та іонічним стилем у давньогрецькій архітектурі. Доричні колони відзначалися простотою і масивністю побудови; іонічні – витонченою формою, наявністю архітектурних прикрас. Тож у монументалізмі (як і в доричній колоні) переважала простота і ясність викладу, а в орнаменталізмі (як в іонічній колоні) на перший план виходив формотворчий елемент, захоплення авторів образними прикрасами.

5. Порівняймо доричний та іонічний архітектурні стилі:

6. Ще одна аналогія Різноманітність прикрас орнаментального твору може зрівнятися з барвистим східним килимом зі складним, але вишукано-продуманим переплетінням геометричних фігур, птахів та квітів, за якими “ховаються” численні “смисли” та чиста краса.

7. Зіставляймо літературний та мистецький стилі Перський килим

8. Найвідоміші орнаментальні твори

9. Зразки орнаментального письма

10. Принцип бачення митцями світу Усяка дійсність виступає перед митцем водночас знаком чогось вищого, реально не даного або недоступного для людини, тобто погляд на світ послідовно символістичний.

11. Художня концепція людини • ідеал людини стає аскетичним; • головними характеристиками її стають гріховність і праведність (за гріх людину покарано, за спокуту прощено, за праведність піднесено до сонму святих).

12. Погляд на завдання мистецтва • фактично вся тогочасна література творилася насамперед з метою повчань (“писане слово має передовсім навчати”); • мета мистецтва слова стає переважно не ідеологічною, а суто естетичною; • стиль перетворюється на самоціль; • комунікаційна функція твору стає вторинною або й узагалі губиться в стилістичних прикрасах.

13. Домінуючі засоби поетики • прагнення авторів до оригінальності індивідуального стилю; • різноманітність орнаментальних прикрас у творі, що іноді завуальовують провідну думку; • головна ідея проходить через численні мотиви; • з′являється композиція як естетичне явище (але будова твору складна, часто мозаїчна – поєднується матеріал різних шарів); • прості порівняння замінюються широкими символістичними картинами; • уживаються гіперболи, епітети, складні синтаксичні конструкції.

14. “Слово про похід Ігорів” – єдине узвишшя на плоскогір′ї давньокиївської літератури. О.Пушкін Слово про “Слово…”

15. Автор “Слова…” не може приховати свого захоплення манерою письма давньоруського співця Бояна, який “свої віщії персти на живії струни накладає, і вони самі князям славу рокотали”. Боян від природи був орнаменталістом, і це імпонує автору “Слова…”, тому він наслідує співця в його стильовій домінанті і теж надає великого художнього узагальнення образам, що несуть в собі насамперед естетичну, а не оповідну інформацію. Авторська манера письма у “Слові…” Боян

16. дуже примхлива і ніяк не налаштована на послідовність у розгортанні подій. Розвиток “похідного” сюжету багато разів переривається, інколи важко визначити, хто говорить – автор, незримо присутній Боян чи якийсь князь. Композиція “Слова…”

17. “Відкритий текст” у “Слові…” – рідкість. Автор підноситься над ним у світ символів, надаючи їм особливої значущості й індивідуальності. Для нього вся природа - сонце, вітер, зорі, тумани, спів птахів, крик звірів – символічна; символічні й образи-персонажі у творі. Окремо вжиті символи дивним чином поєднуються і надають символічності всьому тексту, підсилюючи відтак емоційне звучання головної ідеї. Символічність образів у “Слові…” –ознака орнаменталізму

18. Сторінки раритетних видань “Слова…”

19. Оздоблення сучасних видань твору

20. Зовні може здатися, що це перша спроба створення історії становлення й існування Києво-Печерської лаври. Почасти так і є, адже з цієї книги дізнаємося, про будівництво лаври, яке розпочалося 1073 року, про те, що сам князь Святослав Ярославович копав рів під фундамент церкви і дав 100 гривень золота на її будівництво. “Києво-Печерський патерик”: погляд на книгу Обкладинка сучасного видання книги

21. Подальший зміст книги переконує, що це не історія лаври, а її апологія, тобто уславлення церкви й віри, завдяки яким людина може здолати шлях до Бога та правильно обрати собі дорогу життя. З подвигів печерських подвижників складається висока репутація Києво-Печерської лаври. “Києво-Печерський патерик” – твір із ряду “повчань” Феодосій Печерський

22. Поняття про жанр Патерик (від лат. “батько”) – це загальна назва збірок оповідань і новел агіографічного змісту, в яких розповідається про подвиги духовних подвижників. На відміну від “житій святих”, у патерику змальовуються лише найзначніші епізоди життя праведника, зокрема чудеса, сотворені ним.

23. Фантастичні, демонічні чудеса, які творять і з якими стикаються герої “Патерика”, наявність в оповідях збагаченої образної стилістики найбільшою мірою зближують книгу саме з орнаментальною за стилем літературою. Риси орнаменталізму в “Патерику” Народження книги

24. Підсумки Орнаменталізм - літературний стиль прадавнього українського письменства, що дав назву літературному напряму, який прийшов на зміну монументалізму. За методом орнаменталізм, на відміну від монументалізму, був романтичним. Провідним для української літератури він був у ХІІ – ХІІІ століттях, після чого вичерпав себе як естетична цінність і почав занепадати. Література потребувала радикального оновлення, яке могло прийти лише за умови зміни погляду на світ та людину в ньому.

25. Список використаних джерел: Літературознавчий словник-довідник / Гром′як Р.Т.,Ковалів Ю.І., Теремко В.І. –К.: Академія, 2007. – 752 с. Наєнко М. Художня література України. – К.: Просвіта, 2005.- 660 с. Пахаренко В. Українська література: Підручник для 9 класу. – К.: Генеза, 2004. – 392 с. Токмань Г. Цей багатобарвний мистецький світ / Дивослово. - 2001.- №4 .- С.56 – 59. www.ukrlib.com.ua www. google.com.ua