Учнівська газета середньої школи №2 з поглибленим вивченням англійської мови з першого класу

1. Місток до 90 – річчя школи Анкета: П.І.Б. середня загальноосвітня школа № 2 з поглибленим вивченням англійської мови з першого класу Дата народження: 23 березня 1920 року Знак зодіаку:Овен Улюблений колір:кольори веселки Улюблені дні тижня:з понеділка по п’ятницю Друзі:діти, вчителі, батьки Мені подобається:бачити світ очима дітей Мені не подобається:самотність, байдужість, грубість Любі колеги, учні, шановні батьки! Нашій великій родині – 90 років. За цей період ми видали 3521 атестат, 6119 свідоцтв, 225 срібних і золотих медалей. Та це тільки статистика, за якою стоять цікаві неповторні людські долі. Школа пройшла цілу історичну епоху... Ні, не пройшла – вона творила історію нашої країни! Тож з днем народження, рідна школо! Успіхів, творчості, наснаги! Директор школи Довга Наталія Михайлівна Учнівська газета середньої школи №2 з поглибленим вивченням англійської мови з першого класу недолюбив Вот как пишет в своих воспоминаниях один из выпускников 1941года Николай Григорьевич Портянкин: «На нашу долю выпало немало испытаний. Из нашего класса осталось в живых менее половины: одни погибли в тылу, другие не вернулись с фронта». Не возвратились с суровых дорог войны юные марганчане, которые могли бы еще жить, строить, любить. Они отдали жизнь за нас. В годы войны школа была взорвана фашистами в момент отступления. Но победный Май вернул ее к жизни. Помогали всем миром – укомплектовывали мебелью классы, организовывали бригады по заготовке дров и угля для отопления. Директор Николай Емельянович Гора проехал сотни тысяч километров по стране, добывая для школы наглядные пособия. Снова был посажен фруктовый сад и виноградник. Целая плеяда кадровых работников вели полуторатысячную армию учащихся к заветной цели. Из 15 выпусков половина учеников поступила в вузы, а также школа выпустила 32 золотых и 24 серебряных медалиста. Звенели над школой школьные звонки, отсчитывая года и перелистывая страницы истории. А школа как бы притягивала к себе талантливых, неординарных педагогов. Ярким примером тому есть судьба супругов Прут Виктора Васильевича и Миры Степановны. В 1960 году Виктор Васильевич возглавил школу. Именно он стал куратором строительства нового здания школы. (продолжение на стр.2) ИСТОРИЯ, ДОСТОЙНАЯ ВНИМАНИЯ. Юбилей школы – это день рождения не одного человека, а нескольких поколений. Это история – достойная внимания. Год рождения средней школы №2 – март 1920. Она находилась в помещении двухэтажной казармы, которая стояла в районе вокзала в 50 метрах от нынешней типографии. Директором был Богородский Анатолий Васильевич.20 - 30 годы… Голодно. Холодно в классах, но ученики самозабвенно постигают знания. В 1923 году школа была переведена в значительно большее здание нынешней вспомогательной школы-интерната. Это была семилетняя школа. В 1927 году состоялся первый школьный выпуск. Среди первых выпускников был и будущий директор – Гора Николай Емельянович. Вскоре директором был назначен Виноградов Александр Александрович – настоящий интеллигент, умный, талантливый педагог и руководитель, человек большой души. Именно при нем почти на двух гектарах земли был посажен фруктовый сад. Нелегкая, суровая судьба выпала на долю учеников и учителей 30-40 годов. Это им пришлось перенести голодомор и репрессии. Был репрессирован и директор школы Виноградов Александр Александрович. Выпускники 1941 года. Прощальный школьный вальс Не пришлось им познать жизнь, ушли в вечность Будуймо мости від душі до душі, від країни до країни разом!

2. дальновидный руководитель, она стала инициатором внедрения системы гражданского образования в школе, первой в городе наладила отношения с Всеукраинской ассоциацией учителей истории и общественных дисциплин «Доба». Безусловно, наша школа старается идти в ногу со временем. Важную страницу в историю школы вписала английская школа. Учителя английского языка и ученики специализированных классов первыми стали принимать участие в международных проектах и программах. Первойласточкой, представившей нашу школу за рубежом, была Лена Корчака, которая в 1994 году стала победителем Международного конкурса и в течение учебного года получала образование в американской школе. Английская кафедра – это наша гордость. Справедливо сказано, что писатель живет в своих книгах, художник - в картинах, скульптор – в созданных им скульптурах, а учитель- в мыслях, поступках и достижениях своих учеников. И нам есть чем гордиться, так ученики М.В.Олейник, Е.А.Копейки, В.А.Костюченко, Е.С.Городецкой, И.П.Пименовой, Т.С.Макухи, Н.М.Довгой, Н.Н.Шубалой постоянно занимают призовые места в городских, областных предметных олимпиадах. А Саша Барабаш, ученик 7-Б класса, воспитанник ШубалойН.М., принимал участие во Всеукраинском этапе Международного конкурса знатоков украинского языка им. П.Яцыка. Учитель находит свое продолжение в своих учениках, а особенно когда эти ученики - учителя. Мы горды тем, что наши ученики возвращаются в школу уже в новом качестве - в качестве учителя. Это Бомбик А.А., Беленцова Л.И., Мархасина Е.Е., Бордюгова Ю.Н., Лебедь И..И., Петровская Е.В., Шаповал Е.В. Наши молодые учителя – красота и будущее школы: Винниченко О.А, Матяж Л.Д., Белая М.А., Малова К.Ю. Успехи школы – это не только успехи учителей и учеников, это терпение и мастерство многих людей, которые работают в школе. ИСТОРИЯ, ДОСТОЙНАЯ ВНИМАНИЯ. (продолжение) Всего за один год его руководства в школе-новостройке были созданы прекрасные кабинеты, завезено необходимое оборудование. С его легкой руки школа завоевала авторитет в городе, как школа, дающая глубокие и прочные знания. 60-е годы. Педагогический коллектив возглавил Иван Степанович Кальманов – строгий и требовательный, добрый и чуткий, принципиальный, преданный избранному делу. Он всегда открыто высказывал свое мнение, даже если оно не совпадало с мнением административного аппарата. В это время в школе работает 54 педагога. В городе школа №2 продолжает нести звание «лучшей». 70-е годы приводят в школу добрейшей души человека, неутомимую труженицу Лидию Михайловну Шовкоус. Возглавив школу, она создает одну из лучших в городе кабинетную систему, организовывает школу молодого учителя. В 1978 году с легкой руки Мыскива Владимира Ивановича и благодаря упорству Черной Ирины Артуровны начинает работать английская школа. Пришедшая к руководству в 1982 году Зинаида Алексеевна Песковцева подняла школу еще на более высокий пьедестал. Благодаря энтузиазму, неутомимой энергии, любви и преданности своему делу, она смогла объединить единомышленников, школьных фанатов, с искрой божьей в сердце. В 90-е годы школу возглавили молодые, энергичные, готовые к новым свершениям директора – Бондаренко Анатолий Николаевич, Якименко Николай Иванович. Они сумели сохранить все традиции, сплотить коллектив и продолжить начинания своих предшественников. Новые люди, новая энергия царит в школьных коридорах. Твердой поступью шагает школа по ступеням своей великой истории. С 1997 года Наталья Михайловна Довгая выводит ее на международный уровень. Как З Днем народження, рідна школо! Берегиня тепла й доброти! Я тебе не забуду ніколи, Хоч в які б не пішла я світи. Твої світлі і гамірні класи, Твої мудрі й святі вчителі Не зітруться у пам’яті з часом, А залишать свій слід на землі. Вже весною запахло навколо, І лелеки додому летять, З Днем народження, рідна школо! Хай проляже твій шлях в майбуття! Скатова Ірина 8-А Сьогодні день чудовий, Бо рідна школа – мати Річницю дев’яносту Вже буде святкувати. Засяє сонце ясно І засиніє небо, Бо нашу неньку – школу Нам привітати треба! Навчатись будем краще, Мудрішать і зростати, Щоб наша рідна школа Могла лиш процвітати! Мізін Олексій 5 клас

3. «Я люблю працювати з дітьми...» З 1971 року працює у нашій школі Басанська Катерина Єгорівна, учитель математики, класний керівник випусків 1975, 1982, 1986, 1993, 1995,2003 років. Має звання «Вчитель-методист», а у 2000 році отримала нагороду – «Відмінник народної освіти». Вона – вимоглива, строга, але водночас вміє і любить жартувати,веселитися. Сьогодні ми звернулися до Катерини Єгорівни з питанням: «Які поради молодим учителям ви б дали?» Такі відповіді отримали: - Щоб учителі любили дітей і працювали не покладаючи рук. - Не ділити дітей на кращих і гірших. Не проявляти своїх симпатій і антипатій. - Кожен учень може вчитися на своєму рівні. Треба знати, що спитати. - На початку вивчення теми зацікавити учнів, а вже потім пояснювати. - Проводити додаткові заняття для дітей, які мають будь-які питання. - Бути «жадним» на оцінки; у відмінників вимагати більше, а слабшим учням давати додаткові бали. Ковальова А., Сєтракова Н., Шубала Г. учениці 11 класу Учні 9-А класу так охарактеризували свою вчительку: хороший учитель, строга, справедлива, весела, завжди допоможе. «За ці два роки мені Катерина Єгорівна дала більше знань, ніж у моїй попередній школі. Вона навчила швидко рахувати, пояснює так, що розуміють всі. Вміє також і пожартувати» Микола Я. «Катерина Єгорівна – дуже хороший учитель. До школи мені про неї розповідав тато. Це були дуже позитивні відгуки. Може, іноді вона буває суворою, але справедливою. Після уроків ми можемо легко робити домашнє завдання, а якщо щось не зрозуміло, вона завжди допоможе! Я дуже рада, що в мене така вчителька!» Саша Р. «Катерина Єгорівна – чудовий учитель, тому що знає свій предмет «на відмінно». Хоч вона й сувора, але справедлива» Оксана Д. Анкетування Школа – навчально-виховний загальноосвітній заклад, покликаний здійснювати розумове, моральне, фізичне, трудове і естетичне виховання молодого покоління; приміщення, де він розташований. Так пояснює значення слова тлумачний словник української мови. Але для кожного з нас школа – це щось своє, особливе. Учням і випускникам школи запропонували закінчити фразу: «Для мене школа – це...» 2 клас Біжко П. В школі я можу спілкуватися з дітьми, дізнаватись щось нове, почути добре слово вчителя. 11 клас Вітько К.Для мене школа – рідний дім, куди я приходжу для того, щоб поспілкуватися з друзями, дізнатись щось нове і цікаве. Кожний день для мене – це загадка. Я переступаю поріг школи з питанням: « А що ж буде сьогодні?» Веремієнко Д.Школа – це рідний дім, де можна почувати себе захищеним і знати, що тут тобі допоможуть у складну хвилину. Школа – це не тільки знайома будівля, але місце, де пройшло дитинство, де ми знайшли друзів. Бухарова Д. Для мене школа – це місце невичерпних знань і джерело емоцій. Це основна частина мого нинішнього життя – найцікавіша, найяскравіша та найхвилюючіша. Чепа Ю. Закінчуючи школу, я зрозуміла, що дуже люблю її і довго ще буду сумувати. Тут я отримала щось більше, ніж знання з різних наук. Я отримала досвід у спілкуванні з іншими людьми, навчилася відстоювати свою думку й залишатися собою. спізнення – все було. І все це навіки залишиться в пам’яті, всерці. Незважаючи ні на що, я все-таки люблю школу. учителів, без шкільних свят і рідних стін, бо саме тут ми проводимо більшу частину нашого часу. нове, цікаве. Городецька Н., випуск 2009. Школа – одинадцять років мого життя, п’ять днів на тиждень, шість годин на день. І дуже багато хорошого сталося за ці роки, дні, години. Дуже багато гарних людей, добрих друзів. І сміх, і сльози, і тяжка праця, і лінощі, й 1 клас Вітович Д. Школа для мене – це дім, де дають знання, де вчать писати і читати, а вчителька – друга мати. Біланова С. Школа наша, як райдуга, що виблискує знаннями. Я її дуже люблю. Хапайло О., випуск 2009. У школі дуже класно, я обожнюю бути тут. Як добре спілкуватися з однолітками, сміятися, веселитися, дізнаватися щось нове! У школі тепла і затишна атмосфера. Я не знаю, як ми будемо жити без наших улюблених Фесенко (Бєлєнцова О.І.), випуск 2000. Для мене школа - це частинка життя. Мрія, яка збулася. З дитинства я хотіла бути вчителькою, бо люблю дітей. Люблю спілкуватися з ними, творити, пізнавати щось

4. Школі 90, а нам – 100 Життя кожної людини – це істроія, яка має минуле, теперішнє і майбутнє.Час змінює все. Довга життєва дорога людини нелегка й мінлива. Та всім неодмінно світить далеким вогнем зірка з назвою «школа». Саме зі школою № 2 нашу родину Нікітіних-Литвинів зв’язує цілий вік. А це 100 років. Що важче – навчатися чи навчати? Мабуть, і те, й інше потребує немалої душевної сили і прагнень до знань.Але професія вчителя потребує ще одного виняткового вміння – відчути кожного учня. Такою і була моя прабабуся Нікітіна К.С., вчитель початкових класів, яка прийшла працювати у мою школу в 1959 році. Протягом 18 років вона була завжди для учнів другом, однодумцем, мудрим наставником. Свою любов до дітей Клавдія Степанівна передала і моїй бабусі – Литвин І.М., яка ось уже майже 31 рік працює в цій школі. Ніжна, добра і щира, вона завжди, як мама, піклується про малюків. І вони віддячують їй своєю любов’ю, ніжною посмішкою, гарною оцінкою. Моя мама теж навчалась у середній школі № 2 і закінчила її у 1991 році. З вдячністю говорить вона про своїх наставників – директора школи Бондаренка А. М., Макуху Т. С., першу вчительку. Через декілька місяців закінчиться і моє дитинство останнім дзвоником. Я попрощаюся зі своєю школою. Бо так ведеться, що кожного року Династії випускники залишають школу, але їх наслідують молодші. І це моя двоюрідна сестричка Біжко Поліна, яка навчається у 2 класі. Династія продовжується. Болтовський Олексій Той, хто любить свою школу, хто віддає їй свою енергію, творчі сили, здоров'я і не меншу цінність - час, упевнений, що його школа найкраща. В цьому впевнена і я. Школа – це моя родина. 10 років працював вчителем біології в школі №2 мій тато, Бурлака Олександр Васильович. Вчителем початкових класів працює моя мама. Школа, школа, моє ти щастя і мій неспокій! Тут багато обдарованих учнів, незвичайних учителів. Тут живе творчість. У нашій школі відбуваються цікаві апробації: учителі працюють над розвитком природних позитивних нахилів, здібностей і обдарованості учнів, їх творчого мислення, потреб і вміння самовдосконалюватися, над формуванням громадянської позиції, власної гідності своїх вихованців, готовності їх до трудової діяльності, відповідальності за свої дії, над вихованням морально і фізично здорового покоління, над оновленням змісту освіти, втіленням нових педагогічних технологій, методів і форм навчання та виховання. Наша школа має багато досягнень. За 90 років життя їх стільки, що не перелічиш. Школа є важливішою , ніж всі інші навчальні заклади , бо лише тут ми вчимося дружити і жити в суспільстві . Школа в моєму житті Про місце школи в житті починаєш розуміти лише через деякий час після її закінчення. Коли першого вересня 1980 року я давала перший дзвоник, навіть не думала, як часто, а головне, з якими почуттями буду про цю подію згадувати. Кожного року, приходячи на дзвоники своїх синів, Назара і Данила, я згадувала свій. Назавжди в душі, мов перше кохання, залишилась перша вчителька – Трайно Ніна Нестерівна. Ця людина з перших днів прищепила мені бажання вчитися. Завдяки їй я зрозуміла, що школа – це рідний дім, а в класі 36 учнів, які мають стати друзями. За десять років навчання уклався вінок гарних вчителів, яких я згадую з повагою та вдячністю. Багато з моїх вчителів навчали і моїх дітей: Басанська К. Є., Піменова І. П., Чіжик А.В., Макуха Т. С., Мельник Н. І., Топольницька Т. А. Тетяна Єгорова (Хвостенко) (р. н. 1980-1990) Шубала Н.М. і Барабаш О. переможець конкурсу Копійка О.А і переможці олімпіади з географії Учнівська газета середньої школи №2 м. Марганця “Місток”, березень 2010 Над випуском працювали: Аліна Ковальова, Галина Шубала, Анастасія Сєтракова, Олена Степанівна Городецька