Основні засади податкового законодавства України

1. Основні засади податкового законодавства України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 статті 4 ПКУ)

2. Оскарження рішень контролюючих органів У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (пп. 56.21 статті 56 ПКУ)

3. Основні засади податкового законодавства України фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями (пп. 4.1.5 статті 4 ПКУ)

4. Основні засади податкового законодавства України соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків (пп. 4.1.6 статті 4 ПКУ)

5. Основні засади податкового законодавства України нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків (пп. 4.1.8 статті 4 ПКУ)

6. Основні засади податкового законодавства України стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (пп. 4.1.9 статті 4 ПКУ)

7. Основні засади податкового законодавства України рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками (пп. 4.1.10 статті 4 ПКУ)

8. Основні засади податкового законодавства України Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають (пп. 4.2. статті 4 ПКУ)

9. Загальнодержавні податки та збори 9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори: 9.1.1. податок на прибуток підприємств; 9.1.2. податок на доходи фізичних осіб; 9.1.3. податок на додану вартість; 9.1.4. акцизний податок; 9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу; 9.1.6. екологічний податок; 9.1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; 9.1.8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; 9.1.9. плата за користування надрами;

10. Загальнодержавні податки та збори (продовження) 9.1.10. плата за землю; 9.1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України; 9.1.12. збір за спеціальне використання води; 9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів; 9.1.14. фіксований сільськогосподарський податок; 9.1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 9.1.16. мито; 9.1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; 9.1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. (стаття 9 ПКУ)

11. Місцеві податки та збори 10.1. До місцевих податків належать: 10.1.1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 10.1.2. єдиний податок. 10.2. До місцевих зборів належать: 10.2.1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 10.2.2. збір за місця для паркування транспортних засобів; 10.2.3. туристичний збір. (стаття 10 ПКУ)

12. Статья 93 Гражданского кодекса Украины в редакции ЗУ от 02.12.2010 № 2756-VI Местонахождением юридического лица является фактическое место осуществления деятельности или расположения офиса, из которого осуществляется ежедневное управление деятельностью юридическоголица (преимущественно находится руководство) и осуществление управления и учета (пп. 1 п. 1 раздела 1 ЗУ от 02.12.2010 № 2756-VI)

13. Статья 551 Хозяйственного кодекса Украины, дополненная ЗУ от 02.12.2010 № 2756-VI Статья 551. Фиктивная деятельность субъекта хозяйствования 1. Признаки фиктивности, которые дают основания к обращению в суд о прекращении юридического лица или прекращении деятельности физическим лицом – предпринимателем, в том числе признания регистрационных документов недействительными: – зарегистрированы (перерегистрированы) на недействительные (утраченные, утерянные) и подделанные документы; – незарегистрированы в государственных органах, если обязательность регистрации предусмотрена законодательством;

14. (Продолжение) – зарегистрированы (перерегистрированы) в органах государственной регистрации физическими лицами с дальнейшей передачей (оформлением) во владение или управление подставным (несуществующим), умершим, безвести пропавшим лицам или таким лицам, которые не имели намерения осуществлять финансово-хозяйственную деятельность или реализовывать полномочия; – зарегистрирована (перерегистрирована) и осуществлена финансово-хозяйственная деятельность без ведома и согласия его учредителей и назначенных в законном порядке руководителей (пп. 1 п. 2 раздела 1 ЗУ от 02.12.2010 № 2756-VI)

15. Часть 4 статьи 212 Уголовного кодекса Украины в редакции ЗУ от 02.12.2010 № 2756-VI Лицо, которое совершило действия, предусмотренные частями первой, второй, или действия, предусмотренные частью третьей (если они привели к фактическому непоступлению в бюджеты или государственные целевые фонды денежных средств в особо крупных размерах) настоящей статьи, освобождается от уголовнойответственности, если оно до привлеченияк уголовнойответственности уплатило налоги, сборы (обязательные платежи), а также возместило ущерб, причиненный государству их несвоевременной уплатой (финансовые санкции, пеня) (п. 3 раздела 1 ЗУ от 02.12.2010 № 2756-VI)

16. Пункт 1 статьи 1833 Кодекса административного судопроизводства Украины, дополненной ЗУ от 02.12.2010 № 2756-VI Производство по делам по обращениям органов государственной налоговой службы при осуществлении ими предусмотренных законом полномочий осуществляется на основании представления таких органов относительно: 1) приостановления расходных операций налогоплательщика на счетах налогоплательщика; 2) подтверждения обоснованности административного ареста имущества налогоплательщика; 3) взыскания денежных средств по налоговому долгу. (п. 9 раздела 1 ЗУ от 02.12.2010 № 2756-VI)

17. Податкова порука видана банком гарантіяпогашення податкового боргу платника податків. Податковою порукою гарантується погашення грошовогозобов’язання, що входить до складу податкового боргу, якщо нарахування такого грошового зобов’язання оскаржується платником податків в адміністративному або судовому порядку (пп. 14.1.174 статті 14 ПКУ)

18. Великий платник податків юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) кварталиперевищує п’ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень (пп. 14.1.24 статті 14 ПКУ)

19. Податкові пільги Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинитиїї використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету (пп. 30.4 статті 30 ПКУ)

20. Тимчасові особливості справляння податку на прибуток підприємства – суми коштів, що вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами – платниками податку на збільшення обсягів виробництва(надання послуг),переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними; – з метою оподаткування суми вивільнених від оподаткуваннякоштів визнаютьсядоходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат; – порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України; – у разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов'язаний збільшити податковізобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу (п. 21 підрозділу 4 Перехідних положень до ПКУ)

21. Резиденти – це: а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; б)дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; в)фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні (пп. 14.1.213 статті 14 ПКУ)

22. Інвестиції господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на: а) капітальні інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;

23. (Продовження) б)фінансові інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на: – прямі інвестиції — господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою; – портфельні інвестиції – господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку; в)реінвестиції – господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій (пп. 14.1.81 статті 14 ПКУ)

24. Пов’язані особи Юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: – юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; – фізична особа або члени її сім’ї, які здійснюють контроль за платником податку; – посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім’ї; – платники податку – учасники об’єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об’єднання. (пп. 14.1.159 статті 14 ПКУ)

25. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що маютьдругий ступінь споріднення (пп. 14.1.263 статті 14 ПКУ)

26. Ринкова ціна ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 статті 14 ПКУ)

27. Обов'язки платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3. статті 16 ПКУ)

28. Податкова декларація (розрахунок) Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацієюквартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації У складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою Міністерством фінансів України (пп. 46.2 статті 46 ПКУ)

29. Податкова різниця різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом ІІІ цього Кодексу (пп. 14.1.188 статті 14 ПКУ)

30. Постійна податкова різниця податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах (пп. 14.1.192 статті 14 ПКУ)

31. Тимчасова податкова різниця податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах (пп. 14.1.189 статті 14 ПКУ)

32. Особливості справляння податку на прибуток підприємств Суб'єкти господарювання – платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи зі звітних періодів 2012 року (п. 1 підрозділу 4 перехідних положень до ПКУ)

33. Подання податкової декларації до органів державної податкової служби Податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дот­риманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пп. 49.3 статті 49 ПКУ)

34. Подання податкової декларації до органів державної податкової служби Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пп. 49.4 статті 49 ПКУ)

35. Подання податкової декларації до органів державної податкової служби Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за процеси інформатизації в Україні, впроваджує та утримує автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронної звітності» для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов'язкового державного страхування (пп. 49.17 статті 49 ПКУ)

36. Тимчасово, до розробки та впровадження в дію автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» відповідно до пункту 49.17 статті 49 цього Кодексу, діє Порядок з підготовки і подання податковихдокументів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (п. 9 підрозділу 9Перехідних положень до ПКУ)

37. Внесення змін до податкової звітності Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом. (пп.50.2 статті 50 ПКУ) У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (пп.50.3 статті 50 ПКУ)

38. Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності Неподання або несвоєчасне подання платником подат­ків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пп. 120.1 статті 120 ПКУ)

39. Порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб-платників податків Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1 020 гривень (пп. 119.2 статті 119 ПКУ)

40. Реєстрація податкових накладних Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість – продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: – понад 1 мільйон гривень – з 1 січня 2011 року; – понад 500 тисяч гривень – з 1 квітня 2011 року; – понад 100 тисяч гривень – з 1 липня 2011 року; – понад 10 тисяч гривень – з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. (п. 11 підрозділу 2Перехідних положень до ПКУ)

41. Строки давності та їх застосування Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1 095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1 095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. (пп. 102.1 статті 102 ПКУ)

42. Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1 095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. (пп. 102.5 статті 102 ПКУ) Строки давності та їх застосування

43. Заходи щодо стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах Орган державної податкової служби самостійно перераховує у гривні суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах та здійснює заходи щодо стягнення суми податкового боргу платника податку не пізніше закінчення 1 095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податку і збору в іноземній державі, зазначеного у документі компетентного органу іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах. Граничний строк стягнення податкового боргу в міжнародних правовідносинах визначається відповідно до пункту 102.4 статті 102 цього Кодексу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. (пп. 107.1 статті 107 ПКУ)

44. Податкова консультація Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватисявиключно платником податків, якому надано таку консультацію (пп. 52.2 статті 52 ПКУ)

45. Податкова консультація За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі. (пп. 52.3 статті 52 НКУ)

46. Статья 251 ЗУ «Об информации», дополненная ЗУ от 02.12.2010 № 2756-VI Статья 251. Налоговая информация Налоговая информация – совокупность сведений и данных, которые созданы или получены субъектами информационных отношений в процессе текущей деятельности и необходимы для реализации возложенных на контролирующие органы задач и функций. Защита налоговой информации гарантируется государством. Система налоговой информации, ее источники и режим определяются Налоговым кодексом Украины и другими нормативно-правовыми актами (пп. 2 п. 34 раздела 1 ЗУ от 02.12.2010 № 2756-VI)

47. Збір податкової інформації 72.1. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла: 72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.1. що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; 72.1.1.2. що міститься у наданих великими платниками податків в електронному вигляді копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронному вигляді, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; 72.1.1.3. про фінансово – господарські операції платників податків;

48. Збір податкової інформації (продовження) 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій; 72.1.2. від органів виконавчої влади, органів місцевого самов­рядування та Національного банку України, зокрема інформація: 72.1.2.1. про об'єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об'єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати; 72.1.2.2. про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

49. Збір податкової інформації (продовження) 72.1.2.6.про експортні та імпортні операції платників податків; 72.1.3.від банків, інших фінансових установ – інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; 72.1.4. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; 72.1.5. від підрозділів податкової служби та митних органів – за результатами податкового контролю; 72.1.6. для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку.

50. Збір податкової інформації (продовження) 72.1.2.3. що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; 72.1.2.4. про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;