Лісовський С.А. Інститут географії НАН України

1. Лісовський С.А.Інститут географії НАН України Наукові засади впровадження принципів сталого розвитку в Україні

2. Наприкінці двадцятого сторіччя на чільне місце серед проблем, що стоять перед людством, вийшли суперечності у взаємовідносинах у системі «суспільство - природа». Масштаби антропогенного впливу на навколишнє середовище досягли сьогодні майже критичної величини. Перед людством постало питання: куди рухатися далі?

3. Основні віхи на шляху до концепції сталого розвитку

4. Праці В.І. ВернадськогоРимський клуб і його доповідіІ Міжнародна конференція з навколишнього середовища, Стокгольм, 1972 р.Доповідь комісії Брунтланд 1987 р. “Наше спільне майбутнє”Конференція ООН в Ріо-де-Жанейро (Саміт “Планета Земля”), 1992 р.

5. Походження терміну “sustainable development” Наприкінці 1960-х рр. в Канаді використовували термін “sustained yield” для визначення максимального вилову риби, який може підтримуватися досить довго. В 1970-х рр. його змінив термін sustainable yield, який мав на увазі не максимальний, а постійно підтримуваний оптимальний вилов риби (або вирубку лісу). Започаткування терміну “sustainable development” приписується Барбарі Уорд, яка ввела його до обігу в середині 1970-х років. Однак, цей термін з’явився в роботі Д. Медоуза “Межі зростання” ще в 1972 р., а глобального поширення він набув після появи доповіді “Наше спільне майбутнє” і Конференції в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), а також інших конференцій ООН (Ріо+5 в Нью-Йорку і Всесвітня зустріч на вищому рівні в Йоганнесбурзі).

6. Один з перших перекладів на українську мову визначав даний розвиток як усталений. Потім з’явилася значна кількість його варіантів – стійкий, сталий, стабільний, збалансований, довготривалий, самопідтримуючий, підтримуваний тощо. • При цьому ступінь розходження між прибічниками різних версій є досить значним, тобто якщо в одних визначення “стійкий” викликає стале несприйняття, то в інших стійку відразу викликає визначення “сталий”, треті підтримують варіант “збалансований”, а четверті цей варіант не підтримують, бо він їх виводить з рівноваги, не кажучи вже про п’ятих, які взагалі вважають, що говорити про будь-які варіанти є справою недоцільною в зв’язку з абсолютною неймовірністю досягнення зазначеного розвитку, як би він ким не визначався

7. На нашу думку, термін “sustainable development” найкращим чином перекладається українською мовою у варіанті: “збалансований розвиток на основі сталого використання ресурсів планети Земля”, або, в дещо розширеному вигляді: ”збалансований економічний, соціальний та екологічний розвиток на основі сталого використання ресурсів планети Земля”.

8. Аналіз сучасної ситуації, що склалася в ході здійснення людством спроб переходу до моделі збалансованого розвитку, показує необхідність розробки цілісного, науково обґрунтованого плану дій щодо кінцевої мети, засобів, етапів здійснення, узгодження колективних дій суспільства та розробки реально діючих ефективних механізмів щодо забезпечення реалізації концепції збалансованого розвитку. Це, в свою чергу, вимагає значного розширення існуючої теоретико-методологічної бази збалансованого розвитку.

9. Теоретико-методологічна база концепції збалансованого розвитку є міждисциплінарною, вона повинна охоплювати результати розробок практично всіх галузей наукового знання. На сьогоднішній день можна зазначити першочергову необхідність теоретико-методологічного вивчення і опрацювання тих блоків концепції збалансованого розвитку, які обґрунтовують її філософські, світоглядні аспекти. В контексті цього розширеного і поглибленого вивчення потребують наступні основні напрями, а саме:

10. І.Вивчення природи нашої планети як основи виникнення середовища існування та джерела ресурсів людства. Вивчення можливостей природних комплексів планети зберігати здатність витримувати антропогенне навантаження та підтримувати динамічну рівновагу.

11. ІІ. Вивчення суспільства, що пов’язане з природою діалектичними зв’язками як частина і ціле, яке є, з одного боку, невід’ємною частиною природи, а з другого – елементом у системі природних зв’язків, котрий вийшов на якісно новий рівень розвитку і розвивається за власними, відмінними від природних, законами.

12. ІІІ. Вивчення взаємодії суспільства і природи, пізнання законів, закономірностей цієї взаємодії, механізмів їх дії, як основи для здійснення коеволюційних змін в природі і суспільстві на шляху досягнення збалансованого розвитку на планеті.

13. Надзвичайна складність, багатоаспектність та міждисциплінарний характер проблем забезпечення переходу людства до моделі збалансованого розвитку об’єктивно зумовлюють необхідність залучення до їх вирішення представників найширшого спектру окремих галузей і напрямків наукового знання, що представляють природничі, суспільні і технічні дисципліни. Серед них особливе місце має належати дослідженням географії, як однієї з фундаментальних наук, що вивчає територіальні аспекти взаємодії суспільства і природи.

14. Вже аксіоматичною є теза про те, що вивчення проблем життєдіяльності суспільства в природі є фактором, що зумовлює єдність географії як науки. Вважаємо за можливе зазначити, що саме географія об’єктивно є стрижнем, котрий інтегрує весь комплекс досліджень з проблематики збалансованого розвитку. Можливо, на сьогодні географія ще не реалізувала повною мірою свій інтегруючий потенціал, але з часом це обов’язково має бути здійснено.

15. Принциповим є питання про рівні можливого забезпечення збалансованого розвитку. Вичерпна відповідь на нього може підтвердити або спростувати правильність та доцільність розмов, досліджень та практичних зусиль щодо автономного забезпечення збалансованого розвитку на рівні окремого населеного пункту, регіону чи країни

16. Ми вважаємо, що вести мову про можливість досягнення збалансованого розвитку на рівні окремих регіонів чи країн світу можна лише за умови внесення певних часових обмежень щодо терміну їх можливого сталого розвитку. Збалансований розвиток окремого регіону чи країни (без забезпечення переходу до моделі збалансованого розвитку всього людства) можливий лише в відносно короткострокових часових термінах. При цьому, чим меншими будуть даний регіон чи країна, тим меншими будуть можливі періоди їх відносно збалансованого розвитку

17. Реальний, довготривалий в історичному вимірі перехід до збалансованого розвитку можливий лише за умови його забезпечення на глобальному рівні. Тому вивчення проблем збалансованого розвитку кожного регіону, кожної країни окремої країни має враховувати зовнішні і внутрішні фактори, котрі визначають його можливості. У відповідності з цим можна виділити і два наступні основні рівні географічного вивчення проблем збалансованого розвитку:

18. Рівні забезпечення збалансованого розвитку:Наддержавний, в т.ч. підрівні: 1.1 .Планетарний (глобальний);1.2. Макрорегіональний.2.Державний, в т.ч. підрівні: 2.1. Загальнодержавний;2.2. Внутрідержавний (регіональний);2.3. Локальний.

19. Всі рівні є ієрархічно пов’язаними між собою як ланки єдиної системи забезпечення збалансованого розвитку. До числа питань, що потребують вивчення у зазначеному аспекті належать проблеми узгодженого збалансованого розвитку регіонів країн, окремих країн, крупних регіонів планети. Досягнення на практиці узгодження інтересів розвитку окремих країн, регіонів і людства в цілому, врахування при цьому балансу інтересів і потреб коеволюційного розвитку суспільства і природи слід вважати основою переходу моделі збалансованого розвитку до розряду практичних категорій.

20. Практична реалізація переходу до збалансованого розвитку можлива на основі дотримання принципу – мислити глобально – діяти локально. Але…

21. 1. Регіональний рівень є ланкою, котра поєднує загальнодержавний і локальний рівні; 2. Забезпечення збалансованого розвитку держави має своєю основою забезпечення збалансованого розвитку її регіонів; 3. Збалансований розвиток на локальному рівні забезпечується, насамперед, в системі забезпечення збалансованого розвитку регіонів; 4. В сучасних умовах регіональні аспекти розвитку держави є, поряд з фактором її зовнішньоекономічної інтеграції, однією з двох основ, на яких базуються всі механізми її переходу до збалансованого розвитку; 5. Державна політика збалансованого розвитку має основою своєї реалізації саме регіональний рівень. Відповідно концепція, стратегія і тактика забезпечення збалансованого розвитку держави також мають в основі своєї побудови регіональний рівень;

22. 6. В сучасних умовах глобалізації уряди держав мають зменшені можливості щодо забезпечення управління процесами економічного розвитку власних країн. Відтак, ще більш важливими стають аспекти, пов’язані з можливостями держави керувати процесами регіонального розвитку (чи коригувати зазначені процеси); 7. Розвиток співробітництва прикордонних регіонів сусідніх держав є сьогодні одним з важливих напрямків забезпечення розвитку міжнародної економічної інтеграції країни; 8. Розширення можливостей регіонів щодо самостійного здійснення зовнішньоекономічної діяльності в т.ч. – залучення іноземних інвестицій, є додатковим фактором, котрий, у разі його реалізації може розширити потенційні можливості збалансованого розвитку держави; 9. Регіональний рівень дає можливості найбільш точно визначити і відкоригувати межі (просторові, часові), масштаби і напрямки суспільно-природної взаємодії на території держави, виходячи з особливостей розвитку її природної і соціальної компонент.

23. Актуальність проблем збалансованого розвитку для України Проблема збалансованого розвитку надзвичайно актуальна для України, де протягом тривалого часу виникали і загострювалися питання, пов’язані із забезпеченням збалансованого економічного, соціального і екологічного розвитку. У ХІХ та, особливо, у ХХ столітті на території нинішньої України набули значних масштабів розвитку галузі важкої промисловості, розвиток яких був зумовлений наявністю і освоєнням потужних запасів кам’яного вугілля, залізних марганцевих руд, інших видів мінерально-сировинних ресурсів (нафти Прикарпаття, згодом, у 50-х роках – окремих родовищ газу тощо). Територія нинішньої України була своєрідним промисловим майданчиком, що забезпечував, певною мірою, потреби у продукції галузей важкої промисловості усі регіони країн, до складу яких входила зазначена територія (Російської імперії, згодом – Радянського Союзу). Функціонування і розвиток цих галузей були, в свою чергу, основою розвитку економіки не лише України (або її земель у складі інших держав), але й економічного та соціального розвитку метрополій в цілому. Водночас, саме гіпертрофований розвиток галузей мінерально-ресурсної орієнтації став чинником, котрий зумовив незбалансований характер економічного розвитку України, викликав проблеми соціального характеру, загострив екологічну ситуації в країні. До цього додавалось і надмірне сільськогосподарське освоєння території України. За часткою ріллі у загальній площі земельного фонду наша країна посідає І місце у Європі та ІІ – у світі

24. Україна потребує розробки і прийняття відповідних нормативно-правових документів, які б регулювали питання, переходу країни до збалансованого розвитку. Зокрема, у 2006 році було розроблено Концепцію переходу України до сталого (збалансованого) розвитку.

25. Проект Концепції у відповідності з розпорядженням Президії НАН України № 355 від 02.06.2006 р. був підготовлений і представлений Інститутами проблем природокористування та екології і проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. У доопрацюванні проекту Концепції взяли участь фахівці Інститутів географії, екології Карпат, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. Доопрацьований проект Концепції розглянуто та схвалено на засіданні робочої групи під головуванням академіка НАН України Кухаря В.П. 18 жовтня 2006 р. Проект Концепції було розглянуто та схвалено 16 листопада на спільному засіданні Наукової ради НАН України з проблем навколишнього природного середовища і сталого розвитку та Національного комітету України з програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера”

26. Міжнародні і вітчизняні документи, положення яких враховані при підготовці проекту Концепції переходу України до сталого розвитку: • Програма дій “Порядок денний на ХХІ століття”, ухвалена конференцією ООН з навколишнього середовища і сталого розвитку в Ріо-де-Жанейро (самміт “Планета Земля”, 1992 р.). • Методические подходы к выбору стратегии устойчивого развития территории / под ред. Шапаря А.Г. – Днепропетровск: Институт проблем природопользования и экологии НАН Украины. – 1996. – т.І. – 162 с.; т 2. – 82 с. • Програма дій з подальшого впровадження “Порядку денного на ХХІ століття” (“RIO +5”), прийнята на 11-му пленарному засіданні дев”ятнадцятої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН 28 червня 1997 року. • Проект Концепції сталого розвитку України, розроблений під науковим керівництвом Дорогунцова С.І. та Шевчука В.Я. – Київ. – 1997.

27. Проект Концепції переходу України до сталого розвитку, розроблений під керівництвом Самойленка Ю.І. та Курикіна С.І. Внесений на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Самойленком Ю.І., Хазаном В.Б. 19.12.01 реєстр. № 3234-1. • Декларація та План виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку 26 серпня – 4 вересня 2002 року, Йоганнесбург, Південна Африка. • Документи 5-ї Всеєвропейської конференції міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи” (21 – 23 травня 2003 року, Київ). • Проект переходу України до сталого розвитку, розроблений Ландиком В.І., Семенцем С.В., Яхеєвою Т.М. – 2004 р. • Проект Закону України “Про стратегію сталого розвитку України”, розроблений Міністерством охорони навколишнього природного середовища України в 2004 році. • Стратегічні напрями переходу України на засади сталого розвитку в контексті її інтеграції до Європейського співтовариства/ Під ред. Соботовича Е.В. – К: “Салютис”, 2005. – 44 с.

28. Нами запропоновано інтегральний економіко-географічний індекс збалансованості розвитку. Зазначимо, що цей показник відображає не всі аспекти збалансованості та не є самодостатнім. Його побудовано на основі розрахунків восьми окремих індексів, кожен з яких розраховано на базі декількох перемінних. (В подальшому можливо удосконалення показника).

29. Загальна формула розрахунків індексу збалансованості розвитку має вигляд: (Іжн · Ів · Ізнт · Ізпр) + 0,5 · (Ікв + Іін) Ізр = _____________________________________ , де: (Ідн + Іпрв) Ізр – інтегральний індекс збалансованості розвитку; Іжн – індекс життєстійкості населення; Ів – індекс виробництва ВВП (для регіонів України – ВДВ; де: ВВП – валовий внутрішній продукт, ВДВ – валова додана вартість) в розрахунку на одного жителя; І знт – індекс забезпеченості населення ресурсами території; Ізпр – індекс забезпеченості ресурсами навколишнього природного середовища; Ікв – індекс капіталовкладень (інвестицій в основний капітал); Іін – індекс інвестицій; Ідн – індекс демографічного навантаження; Іпрв – індекс природоємності ВВП (для регіонів України - ВДВ).

30. Рівень збалансованості розвитку окремих країн світу

31. Індекс збалансованості розвитку країн світу

32. Украина, сбалансированность развития регионов,2005г.

33. Дякую за увагу Лісовський Сергій Антонович Інститут географіі Національної Академії Наук України 01034,УКРАЇНА, Київ, вул.Володимирська, 44. Тел.+380 44 234-21-76 Факс. +380 44 234-32-30 E-mail: salisovsky@ua.fm salisovsky@rambler.ru