E N D
Риси “незвичайності” хлопчика помітивщейогобатько.Помираючи, він казав родичам: Синові Тарасу ізмогохазяйстванічого не треба; він не буде абиякимчоловіком: з його буде абощосьдуже добре, абовеликеледащо; для йогомоєнаслідствоабонічого не буде значить, абонічого не поможе.
Літературнийгеній Кобзаря розвинувсядуже рано. У доробку 25-річного Т. Шевченкавжебулипоеми «Катерина», «Тарасова ніч», «ІванПідкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші «Перебендя», «Нащоменічорні брови... ». Вони й склали першу йогопоетичнузбірку - «Кобзар», яка побачиласвіт у 1840 році. Спеціально для неї Шевченко написав вступнийвірш-заспів «Думимої, думимої...» - програмнийвірш «Кобзаря». Показово, щонайпершійогопоезії не поступалисядосконалістюнаступнимтворам. Коли вийшла перша збірка «Кобзаря» Шевченковібулолише 26 років.
Перша збіркаШевченка — “Кобзар” стала подієювеличезногозначення не тільки в історіїукраїнськоїлітератури, а й в історіїсамосвідомостіукраїнського народу. Хоча “Кобзар” містивлишевісімтворів (“Думимої, думимої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка — Нащоменічорні брови”, “До Основ'яненка”, “ІванПідкова”, “Тарасова ніч”), усе ж вінзасвідчив, що в українськеписьменствоприйшов поет великого обдаровання. Такоїнепідробноїприродності, щироголіризму й художньоїмайстерностіукраїнськапоезіяще не знала.
Твори Кобзаря перекладенівсімаслов'янськимимовами, а такожгрузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійськоюфранцузькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьмаіншимимовами.
Доля Тине лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопцяодвелаДо п’яногодяка в науку. «Учися, серденько, колись З нас будуть люде»,— ти сказала. моя. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А тизбрехала. Які з нас люде? Та дарма! Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя! Мійдружевбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава — заповідь моя!
Величезна роль у самовизначенніШевченка як художника належала Петербургу, місту, в якомувінпровів у цілому 17 роківсвогожиття. Тарас ночами ходив у Літній сад малюватиіз статуй і мріяти про волю, а в свята милувалися великими творамиживопису в залах Ермітажу. На той час він уже доситьвдаломалювавпортретиаквареллю. 25 квітня 1838 року в доміK. Брюллова сам Василь АндрійовичЖуковський вручив Тарасу Шевченкувідпускну. З цього ж першого дня волівінстаєучнемАкадеміїмистецтв, увесь поринає у світнавчання і творчоїпраці - і як художник, і як поет. Kарл Брюллов стає учителем Шевченка. Художні твори ШевченкаАкадеміямистецтвневдовзівідзначаєсрібними медалями.
Т.Г.Шевченко— основоположник новоїукраїнськоїлітератури. Йоготворчість мала вирішальнезначення в становленні й розвиткуновоїукраїнськоїлітератури, утвердивши в нійзагальнолюдськідемократичніцінності та піднісшиїї до рівняпередовихлітературсвіту. Т. Шевченко виступив як поет-новатор, приніс з собою в українськулітературу «слово нове», новийсвітпоезії, неповторніобрази, картини й барви, небаченеранішебагатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивівукраїнськулітературу на шлях реалізму й народності.
Творчістьбула для Т.Шевченка не тільки духовною потребою, а й формою протесту протицарськогосвавілля. 5 квітня за участь у Кирило-Мефодіївськомутоваристві Т. Шевченко бувзаарештований і відправлений до Петербурга. Буловирішено «Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей мере дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский Отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабы от него, ни под каким видом, не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений». Затверджуючицерішення III відділу, Микола І власноручнозбоку написав: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать». • Десять роківтривалозаслання Т. Шевченка. Позбавлений права творити, він, проте, криючисьвідстороннього ока, продовжуєписатипоетичні твори. За доносом одного з офіцерів-«землячків», поетавідправили в одну з рот у віддаленеНовопетровськеукріплення, розташоване на півостровіМангишлак, підякнайсуворішийнагляд. Настали найтяжчічасиШевченковогозаслання, періоднайбільшоїізольованостіпоетавідсвіту, коли обірвалисянавітьлистовнізв'язки з нечисленнимидрузями на волі, встановлені у попередні роки.
За день до своєїсмерті в розмові з другом - художником ГригорiємЧестахiвськимШевченко висловивбажання, щобпоховалийого в Каневi. У квiтнi 1861 року царський уряд нарештi дозволив перевезти домовину з прахом Шевченка на Україну. Процесія рушила через всю Росiю з пiвночi на пiвдень: де потягом, де кiньми, де пароплавом, а де i просто на руках - до Канева, де мрiявоселитися поет i дожитисвого Богом визначеноговiку. Перевезеннядомовинитривало 14 дiб.
З Києва до Канева домовину перевозили на пароплавi. Веснянi води близькопiдступили до мiста, i пароплав причалив на невеличкомуострiвцi за 200-300 м вiд твердого берега, а жоден з рибальськихчовнiв не мiгвитримати ваги домовини. Не можнабуло i перенести домовину на руках бродом. Тодi запрягли двi пари волiв у козацького воза i по мiлкому перевезли труну на суху землю. Багатолюдним ходом рушили до собору мешканцiмiста, передмiсть та навколишнiхсiл. У соборi домовину поетазалишили до ранку, а поетовiродичiпiдшукалимiсце для могили на Чернечiйгорi. Яму викопалинеподалiкднiпровогосхилу, а солдати-муляри з канiвськогогарнiзонузмурувалисклеп. • Похорон Шевченкавiдбувавсясаме в тiднi, коли цар "дарував" крiпакам волю. • Царизм репресіямипрагнувзупинити лавину народноїшани й любові до великого синаУкраїни, а вийшлонавпаки. З 1918 року вшануванняпам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашійкраїніщорічним і всенародним. Відкритопам'ятникипоетові в Києві, Каневі, Харкові та в іншихмістахУкраїни, могилу великого Тараса оголошенозаповідником, ім'яШевченкаприсвоєноКиївськомууніверситетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаютьсяйого твори, відкритоДержавний музей Т. Г. Шевченка, йогоім'яприсвоєнонавчальним закладам і науковимуста¬новам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.
ТворчістьШевченкапостаєчи не найвидатнішимвсеєвропейським і світовимявищем, бодосі, як слушнозауважив Вадим Скуратівський, «вікове горе мас, по суті, не мало своїхлітературних уст, не розверзалося ними, не прорізалосясвоїмхудожнім голосом». Були окремілітературніспроби, але настількинесміливі й наслідувальністосовнопанівноїкультури, що ставали панськоюіграшкою, а не грандіозниммистецькимявищем і національно-соціальнимвикликом, якимбулатворчість великого Кобзаря. Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітнюнімотусоціальнихнизів. Тому “Кобзар” і маєпланетарнезначення, саме українським словом вперше заговорили невідомідосі для елітарноїкультурисвіти, речником яких став українець, котрийсвоєютворчістюдемократизувавєвропейську та світовулітературу
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине. От де, люде, наша слава, Слава України!