Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні"

1. Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні"

2. Утворений 8 липня 2009 року. Статус Національного 18 лютого 2010 року. Адреса: м. Київ, вул. Лаврська, 3 (ст. м. Арсенальна). Час роботи: щодня з 10.00 до 18.00 (крім понеділка).

3. В Зале памяти Мемориала представлена Национальная книга памяти жертв Голодомора 1932-1933 годов в Украине в 19 томах, которые составлены по областям. В мартирологах зафиксировано 880 тыс. имен людей, смерть от голода которых на сегодняшний день документально подтверждена. Книги содержат оригинальные документы и свидетельства очевидцев тех ужасных событий. Поисковые работы по установлению имен всех погибших продолжаются. В Зале памяти каждый посетитель может заполнить Карточку учета жертв Голодомора.

4. Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу. Стаття 5. Кабінету Міністрів України: вирішити в установленому порядку за участю Київської міської державної адміністрації питання щодо спорудження у м. Києві до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні Меморіалу пам'яті жертв • голодоморів в Україні. Український народ пережив три жахливі трагедії - голодомори 1921–1922, 1932–1933 та 1946–1947 років. Найстрашнішою гуманітарною катастрофою став Голодомор 1932–1933 років. Втрати від голоду склали щонайменше 4 млн. осіб. • З метою вшанування пам’яті жертв голодоморів й усвідомлення відповідальності перед загиблими предками було споруджено Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні.

5. При вході на територію Меморіалу відвідувачів зустрічають «Янголи скорботи». Вони схилили голови, сумуючи за душами померлих людей.Головна алея має назву «Рілля пам’яті». Вона вимощена бруківкою, що імітує зоране, але незасіяне поле.Алея веде до площі «Жорна долі», по зовнішній частині якої розташовані символічні кам’яні жорна.

6. В Заліпам’яті музею представленіпереважнопредметизПоліссяіСлобожанщини. Вони поділені за такими групами: домашнєначиння, хліборобство, ткацтво, бондарство, рибальство, стельманство та іншийреманент. Цеоригінальніпредмети, якібули у вжитку наших предків у кінці ХІХ – першійполовині ХХ століття. Основнимзаняттям селянина булоземлеробство, яке представлененайбільшоюкількістюпредметів: коси, ціпи, ручнімлини, віялки, залізні плуги та інше. Мотики, ціпи, граблірізнихрозмірів, кайдуби (видовбанізцільноїколодидіжки) селянин робив сам. Наприклад, зневеликоїгілки, знявшизнеї кору і обтесавши, отримувалидержаки до кіс, граблів. Дерево, як матеріал, булодоступневсімібуло легким в обробці, тому подібніпредмети для господарствавиготовлялисамостійно. Підвищитиврожаї, збільшитиплощупосівів та урізноманітнитипосівнікультури селянам давали можливістьзалізні плуги, якіприйшли на змінудерев’яним. СередекспонатівЗалипам’яті музею коженбажаючийзможепобачитиручнімлини. За допомогою такого млинадобрийгосподармігзабезпечитиборошномнеодну родину. Не меншважливимзнаряддямпраці у сільськомупобутібулавіялка, яка використовувалася для відокремлення зерна від полови. Кожназцих речей, окрімчіткогоутилітарногопризначення, має свою історію, яка допомагає нам відчутиенергетикупоколінь. Аджеукраїнськіселяницінувалийзберігали в родиніпредмети, якібули «…щемогопрадіда-прабаби».

7. Інша велика групаколекції музею представляєдомашнєначиння селянина. Сюдивходятьрізноманітнісолом’яники, ступи, діжки, в якихзберігализбіжжя, замішувалитісто та зберігалисоління; скрині для зберіганняодягу та цінних речей; лопати для хліба, рогачі, макітри, горщики; дитячіколиски, плетенізлози, дитячімеблі; різні за розміромослони. Не дивно, щобудь-якарічхатньоговжиткумаєкільканазв в залежностівідпризначення. Візьмемо для прикладу звичайнийглечик – зливушник, бинчик, дзбанок, молочник, гладишка, гладун, тиквачі т.д. Ціназвирізняться за регіонами. Живучи в постійнихклопотах, людинапрагнулавносити красу в свою оселю. Предметидомашньогоначинняяскраводемонструютьестетичнісмаки селянина. Окрім того вони демонструютьрізні прояви традиційноїкультури – красу народного побуту та національніідеали, міжлюдськівзаєминитаелементиспілкуванняз природою. Ще одну великугрупузбірки музею становлятьпредмети, щодемонструютьрозвитокнародних ремесел: бондарство, ткацтво та інше. Одним зповажних занять на селібуло бондарство. Бондарівиготовлялирізноманітні бочки, маслобійки, барильця та іншіпотрібні в господарстві селянина речі. Свою майстерність вони передавали від батька до сина. Тому на селібулицілідинастії людей цієїпрофесії. Траплялисяімандрівнібондарі, якізробивши роботу в одному селі, йшли в інше. Ткацькийверстат, прядки, ткацькийчовник, гребіньз днищем, терниця, витушка, без яких практично неможливобулоуявити хату селянина – цепредмети, якірепрезентують один зважливихвидів ремесла – ткацтво. За допомогоюткацькоговерстатавиготовлялирізноманітніречі – відсорочокз грубого полотна до складно орнаментованихкилимів.

8. Важливимдопоміжним видом господарськоїдіяльностіукраїнцівбулорибальство, аджерибазаймалазначнемісцесередпродуктівхарчування. Тому не дивно, щоселянималитакувеликукількістьзасобів для виловуриби: човни-довбанки, ятір, буча, весла, підсаки та іншізнаряддя, якіможнапобачити в музейнійколекції. КолекціяНаціонального музею «Меморіалпам’яті жертв голодоморів в Україні» є невеликою в порівняннізподібнимиколекціямимузеїветнографічногоспрямування, алебудемосподіватись, щоцязбірка буде поповнюватисьновимиунікальнимиекспонатами.

10. День пам’яті жертв голодоморів - четверта субота листопада. Кожного дня можна прийти в музей і вшанувати пам’ять жертв голодоморів. Збереження пам'яті про мільйони наших співвітчизників, які були вбиті голодом, є проявом національної гідності та патріотизму. Ми повинні знати й пам'ятати про масштаби цієї трагедії. Ми маємо знати й пам'ятати причини цього страшного лиха та робити все можливе, щоб у майбутньому подібні трагедії ніколи не повторилися.