НЕОБХІДНІСТЬ ОНОВЛЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ В СВІТЛІ РІШЕНЬ КОНФЕРЕНЦІЇ ООН РІО+20

1. ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ТА СТИМУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГІЇ В АГРО-ХАРЧОВИХ ТА ІНШИХ МАЛІХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВАХ (МСП) УКРАЇНИ НЕОБХІДНІСТЬ ОНОВЛЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ В СВІТЛІ РІШЕНЬ КОНФЕРЕНЦІЇ ООН РІО+20 Доповідач: Микола Кобець, к.б.н. національний експерт з питань енергетичної політики

2. СТРАТЕГІЯ - ЩО ЦЕ ТАКЕ? Стратегія- це комплекс інтелектуальних зусиль і рішень, які дозволяють оптимізувати перехід із сьогодення в бажане майбутнє. У більш вузькому і традиційному сенсі стратегія- це якийсь задум, загальний план дій. Стратегіядозволяє скоротити шлях досягнення поставлених цілей, вона дозволяє вибрати оптимальну дорогу з безлічі можливих. Ця дорога складається з рішень і дій. Стратегія- це своєрідний радник, який підказує правильні (оптимальні) рішення. Її поради допомагають економити час, сили і ресурси. Її поради підвищують шанси на благополучний результат наших починань.

3. СТРАТЕГІЯ - ЩО ЦЕ ТАКЕ? • Стратегія без стратега не існує • Стратегія не панацея - це інструмент • Стратегія - це можливість направити наявну силу оптимальним шляхом • Стратегія не дає відповіді на питання куди йти? Вона просто показує як туди (туди, куди вам потрібно) йти найкращим чином. Куди, навіщо і заради чого йти, ви вирішуєте самі. • Стратегія починається тоді, коли з'являється вибір • Стратегія - це не тільки тверезий розрахунок, а й творчість

4. Суспільство Природа Економіка ЩО ТАКЕ «СТАЛИЙ РОЗВИТОК»? Сталий розвиток — міжнародний тренд, який було проголошено 20років тому в Ріо-де-Жанейро і який є універсальною політичною стратегією для національного та міжнародного рівнів. Головним принципом цієї концепції є те, що задоволення сьогоднішніх потреб людини не повинно входити в суперечність з інтересами майбутніх поколінь і завдавати шкоди навколишньому середовищу. Сталий розвиток- це модель діяльності суспільства, яка передбачає поєднання економічного зростання, соціального розвитку та захисту довкілля як взаємозалежних та взаємодоповнюючих елементів з метою забезпечення основних життєвих потреб сучасного і майбутнього поколінь Основою сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді ”суспільство - економіка – природа” В центрі цієї тріади стоїть ЛЮДИНА

5. КОНФЕРЕНЦІЯ ООН ІЗ СТАЛОГО РОЗВИТКУ «РІО+20» 20-22 ЧЕРВНЯ 2012 Конференція ООН зі сталого розвитку в Ріо-де-Жанейро «Ріо+20» — одна з наймасштабніших міжнародних подій десятиріччя, в рамках якої світові лідери, представники міждержавних та неурядових організацій, бізнесу та інших груп інтересів підбили підсумки міжнародних зусиль у напрямку сталого розвитку людства, здійснені з часу історичного «Саміту Землі» (Конференції Ріо, 1992), а також спільно виробили концепцію подальших дій із сталого розвитку, що допоможе скоротити бідність у світі, сприятиме утвердженню соціальної справедливості і належному захисту навколишнього середовища з урахуванням стрімкого зростання чисельності населення планети, а також системних криз з якими зіштовхується людство (екологічної, економічної, продовольчої тощо). Мета Конференції - поновлення політичних зобов’язань щодо сталого розвитку, оцінка досягнутих результатів і прогалин, що залишилися у здійсненні рішень Самітів зі сталого розвитку, а також врахування сучасних викликів і завдань на шляху до сталого майбутнього людства — майбутнього з більшою кількістю робочих місць, більш чистою енергетикою, більшою безпекою і гідним рівнем життя для всіх. • Робота Конференції була зосереджена на розгляді двох питань: • Зелена економіка в контексті сталого розвитку та подолання бідності • Інституційна розбудова для забезпечення сталого розвитку

6. ЩО ТАКЕ «ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКА»? Зелена економіка(англ. Greeneconomics, Green Economy) — напрям економічної науки, що сформувався за останні два десятиріччя, в рамках якого вважається, що економіка є залежним компонентом природного середовища в межах якого вона існує та є його невідємною частиною. • Теорія «зеленої економіки» базується на трьох аксіомах: • неможливо нескінченно розширювати сферу впливу в обмеженому просторі • неможливо вимагати задоволення нескінченно зростаючих потреб в умовах обмеженості ресурсів • усе на поверхні Землі є взаємозалежним Пошук в Гугл за словами “зелена економіка” дає близько 272 000 результатів. Пошук за запитом “greeneconomy” – 250 000 000 результатів. Це приблизно й відповідає тій різниці, яка існує між розумінням та популярністю даного поняття в Україні та світі

7. У «ЗЕЛЕНІЙ ЕКОНОМІЦІ» КЛЮЧОВУ РОЛЬ ВІДІГРАЄ КОНЦЕПЦІЯ «ПРИРОДНЬОГО КАПІТАЛУ». Природний капітал - це природно-ресурсний запас (фонд) наземних екосистем, з компонентів якого формується безперервний потік, що частково втягується в господарський оборот для утворення благ для життєдіяльності суспільства, а частково забезпечує відтворення самої природи. На відміну від традиційного капіталу, природний капітал виконує не лише економічну (забезпечення процесу виробництва сировиною та матеріалами), а й екологічну функції (забезпечення стійкості наземних екосистем). Природні послуги – це вигоди, які людина отримує від екосистем. Вони включають: Послуги постачання: товари, безпосередньо отримані від екосистем (їжа, ліки, деревина, бавовна та інше). Регулятивні послуги: вигоди, отримані від регуляції природних процесів (фільтрація води, розпад сміття, регуляція клімату, опилення, регуляція деяких хвороб та інше). Допоміжні послуги: регуляція основних екологічних функцій та процесів, необхідних для постачання всіх інших природних послуг (колообіг речовин, фотосинтез, формація ґрунтів). Культурні послуги: психологічні та емоційні вигоди, отримані від взаємодії з природою (збагачення естетичного, духовного досвіду, рекреація).

8. ЕКОЛОГІЧНИЙ СЛІД ЛЮДСТВА: СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПОДІЙ “Екологічний відбиток” (Environmental Footprint) перевищує біопродуктивність Землі на 50 відсотків - це означає, що Планеті потрібно 1,5 роки, щоб відновити ресурси, які людство споживає за рік. Так у 2007 році людство використало еквівалент 1.5 планет для підтримки своєї життєдіяльності.

9. ЯЦУ ЦІНУ МИ ПЛАТИМО ЗА РІСТ ВВП? Добробутнації не може бути адекватно вимірянонаціональним доходом: за допомогою ВВП виміряєтсялишевідноснийдобробут, який не враховуєсоціальнівтрати та вплив на навколишнєсередовище Виявляється, якщоврахувати яку ціну платить навколишнєсередовище за подвоєння ВВП, то ніякого росту добробутунемає і ніколи не було Індикатордійсногопрогресу (ІДП) (GenuineProgressIndicator) Різницяміж ІДП та ВВП аналогічнарізниціміжзагальним та чистим прибутком: індикатордорівнюватиме нулю, якщо доходи відвиробництватоварів та послугдорівнюютьвитратамщонеобхідні на ліквідаціюшкідливихнаслідків такого виробництва

10. НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ПЕРЕХОДУ ДО «ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ» • відповідне до принципів сталого розвитку ціноутворення, включаючи відмову від неефективних субсидій, оцінка природних ресурсів у грошовому виразі та уведення податків на те, що шкодить довкіллю; • політика державних закупівель, яка заохочує виробництво екологічної продукції і використання відповідних до принципів сталого розвитку методів виробництва; • ріст державних інвестицій у відповідну до принципів сталого розвитку інфраструктуру (включаючи суспільний транспорт, поновлювані джерела енергії, будівництво енергоефективних будинків) і природний капітал для відновлення, підтримки та, де це можливо, збільшення обсягу природного капіталу; • цільова державна підтримка досліджень і розробок, пов'язаних з утворенням екологічно чистих технологій; • соціальні стратегії, покликані забезпечити узгодження між цілями в соціальній сфері та існуючими або пропонованими економічними стратегіями; • реформування систем «екологічного» оподатковування, що передбачає зміщення акценту з податку на робочу силу на податки на забруднення.

11. КОНЦЕПЦІЯ «ЕКО-ТРУДОВОЇ ПОДАТКОВОЇ РЕФОРМИ»: ПЕРЕНЕСЕННЯ ПОДАТКОВОГО ТЯГАРЯ З ПРАЦІ ТА КАПІТАЛУ НА ПОТІК РЕСУРСІВ На сьогодні еко-податкову реформу офіційно здійснено у дев’яти країнах Західної Європи (Данії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Британії, Швейцарії, Швеції та Фінляндії). Бельгія та Австрія офіційно не оголошували про здійснення еко-податкової реформи, але фактично також змінили податкову систему на користь збільшення еко-податків та зменшення оподаткування праці. Найпоказовішим є досвід Німеччини, де еко-податкова реформа принесла до бюджету понад 20 мільярдів євро «зелених податків». Згідно з принципом «фіскальної нейтральності» 90% цих коштів було використано для зниження податків на працю та доходи фізичних осіб, наслідком чого стало утворення 250 тисяч нових робочих місць. І це – одночасно із прямими екологічними наслідками реформи: зниженням викидів діоксину карбону на 2,4% (що в масштабах німецької економіки сягає мільйонів тонн щорічно), та зростанням попиту на екологічно чисті технології (так, лише продаж автомобілів на газовому пальному зріс на 10%).

12. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ