Вступ до мови програмування С++

1. Вступ до мови програмування С++ Максименко Марина Миколаївна вчитель інформатики вищої категорії, вчитель-методист Конотопської гімназії Конотопської міської ради Сумської області 2008 р.

2. Зміст • Історія створення • Алфавіт • Ідентифікатори • Структура програми • Директиви препроцесора • Заголовкові файли • Текст першої програми • Виведення повідомлень на екран • Створення першої програми • Виконання першої програми • Збереження першої програми • Дослідження • Ширина виведення • Література

3. Історія створення 1972 р. – Деніс Рітчі та Брайан Керніган розробили мову програмування С. 1980 р. – Бьяртні Страуструп створив розширення мови С++ С++ дозволяє розробляти програми з використанням як традиційного структурного так й об'єктного підходу. Програми, складені мовою С++, можуть бути виконані на ПК різних виробників і в різних операційних системах

4. Алфавіт - набір допустимих символів. • Великі й малі літери латинського алфавіту: A, …, Z, a, …, z; • Цифри 0, 1, …, 9; • Спеціальні символи: “ ‘()[]{}<>.,;:?!~*+-=\ / | # % $ & ^ @ _

5. Ідентифікатор • це назва (ім'я), яку користувач надає об'єктам, наприклад, змінним, сталим, функціям. Ідентифікатори можуть складатися: • Великих і малих літер латинського алфавіту: A, …, Z, a, …, z; • Цифр 0, 1, …, 9; • Символу підкреслення. Увага! • Завжди починається з букви або із символу підкреслення • Однакові за змістом малі та великі літери вважаються різними символами

6. Структура програми // приклад 1 #include <iostream.h> int main() { cout << “Hello!”; return 0 } //коментаріу кінці рядка #include<назва бібліотечного файлу 1> … #include<назва бібліотечного файлу N> Інші директиви препроцесора … Оголошення глобальних змінних Оголошення глобальних сталих Оголошення та створення функцій користувача … Тип_результату_функціїmain() { Оголошення локальних змінних Оголошення локальних сталих Команди/* коментар бедь-де */ return 0 } // приклад 2 #include <iostream.h> void main() { cout << “Hello!”; }

7. Директиви препроцесора Препроцесор – це програма, яка опрацьовує директиви, перша фаза компіляції. Директиви – це команди компілятора. Директиви мови С++ починаються із символу # (читати “паунд”) Директива#include (читати “паунд інклуд”) – необхідна для включення у програмукодів із зазначеного після неї файлу. Файли, які приєднуються директивою #include, називаються файлами заголовків (заголовковими файлами, бібліотеками).

8. Заголовкові файли Загальний вигляд директиви: #include <назва.розширення> - розміщенні у папці include #include “шлях_до_файлу\назва.розширення” Деякі заголовкові файли: Iostream.h (читати “ай-оустрім”) – операції з потоками введення-виведення Conio.h – робота з клавішами Math.h – застосування різних математичних функцій

9. Текст першої програми #includ <iostream.h> //підключення заголовкового файлу #includ <conio.h> Int main() // головна функція { // групуючи символи cout << “my first program”; //виведення інформації getch() // затримка зображення на екрані до натиснення клавіші Return 0 //повернення з головної функції } // групуючи символи

10. Виведення повідомлень на екран Cout << числа або текстове повідомлення в лапках Спеціальні символи виведення: \a – звукової \b – крок назад (зворотній пропуск) \f – перехід на нову сторінку \n – перехід на новий рядок \r – повернення каретки (не перехід на новий рядок) \t – символ горизонтальної табуляції \v – символ вертикальної табуляції \\ - символ “зворотній слеш” \? – знак питання \’ – одинарні лапки \” – подвійні лапки \0 – нульовий елемент

11. Створення першої програми

12. Виконання першої програми

13. Збереження першої програми

14. Дослідження Внести зміни в текст програми: • cout << “my first program” << endl; • cout << “programuvati prosto!” ; cout << “Duge pristo!” << endl; • cout << “my first program” //продовження<< “C++!”; //у новому рядку • cout << 1001; • cout << 0.8976; • cout << 1 << 2<<0<<0<<8; • cout << “Vvedi ocinku:” << 12<<endl; • cout << 1 <<‘\n’<<0<<‘\n’<<3; • cout << “Dzvon!\a\t Dzvon!\a\t” << endl;

15. Ширина виведення Модифікатор setwдозволить регулювати кількість символів, займаних виведеним числом. Увага! Включити в програму заголовковий файл <iomanip.h> • cout << “Druk:” << setw(3) << 1012 << endl; • cout << “Druk:” << setw(4) << 1012 << endl; • cout << “Druk:” << setw(5) << 1012 << endl; • cout << “Druk:” << setw(6) << 1012 << endl; Увага! При використанні setw ви вказуєте мінімальну кількість символьних позицій

16. Література • Лєхан С.Ф. Інформатика С++. Спецкурс. 10-12 класи. – Шепетівка; Аспект, 2007. • Глинський Я.М., Анохін В.Є., Ряжська В.А. С++ і С++ Builder. Навчальний посібник. – Львів: СПД Глинський, 2006. • Глушаков С.В., Смирнов С.В., Коваль А.В. Практикум по С++. – Харков: Фолио, 2006. • Павловская Т.А. С/С++. Программирование на языке высокого уровня. – СПб.: Питер, 2003