Епіграф

1. Епіграф • Наша мова • Кожне слово нашоїмови • проспіване у Пісні • тожпiсенними словами • з побратимами • у товариствiрозмовляємо • Кожне слово нашоїмови • Записане у Літописі • тож хай знаютьнаші вороги • якими словами • на самотімовчимо

2. ГолобородькоВасиль Іванович Васи́ль Іва́нович Голоборо́дько (7 квітня 1945, Адріанопіль Перевальський район Луганська область) — український письменник. Член Національної спілки письменників України, АУП. Автор багатьох поетичних збірок, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, премій імені В. Симоненка та М. Трублаїні.

3. Зміст • 1 Біографічнівідомості • 2 Творчабіографія • 3 Особливостітворчості • 4 Образиптахів у віршах Василя Голобородька • 5 Література • 6 Джерела

4. Біографічнівідомості • Народився 7 квітня 1945 року в селіАдріанополі на Луганщині. Середню школу-інтернатзакінчив 1963 року. 1964 року вступив на українськевідділенняфілологічного факультету Київськогоуніверситету. 1965 року став студентом Донецькогопедагогічногоінституту, звідки на початку 1967 року буввідрахований за наказом ректора з формулюванням: «за діїнесуміснізізваннямрадянського студента». Цідіїполягали в тому, щопоширював у Донецькомууніверситетісередстудентів роботу ІванаДзюби «Інтернаціоналізмчирусифікація», про щосекретарДонецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в «інформації» від 30 січня 1967. Влітку 1967 року буласпробапродовжитиздобувативищуосвіту в Літературномуінституті в Москві, але, незважаючи на те, щоуспішнопройшовтворчий конкурс, Голобородька не допустили до вступнихіспитів. У 1968—1970 роках перебував на військовійслужбі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після того працював на шахті та в радгоспі в рідномуселі. 2001 року здобуввищуосвіту в Луганському державному педагогічномууніверситетіім. Т. Г. Шевченка.

5. Творчабіографія • Віршірозпочавдрукувати 1963 року, коли в республіканськійпресіз'явилосякількадобіроквіршів. Перша поетична книжка «Летючевіконце», яка готувалася до друку в одному з київськихвидавництв, булазнищенавженабраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державноїбезпеки (КГБ) колишнього СРСР.

6. Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні. 1970 року у США (Балтимор.) у видавництві «Смолоскип» буланадрукованазбіркавіршів «Летючевіконце». Такеявищебуло нонсенсом у тогочаснійрадянськійдійсності: раз друкують за кордоном — значить ворог… У 1983 році в Югославіїбула видана антологіясвітовоїпоезії, яка мала назву «ВідРабіндраната Тагора до Василя Голобородька». ЗбірникзнайомивчитачівЄвропи з предтечами поезії ХХ століття — По , ГеббелемУїтменом, Фетом, Бодлером, Норвідом, Малларме, Верлениом, Хопкінсом, Лотреамоном, Рембо, Лафаргом, також з творамипоетів ХХ-гостоліття «відРабіндраната Тагора до Василя Голобородька». В Україні перша збіркапоезій «Зелен день» надрукована в київськомувидавництві 1988 року. За неї автора відзначенолітературноюпремієюім. Василя Симоненка, якоювідзначаютьсяавтори за успішну першу збіркупоезій.

7. Того ж 1988 року Голобородькабулоприйнято до СпілкиписьменниківУкраїни. У жовтні 1991 року брав участь в міжнародномуфестиваліавторів, якийвідбувся в Торонто (Канада).

8. 1990 року вийшладрукомзбірка «Ікар на метеликовихкрилах», 1992 року;— збірка «Калина об Різдві». За цідвізбірки 1994 року поетабуловідзначеноНаціональноюпремієюУкраїниімені Тараса Шевченка. 1999 року вийшладрукомнаступнапоетична книжка підназвою «Слова у вишиваних сорочках». В останні роки Василь Голобородькоопублікувавтакожкількарозвідок на теми українського фольклору, зокрема «Міфопоетичнатрансформаціяукраїнського обряду сватання в українськихнароднихказках» (2002) та інші. В 2010 роцівидавництвомГрані-Т видана збіркадитячихпоезій «Віршівповна рукавичка».

9. Окремі твори поетаперекладено на польську, французьку, німецьку, англійську, румунську, хорватську, сербську, португальську, іспанську, естонську, латвійську, литовську, шведську, російськумови. Перекладирепрезентуютьтворчістьпоета у зарубіжнихантологіях та часописах. Окремимивиданнямивірші у перекладах іноземнимимовамиз'являлися: португальською у Бразилії 1991 року, англійською у Канаді 1991 року, польською у Польщі 1995 року.

10. Особливостітворчості • Вжепершіжурнальніпублікації (1963—65) молодого поета з Луганщини привернули до себе увагунезвичайнимбаченнямбуденних речей, щопоставали як дивний, чарівнийсвіт. Схвальновідгукнулися про нього В. П'янов, Д. Павличко. 1965 Г. подав до видавництва «Молодь» збіркувіршів «Летючевіконце», щовиявиласянепряйнятною для радянськоїцензури, як і твори іншихучасниківтодішньої «київськоїшколипоетів». 1967 Г. виключено з Донецькогопедагогічногоінституту за читання «самвидавівської» літератури, про щосекретарДонецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в «інформації» від 30 січня 1967. Вихід 1970 у видавництві «Смолоскип» (Балтімор, США) збірки «Летючевіконце» дав привід для дальшоїполітичноїдискримінаціїпоета, і йомумайже на 20 р. булозакрито шлях до друку. Весь цей час Василь Іванович жив у рідномуселі, не припиняючипоетичноїтворчості. Але тільки 1988 вийшлазбіркаверлібрів «Зелен день», а 1990 — збірка «Ікар на метеликовихкрилах».

11. У поезії «раннього» Голобородьканібиоживаєсвітпрадавніханімістичнихуявлень про природу — світ далекого «наївного» предка абодовірливоїдитини, заселений дивнимиістотами, наповненийчарівними звуками, кольорами, пригодами; світукраїнськоїнародної, язичницькоїще, демонології, — казки, загадки, колядки, — але цейсвітпостає не в літературнихремінісценціях і не як «тінізабутихпредків», а як органічнареакціяпоетичноїдуші на цілкомсучаснунавколишнюдійсність, як дивовижнийспосібїїпереживання. У певномусенсі тут можнабачити не лишеглибинунаціональноїпам'яті, а й своєрідний «опір» людсьоїдуші, їїемоційнихглибиннівеляційним силам технічноїцивілізації, їїраціоналістичнійсухості, чуттєвомувигасанню й очужінню до світовогобуття. Цесвітовебуттярозкриваєтьсяпоетовікрізьнавколишнюбуденність. Найвідчайдушнішігіперболи і найфантастичнішіобразивиникають як простодушне, довірливепродовженняузвичаєнихпобутових метафор. Всі «неживі» предмети у Г. оживають і поводяться як добрі й миліістоти, як цікаві й пустотливідіти. І цимигомінливими, вражливими, всюдисущими і думаючими речами-істотами густо виповненийпоетичнийсвіт Г. — світнескінченноговзаємопереливання «живого» й «неживого», вічноплинноговростаннялюдини в стихіюприроди. Самеце і лякалорадянськихцензорів.

12. ПізнішіпоетичнізбіркиГолобородьказасвідчилийогопевнуеволюцію. Вінзберігколишнюсвітлість і безпосередністьпереживання, глибинувразливості та легкістьуяви, але поєднавїхіззмужнілістю, ширшимбаченнямсвіту й наполегливішоюгромадянськістю, — хоч вона в нього, як і раніше, не публіцистична, а явлена саме в неповторномупереживаннісуспільно-важливихявищ, драматичнихсторінокнаціональної та сучасноїісторії, образівподвижниківукраїнського слова. Голобородько став епічніший — не за рахунокзовнішньоїмасштабності, а за рахунокповнотисаморозгортання теми. Як і раніше, в йогопоезіїпануєвідчуттядобротилюдськогопризначення, хочжиття і додало гіркотичи, може, добросердоїсумовитості та великодушноїіронії, якірятуютьвідпесимізму. У своїхвіршах Василь Голобородько не шукаєпрямоївідповіді на пекучіпроблемибуття, йогопоезія — цесвоєріднийпогляд на людину «з середини, в матеріалінаціональноїпсихіки й чуттєвості, ожилих та оновлених архетипах народноїхудожності» (І.Дзюба).

13. Світпоезій Василя Голобородьказмушує нас звернутись до себе, до своєїісторії, вимагає бути уважними до того, щовідбуваєтьсянавколо, щочекає нас завтра. Читаючивіршіпоета, можнапомітитинебуденністьйогохудожнього слова. Сам поет про творчість говорить: «…процеснародженнявіршасхований для мене, я не знаю, чомузупиняюсядушеюсаме на цихвиразах.. Крик птаха у природі і стан закоханостілюдини не маютьнічогоспільного, але в мовіпозначені одним виразом. Я схотівнаписативіршащобвиправдатиякразотепереноснейогозначення». І далі: „Буває, напишешвірша і не знаєш, з чоговіннародився. Скажімо, проаналізувавшипотім уже «Міждо мир хрещений», я зрозумів, щовінпобудований на слові «хрести», яке маєбезлічзначень—хреститися, озиватикогось, битинагайкоютощо — на цьомувінвиріс. Може я хотівнаписати про щось, але увага моя зупинилась на ньому… Моє слово не вогнисте, в моїйпоезії — метелики, бджоли. Але я засвідчую перед світом, Богом і людьми: тут Україна, і виукраїнці“. Як бачимо, процеснародженнявірша є складним і навітьнезбагненим. Тожоцінюючипоетичне слово нашого земляка, врахуємонепересічністьтворчого акту, вслухаємось у високийполітавторовоїдуші. Не будемопоспішати з миттєвимивисновками, а перечитаємонаписане, поміркуємо над ним. (Джерело: В.Голобородько. Ікар на метелековихкрила. Вірші.—К., 1990; В.Голобородько. Слова у вишиваних сорочках.—К., 1999.)

14. Образиптахів у віршах Василя Голобородька • Та не тількисинонімічні ряди є характерними для назвптахів у віршахВ.Голобородька. Це — тількичастинайогофольклорнихрозшуків. До кожного вірша про того чиіншогоукраїнського птаха віндобираєприслів'я, приказки, загадки, якіґрунтуються у свідомості народного генія на спостереженнях про них, прикметах, повір'ях і навіть на замовляннях. • Відтворення у поетичномусловібагатстваназвукраїнськихптахівмаєще у Василя Голобородька і прагматичнезначення. Сам поет про це говорив так: «Побачившиякось птаха, про якого не знаємонавітьназви, ми тількиоднезауважуємо, на рівнібезпосередньогоспостереження, притаманного не лише людям: це — птах, але знаючи усе багатствоназв птаха, загадку про нього, прислів'я і приказки, повір'я і прикмети, заклички і замовляння, пов'язані з птахом, ми привносимо все цептахові, олюднюємойого, а, бачачи птаха в краєвиді, тим самим олюднюємо і дикий, порожній без людськоїприсутностікраєвид».

15. Тиживеш у далекому біломумісті, • на високомуповерсі, • твійбудинокпримітний : • там неоновийнаписхолоднимсвітлом • видніється вдень чіткимилітерами з газети, • вночі — криштальникамисолі з Чумацького Шляху. • Читибачиш мене ? • Я хоч і живу у низенькійхаті • — притисненій небом • і вічністю до землі — • та є ж і у нійвіконце, • щосвітиться вдень і вночі • невигасаючимсвітлом. • Коли ми одночаснозвертаємо погляди • одне на одного, • то птахи, щосидять на дереві • між нами — павичі : • з лівого боку — пава, • з правого боку — павич.