Download
1 / 30
300 likes | 489 Views
Життєвими дорогами митця . Архип Ку їнджи. Архи́п Іва́нович Куї́нджі (15 (27) січня 1842 (за іншою версією — 1841) — 24 липня 1910) — видатний український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог.
E N D
Життєвими дорогами митця. Архип Куїнджи.
Архи́п Іва́нович Куї́нджі (15 (27) січня 1842 (за іншою версією — 1841) — 24 липня 1910) — видатний український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог.
Народився Архип ІвановичКуїнджі 1842 року у біднійгрецькійсім'ї на окраїніМаріуполя. ЙогобатькоІван Христофорович бувчоботарем на прізвищеЕменджі, що в перекладізгрецькоїозначає : трудовалюдина. Батькоповністювідповідавцьомупрізвищу: він землю орав, добримчоботарембув, ремесла усякі знав, сади вирощував. Можна б ігордитися, алепіслясмертібатьків, коли він жив у тітки, вона сказала: "Доситьтобі бути Еменджі. Трудовійлюдині, коли вона бідна, честінебагато. Будешписатися по дідові". Дід, за сімейнимпереказом, бувзолотих справ майстромімавпрізвищеКуїнджі, щозгрецькоїозначає - ювелір, майстервиробівіз золота ісрібла. В такийспосібтіткахотілавідгородитиплемінника, який рано, в 4 роки, осиротів, відзлиднів. Якщотобі, хлопче, золото не світить, то нехай хоч слово визолочує уста.
З ранньогодитинствадоводилосямайбутньомухудожнику заробляти на життя. З одинадцятироків хлопчик починаєпрацювати на будівництві церкви. ПізнішеприслужуєхліботорговцюАмареттікімнатнимхлопчиком-козачком . Мав те ж коло обов'язків, щоі колись малий Шевченко. КупецьАмаретті любив Архипа, називавйого часто "золотим хлопцем" за йогосумлінність, винятковучесністьіпорядність. Самевін та йогодруг-купецьДурантевідіграливажливу роль у життіКуїнджі: побачившинепересічний талант хлопця, який увесь час малює: то у канцелярськійкнизі, то на стінах, то на паркані, вони відправилийогозрекомендацією до Айвазовського на навчання, бажаючипрославитисябіляйогоімені, як ЕнгельгардтбіляШевченка. Схудлий, звипнутимивилицями, босий, зізбитими ногами ( зносив черевики, покипішкидобиравсяізМаріуполя на Азовськомуморі до Феодосії на Чорному) прийшовхлопець до Айвазовськогоі ... не застав його. Аж через місяць, коли великий маестроповернувсязІталії, зважаючи на рекомендаціїкупців, якібули родичами йогопомічникаФесслера, Айвазовськийзамістьпоцікавитись, щоумієКуїнджіічому б хотівнавчитися, доручивйому ... фарбуватипаркан. Право вчитися у маестро треба заслужити.
Ставши помічникомФесслера, Куїнджіщоденьсумліннорозтиравфарби, розмішувавїх, дуже добре відчуваючипропорції, і, звичайноспостерігав, як іщоробиться. Цим, по суті, іобмежувалисяйогообов'язки. Бажання бути не тінню, а справжнім художником, не лишекопіюватикартини, а йтворитисвоївласні, підштовхнуло юнака покинутиАйвазовського. У тій же сіренькійсорочині, заляпанихфарбою панталонах, без копійки грошей в кишенівінпішов назад у Маріуполь.
ДовгоКуїнджішукавщастя по містахі селах, виснажував себе нелюбимою роботою(працював ретушером у фотографівуМаріуполі, Одесі, Петербурзі) імріявпоступити до Академіїмистецтв, довести усьомубайдужомусвітові, щовін художник від Бога, щосправжній талант, а відтак не має права розпорошувати себе по фотоательє. Два роки вступав до імператорськоїАкадеміїмистецтвіпровалювався на екзамені по рисунку: слабкоювиявиласяхудожняпідготовка. Але це не могло зупинитинаполегливогоінастирногохлопця. Бувбезпритульним, жив у трухлявійголуб'ятнізіцвіллю по кутках,аледивний голос зсерединибезкінечно твердив: "Доситьрозмінювати себе на дріб'язок. Цезлочин перед собою ісвітом - носити в собі талант, як динаміт, і до двадцяти шести роківнічогопутнього не зробити". І він почав малювати... Сімднівісім ночей писав Куїнджі "Татарську саклю на березі моря у місячнуніч" ініяких мук творчості не відчував. Писав, бописалося, іслухнянимбувпензель, і, здавалося, не рука рухала ним, а він рукою, фарбигармонійноініжно одна в одну входили, зливалисяіутворювалосянебаченедосіпоєднання.
У 1868 році на академічнувиставку Архип Іванович представив картину «Татарська сакля». Люди зупинялисябілянеї, простоювалиподовгу, інколинавітьдовшеніжбіляінших полотен. Цебувуспіх. Колосальнийуспіх. Через кількаднівхудожня рада Академії присудила йомузванняпозакласного художника, відякогоКуїнджівідмовився, натомість попросивши дозволу стати вільнимслухачемакадемії. Йогопроханнязадовольнили. Правда, усе склалося не так, як уявлявКуїнджі. Він думав, що в академіївідразупосадятьіскажуть: пишітькартини, а старі, мудріпрофесорібудутьходити мимо, вказувати на помилкиідаватикорисніпоради. А тут, виявляється, треба вислухатицілий курс наук, в тому числі, історіюмистецтвізагальнуісторію, іетику, іанатомію, і математику. Добру половину цихпредметівКуїнджі не те, що не любив , а взагалі не сприймав. ОсвітаКуїнджіобмежуваласятрьомакласамиприходськоїшколи: там і слова такого як геометрія не вимовлялося, у словівінробив по дві - три помилки, а тут вимагаликонкретнихзнань.
Лекціїпоступововідійшли на задній план, спершувінщеякосьдотримувавсяакадемічноїдисципліни, а потім перестав відвідуватиакадемію, усамітнився на своїйголуб'ятніігарячково писав картину за картиною. Задумивтілювалися в життяяскравоі колоритно. І хоча в картинах відчувавсявпливАйвазовського, щообурювало автора, ІлляРєпін, зякимвінподружився в академії, переконавКуїнджі, що вони дужеталановитііщоцими картинами він буде пишатися. А ВікторВаснєцоввмовивКуїнджівчитися в академії не зарадиакадемії, а заради таланту, бо таких, як він, земля раз у сто літнароджує.
Куїнджізалишився в Петербурзі, алелекції, як іраніше, майже не відвідував. Йогозатисла в лещатаважканудьга, нікому на очі не показувався, сидів у дерев'янійголуб'ятніі писав щойнозадуману картину "Осіннєбездоріжжя". Це не просто пейзаж, цевсуцільсіре, причавленесоціальноюнегодою, життя селян. Куїнджі не лишевідобразивтипову картину осінньої пори, вінсвідомопротестуєпротисірості, бідності, гнобленняізаземленоїодноманітностіжиття. Побувавши на острові Валаам, художник привізсвоїунікальніетюди. Йогомистецтво привернуло увагувідомиххудожників, і за гіднізнання в живописівін одержав звання «вільного художника». Картину «На острові Валаам» купив для своєїгалереї Третьяков і у Куїнджіз'явиласяможливістьпоїхати за кордон.
Художник подорожує по Європі, відвідуємузеїНімеччини, Франції, Бельгії, Англії, Швейцарії, Австрії, де знайомивсязтворчістюзнаменитихкласиків та останнімидосягненнямиживопису. Післяповернення до Петербурга вінстворюєкартини, котріз великим успіхомекспонувалися на всесвітніхвиставках. В 1876 роціКуїнджі представив картину «Українськаніч», де показав дивовижну красу українськоїночі. Для того, щобприродно та виразнозобразитимісячнесяйвотамерехтіннязірок, йомудовелосявирішуватискладніхудожнізавдання. Цебулавіртуознарозробкатонів та поєднанькольорів.
«Куїнджібезперечнонайбільшцікавийсередмолодихросійськихживописців. Оригінальнанаціональністьвідчувається в ньомубільше, ніжвінших», – написала французька критика післявиставлення «Українськоїночі» на всесвітнійвиставці в Парижі. Картина стала сенсацією у художньомужитті, а за нею булийінші, які не поступалисядекоративністю: «Березовий гай», «Місячнаніч на Дніпрі», «Дніпровранці» та інші. У 1875 роціКуїнджістає членом Товариствапересувниххудожніхвиставок, згодоммитець одержав звання художника першогоступеня. Прихильникийогомистецтвапростоювали годинами біля картин художника, милуючисьзмістом, виразністю та яскравістюфарб. Дослідникиназивали А.І. Куїнджі «художником світла». Йогояскраві, ефектнікартинивідтворюютьвідчуттявідривувідземлі, містичногопольоту, як в прекраснихфантазіях М.В. Гоголя, що так любив таємничу красу українських ночей.
«Місячнуніч на Дніпрі» художник представив у 1880 році на Виставціоднієїкартини. Цебулодужесміливимкроком, аджетодінавітьперсональнівиставки одного автора відбувалися не часто. Успіх у картинибувшалений. Як правило, глядачіспочаткутовпилисянавколо та одноголосно стверджували, щоцемильнабульбашка. Мовляв, нічого особливого. Але, потрохувдивляючись у полотно, вони вже не могли відірватися, вглядалися, нібичогосьчекаючи.
Доля подарувалайомузустрічзАйвазовським, який сам приїхав до академії, щобпобачитивельмишановногопрофесора. Не пам'ятаввінколишньогосвогоучня, якийфарбував у ньогопаркан, але попросив за цевибачення. Куїнджі ж впрохавмайстрапоказати молодим художникам, як пишеться море, адже все своєжиттявін писав море ітількиморе. Айвазовськомунаписання картин давалося за іграшки, Куїнджі, як важкийхрест. Один не писав - відпочивав, другий - мучився Через три роки вінзмушенийбуввідмовитисявідвикладання, оскількипідтримавстудентів, яківиступалипроти ректора Академії. Зісвоїмиучнямивінпродовжувавзайматися у приватному порядку, за своїгрошіорганізовуючиїмнавчання та поїздки.
Куїнджіпереселився в Крим, купив великий маєток, аледеякий час жив у курені, здобуваючисобі славу мало не мудреця-пустельника. Він часто надсилавгрошовудопомогубідним, алезавжди просив не говоритивід кого вона. Художник бувдужезаможноюлюдиноюі весь свійкапіталспрямував у розвитокживопису. Значну суму вінвиділивАкадемії для щорічнихстипендійталановитим студентам. У 1909 роцімитецьстворюєнезалежнетовариствохудожників, яке булоназванейогоім’ям та проіснувало до 1930 року, тобто пережило художника на 20 років. Куїнджівкладає в товариство увесь свійкапітал, а відчувшинаближеннясмерті, заповідаєйому усе, щомав. 11 липня 1910 року великого майстрапензля не стало. Йогопоховали у Петербурзі на Смоленськомукладовищі.
Творчаспадщина Архипа Куїнджіскладаєтьсязпонадп'ятисот великих імалих полотен, багатьохмалюнків. Вінще за життябувнадзвичайнопопулярним. Колекціонерибулиготовіплатити за йогокартинибудь-якігроші. І сьогоднінайбільшімузеїсвітувважають для себе честювиставлятийогокартини, а на міжнароднихаукціонах полотна Куїнджіоцінюються в сотнітисяччинавітьмільйонидоларів.« Ілюзіясвітлабулайого богом, і не було художника, рівногойому в досягненніцього чуда живопису», - так писав він про КуїнджіРєпін, назвавши йогогеніальним художником пейзажного живопису. Багатомитцівнамагалисярозгадати секрет досягнення в картинах Куїнджітакоїілюзіїсвітлаі такого загального тону, котрий, як магнітпритягує до себе глядача, примушуючимилуватисянадзвичайним талантом великого художника, але до цього часу цезалишається загадкою.
Відомі картини художника. "Дніпровранці" 1881
«Ніч на Дніпрі» (1880)
Середвизначних людей, якимиУкраїнаможегордитисяіякі достойно представляють нашу країну на світовомурівні, - постать Архипа ІвановичаКуїнджі. Прийнятовважатийогоросійським живописцем, але перш за все він художник український. Куїнджі родом зУкраїни, виріс у їїприморських степах, гордився, щоУкраїна - його земля, писав здебільшого про Україну, щой принесло йомувизнанняі славу, івсійоговсесвітньовідомі полотна, присвяченіприродіУкраїни, зокрема, "Українськаніч" і "Місячнаніч на Дніпрі" - дух України, її краса ічари, тому ми звпевненістюможемоназвати А. Куїнджіукраїнським художником. Своєющироюінатхненноютворчістю Архип Куїнджі прославив українськемистецтвоівнісціннийвнесок в йогоскарбницю, створивши самобутній жанр мистецтва – український пейзаж. Українськіпейзажі А. І. Куїнджібезумовномаливплив на подальшийрозвитокукраїнського пейзажного живопису. СвоєнайкращевтіленняестетикаКуїнджізнайшла у картинах С.Васильківського, П. Левченка, М.Ткаченка, М.Пимоненка.
